"01" березня 2017 р. м. Київ К/800/39393/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за заявою Державної казначейської служби України про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства фінансів України, треті особи - Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції в Одеській області, Державна судова адміністрація України, Державне казначейство України, про стягнення заборгованості по заробітній платі, за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2014 року, -
У травні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про стягнення з Міністерства фінансів України заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексів інфляції за весь період затримки її виплати у розмірі 15732,83 гривень.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 24 листопада 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року, позов ОСОБА_4 задовольнив. Стягнув з Міністерства фінансів України на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі за період з 1998 року по 2001 рік, з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною її виплатою за весь період затримки в загальній сумі 15732,83 гривень.
У квітні 2014 року Державна казначейська служба України звернулася до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року в задоволенні зазначеної заяви відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2014 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року скасовано, заяву задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року шляхом стягнення на користь ОСОБА_4 заборгованості по заробітній платі, з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною її виплатою за весь період затримки на загальну суму 15732,83 гривень з рахунку Державної судової адміністрації України за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів».
У касаційній скарзі представник Державної судової адміністрації України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вказаної заяви.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Суди встановили, що Одеський окружний адміністративний суд постановою від 24 листопада 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року, стягнув з Міністерства фінансів України на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі за період з 1998 року по 2001 рік, з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною її виплатою за весь період затримки в загальній сумі 15732,83 гривень.
25 січня 2011 року на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року було видано виконавчий лист і головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою від 14 лютого 2011 року відкрив виконавче провадження з його примусового виконання, у якому стягувачем є ОСОБА_4, а боржником - Міністерство фінансів України.
На час звернення Державної казначейської служби України до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року, це судове рішення не виконано.
Зазначена заява мотивована тим, що Міністерству фінансів України та Державній казначейській службі України не передбачені видатки для виплати коштів суддям. Для виконання рішень судів на користь суддів передбачена бюджетна програма КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», і головним розпорядником коштів за цією програмою є Державна судова адміністрація України, а тому підлягає зміні порядок і спосіб виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року шляхом стягнення заборгованості в сумі 15732,83 гривень на користь ОСОБА_4 з рахунку Державної судової адміністрації України за вказаною вище бюджетною програмою.
Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року чітко визначено про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_4 саме з Міністерства фінансів України, і будь-які перешкоди та обставини, які ускладнюють виконання цього судового рішення, відсутні. Жодних доказів щодо їх наявності заявником не зазначено та до суду не надано.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року шляхом стягнення заборгованості на користь ОСОБА_4 з рахунку Державної судової адміністрації України за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів».
Аналізуючи норми частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, можна дійти висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовувалася необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення зазначеним вище шляхом, не можуть бути підставами для такої зміни.
Апеляційний суд, змінивши спосіб і порядок виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року із стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням відповідної компенсації на користь ОСОБА_4 з Міністерства фінансів України на стягнення такої заборгованості на користь ОСОБА_4 з рахунку Державної судової адміністрації України, вийшов за межі позовних вимог, які заявлялися ОСОБА_4 саме до Міністерства фінансів України, та які розглядалися судом (Державна судова адміністрація України брала участь у справі як третя особа), що не допускається та є порушенням вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд апеляційної інстанції фактично змінив сторону (божника) виконавчого провадження.
З огляду на положення статті 124 Конституції України та статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача.
Отже, висновок апеляційного суду не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, тому ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2014 року підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, якою правильно відмовлено у задоволенні зазначеної заяви Державної казначейської служби України.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України - задовольнити частково.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2014 року - скасувати.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Олексієнко М.М.
Рецебуринський Ю.Й.