"23" березня 2017 р.Справа № 923/1028/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.
при секретарі судового засідання Станковій І.М.
за участю представників сторін:
від ФОП ОСОБА_1 - не з'явився;
від ПАТ «Укрсоцбанк» - не з'явився;
від ТОВ «Проектсервіс» - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Херсонської області від 22 грудня 2016 року
по справі №923/1028/16
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектсервіс»
про стягнення упущеної вигоди в сумі 141960,91грн.
Сторони та тертя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 23.03.17р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
23.09.2016р. Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (надалі - позивач, ПАТ «Укрсоцбанк», Банк) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач, ФОП ОСОБА_1.), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектсервіс», в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь упущену вигоду у розмірі 141960,91грн., що були отримані ФОП ОСОБА_1 внаслідок передачі в оренду частини нерухомого майна Банку, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Апеляційного суду м.Києва від 20.01.2016р. по справі №22-ц/796/1251/2016 було задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнано за позивачем право власності на нежитлові приміщення №№1, 2 (групи приміщень №5), приміщення №1 (групи приміщень №5а), приміщення з №1 по №26 (групи приміщень №11) (в літ."А"), загальною площею 467,2кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Однак незважаючи на те, що право власності на вищезазначені приміщення перейшло до Банку 27.01.2016р., відповідач продовжувала безпідставно без укладення жодних договорів та сплати орендної плати використовувати це майно шляхом передачі його в оренду ТОВ «Проектсервіс» та отримувала дохід від цієї діяльності. Дії відповідача порушували права Банку та призвели до упущеної вигоди Банку у розмірі 141960,91грн. (орендна плата ТОВ «Проектсервіс», сплачена відповідачу), яка і підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк».
З посиланням на норми ст.ст.598, 623, 770 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України Банк просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
08.12.2016р. відповідач подала місцевому господарському суду відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позову.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.12.2016р. (суддя Литвинова В.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі - стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» упущену вигоду у розмірі 141960,91грн., що були отримані внаслідок передачі в оренду частини нерухомого майна Банку, яке розташовано: АДРЕСА_1, та 2129,41 грн. судового збору.
Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ч.4 ст.623 ЦК України, ст.225 ГК України та вмотивовано тим, що рішенням Апеляційного суду м.Києва від 20.01.2016р. по справі №22-ц/796/1251/2016 задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнано за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на нежитлові приміщення №№1, 2 (групи приміщень №5), приміщення №1 (групи приміщень №5а), приміщення з №1 по №26 (групи приміщень №11) (в літ."А"), загальною площею 467,2кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором кредиту №39.29-50/687к. від 05.04.2007р. Разом з цим, між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Проектсервіс» без згоди банку як іпотекодержателя було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1 від 01.04.2015р. та Додаткову угоду №4 від 03.02.2016р. до нього, за умовами якої строк дії договору оренди було продовжено до 01.04.2017 року, зменшена площа орендованих ТОВ «Проектсервіс» нежитлових приміщень та розмір орендної плати був зафіксований у сумі 22160грн. на місяць. Позивачем доведено, що за період з 27.01.2016р. (дата виникнення у позивача права власності на вищезазначені приміщення) по 28.07.2016р. відповідач отримав вигоду на загальну суму 141960,91 грн. внаслідок порушення прав позивача. Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду від 22.12.2016р., ФОП ОСОБА_1 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначила, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з наступних підстав:
- станом на сьогоднішній день ФОП ОСОБА_1 є власником 192/1000 вищезазначеного нерухомого майна площею 2455,3кв.м. (за адресою - АДРЕСА_1) з реєстраційним номером 300159180000, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №75125230 від 07.12.2016р. на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.05.2014р. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 5126126 від 07.12.2016р. за параметрами запиту «Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 300159180000», наявні два власника. Перший - це ФОП ОСОБА_1 з часткою 192/1000; другий - ПАТ «Укрсоцбанк» з часткою 45/1000;
- щодо нерухомого майна, право власності на яке набув позивач на підставі рішення апеляційного суду міста Києва від 20.01.2016р., про яке Банк вказує в позові, то згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 64185904 від 23.07.2016р., воно є підставою виникнення права власності за Банком на нерухоме майно з реєстраційним номером 835090180000;
- нерухоме майно, яке належить ФОП ОСОБА_1 та нерухоме майно, на яке посилається Банк в своєму позові має різні реєстраційні номери та площу, та відповідно до вимог ст.15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є по своїй суті різним нерухомим майном;
- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.05.2014р. є дійсним та ніким не оскаржений, так само як і відомості про реєстрацію права власності за ФОП ОСОБА_1 на відповідне нерухоме майно. Тому, твердження Банку про те, що відповідач безпідставно використовував відповідне нерухоме майно та передавав його в оренду є безпідставними та необгрунтованими;
- у спорі про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Із урахуванням наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису, який підтверджує право власності на 192/1000 частини майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1, за ФОП ОСОБА_1 станом на день ухвалення рішення по справі та звернення із апеляційною скаргою, є необгрунтованим зазначати про наявність неправомірних дій апелянта, що є причиною неодержання позивачем доходів (упущеної вигоди).
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду.
07.02.2017р. ПАТ «Укрсоцбанк» подало суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу, в яких просило залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В засіданні суду апеляційної інстанції 07.02.2017р. представника Банку просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2017р. у відповідності до приписів ст.69 ГПК України, за клопотанням представника позивача було продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів; зв'язку із неявкою в судове засідання представників ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Проектсервіс», надходженням від представників ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» клопотань про відкладення слухання справи, відкладено розгляд апеляційної скарги на 23.03.2017р.
22.03.2017р. Банк надіслав суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи 23.03.2017р. у зв'язку із зайнятістю представника в іншому засіданні у м.Кіровоград; 23.03.2017р. представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її зайнятістю в позачерговій сесії Херсонської міської ради як депутата та продовження строку розгляду спору на 15 днів за ст.69 ГПК України.
У задоволенні вищезазначених клопотань в судовому засіданні 23.03.2016р. колегією суддів відмовлено, оскільки встановлений ст.102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги по даній справі спливає 31.03.2017р., а діючим ГПК України не передбачено можливості продовження строку апеляційної скарги більш, ніж один раз, як про те клопоче представник ОСОБА_4 у клопотанні від 23.03.2017р.
ТОВ «Проектсервіс» свого представника в судове засідання не направило.
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Банку, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи із наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 05.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КТІ» (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до пунктів 1.1-1.4 якого Продавець продає, а Покупець купує у власність 192/1000 частини нежитлового приміщення №№1,2 (групи приміщень №5), з №1 по №26 (групи приміщень №11) (в літ А) загальною площею 467,2кв.м., та нежитлове приміщення №10 ІІ поверху (в літ А) загальною площею 4,8 кв.м., що загалом становить 472кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (надалі «Нерухоме майно» або «Об'єкт продажу») і здійснює розрахунки згідно п.2 цього Договору. Відчужуване нерухоме майно належить Продавцю на праві приватної власності на підставі: Договору купівлі- продажу нежилого приміщення, посвідченого 25.02.2014р. Кударенко В.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №626. Право власності на нерухоме майно зареєстроване 25.02.2014р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Держреєстратором Кударенко В.М. приватним нотаріусом КМНО, за номером запису про право власності - 4783022, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 300159180000. Загальна площа нерухомого майна становить 472,0кв.м. (а.с.106-108).
01.04.2015р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектсервіс» (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1 (надалі - Договір №1), відповідно до умов п.1.1 якого Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в тимчасове платне володіння та користування приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, поверх 1 та 2. Площа приміщення складає 295кв.м., а Орендар, в свою чергу, зобов'язується прийняти дане Приміщення на строк та за щомісячну оплату, встановлені даним Договором (а.с.18-22). В договорі зазначено, що право власності Орендодавця на приміщення підтверджується наступними документами: Договір купівлі- продажу нерухомого майна від 05.05.2014р., зареєстрований в реєстрі за №1410 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуковським В.А. Орендодавець гарантує, що приміщення є його власністю, вільне від прав і зобов'язань третіх осіб у спорі, під арештом не перебуває, не є предметом застави (іпотеки) та будь-якого іншого обтяження.
Відповідно до п.3.1 Договору №1 договір укладається строком на 1 рік. Строк оренди приміщення становить з дати підписання договору по 01.04.2016р. включно.
Сума орендної плати за цим Договором становить 45300грн. щомісячно.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20.01.2016р. справа №22-ц/796/1251/2016 (755/27660/14-ц), залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.12.2016р., ухвалено (а.с.122-130), зокрема:
- звернути стягнення на предмет іпотеки та визнати за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на нежитлові приміщення №№ 1,2 (групи приміщень № 5), приміщення № 1 (групи приміщень №5а), приміщення з №1 по № 26 (групи приміщень №11) (в літ. «А»), загальною площею 467, 2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю на час розгляду справи 7 200 000 гривень в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за Договором кредиту №39.29-50\687к від 5.04.2007 року та за Договором кредиту № 39.29-50\916к від 3.09.2007 року від загальної суми заборгованості , яка станом на 20.06.2014 року становить 12 736 587, 82 грн.
03.02.2016р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Проектсервіс» було укладено Додаткову угоду №4 до Договору оренди нежитлового приміщення №1 від 01.04.2015р. (а.с.133), якою сторони дійшли згоди, зокрема, про таке:
1. Внести зміни до п.1.1 Договору та викласти його у наступній редакції: В порядку та на умовах визначених Договором, сторони дійшли згоди, що Орендар зобов'язується передати Орендарю в тимчасове платне володіння та користування приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, поверх 1 та 2. Площа приміщення складає 154м.кв., а Орендар, в свою чергу, зобов'язується прийняти дане приміщення на строк та за щомісячну оплату встановлені даним Договором.
2. Внести зміни до п.4.1 Договору та викласти його у наступній редакції: Сума орендної плати за цим Договором становить 22160грн. щомісячно.
16.03.2016р. Банк надіслав ФОП ОСОБА_1 лист, в якому з метою врегулювання питання договірних відносин між нею та Банком просив в термін др. 23.03.2016р. надати пропозиції щодо підписання Договору оренди об'єкта нерухомого майна за вищезазначеною адресою, або у вказаний термін просив повернути ключі від майна уповноваженому представнику Банку. В додатках до листа значиться (проект договору оренди) (а.с.23).
29.07.2016р. Банк надіслав ФОП ОСОБА_1 претензію №12-86/96-13968, в якій зазначив, що ФОП ОСОБА_1 за період з 27.01.2016р. (дата реєстрації за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на об'єкт нерухомого майна площею 467,2кв.м. за адресою:АДРЕСА_1, ) по червень 2016р. (останній місяць, за який ТОВ «Проектсервіс» здійснена оплата за користування нежитловим приміщенням) незаконно отримувала кошти за оренду нерухомого майна, чим спричинила Банку збитки у вигляді упущеної вимоги на загальну суму 105189грн., які Банк вимагає перерахувати на його поточний рахунок протягом 7 днів з моменту отримання претензії (а.с.26).
Звертаючись до суду з позовом по даній справі Банк зазначив, що незважаючи на те, що право власності на вищезазначені приміщення перейшло до ПАТ «Укрсоцбанк» 27.01.2016р., відповідач продовжувала безпідставно без укладення жодних договорів та сплати орендної плати використовувати це майно шляхом передачі його в оренду ТОВ «Проектсервіс» та отримувала дохід від цієї діяльності. Дії відповідача порушували права Банку та призвели до упущеної вигоди Банку у розмірі 141960,91грн. (орендна плата ТОВ «Проектсервіс» відповідачу), яка і підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк». До позовної заяви Банка додано розрахунок упущеної вигоди, який ґрунтується на умовах щодо розміру орендної плати, визначеної договором оренди ФОП ОСОБА_1 від 01.04.2015р. №1 з ТОВ «Проектсервіс» (за період з 27.01.2016р. по 02.02.2016р.) та додатковою угодою №4 від 02.02.2016р. до договору оренди (за період з 03.02.2016р. по 29.07.2016р.).
Суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем доведено, що за період з 27.01.2016р. (дата виникнення у позивача права власності на спірні приміщення) по 28.07.2016р. відповідач отримав дохід на загальну суму 141960,91грн. внаслідок порушення прав позивача (а саме, продовження отримання грошових коштів від орендаря незважаючи на зміну власника майна).
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими з огляду наступного.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Застосування такого способу захисту прав як відшкодування збитків визначається положенням ст.22 ЦК України і проводиться як у договірних зобов'язаннях (ст.611 ЦК України), так і в позадоговірних зобов'язаннях (глава 82 ЦК України «Відшкодування шкоди»), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів підстави для цивільної відповідальності відсутні.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: наявність збитків; причинний зв'язок між діями винної особи та заподіянням збитків; протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків; вина. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно, для прийняття рішення про повне відшкодування упущеної вигоди протиправні дії винної особи мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Таким чином, неодержаний прибуток (не отриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззаперечно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 15.12.2016р. (номер інформаційної довідки - 75976172) власником 192/1000 нежилого приміщення, реєстраційний №300159180000, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, форма власності - приватна; номер запису про право власності 5550876; дата, час державної реєстрації - 05.05.2014 17:16:43; державний реєстратор: приватний нотаріус Чуловський В.А., Київський міський нотаріальний округ; підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер :1410, виданий 05.05.2014р., видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А.; підстава внесення рішення - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12834783 від 05.05.2014р., приватний нотаріус Чуловський В.А., Київський міський нотаріальний округ.
Аналогічні відомості містяться в Інформаційних довідках від 28.04.2016р., від 23.07.2016р.
Матеріалами справи, таким чином, підтверджується, що на дату звернення Банка до суду з позовом та дату ухвалення рішення у справі ОСОБА_1 є власником 192/1000 часток нерухомого майна, реєстраційний №300159180000, а Банк- власником 45/1000 часток у цьому ж об'єкті.
При цьому 45/1000 в об'єкті реєстраційний номер 300159180000 належать Банку на підставі рішення господарського суду м.Києва від 09.10.2014р. №910/136/2013, а не рішення апеляційного суду м.Києва від 20.01.2016р. №22-ц/796/1251/2016, за яким, за твердженням позивача, він набув право власності саме на те нерухоме майно, що орендується ТОВ «Проектсервіс» за договором з ФОП ОСОБА_1
Як вбачається з матеріалів справи, Договір оренди №1 був укладений ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Проектсервіс» 01.04.2015р., в той час як право власності ПАТ «Укрсоцбанк» на спірні приміщення виникло на підставі рішення Апеляційного суду м.Києва від 20.01.2016р. з 27.01.2016р. (відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 835090180000, розмір частки 1).
Як договір оренди №1 від 01.04.2015р. так і Додаткова угода №4 від 03.02.2016р. до нього наразі є чинними, в судовому порядку не оспорювались, доказів зворотного матеріали справи не містять.
Таким чином, Банк є власником (з часткою 100%) в об'єкті нерухомого майна, реєстраційний номер 835090180000, на підставі рішення Апеляційного суду м.Києва від 20.01.2016р. та частки 45/1000 в об'єкті нерухомого майна, реєстраційний номер 300159180000, що розташовані у АДРЕСА_1, при цьому згідно відомостей з Державного реєстру прав в об'єкті нерухомого майна реєстраційний номер 300159180000 наразі співвласником залишається ОСОБА_1 з часткою 192/1000.
Відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.
З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд констатує, що відомостями Державного реєстру прав наразі підтверджується статус ОСОБА_1 як власника192/1000 часток в об'єкті нерухомого майна, придбаного нею за нотаріально посвідченим договором від 05.05.2014р. у ТОВ «Торговий дім «КТІ».
Виходячи з положення ч.5 ст.12 Закону ці відомості з Державного реєстру прав вважаються достовірними, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.
Колегія суддів зауважує, що в межах даного спору господарський суд не має підстав визначати тотожність об'єктів нерухомого майна реєстраційний номер 835090180000 та реєстраційний номер 300159180000, а також надавати оцінку правильності вчинення реєстраційних дій при реєстрації за Банком на праві приватної власності з часткою 100% об'єкта нерухомого майна (з відкриттям розділу) реєстраційний номер 835090180000 за рішенням Апеляційного суду м.Києва від 20.01.2016р. без вирішення питання стосовно наявності підстав для скасування відомостей про державну реєстрацію права власності на 192/1000 часток в об'єкті нерухомого майна реєстраційний номер 300159180000 за ОСОБА_1 із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі прав. Проте, виходячи із змісту договору від 05.05.2014р., реєстр. №1410, змісту мотивувальної та описової частин рішення Апеляційного суду м.Києва від 20.01.2016р. у справі №22-ц/796/1251/2016 Банк набув право власності за цим рішенням саме на нежитлові приміщення, що були придбані ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 05.05.2014р. у складі частки 192/1000 та залишились обтяженими іпотекою ПАТ «Укрсоцбанк» згідно положень ст.23 ЗУ «Про іпотеку».
