22 березня 2017 року м. Київ К/800/30467/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управлянні Державної фіскальної служби у Вінницькій області
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року
у справі № 802/1060/15-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-СК»
до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управлянні Державної фіскальної служби у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-СК» (далі - Товариство) звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управлянні Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Інспекція), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції від 26 лютого 2015 року № 5780/10/02-28-22-04, яким вирішено не погоджувати застосування податкового компромісу Товариства за податковими повідомленнями-рішеннями від 24 вересня № 0000392300 № 0000402300;
- зобов'язати Інспекцію зарахувати сплачені Товариством 30 043,10 грн. з призначенням платежу «податок на прибуток підприємств згідно заяви про досягнення податкового компромісу від 17.02.2015 року» та 30392,40 грн. «податок на додану вартість згідно заяви про досягнення податкового компромісу від 17.02.2015 року» як узгоджені і сплачені податкові зобов'язання в порядку досягнення податкового компромісу.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Інспекції від 26 лютого 2015 року № 5780/10/02-28-22-04 щодо непогодження застосування податкового компромісу з ТОВ "Тандем - СК" по винесених податкових повідомленнях-рішеннях від 24 вересня 2012 року № 0000392300, № 0000402300; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти рішення, яким відмовити у частині задоволених позовних вимог, в іншій частині рішення суддів попередніх інстанцій просив залишити без змін.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами Інспекції не погодився, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство 17 лютого 2015 року подало до Інспекції заяву про застосування податкового компромісу по податкових повідомленнях-рішеннях від 24 вересня 2012 року №0000392300 та №0000402300. У вказаній заяві Товариство зазначило, що на час звернення зобов'язання по вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням є неузгодженими, оскільки триває їх судове оскарження.
За результатами розгляду вказаної заяви Інспекцією прийнято рішення від 26 лютого 2015 року №5780/10/02-28-22-04 про непогодження застосування податкового компромісу.
Фактичною підставою для непогодження застосування податкового компромісу стали висновки відповідача про те, що позивачем не дотримано строку подання заяви про застосування податкового компромісу.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із помилковості висновків відповідача щодо пропуску позивачем строку, визначеного пунктом 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Статтею 102 Податкового кодексу України визначено строк давності в 1095 днів. При цьому, початок перебігу такого строку починається з моменту прийняття податкових повідомлень-рішень (виникнення податкового зобов'язання), незалежно від того за який період платник допустив порушення податкового законодавства, що стало наслідком прийняття таких рішень.
Оскільки заява про застосування процедури податкового компромісу подана позивачем 17 лютого 2015 року щодо податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 24 вересня 2012 року, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про помилковість висновків відповідача про недотримання позивачем строків, визначених положеннями Податкового кодексу України.
В касаційній скарзі відповідач посилався на те, що на час звернення із заявою про застосування податкового компромісу позивачем не сплачено суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість в розмірі 5 відсотків такої суми, що передбачено абзацом 1 пункту 2 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Разом з тим, як свідчить рішення, несплата вказаних сум коштів не слугувала підставою для відмови у погодженні податкового компромісу, а тому не може бути свідченням правомірності рішення, яке оскаржено позивачем.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управлянні Державної фіскальної служби у Вінницькій області відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді О.А. Веденяпін
І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько