Копія
Ухвала
Іменем України
08.10.2009 Справа № 2-19/5103-2007А/5002
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Дадінської Т.В. , Лядової Т.Р.
секретар судового засідання Петрашова Ю.Б.
за участю представників сторін:
представник позивача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1- ОСОБА_2 довіреність № 4527 від 05.12.07; представник відповідача Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив; представник третьої особи Приватного підприємства "Аллона"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 07.04.09 у справі № 2-19/5103-2007А
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим (вул. Дзержинського 7, Леніне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98200)
третя особа: Приватне підприємство "Аллона" (вул. Дмитрова, 1, м.Світловодськ, Кіровоградська область, 27500)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.04.2009 року (суддя Мокрушин В.І.) у справі № 2-19/5103-2007А позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство "Аллона", про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим № 0000261701/0 від 10.04.2008р. на суму 571028 грн. 00коп. - основний платіж, та на суму 285514 грн. 00 коп. - фінансові санкції.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим № 000251701/0 від 10.04.2008р. на суму 410691 грн. 62 коп.
З Державного бюджету України на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз стягнуто витрати по проведенню судової експертизи у розмірі 5630,40грн.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в Ленінському районі Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим.
Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача та третьої особи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.
Позивач - Фізична особа-підприємець Ковальов Олександр Олексійович, звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до відповідача та просив визнати недійсними податкові-повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі № 0000261701/0 від 10.04.2008 р.; № 0000251701/0 від 10.04.2008 р.
Також, позивач просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі № 0000261701/0 від 10.04.2008 р. та № 0000251701/0 від 10.04.2008 р. про застосування штрафних санкцій на суму 1646242,07 грн., та визнати недійсним акт № 1508-17-1-2051802058 від 31.03.2008 р. ДПІ в Ленінському районі АР Крим про результати невиїзної документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 щодо взаємовідносин з Приватним підприємством «Аллона»за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2007 р.
Позов мотивовано тим, що контрагентом позивача виступало ПП «Аллона», проте рішенням Жовтневого районного суду М.Запоріжжя від 19.01.2007 року визнано нечинним статут Приватного підприємства «Аллона»з 06.06.2005 р., визнано нечинним свідоцтво про державну реєстрацію приватного підприємства «Аллона»з моменту проведення реєстрації змін до установчих документів з 06.06.2005 р.; скасована державна реєстрація цього підприємства та визнано недійсним свідоцтво платника податків на додану вартість № 15563986 від 13.06.2005 року з моменту його видачі.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.
Судова колегія, вислухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
31 березня 2008 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2007 р. з питання взаємовідносин з ПП «Аллона»за результатами якої складено акт № 1508-17-1-2051802058.
За результатами зазначеної перевірки встановлено порушення п.п.19.1 «а», «в»п.19.1 ст.19, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(№ 889 від 22.05.2003 р. із змінами та доповненнями), ч. 1, 2 ст.13 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»(№ 13-92 від 26.12.1992 року із змінами та доповненнями) в частині завищення валових витрат, що привело до заниження оподаткованого доходу за 2-4 квартал 2006 р., 1 півріччя 2007 р. і до недоплати податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 512390,57 грн., у т.ч. за 2-4 квартал 2006 р. - 354480,62 грн., за 1 півріччя 2007 р. - 157909,95 грн.; п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(від 03.04.1997 р. № 168/97 із змінами та доповненнями) в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, що привело до недоплати податку за період, що перевіряється, в сумі 755901,00 грн.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України (від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(від 04.12.1990 року № 509 із змінами та доповненнями) органи податкової служби є органами виконавчої влади.
Таким чином органи податкової служби які є органами виконавчої влади, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі вказаного акту ДПІ у Ленінському районі прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000261701/0 від 10.04.2008 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 755901,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 377950,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000251701/0 від 10.04.2008 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів від підприємницької діяльності у розмірі 512390,57 грн.
17.02.2006 року між позивачем та ПП «Аллона»був укладений договір поставки товару, відповідно до якого ПП «Аллона»- постачальник прийняло на себе зобов'язання поставляти товар на користь позивача.
На підставі вказаного договору постачальник постачав товар позивачу, що не заперечувалося сторонами по справі.
Постановою Жовтневого районного суду М.Запоріжжя від 19.01.2007 року по справі № 2А-125/07 визнаний нечинним статут ПП «Аллона»(код ЄДРПОУ 33455242) з 06.06.2005 року, свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Аллона»з 06.06.2005 року, свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Аллона»з 13.06.2005 року, скасована державна реєстрація ПП «Аллона»з 06.06.2005 року.
Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-ІУ із змінами та доповненнями) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таким чином необхідною умовою для визнання договору недійсним відповідно до вказаної статті є невідповідність господарського зобов'язання вимогам закону, вчинення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків за даною угодою.
На час здійснення оспорюваної угоди Приватне підприємство «Аллона»було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, його свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагент за договором може нести відповідальність лише за наявності вини.
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-ІУ із змінами та доповненнями) слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно із ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435-ІУ із змінами та доповненнями) є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом ч.1 ст.208 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-ІУ із змінами та доповненнями) застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.
Санкції, встановлені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-ІУ із змінами та доповненнями), не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч.1 ст.208 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-ІУ із змінами та доповненнями) необхідним є наявність умислу на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.
За наведених обставин, із змісту спірного договору не вбачається наявності у контрагентів, або хоча б у одного з них, мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а саме - умов щодо порушення законодавчо встановленого порядку сплати податку на додану вартість, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у сторін спірних договорів умислу на укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Більше того, наявні в матеріалах справи докази виконання спірних договорів щодо поставки продукції та її оплати, спростовують твердження позивача про наявність умислу у сторін на приховування доходів від оподаткування.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(від 03.04.1997 року № 168 із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(від 03.04.1997 року № 168 із змінами та доповненнями) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно висновкам експерта № 1836 від 30.01.2009 р. висновки, викладені в акті перевірки ДШ в Ленінському районі № 1508-17-1-2051802058 від 31.03.2008 р., первісними документами бухгалтерського і податкового обліку СПД ОСОБА_1 не підтверджені.
З єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП «Аллона»(код ЄДРПОУ 33455242) було виключено 11.04.2007 року, що підтверджується довідкою державного реєстратора С.Ю.Сологуб.
Відповідно до акту № 13 Світловодської ОДШ від 06.03.2007 р. було анульовано реєстрацію ПП «Аллона»платника податку на додану вартість на підставі Постанови Жовтневого районного суду М.Запоріжжя по. справ № 2а-125/07.
Таким чином, анулювання свідоцтва про реєстрацію ПП «Аллона»як платника податку на додану вартість фактично відбулося 06.03.2007 року. З цього моменту було інформація була оприлюднена на відповідному сайті ДШ в Інтернеті.
Тобто починаючи з 06.03.2007 року позивач повинен був дізнатися про зміни в оподаткуванні своїх операцій у відносинах з ПП «Аллона».
Таким чином суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовної заяви у частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі № 0000261701/0 від 10.04.2008 р. на суму 277309,50 грн., тобто на суму, яка утворилася після 06.03.2007 року, а також, в частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі № 0000251701/0 від 10.04.2008 р. на суму 101698,95 грн., тобто на суму, яка утворилася після 06.03.2007 року.
З урахуванням положень статей 11 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним та скасував податкові повідомлення - рішення ДПІ в Ленінському районі № 0000261701/0 від 10.04.2008 р. та № 0000251701/0 від 10.04.2008 р. на відповідні суми: на 856542 грн. та 410691,62 грн. відповідно.
Що стосується позовних вимог про визнання недійсним акту № 1508-17-1-2051802058 від 31.03.2008 р. ДПІ в Ленінському районі АР Крим про результати невиїзної документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 щодо-взаємовідносин з Приватним підприємством «Аллона»за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2007 р., суд першої інстанції вірно зазначив, що він не є формою рішення та не породжує певні правові наслідки, а тому його неможливо визнати недійсним.
Таким чином, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що під час проведення конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на міських маршрутах від 20.03.2009 р. порушень ЗУ „Про автомобільний транспорт” з боку Севастопольської міської державної адміністрації допущено не було. Процедура підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування здійснювалася відповідно до вимог ст.43-46 ЗУ „Про автомобільний транспорт” та Порядку. Разом з тим відповідач довів, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, в зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом першим частини першої статті 198, статтею 200, пунктом першим частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 07.04.09 у справі № 2-19/5103-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 12 жовтня 2009 р.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис Т.В. Дадінська підпис Т.Р.Лядова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська