Справа №: 671/413/17
про залишення позовної заяви без руху
22 березня 2017 року м. Волочиськ
Суддя Волочиського районного суду Хмельницької області Павлова А.С., отримавши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини в натурі та визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини в натурі та визнання права власності на спадкове майно.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - позовна заява за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У звязку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститись позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, а саме позивачем не зазначено обставин, а також доказів, що їх підтверджують, якими він обґрунтовує свої вимоги.
Зокрема, позивач у позовній заяві вказав, що 10.03.2016 він звернувся до Волочиської державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що розташований за адресою: вул. Набережна, 27 в с. Трительники Волочиського району Хмельницької області, проте йому було відмовлено у зв'язку з тим, що він пропустив шестимісячний термін для прийняття спадщини. Однак, позивач не послався на відповідні докази, які підтверджують вказану обставину, та не додав до позовної заяви документів, які б свідчили про його звернення до нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину. В разі відмови нотаріуса у вчиненні певної нотаріальної дії позивач не послався на відповідну постанову нотаріуса та не додав її до матеріалів позову. Навпаки, в матеріалах справи міститься лише письмове роз'яснення законодавства державного нотаріуса.
Відповідно до положень п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Тобто за таких обставин лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину (підтвердженням чого є відповідна постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії) особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Крім того, позивач, зазначаючи про те, що Апеляційний суд Хмельницької області розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Волочиського районного суду від 24.01.2008 року виніс ухвалу, якою скасував рішення про право власності ОСОБА_1 на будинок по вул. Набережна, 27 в с. Трительники, не зазначає про те, яким саме рішенням апеляційного суду було скасовано рішення суду першої інстанції, як і не надає його копії. Проте в матеріалах справи міститься ксерокопія рішення Волочиського районного суду від 24.01.2008 року з відміткою про набрання законної сили від 05.02.2008, яким право власності на житловий будинок, що є предметом розгляду у даній справі уже визнавалось за ОСОБА_1
Разом з тим вважаю за необхідне звернути увагу позивача на його вимогу про встановлення факту прийняття спадщини.
З урахуванням наведених вище положень п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» та враховуючи положення статей 1268, 1269 ЦК України, мова в даному випадку може йти лише про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо спадкові правовідносини виникли після набрання чинності ЦК України (після 01 січня 2004 року).
У спорах про визнання права власності в порядку спадкування вказана обставина доводиться в судовому засіданні як одна із підстав позову про право разом із іншими підставами, а тому додаткового одночасного заявлення із основним позовом не потребує.
Проте, якщо позивач наполягатиме на розгляді судом вказаної вимоги, йому слід оплатити її судовим збором.
Так, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач заявив дві вимоги: майнового та немайнового характеру (про встановлення факту прийняття спадщини в натурі та визнання права власності на спадкове майно).
Разом з тим, до матеріалів позову додано квитанцію про сплату судового збору в сумі 640 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до положень п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" № 10 від 17.10.2014 року, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2017 року визначений у розмірі 1600 грн.
Таким чином, оскільки, в поданій позивачем позовній заяві зазначено дві вимоги: майнового та немайнового характеру, то в даному випадку належить сплатити судовий збір в сумі 640 грн + 640 грн = 1280 грн.
Позивач сплатив лише 640 грн судового збору. Таким чином, останньому слід сплатити ще 640 грн.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
За таких обставин, суддя прийшла до висновку, що дану позовну заяву слід залишити без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 119, 121 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини в натурі та визнання права власності на спадкове майно - залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків тривалістю п'ять днів з дня отримання ухвали.
У випадку невиконання вказаних вимог суду, дана позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Павлова А.С