Справа № 752/12270/16-к
Провадження №: 1-кп/752/196/17
10 березня 2017 року м. Київ Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12016100010006256 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, освіта середня, який не працює, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2016 року, за ч. 2 ст. 307 КК України на строк 4 роки позбавлення волі, з конфіскацією майна.
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
встановив:
ОСОБА_5 , 16.06.2016 року приблизно о 09:20 год., знаходячись на першому поверсі, поряд з ліфтом, в буд. № 24 по пр. Науки в м. Києві помітив ОСОБА_6 та у нього виник умисел на відкрите викрадення чужого майна. Для цього ОСОБА_5 застосував фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, заштовхнув раніше не відому йому гр. ОСОБА_6 в ліфтову кабіну, притиснув однією рукою до стіни а іншою зірвав золотий ланцюжок, вартістю 8000 грн. з золотим хрестиком, вартістю 2000 грн. які знаходились на шиї потерпілої, чим завдав їй фізичного болю. В подальшому, ОСОБА_5 з викраденим з місця вчинення злочину зник, чим завдав матеріальної шкоди ОСОБА_6 на суму 10000 грн. 00 коп.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , пояснив, що йому були потрібні гроші на ліки, а оскільки він їх не мав, то перебуваючи в буд. АДРЕСА_2 , поряд з ліфтом і побачивши раніше не знайому гр. ОСОБА_6 , у якої на шиї був золотий ланцюжок, захотів його викрасти. В подальшому заштовхнув ОСОБА_6 у ліфтову кабіну утримував її руками та зірвав з шиї золотий ланцюжок з хрестиком, після чого втік. Одночасно, обвинувачений вказав, що щиро кається та зобов'язується відшкодувати потерпілій завдані збитки і просить його суворо не карати.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що приблизно о 09:20 год. 16.06.2016 йшла на роботу, при виході із ліфту в дверях побачила раніше невідомого чоловіка, попросила щоб він відійшов та дав їй пройти, проте він не відреагував та схопив її за руки, після чого зірвав золотий ланцюжок від чого лишив подряпини на шиї, а сам побіг геть. Вона намагалась наздогнати ОСОБА_5 , бігла за ним та кричала до поки його не затримали. Також повідомила, що золотий ланцюжок хоча і був їй повернутий, про те він не підлягає ремонту, тому просила компенсувати вартість різниці, яка б становила при придбанні нового аналогічного ланцюжка.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.
Дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого кваліфіковані вірно.
При призначенні ОСОБА_5 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до злочинів тяжкого ступеню, обставини вчинення злочину, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття у вчиненому і відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Враховуючи викладене, а також те, що потерпіла ОСОБА_6 вважала за неможливе виправлення обвинуваченого шляхом звільнення від покарання з випробуванням суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 необхідно призначити покарання з урахуванням вимог ст. 65 КК України у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.
Враховуючи, що злочин обвинувачений, вчинив не відбувши покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2016 року за ч. 2 ст. 307 КК України, у вигляді 4 років позбавлення волі, з конфіскацією майна, згідно із ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, суд частково приєднує не відбуте покарання за попереднім вироком.
На думку суду, призначене покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України є необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових злочинів.
З огляду на те, що у строк попереднього ув'язнення включається строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду та тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_5 після затримання 16.06.2016 року ухвалами суду було обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та в подальшому продовжено і на момент прийняття рішення судом обвинувачений тримається під вартою, зарахування строку попереднього ув'язнення, починаючи з 16.06.2016 року по 09.03.2017 року, враховуючи необхідність засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадити з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, згідно ч. 5 ст. 72 КК України.
Щодо заявленої захисником у судових дебатах можливості звільнення ОСОБА_5 від покарання за хворобою на підставі ст. 84 КК України, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 КК України особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме листа Київського слідчого ізолятора № 15-15839, загальний стан здоров'я обвинуваченого відповідає течії наявного захворювання. Водночас, до суду не надані відомості про тяжкість перебігу наявної у ОСОБА_5 хвороби, а також того, що за характером ця хвороба перешкоджає відбуванню покарання.
Більше того, згідно із роз'ясненнями, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1973 № 8 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою від 03.12.1997 № 12) «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» факт захворювання засудженого на тяжку хворобу сам по собі не тягне обов'язкового звільнення від відбуття покарання. Звільнення від відбуття покарання через хворобу з місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених, які захворіли під час відбуття покарання і ця хвороба перешкоджає відбувати покарання, тобто у випадках, коли подальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров'я чи інших тяжких наслідків. Це стосується й тих осіб, які захворіли до засудження, але під час відбуття покарання їхня хвороба внаслідок прогресування набула характеру, зазначеного в Переліку захворювань.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для застосування до ОСОБА_5 положень ст. 84 КК України, а питання порушене захисником про звільнення обвинуваченого від відбування покарання у зв'язку із наявністю хвороби має розглядатись у порядку ст. 537 КПК України.
Питання щодо речових доказів вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ухвалив:
визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2016 року, яким ОСОБА_5 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, визначити остаточне покарання ОСОБА_5 у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, строк покарання ОСОБА_5 рахувати з 10.03.2017 року, зарахувавши у строк покарання попереднє ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 16.06.2016 року (день затримання), по 09.03.2017 року, включно.
Речові докази, а саме золотий ланцюжок та хрестик із відтиском «Ісуса Хреста» переданий ОСОБА_6 на відповідальне зберігання - залишити за належністю ОСОБА_6 .
Речові докази, а саме пасок, шнурки, запальничку, батарею до телефону, мобільний телефон марки «Нокіа», які зберігаються в камері схову Голосіївського УП ГУНП у м. Києві - повернути ОСОБА_5 за належністю.
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з моменту проголошення.
Суддя ОСОБА_7