ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.03.2017Справа №910/13917/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Юнекс Банк»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія»
про визнання недійсним рішення загальних зборів
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Коваленко С.В. - по дов.
від відповідача: Волощук Р.А. - по дов.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2016р. у справі №910/13917/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016., відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Юнекс Банк» про визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія» від 27.04.2016р., оформлених протоколом № 2.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.01.2017р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Юнекс Банк» задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016р. у справі № 910/13917/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.02.2017р. справу №910/13917/16 передано на розгляд судді Спичаку О.М.
Ухвалою від 03.02.2017р. суддею Спичаком О.М. прийнято до свого провадження справу №910/13917/16 та призначено її розгляд на 24.02.2017р.
У судовому засіданні 24.02.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по суті справи, відповідно до змісту яких останнім підтримано позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача подав письмові пояснення по суті справи, а у судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.
Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України су судовому засіданні 24.02.2017р. було оголошено перерву до 13.03.2017р.
У судовому засіданні 13.03.2017р. представниками сторін було підтримано раніше висловлену правову позицію по суті справи.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.03.2017р. було оголошено перерву до 24.03.2017р.
Представником позивача 24.03.2017р. через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.
Представник позивача у судовому засіданні 24.03.2017р. надав усні пояснення по суті справи, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 24.03.2017р.
В судовому засіданні 24.03.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, Господарський суд міста Києва, -
06.02.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Юнекс Банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія» (позичальник) було укладено кредитний договір №0.185.0214.ЮО_К, відповідно до п.1.1. якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії, в розмірі 25 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строк/терміни, визначені договором, але не пізніше 05.08.2014р., а також сплатити плату за користування кредитом та виконати зобов'язання в повному обсязі та в строки/терміни, визначені договором.
За умовами п.1.3 договору №0.185.0214.ЮО_К від 06.02.2014р. цільове призначення кредиту - поповнення обігових коштів.
У п.1.2 договору №0.185.0214.ЮО_К від 06.02.2014р. визначено процентну ставку за користування кредитом на рівні 23% річних.
Зі змісту п.4.1 договору №0.185.0214.ЮО_К від 06.02.2014р. виконання позичальником своїх обов'язків за договором забезпечується заставою.
Відповідно до п. 5.3.5.3 кредитного договору №0.185.0214.ЮО_К від 06.02.2014р. позичальник зобов'язаний письмово повідомити банк при виникненні будь-якої несприятливої обставини, - протягом одного банківського дня з моменту їх виявлення позичальником.
Згідно з п. 6.1.6 кредитного договору №0.185.0214.ЮО_К від 06.02.2014р. порушення провадження у справі про банкрутство позичальника або поручителя/майнового поручителя та/або прийняття рішення (в тому числі, позичальником/ поручителем/ майновим поручителем) відносно його ліквідації або реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення без отримання згоди банку.
Пунктом 6.5 укладеного між сторонами правочину визначено, що у разі виникнення будь-якої несприятливої обставини банк набуває право вимагати від позичальника достроково погасити боргові зобов'язання в повному обсязі, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на умови п.1.1 договору, виконати таку вимогу банку і погасити боргові зобов'язання в повному обсязі в строк вказаний в вимозі банку.
Додатковими угодами № 1 від 08.05.2014р., № 2 від 19.06.2014р., № 3 від 05.09.2014р., №4 від 01.12.2014р., № 5 від 06.02.2015р., № 6 від 08.07.2015р. та № 7 від 10.07.2015р. до кредитного договору №0.185.0214.ЮО_К від 06.02.2014р. вносились зміни в частині визначення ліміту кредитної лінії, строків погашення кредитної заборгованості, сплати процентів за користування кредитом.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №0.185.0214.ЮО_К від 06.02.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у Публічного акціонерного товариства «Юнекс Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія» взаємних цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст.1 Закону України «Про господарські товариства» підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю, яке діє на підставі статуту.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Частиною 1 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
За змістом ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст.58 Закону України «Про господарські товариства», ст.145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Пунктом 1 ч. 1 ст.110 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
З представлених суду документів вбачається, що 27.04.2016р. було проведено загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія», результати яких оформлено протоколом №2.
На загальних зборах вищого органу управління Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія», які було проведено 27.04.2016р., прийнято рішення про: обрання головою зборів ОСОБА_3 та секретарем зборів ОСОБА_4; припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія» шляхом ліквідації товариства; створення ліквідаційної комісії товариства у складі одного члена - ліквідатора, призначення ліквідатором ОСОБА_3; надання ліквідатору товариства всіх повноважень та прав, що передбачені та є необхідними відповідного до законодавства України для належного проведення процедури ліквідації товариства відповідно до статуту товариства та законодавства України; звільнення у зв'язку з початком ліквідації товариства директора ОСОБА_4 з 27.04.2016р. та покладення з 28.04.2016р. обов'язків керівника на ліквідатора; встановлення строку для ліквідації товариства до 27.07.2016р.; встановлення строку для прийняття претензій кредиторів у два місяці з дня оприлюднення повідомлення про припинення товариства в результаті ліквідації на офіційному сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
За твердженнями позивача, рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія», які оформлено протоколом №2 від 27.04.2016р., прийнято з порушенням приписів чинного законодавства щодо належного виконання зобов'язань, зокрема, з порушенням відповідачем обов'язку, який передбачено 5.3.5.3, 6.1.6 кредитного договору №0.185.0214.ЮО_К від 06.02.2014р., згідно змісту яких позичальник зобов'язаний письмово повідомити банк при виникненні будь-якої несприятливої обставини, якою є, в тому числі, прийняття рішення відносно його ліквідації або реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення без отримання згоди банку, - протягом одного банківського дня з моменту їх виявлення позичальником. Заявником наголошено, що оспорюване рішення прийнято без згоди банку, його належного повідомлення про настання несприятливих обставин та без попереднього погашення кредитної заборгованості. Вказані обставини, на думку заявка, є достатніми для визнання рішення загальних зборів відповідача недійсними та стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі, іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно п.2.12 Постанови №4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» рішення загальних зборів учасників товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
У п.2.13 Постанови №4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» вказано, що під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України «Про господарські товариства», статті 41 та 42 Закону України «Про акціонерні товариства», стаття 15 Закону України «Про кооперацію»); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України «Про акціонерні товариства»); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України «Про господарські товариства»); відсутність протоколу загальних зборів товариства з обмеженою відповідальінстю (частина шоста статті 60 Закону України «Про господарські товариства»); відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України «Про акціонерні товариства»). Аналогічні підстави, що є безумними для визнання недійсним рішення загальних зборів, наведено у Постанові №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».
Тобто, діючим законодавством України надано право оскаржити рішення органу товариства, якщо воно порушує права та охоронювані законом інтереси особи, у випадку, зокрема, невідповідності такого рішення вимогам законодавства.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У ст.54 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
Таким чином, при зверненні до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, позивачем повинно бути доведено факт порушення вимог закону або установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія» під час скликання та проведення зборів вищого органу товариства, а також факт порушення його прав та законних інтересів внаслідок прийняття такого рішення.
Як вказувалось вище, обґрунтовуючи поданий позов, заявник посилався на те, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія», які оформлено протоколом №2 від 27.04.2016р., прийнято з порушенням приписів чинного законодавства щодо належного виконання обов'язків, які передбачено п.5.3.5.3, 6.1.6 кредитного договору №0.185.0214.ЮО_К від 06.02.2014р., згідно змісту яких позичальник зобов'язаний письмово повідомити банк при виникненні будь-якої несприятливої обставини, якою є, в тому числі, прийняття рішення відносно його ліквідації або реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення без отримання згоди банку, - протягом одного банківського дня з моменту їх виявлення позичальником. Заявником наголошено, що оспорюване рішення прийнято без згоди банку, його належного повідомлення про настання несприятливих обставин та без попереднього погашення кредитної заборгованості.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають залишенню без задоволення. При цьому, господарський суд зазначає наступне.
Як вказувалось вище, за змістом ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст.58 Закону України «Про господарські товариства», ст.145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Пунктом 1 ст.110 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Виходячи зі змісту приписів ст.ст.41, 59 Закону України «Про господарські товариства» до виключної компетенції загальних зборів товариства належить прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.
Статтею 60 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.
Згідно п.п.5.12.10, 5.14 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія» до виключної компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.
Суд зауважує, що фактично нормами чинного на момент прийняття оспорюваного рішення законодавства та положеннями статуту відповідача було передбачено виключну компетенцію вищого органу управління товариства з обмеженою відповідальністю, щодо прийняття рішень про припинення товариства шляхом ліквідації, а отже, прийняття загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія» рішень, які оформлені протоколом №2 від 27.04.2016р. є правомірним та законним.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що умови кредитного договору, який укладено між сторонами, не можуть обмежувати компетенції загальних зборів учасників товариства, яка визначена Законом України «Про господарські товариства» та статутом відповідача.
Приймаючи до уваги вказівки Вищого господарського суду України, які наведено у постанові від 23.01.2017р., суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що фактичні причини прийняття загальними зборами відповідача оспорюваного рішення ніяким чином не впливають на відповідність, у даному випадку, останнього вимогам чинного законодавства, оскільки фактично вичерпного переліку підстав для прийняття рішення про ліквідацію товариства ані Законами України, ані статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія» не передбачено.
Одночасно, з урахуванням обов'язкових у відповідності до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівок суду касаційної інстанції, з приводу порушення прав та законних інтересів Публічного акціонерного товариства «Юнекс Банк» внаслідок прийняття загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія» рішення про ліквідацію, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вказувалось вище, відповідно до п. 5.3.5.3 кредитного договору №0.185.0214.ЮО_К від 06.02.2014р. позичальник зобов'язаний письмово повідомити банк при виникненні будь-якої несприятливої обставини, - протягом одного банківського дня з моменту їх виявлення позичальником.
Згідно з п. 6.1.6 кредитного договору №0.185.0214.ЮО_К від 06.02.2014р. порушення провадження у справі про банкрутство позичальника або поручителя/майнового поручителя та/або прийняття рішення (в тому числі позичальником/ поручителем/ майновим поручителем) відносно його ліквідації або реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення без отримання згоди банку.
Пунктом 6.5 укладеного між сторонами правочину визначено, що у разі виникнення будь-якої несприятливої обставини банк набуває право вимагати від позичальника достроково погасити боргові зобов'язання в повному обсязі, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на умови п. 1.1 Договору, виконати таку вимогу банку і погасити боргові зобов'язання в повному обсязі в строк вказаний в вимозі банку.
З наведеного вбачається, що прийняття загальними зборами відповідача без повідомлення Публічного акціонерного товариства «Юнекс Банк» оспорюваного рішення фактично є порушенням боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Суд зазначає, що невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Таким чином, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Тобто, з наведеного вбачається, що невиконання відповідачем умов договору №0.185.0214.ЮО_К від 06.02.2014р. свідчить про порушення прав заявника, як контрагента за кредитним договором, а отже, може бути підставою для застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія» заходів відповідальності, які передбачені умовами договору або закону, проте, ніяким чином не може слугувати підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з питання, що належить до їх виключної компетенції.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що право сторін на вільний вибір умов договору, яке передбачено ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, не є абсолютним, зокрема, учасники господарських зобов'язань при укладанні окремих правочинів ніяким чином не можуть впливати, в тому числі, обмежувати компетенцію, більш того виключну, вищого органу управління товариством в частині правомочності прийняття рішень щодо припинення юридичної особи шляхом її ліквідації.
До того ж, суд звертає увагу позивача на те, що непогашення попередньо відповідачем заборгованості перед банком згідно договору №0.185.0214.ЮО_К від 06.02.2014р. не може бути підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія» про припинення товариства шляхом ліквідації недійсним, та у даному випадку не порушує права заявника, як кредитора банку.
При цьому, у даному випадку слід зауважити, що на загальних зборах вищого органу управління Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія», які було проведено 27.04.2016р., в тому числі, встановлено строк для прийняття претензій кредиторів у два місяці з дня оприлюднення повідомлення про припинення товариства в результаті ліквідації на офіційному сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Частинами 1, 8, 9 ст.111 Цивільного кодексу України передбачено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. 8. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.91 Господарського кодексу України розрахунки з кредиторами у разі ліквідації господарського товариства здійснюються відповідно до статті 61 цього Кодексу з урахуванням таких особливостей: кошти, що належать господарському товариству, у тому числі від продажу його майна у разі ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством, та іншими кредиторами розподіляються між учасниками товариства в порядку і на умовах, передбачених цим Кодексом, законом про господарські товариства та установчими документами товариства, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію; майно, передане товариству його засновниками або учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди. У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його кошти не підлягають розподілу між учасниками товариства до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій погашення заборгованості.
Статтею 21 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що у разі припинення платоспроможного товариства вимоги його кредиторів задовольняються у порядку черговості, встановленої Цивільним кодексом України.
Тобто, з наведеного у сукупності полягає, що у випадку прийняття загальними зборами товариства рішення про його припинення, кредитори такої юридичної особи мають право на заявлення кредиторських вимог, погашення яких здійснюється у порядку визначеному законодавством.
Вказані обставини свідчать про те, що нормами діючого законодавства визначено механізм захисту прав кредиторів юридичних осіб у разі прийняття рішення щодо їх припинення, тобто, означене додатково вказує на юридичну неспроможність посилань заявника в якості підстави для визнання недійсними рішень загальних зборів відповідача, які оформлені протоколом №2 від 27.04.2016р., недійсними на те, що перед прийняттям оспорюваного рішення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія» не було погашено кредитну заборгованість за договором №0.185.0214.ЮО_К від 06.02.2014р.
За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Юнекс Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія» про визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія» від 27.04.2016, оформлених протоколом № 2.
Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.
Одночасно, відповідно до п.4.4 Постанови №7 від 21.02. 2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Враховуючи висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог, судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги на рішення від 27.09.2016р. у справі №910/13726/16 також залишається за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
29.03.2017р.
Суддя О.М. Спичак