09 березня 2017 р. Справа № 804/1705/17
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області про визнання протиправними та незаконними рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії № 20 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, оформлене протоколом ОП № 15.00036515.0074805 від 22 вересня 2016 року про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді з подальшим звільненням зі служби в поліції через службову невідповідність та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: «п.4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність» прийняте стосовно ОСОБА_1;
визнати незаконним та скасувати наказ № 357 о/с Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 19 грудня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи (зі служби);
поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді поліцейського Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 19 грудня 2016року;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме з 19 грудня 2016 року по дату набрання відповідного рішення суду законної сили.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною 1 ст.99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пункт 15 частини 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначає публічну службу як діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в якій зазначено, що для ознайомлення з атестаційним листом від 16 вересня 2016 року, позивача викликали до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області 30 вересня 2016 року.
Коли позивач прибув в зазначений день, його попрохали розписатись в атестаційному листі, сказавши, що так потрібно лише для матеріалів атестаційної справи і повідомили, що він виконуватися не буде і в зв'язку з цим його копію надано не було. Весь час з 30 вересня 2016 року його дезінформували про те, що це рішення виконуватись не буде.
13 грудня 2016 року позивача викликали до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровський області і вилучили службове посвідчення та повідомили, що він звільнений зі служби.
Після звільнення позивача зі служби (19 грудня 2016 року), за його вимогою, було надано копію атестаційного листа та копії інших пов'язаних з ним документів.
Наказ про звільнення та трудову книжку позивачу видано 21 грудня 2017 року. Після отримання наказу про звільнення та трудової книжки, позивач збирався звернутись до адміністративного суду з вимогою про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, але після звільнення довгий час погано себе почував, так як захворів, після чого перебував на амбулаторному лікуванні (з 14.01.2017р. по 08.02.2017р. та з 10.02.2017р. по 06.03.2017р.), що підтверджується довідками.
Як вбачається з рішення (висновок) атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 22.09.2016р., про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та про необхідність його звільнення з органів поліції через службову невідповідність позивач дізнався 30.09.2016р., оскільки саме з цієї дати він був ознайомлений з атестаційним листом, в розділі ІV якого і зазначене це рішення, про що особисто розписався на атестаційному листі.
Суд акцентує увагу на ч.3 ст.99 КАС України в якій зазначено, що строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом не приймаються до уваги посилання позивача на ту обставину, що його дезінформували і рішення від 22.09.2016 року виконуватися не буде, оскільки така обставина не може вважатися як така, яка заважала позивачу звернутися до суду за захистом своїх прав.
Суд також зазначає, що відповідно до офіційного визначення амбулаторне лікування - організація медичної допомоги хворим, які приходять у медичний заклад. Амбулаторне лікування - лікування, яке проводиться на дому чи при відвідуванні особисто хворими лікувального закладу (на відмінну від стаціонарного лікування, яке здійснюється із поміщенням пацієнта до лікарні).
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що факт перебування позивача на амбулаторному лікуванні, не свідчить про відсутність можливості у позивача звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Такаж позиція зазначена в рішеннях Вищого адміністративного суду України у справах №676/3625/13-а,
Крім того, як відповідно до ч.1 ст.56 КАС України сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Однак позивач наданим йому правом на представництво в суді не скористався.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбаченіст.100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду дій та підтверджені належним чином.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Також, Європейським судом з прав людини у справі «Устименко проти України» зазначено, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).
У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відтак, судом не встановлено переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, тому адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 99, 100, 165, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та незаконними рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - залишити без розгляду.
Повернути позивачу судовий збір в розмірі 551,21
Копію ухвали суду та позовну заяву з доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строк, передбачений статтями186,254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова