Справа №: 343/2337/16-ц
Провадження №: 2/0343/34/17
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2017 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді - Тураша В. А.,
секретаря - Лукань О.З.,
адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду в місті Долина Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради про стягнення моральної шкоди,суд-
Позивачка ОСОБА_3 просить ухвалити рішення, яким, стягнути з ОСОБА_4 сільської ради на її користь 50000,00грн., моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу місцевого самоврядування.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до рішення ОСОБА_4 сільської ради народних депутатів від 02.11.1993 року, їй було передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,4530 га, в тому числі спірну земельну ділянку № 5, площею 0,15 га, в урочищі “Сигла” 1 ряд в селі Княжолука Долинського району.
Згідно рішення 4-ї сесії ОСОБА_4 сільської ради №228/4/2009 від 08.10.2009 року було внесено зміни в рішення ОСОБА_4 сільської ради від 02.11.1993 року «Про передачу земель у приватну власність», в частині визначення (уточнення) площі і цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_3 та викладено його в такій редакції: передано їй у власність земельні ділянки, в тому числі 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі “Сигла”.
Надана їй земельна ділянка, площею 0.15 га, в урочищі «Сигла» в 1 ряду на підставі рішення сесії ОСОБА_4 сільської ради Долинського району від 02.11.1993 року, та рішення 4-ї сесії ОСОБА_4 сільської ради №228/4/2009 від 08.10.2009 року, вилучена у неї не була і вона добровільно не відмовлялась від права користування даною земельною ділянкою. Ця земельна ділянка обліковується за нею по погосподарських книгах.
Однак, не зважаючи на це, ОСОБА_4 сільська рада прийняла рішення № 48/2/2009 від 14.04.2009 року про надання згоди на передачу у власність її земельної ділянки, площею 0,15 га, в урочищі «Сигла» ОСОБА_5 для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, з наданням їй дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки та виготовлення проекту відведення в ліцензованій проектній організації, чим порушила її право власності на спірну земельну ділянку, яке не було припинене у порядку, визначеному земельним законодавством.
Крім цього, цільове призначення земельної ділянки, площею 0,15 га в урочищі «Сигла», яка передана їй у власність, є ведення особистого селянського господарства, а ОСОБА_5 сільська рада передала земельну ділянку для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, хоча рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки не приймалось, вона не була переведена в категорію землі житлової та громадської забудови.
Пізніше, рішенням № 153/5/2011 від 20.10.2011 року ОСОБА_4 сільська рада повторно цю ж земельну ділянку передала ОСОБА_6 для ведення, особистого селянського господарства.
З підстав порушення її прав та інтересів, та враховуючи недотримання вимог законодавства про зміну цільового призначення, суд першої інстанції визнав неправомірними і скасував рішення ОСОБА_4 сільської ради № 48/2/2009 від 14.04.2009 року та № 152/5/2011 від 20.10.2011 року.
Також цим же рішенням задоволена її позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення сесії ОСОБА_4 сільської ради № 685/19/2014 від 12.05.2014 року про затвердження акту комісії від 28.03.2014 року, в якому зафіксовані факти порушення ст.ст. 116 ч. 5, 141 ЗК України, а саме: факт обміну земельними ділянками між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не оформлявся за відсутності заяв, а також той факт, що вона втратила право користування земельною ділянкою площею 0.15 га в урочищі «Сигла» 1 ряд за терміном давності, хоча такої підстави ст. 141 ЗК України не передбачає.
Таким чином Долинський районний суд рішенням від 24.11.2014 року по справі № 343/801/14-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.02.2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29.07.2015 року, встановив незаконність та протиправність дій ОСОБА_4 сільської ради щодо позбавлення її можливості володіти, користуватися та розпоряджатися її майном.
Після розгляду цивільної справи № 343/801/14-ц та набрання рішеннями всіх інстанцій законної сили, вона звернулася в проектну організацію та розпочала виготовляти технічну документацію із землеустрою, однак один зі суміжників - секретар сільської ради ОСОБА_9, відмовився погоджувати межі її земельної ділянки, нічим це не обґрунтовуючи і не мотивуючи, хоча жодних накладок її земельної ділянки на його немає.
По цій причині вона знову змушена була звертатися у різні інстанції, щоб захистити свої земельні права, на що витрачено багато часу, що підтверджується великою кількістю відповідей з Долинської районної ради, прокуратури, поліції.
В той час, як окремі особи ОСОБА_4 сільської ради свідомо затягували процес оформлення її права власності на земельну ділянку, щоб ще більше створити перешкод їй у реалізації її конституційного права, всупереч рішенням судів, які обов'язкові для виконання, а факти ними встановлені, мають преюдиційне значення, 22.09.2015 року був складений акт, а 02.10.2015 року ОСОБА_4 сільською радою винесене рішення № 1000/26/2015, яким сільська рада затвердила акт земельної комісії від 22.09.2015 року та вирішила, що рішення ОСОБА_4 сільської ради від 08.10.2009 року № 228 в частині п. 1.2 п.п. 3 про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,15 га в урочищі «Сигла» вважається таким, що втратило чинність та земельну ділянку площею 0,15 га в урочищі «Сигла» залишено в землях запасу ОСОБА_4 сільської ради.
Такі дії відповідача змусили її знову звертатися до суду.
Долинський районний суд рішенням від 17.02.2016 року у справі № 343/2368/15-ц визнав нечинним та скасував вищевказане рішення ОСОБА_4 сільської ради, чим повторно захистив та відновив її порушене право на земельну ділянку. Рішення суду першої інстанції залишено без змін ухвалами апеляційної та касаційної інстанцій.
Всупереч нормам українського законодавства ОСОБА_4 сільська рада неодноразово вчиняла неправомірні дії, приймаючи незаконні рішення щодо її земельної ділянки, надаючи її іншим особам та незаконно позбавляючи її права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Внаслідок таких дій відповідача на її земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства незаконно розміщено фундамент, що позбавляє її можливості у повній мірі використовувати цю земельну ділянку для сільськогосподарських потреб.
Крім того, уже більше року вона не може закінчити оформлення технічної документації з встановлення (відновлення) меж її земельної ділянки, так як її сусід тривалий час не погоджував межу на ґрунті неприязних з нею відносин, хоча безпосередньо до межі жодних претензій не мав. У таких випадках чинним законодавством передбачена можливість розгляду такого спору комісією органу місцевого самоврядування, що і було зроблено. Однак без будь-яких причин немотивованим рішенням № 140/3/2016 від 12.04.2016 року ОСОБА_4 сільська рада відмовила в затвердженні акту земельної комісії від 04.03.2016 року.
І знову ж її права були порушені і на їх відновлення вона витратила значний час.
Факт, що відповідачем було вчинено неправомірні дії відносно неї є доведеним, адже він встановлений судом під час розгляду справ про визнання нечинними та скасування рішень ОСОБА_4 сільської ради, а тому наявність неправомірних дій відповідача не викликає сумнівів та не потребує додаткового доказування.
Внаслідок неправомірних дій відповідача вона не може вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном, не може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку, закінчити виготовлення технічної документації, змушена неодноразово звертатися до відповідача, районної ради, міліції (поліції), прокуратури, адвокатів та суду за захистом та відновленням її порушених прав. На все це вона витрачає багато зусиль та коштів.
Вона є особою похилого віку, пенсіонером, проживає в сільській місцевості, має мінімальну пенсію. З урахуванням віку, віддаленості від районного центру та мінімального доходу, вона змушена прикладати значних зусиль, щоб захистити та відновити свої права, а також їй доводиться просити допомоги та підтримки, в тому числі і матеріальної, в родичів, чим завдає їм клопотів та порушує їх звичний спосіб життя. Все це негативно відбивається на її здоров'ї та самопочутті, психологічному та фізичному стані.
У зв'язку з неправомірними діями відповідача, для захисту та відновлення своїх порушених прав вона змушена їздити в районний центр на консультації до працівників органів державної влади, адвокатів, для звернення до суду, що негативно впливало на стан її здоров'я, змушувало її хвилюватися, переживати, витрачати багато часу на дорогу, очікування на прийом, тощо.
Після кожного випадку, коли вона дізнавалася, що відповідач неправомірно діє по відношенню до неї, у неї піднімався тиск, виникали головні та сердечні болі. З цього приводу вона неодноразово зверталася до лікаря, що підтверджується записами у її медичній картці.
Той факт, що навіть після розгляду судами всіх інстанцій цивільної справи №343/801/14-ц та набрання рішеннями законної сили, відповідач не відновив її порушені права та знову приймав незаконні рішення, змусивши її знову звертатися до суду, не брав до уваги рішення судів, які є обов'язковими на всій території України та для всіх осіб, викликав у неї відчуття приреченості, беззахисності та безнадійності, у зв'язку із чим вона значно втратила життєві сили, постійно переживала, знаходилась у безпорадному стані.
Крім того, для відновлення її порушених прав, враховуючи її похилий вік та стан її здоров'я, для підтримки її морального (психологічного) стану, її часто супроводжували члени її родини, зокрема дочка ОСОБА_10 Остання також затратила значних зусиль, хвилювалася та переживала за неї, проводила з нею багато часу, який витрачала для відновлення її порушених прав, супроводжуючи її по різних інстанцій та діючи в її інтересах самостійно, що негативно відобразилось на її особистих та сімейних справах.
Внаслідок протиправної поведінки відповідача вона зазнала значних душевних страждань. У зв'язку з тим, що не існує та не може існувати точних критеріїв матеріального еквіваленту душевних переживань, порушення звичного ритму життя, нервових переживань, свій суб'єктивний стан оцінює з урахування обставин, що заслуговують на увагу, а саме: системність та тривалість порушення її прав, її вік, соціальний та матеріальний статус, глибина, характер та тривалість душевних і фізичних страждань, істотність недоотриманих благ, характер правопорушення, позбавлення її можливості реалізації свого права на оформлення земельної ділянки у приватну власність, стан її здоров'я, те, що вона вже тривалий час хворіє, а тому будь-які хвилювання ще більше погіршують її стан, керуючись принципом розумності на справедливості, вважає, що розмір спричиненої їй моральної шкоди складає 50000,00 гривень.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 , її представник ОСОБА_10 ( довіреність а.с.75), позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задоволити.
Представник ОСОБА_4 сільської ради - сільський голова ОСОБА_11 ( посвідчення а.с.67), в судовому засіданні позовні вимоги не визнав , пояснив, що його вини, як сільського голови, в неправомірних діях ОСОБА_4 сільської ради немає. Рішення приймаються колегіально - сесією сільської ради, на депутатів якої він не має впливу. Він сам неодноразово підвозив позивачку по справі в судові засідання. В останні судові засідання представник відповідача не з"явився, хоч про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений судом, подав заяву(а.с.85), згідно якої просить розгляд справи ОСОБА_12 до ОСОБА_4 сільської ради про стягнення моральної шкоди проводити без присутності представника сільської ради.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:
Ст. 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Ч.1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Ст. 23 ЦК України передбачено, що:
1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
2. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Як встановлено у п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема щодо: здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.
Аналогічні норми містяться у Земельному кодексу України.
Так, ч. 1 ст. 12 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 рішенням сесії ОСОБА_4 сільської ради Долинського району від 02.11.1993 року було передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,4530га., в тому числі земельну ділянка №5 площею 0,15 га. в урочищі “Сигла” 1 ряд в селі Княжолука Долинського району(а.с.19).
Згідно рішення четвертої сесії ОСОБА_4 сільської ради №228/4/2009 від 8.10.2009 року на заяву ОСОБА_3І.з метою визначення площі і уточнення цільового призначення земельної ділянки окремо на кожну земельну ділянку та на виконання постанови КМУ від 05.08.2009 року "Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році", було повторно передано у власність ОСОБА_3 земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку площею 0,15 га. для ведення особистого селянського господарства в урочищі “Сигла”(а.с.21).
Рішенням другої сесії ОСОБА_4 сільської ради №48/2/2009 від 14.04.2009 року надано згоду на передачу у власність земельну ділянку гр.ОСОБА_5 площею:0,15га в ур.Сигла для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд. Надано дозвіл гр.ОСОБА_5 на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,15га. для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в с.Княжолука в ур.Сигла (а.с.20).
Рішенням п'ятої сесії ОСОБА_4 сільської ради №153/5/2011 від 20.10.2011 року повторно цю ж земельну ділянку передано ОСОБА_6 для ведення, особистого селянського господарства (а.с.22).
Рішенням Долинського районного суду від 24 листопада 2014 року у справі №: 343/801/14-ц (а.с.37-40), яке залишене без змін ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.02.2015 року(а.с.41-42), яка залишена без змін ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2015 року(а.с.43-44) винесеного у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради, третя особа на стороні відповідача які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень сесії ОСОБА_4 сільської ради № 152/5/2011 від 20.10.2011 року та № 153/5/2011 від 20.10.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення сесій ОСОБА_4 сільської ради Долинського району, Івано-Франківської області № 152/5/2011 від 20.10.2011 року, № 153/5/2011 від 20.10.2011 року, № 48/2/2009 від 14.04.2009 року та № 685/19/2014 від 12.05.2014 року .
З рішення Долинського районного суду, яке вступило в законну силу, вбачається, що оскаржувані рішення ОСОБА_4 сільської ради прийняті з порушенням ст.ст.116 ч.5,141 ,21 п. "а" ЗК України ,оскільки земельна ділянка була вилучена у ОСОБА_3, без її згоди , також з порушенням цільового призначення спірної земельна ділянка, яка не була переведена в категорію землі житлової забудови ,однак була були передана ОСОБА_5
Рішенням двадцять шостої сесії ОСОБА_4 сільської ради №1000/26/2015 від 02.10.2015 року затверджено акт земельної комісії від 22.09.2015р., та вирішено внаслідок добровільного обміну земельними ділянками між гр.ОСОБА_13, та гр.ОСОБА_3, вважати рішення сесії ОСОБА_4 сільської ради від 08.10.2009р. №228 в частині 1.2 п.3 про передачу у власність земельної ділянки площею 0,15га для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_3 таким, що втратило чинність. Дану земельну ділянку залишити в землях запасу ОСОБА_4 сільської ради с.Княжолука (а.с.26-27).
Рішенням Долинського районного суду від 17 лютого 2016 року у справі №: 343/2368/15-ц (а.с.45-47), яке залишене без змін ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.03.2015 року (а.с.48-50), ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.06.2016 року(а.с.51-53), та ухвалою Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 15.09.2016 року(а.с.54-55), винесеного у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради, третя особа ОСОБА_14, про визнання нечинним та скасування рішення ОСОБА_4 сільської ради від 02.10.2015 року, зустрічною позовною заявою ОСОБА_14 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення ОСОБА_4 сільської ради від 02.10.2015 року,позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано нечинним та скасовано рішення ОСОБА_4 сільської ради від 02.10.2015 року №1000/26/2015 про затвердження акту земельної комісії від 22.09.2015 року та вважати рішення ОСОБА_4 сільської ради від 08.10.2009 року №228 в частині п.1.2 п.п.3 (про передачу) ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0.15 га в урочищі «Сигла» таким, що втратило чинність та залишення даної земельної ділянки в землях запасу ОСОБА_4 сільської ради. Відмовлено ОСОБА_14 у задоволенні позовної заяви про визнання недійсним та скасування п.1.2 рішення сесії ОСОБА_4 сільської ради від 08.10.2009 року №228/4/2009 щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0.15 га для ведення особистого селянського господарства. .
Згідно п.1 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню, зокрема на всій території України ( аналогічна позиція і викладена також у ч.1 ст. 14 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, на основі досліджених в судовому засіданні доказів, пояснень сторін, суд приходить до висновку , що позивачка правомірно порушила питання про відшкодування моральної шкодизавданої неправомірними діями органу місцевого самоврядування, оскільки неправомірні дії ОСОБА_4 сільської ради відносно неї встановлено рішенням Долинського районного суду від 24.11.2014 року в справі №343/801/14-ц , та рішенням Долинського районного суду від 17.02.2016 року в справі №343/2368/15-ц, та приходить до переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Виходячи із правової позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 11 вересня 2013 року у справі № 6-48 цс 13, про відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю органами влади, при вирішенні питання відшкодування моральної шкоди в таких випадках застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме : ст.56 Конституції України, ст.ст.23, 1167, 1173 ЦК України.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд погоджується, що позивачка дійсно пережила моральні страждання внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 сільської ради щодо порушення її права власності, необхідності вжиття дій для відновлення порушеного права.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги тяжкість, тривалість вимушених змін у життєвих стосунках позивачки, виниклих у зв»язку з порушенням її права на земельну ділянку, душевні страждання ,обставини неправомірних дій відповідача ОСОБА_4 сільської ради, інші обставини досліджені в судовому засіданні і приходить до висновку, що з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості сума 7600 грн. буде адекватною нанесеній моральній шкоді позивачці ОСОБА_3
Зазначений розмір відшкодування є не більш, ніж достатнім для розумного задоволення позовних вимог позивачки щодо відшкодування моральної шкоди і не призводить до її збагачення.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.
На підставі ст. ст. 13,19,56 Конституції України, ст.ст.23,1167, 1167, 1173 ЦК України, керуючись ст.ст.10,60, 88, 208, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 7600 (сім тисяч шістсот) гривень моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу місцевого самоврядування.
Стягнути з ОСОБА_4 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області в дохід держави 640,00 гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.
Суддя:
Повний текс рішення виготовлено 24.03.2017р.