Зважаючи на такі обставини, залишені поза увагою місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла до висновку, що чинність договору оренди від 01.04.2015р. з додатковою угодою №4 до нього, укладених відповідачем з третьою особою, а також не спростування у встановленому Законом порядку відомостей Державного реєстру прав щодо належності ОСОБА_1 на праві власності 192/1000 часток в об'єкті нерухомого майна, придбаного за договором купівлі-продажу від 05.05.2014р. з ТОВ «Торговий дім «КТІ», виключають обґрунтованість стверджень Банка про протиправність поведінки ФОП ОСОБА_1, а отже й спричинення позивачу шкоди.
Позивач не довів та не обґрунтував, в чому саме полягає протиправна поведінка саме відповідача з огляду того також, що фактичним користувачем (орендарем) спірного майна є третя особа - ТОВ «Проектсервіс», з яким у Банка тривало листування з приводу укладення договору оренди з позивачем як новим власником (а.с.24,25).
Здійснюючи розрахунок упущеної, на думку позивача, вигоди (розрахунок упущеної вигоди, яку не отримало ПАТ «Укрсоцбанк», в результаті неправомірних дій ФОП ОСОБА_1 - а.с.27-28) позивач спирається на розмір орендної плати, встановленої у Договорі оренди №1 з урахуванням Додаткової угоди №4 від 03.02.2016р.
Разом з цим, позивачем не доведено, що він беззаперечно та саме у такому розмірі отримав би орендну плату за спірні нежитлові приміщення за проміжок часу з 27.01.2016р. по 29.07.2016р., як передбачено умовами договору оренди від 01.04.2015р. та додаткової угоди №4 від 03.02.2016р.
В матеріалах справи міститься копія листа ТОВ «Проектсервіс» №84 від 11.07.2016р. (а.с.24) на ім'я заступника голови Правління ПАТ «Укрсоцбанк», в якому Товариство (на лист позивача від 06.07.2016р. №12-86/67-13217) повідомляє, що ТОВ «Проектсервіс» зацікавлене в оренді приміщень, які фактично займає, проте запропоновані листом від 06.07.2016р. №12-86/67-13217 умови оренди не прийнятні для ТОВ «Проектсервіс»; Товариство згодне сплачувати орендну плату за орендовані приміщення з розрахунку 1200грн. за 1м.кв. та просить переглянути умови Банку та повідомити про прийняте рішення до 15.07.2016р.
Не надано позивачем також і доказів того, що ФОП ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Проектсервіс» орендну плату у період з 27.01.2016р. по 29.07.2016р. саме у розмірі 141960,91грн. (ця сума визначена Банком розрахунковим шляхом, без підтвердження первинними документами стосовно надходження орендних платежів відповідачу).
Згідно із ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ч.1 ст.111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Верховний суд України, у своїй постанові від 09.12.2014р. по справі №3-188гс14 вказав, що згідно ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди.
Позивачем не доведено, що сума, заявлена до стягнення - 141960,91грн. - була б реально отримана ПАТ «Укрсоцбанк» у вигляді доходу за передачу в оренду спірних нежитлових приміщень та, відповідно, ці кошти не можуть вважатись упущеною вигодою ПАТ «Укрсоцбанк» у розумінні приписів ст.22 ГПК України.
З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції скасовує оскаржене рішення у зв'язку із невідповідністю висновків суду обставинам, що мають значення для вирішення спору, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення упущеної вигоди в сумі 141960,91 грн.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на ПАТ «Укрсоцбанк» з їх відшкодуванням ФОП ОСОБА_1 на підставі ст.ст.49,105 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99,101-103, 104, 105 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 22.12.2016р. скасувати.
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2324грн. 35коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Херсонської області видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 27.03.2017р.
Головуючий суддя Мишкіна М.А.
Суддя Будішевська Л.О.
Суддя Таран С.В.