04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" березня 2017 р. Справа №911/3493/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Мартюк А.І.
Агрикової О.В.
при секретарі: Шмиговській А.М.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2 (довіреність №1906 від 19.08.2016 р.)
від відповідача 1 - Малімонов М.І. (довіреність б/н від 14.06.2016 р.), Матковська Л.І. (директор, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВУМВС України в Одеській області 01.06.1999 р.)
від відповідача 2 - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про забезпечення позову
у справі №911/3493/16 (суддя Горбасенко П.В.)
за апеляційною скаргою Виробничо-комерційної фірми «Юна-Сервіс» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю
на рішення господарського суду Київської області від 08.12.2016 р.
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
до 1) Виробничо-комерційної фірми «Юна-Сервіс» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Творець»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
Мале приватне підприємство «Віртус»
про стягнення коштів
Рішенням господарського суду Київської області від 08.12.2016 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Виробничо-комерційної фірми «Юна-Сервіс» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 859188,91 грн. боргу по сплаті орендної плати, 323327,13 грн. інфляційних втрат, 37849,94 грн. 3% річних, 18305,49 грн. судового збору за подання позовної заяви та 689 грн. судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову. У задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, Виробничо-комерційна фірма «Юна-Сервіс» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 08.12.2016 р. повністю та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача 1 в сумі 1239360,47 грн., що знаходяться на його рахунках.
Вказана заява обґрунтована тим, що на думку позивача відповідач 1 затягує процес розгляду даної справи і вчиняє вказані дії з метою відчуження майна на користь третіх осіб, а також може позбутися грошових коштів, які можуть на даний час знаходитись на його рахунках в банківських установах та які можуть бути в подальшому стягнуті за рішенням суду. Також позивач зазначає, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень існують судові рішення за 2016 та 2017 роки, з яких вбачається наявність значної суми заборгованості відповідача 1 перед третіми особами, а також факт незавершеного виконавчого провадження щодо відповідача 1. Крім того, на час розгляду справи розпочаті та тривають судові спори за позовами контрагентів та органів влади про стягнення з відповідача 1 значних сум заборгованості у загальному розмірі 10063153,00 грн.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представника відповідача, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.
На підставі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згаданою нормою закону також передбачено, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами; не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.
Перелік встановлених статтею 67 ГПК України заходів до забезпечення позову є вичерпним.
За приписами п.п. 2 та 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (далі - постанова Пленуму №16) питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки. При цьому умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Згідно п. 1 постанови Пленуму №16 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Разом із тим саме лише посилання позивача в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення.
Відтак заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та базується лише на його власних міркуваннях та припущеннях.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Колегія зазначає, що згідно ст. 106 ГПК України передбачено можливість оскарження ухвал про забезпечення позову, скасування забезпечення позову. Відтак ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову або в задоволенні клопотання про скасування заходів до забезпечення позову оскарженню не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.І. Мартюк
О.В. Агрикова