ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18647/16
провадження № 2/753/2130/17
"21" березня 2017 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Леонтьєва В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Вірнік Ірина Євгенівна, про визнання заповіту недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину, суд -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 треті особи: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Вірнік І.Є., про визнання заповіту недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину. Мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько - ОСОБА_8 в місті Андрушівка Житомирської області. 26 травня 2016 року Шістнадцятою київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа щодо майна померлого. 21 липня 2016 року нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Вірнік І.Є. відмовила їй у видачі свідоцтва про спадкування за законом як спадкоємиці першої черги на тій підставі, що матеріали спадкової справи містять заповіт померлого, посвідчений нотаріусом вказаної нотаріальної контори ІНФОРМАЦІЯ_1 року за реєстровим № 3-1102, на все його майно, яке він заповів на випадок своєї смерті відповідачці - ОСОБА_3 Вважає, що її батько в день смерті за станом здоров»я перебував в районній лікарні в місті Андрушівка Житомирської області, фізично не міг надати розпорядження - заповіт на випадок смерті, а заповіт посвідчений в м. Києві - в іншому населеному пункті в день його смерті, тому порушені вимоги щодо порядку посвідчення заповіту, відтак на підставі ст. 1257 ЦК України просить визнати його недійсним. Окрім того нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Вірнік І.Є. видано свідоцтво про право на спадщину на ім»я ОСОБА_3 12 листопада 2016 року, а тому враховуючи недійсність заповіту просить скасувати вказане свідоцтва про право на спадщину, що й стало підставою звернення до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6, діючий на підставі довіреності від 05 серпня 2016 року (а.с.77), позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в редакції про збільшення позовних вимог від 28 лютого 2017 року (а.с.53-54).
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7, діючий на підставі договору про надання правової допомоги від 16 лютого 2017 року (а.с.75), позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог. Мотивуючи свої заперечення тим, що оспорюваного заповіту не існує, оскільки ОСОБА_8 видав лише один заповіт - від 25 грудня 2013 року, а доводи позивачки будуються на письмовому повідомленні (відповіді) нотаріуса, в якій була допущена описка на звернення позивачки.
Треті особи в судове засідання повторно не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.
Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу за відсутності третіх осіб, на пвдсьаві доказів, наявних в матеріалах справи та за погодженням сторін.
Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, у тому числі матеріали спадкової справи, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивачки - ОСОБА_8 у віці 76 років в місті Андрішувка Андрушівського району Житомирської області (а.с.5), що підтверджується свідоцтвом про його смерть.
26 травня 2016 року Шістнадцятою київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа щодо майна померлого (а.с.90-131, матеріали спадкової справи).
21 липня 2016 року нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Вірнік І.Є. листом (повідомленням) відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадкування за законом як спадкоємиці першої черги на тій підставі, що матеріали спадкової справи містять заповіт померлого, посвідчений нотаріусом вказаної нотаріальної контори ІНФОРМАЦІЯ_1 року за реєстровим № 3-1102, на все його майно, яке він заповів на випадок своєї смерті відповідачці - ОСОБА_3 (а.с.6).
Позивачка вважає, що її батько в день смерті за станом здоров»я перебував в районній лікарні в місті Андрушівка Житомирської області, фізично не міг надати розпорядження - заповіт на випадок смерті, який посвідчений в м. Києві - в іншому населеному пункті в день його смерті, тому порушені вимоги щодо порядку посвідчення заповіту, відтак на підставі ст. 1257 ЦК України просить визнати його недійсним. Окрім того нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину на ім»я ОСОБА_3 12 листопада 2016 року, а тому враховуючи недійсність заповіту просить скасувати вказане свідоцтва про право на спадщину.
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч.ч.1, 2 ст. 1257 ЦК України).
Враховуючи позицію позивача, зважаючи на положення ч.4 ст. 10 ЦПК України, за якої суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обстанин у справі, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року суд витребував з Шістнадцятої київської державної нотаріальної конториспадкову справу № 357/2016 від 26 травня 2016 року щодо майна померлого ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, й у тому числі заповіт ОСОБА_8, посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори (а.с. 83-84).
На виконання вказаної ухвали до суду з Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори надійшласпадкова справа № 357/2016 від 26 травня 2016 року щодо майна померлого ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, із якої вбачається, що ОСОБА_8 видав заповіт від 25 грудня 2013 року посвідчений нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Вірнік І.Є., зареєстрований в реєстрі за № 3-1102, й на випадок своєї смерті все своє майно заповів відповідачці - ОСОБА_3 (а.с.96), іншого заповіту, й у тому числі заповіту, який оспорює позивачка, матеріали справи не містять, що також підтверджується й витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі (матеріали спадкової справи, а.с. 96-131).
Так, ОСОБА_8 видав лише один заповіт, а саме від 25 грудня 2013 року (а.с.96-131).
Оскільки вимоги позивачки будуються на письмовому повідомленні нотаріуса від 21 липня 2016 року № 2344/02-14 на її звернення про право набуття/прийняття спадщини (а.с.6), суд вбачає наявну описку в цьому повідомленні, оскільки нотаріусом мова йшла про заповіт ОСОБА_8 від 25 грудня 2013 року посвідчений нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Вірнік І.Є., зареєстрований в реєстрі за № 3-1102, проте нотаріусом допущена описка щодо дати посвідчення заповіту й помилково вказано «ІНФОРМАЦІЯ_1 року» замість «25 грудня 2013 року», при цьому реєстровий номер № 3-1102 збігається.
Зважаючи на викладене, відсутність оспорюваного заповіту, ОСОБА_8, видавши заповіт від 25 грудня 2013 року посвідчений нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Вірнік І.Є., зареєстрований в реєстрі за № 3-1102, й на випадок своєї смерті все своє майно заповів відповідачці - дружині ОСОБА_3 (а.с.96), на свій розсуд правомірно розпорядився своїм майном.
Як вбачається із матеріалів спадкової справи ОСОБА_8 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 травня 1982 року й до дня смерті ОСОБА_8 (а.с.95), тобто були подружжям, проживали за єдиною адресою: АДРЕСА_1 (а.с.93)
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов»язків (спадщини) фід фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом та за законом ( ст.1217 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч.1 ст. 1223 ЦК України).
За таких підстав позов уцілому є необгрунтованим, безпідставним й таким, що підлягає відмові у його задоволенні, підстави, що підтверджують його вимоги судом не встановлені.
На підставі вищевикладеного, ч.1 ст. 1223, ст. 1233 ЦК України, з урахуванням постанови Плунуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, керуючись ст.ст. 3, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 57, 60, 81, 88, 195, 196, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 174, 130, 222, 293, 294 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Вірнік Ірина Євгенівна, про визнання заповіту недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Коренюк А.М.