АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 759/13708/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Зайця Т.О.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3735/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
20 березня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.
при секретарі Крічфалуши С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення боргу.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -
У жовтні 2016 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення борг.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року задоволено заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову. Накладено арешт на: земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0687 га, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер нерухомого майна 326792932109; житловий будинок, загальною площею 193,80 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер нерухомого майна 326744532109. Заборонено ОСОБА_5 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню вказаного нерухомого майна.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції представник відповідача подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про відмову в забезпеченні позову, мотивуючи тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не з'ясовано в повному обсязі дані про особу відповідача, не враховано інтересів чоловіка та трьох малолітніх дітей, які зареєстровані та проживають в будинку, що належить на праві власності відповідачу. Просила врахувати, що хоча формально вона є власником житлового будинку та земельної ділянки, проте її чоловік також є співвласником і має право на здійснення свого права та на його захист. Вважає, що судом першої інстанції також не враховані вимоги ч. 3 статті 152 ЦПК України щодо співмірності виду забезпечення позову заявленим вимогам. Оскільки позовні вимоги заявника стосуються стягнення суми коштів, то накладення арешту та заборони вчиняти певні дії щодо житлового будинку та земельної ділянки є неспівмірними із заявленими вимогами.
У судовому засіданні відповідач та її представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги. Представник позивача ОСОБА_7 - заперечувала проти доводів апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені види забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачеві та заборона вчиняти дії є співмірними із заявленими позовними вимогами та гарантує захист прав та виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог позивача.
З таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можна.
Відповідно до вимог статті 151, 152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Із направлених до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів вбачається, що до суду за захистом порушених прав звернулась ОСОБА_6 з позовом до ОСОБА_5
Матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо якої вона просить ухвалити рішення зводиться до стягнення боргу за договорами позики в сумі 9 118 730,46 грн. - основного боргу, 2 237 254,78 грн. - процентів від суми позики та 3% річних у розмірі 219 435,00 грн.
За змістом положення статі 151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Враховуючи характер спірних правовідносин та належність відповідачу на праві приватної власності земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції, правомірно застосовував вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині застосування забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_5 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, виходячи з наступного:
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.
Отже, заборона на вчинення дій може стосуватися лише предмета спору.
У даній справі матеріально-правовий спір (предмет спору) стосується стягнення суми боргу за договорами позики, а тому застосований вид забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_5 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню земельної ділянки та житлового будинку безпосередньо не пов'язаний з предметом спору.
При цьому, допускаючи забезпечення майнового позову ОСОБА_6 шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу, суд першої інстанції своєю ухвалою фактично наклав тимчасову заборону на право власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення.
За наведених обставин, ухвала суду першої інстанції в частині заборони ОСОБА_5 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, підлягає скасуванню. В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що накладаючи арешт на нерухоме майно, судом першої інстанції не враховано інтересів чоловіка та трьох малолітніх дітей, які зареєстровані та проживають в будинку, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки застосований вид забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно: земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 має тимчасовий характер та спрямований на запобігання відчуження майна і жодним чином не обмежує відповідача та членів її сім'ї можливості користуватися вказаним майном.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року скасувати в частині заборони ОСОБА_5 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню вказаного нерухомого майна. В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: