Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"02" листопада 2009 р. Справа № 27/203-09
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Погребняка В.Я., судді Афанасьєва В.В., судді Істоміної О.А.
при секретарі Цвірі Д.М.
за участю представників сторін:
позивача - Безносько С.М., довіреність № 582 від 28.09.2009 р.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватної фірми «Апія», м. Харків (вх. № 2718 Х/3-9 від 07.09.2009 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2009 р. у справі № 27/203-09
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський маргариновий завод», м. Київ,
до Приватної фірми «Апія», м. Харків
про стягнення 98 272,15 грн.,
встановила:
16.07.2009 р. Відкрите акціонерне товариство «Київский маргариновий завод»(далі позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватної фірми «Апія» (далі відповідач) заборгованості за договором поставки від 01.01.2008 р. № 129/03/08 в розмірі 98272,15 грн., з них 91 688,41 грн. основної заборгованості, 5 276,00 грн. пені, 659,50 грн. 3% річних, 875,16 грн. інфляційних втрат, судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.08.2009 р. (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватної фірми «Апія». м. Харків на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський маргариновий завод», м. Київ заборгованості в розмірі 98 272,15 грн., 982,72 грн. витрат по сплаті державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2009 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права. Заявник у скарзі посилається на відсутність посилання позивачем на жодний договір поставки та на те, що позивач не надав доказів належним чином і у належний строк здійсненої поставки, також він зазначає, що позивачем в порушення п. п. 2.1, 2,7 договору поставки від 01.01.2008 р. № 429/03/08 до суду першої інстанції не надано в якості доказів ні замовлення покупця (відповідача у справі) на поставку конкретної партії товару, ні належним чином оформлених документів на товар відповідно до норм чинного законодавства України, а саме: накладну на товар, товарно-транспортну накладну та податкову накладну, підписані уповноваженою особою та скріпленою печаткою постачальник, та документи, що підтверджують якість товару. До того ж, відповідач зазначає, що позивач в обґрунтування заборгованості посилається на акт звірки взаєморозрахунків, який не є належним доказом в справі в розумінні п.2 ст. 33 ГПК України, а є первинним документом в бухгалтерському обліку з огляду на приписи ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та на те, що даний акт не містить посилань на зазначений договір та не є належним чином оформленим та підписаним. Таким чином, відповідач у скарзі посилається на те, що позивачем не були надані документи на підтвердження існування у відповідача грошової заборгованості в сумі 98 272,15 грн., а відповідно у позивача відсутні права і на витребування сплати відповідачем неустойки.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2009 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження, призначено до розгляду на 05.10.09 р. на 11:30 год.
Позивач 30.09.2009 р. надіслав факсограму № 123 з запереченнями на апеляційну скаргу відповідача, в яких вважає, що вимоги скарги не підлягають задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і обґрунтоване законодавчо, тому просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2009 р. у справі № 27/203-09 без змін, а апеляційну скаргу ПФ «Апія»- без задоволення.
02.10.2009 р. відповідач надіслав клопотання (вх.№6870) про відкладення розгляду справи на інший день у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання 05.10.2009 р. його уповноваженого представника через перебування у відрядженні в м. Києві та розпорядження №289-ЮР про відправлення до відрядження (а.с.101), клопотання про витребування доказів (вх. № 6871) та клопотання (вх. № 6873) про залучення в якості третьої особи у справі Приватну фірму «Орнатус».
В судовому засіданні 05.10.2009 р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 10:30 год. 02.11.2009 р., позивачеві запропоновано надати суду :
- копії накладних (п.2.7 Договору);
- копії документів, що підтверджують якість продукції ;
- пояснення щодо розбіжностей номеру договору, вказаного в позовній заяві;
- пояснення щодо того - ким підписано акт звірки від 20.04.09 р. з його розшифровкою.
Клопотання про витребування доказів та про залучення в якості третьої особи Приватної фірми «Орнатус» ухвалено розглянути в наступному судовому засіданні.
Для розгляду даної справи ухвалою заступника голови суду від 30.10.2009 р. було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В., суддя Істоміна О.А.
29.10.2009 р. позивачем на виконання вимог ухвали від 05.10.2009 р. на адресу суду були направлені копії договору № 429/03/08, довідка-пояснення до акту звірки, копії товарно-транспортних, податкових накладних, копії сертифікатів відповідності, висновки державної с/е експертизи.
В судове засідання 02.11.2009 р. з'явився уповноважений представник позивача та надав пояснення по справі.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини його неявки не повідомив, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не надав.
Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, про що свідчить проставляння штампу на звороті у лівому нижньому куті першого примірника ухвали від 05.10.2009 р. про відкладення розгляду справи, який міститься у справі, з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена (п.32 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 р. № 01-08/530 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», відсутність будь-яких клопотань, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача у відсутності його представника за наявними у матеріалах справи доказами.
Перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008 р. між сторонами було укладено договір поставки № 429/03/08 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання у порядку та строки, встановлені даним договором, передати у власність відповідачу (покупцю) товар у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити на умовах, визначених даним договором.
Згідно з п.1.3 Договору кількість та асортимент кожної партії товару зазначаються у накладній, що складається на підставі замовлення покупця, яка є невід'ємною частиною даного договору. Накладні оформлюються на кожну партію товару, що поставляється, та мають силу специфікацій до даного договору.
Згідно з п.1.4 Договору загальна кількість товару, що належить поставити за договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках.
Відповідно до п.2.1. Договору в редакції з протоколу узгодження розбіжностей поставка конкретної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця. Замовлення надаються постачальнику за допомогою електронної пошти, факсимільного зв'язку чи способами зв'язку, що забезпечують фіксування тексту та дати замовлення, або іншим способом, що є прийнятним для покупця. Замовлення повинно містити наступну інформацію: а) асортимент товару; б) кількість товару; в) дату та час доставки товару постачальником на склад, вказаний покупцем; г) адресу складу покупця; д) умови оплати, якщо вони відрізняються від умов, встановлених договором; е) строк поставки товару, якщо він відрізняється від строку поставки, встановленого даним договором. Замовлення вважається прийнятим постачальником від покупця у випадку , якщо через три дні після його отримання постачальник не повідомить покупцю про свою незгоду з умовами замовлення чи про неможливість його виконання.
Відповідно до п.2.5 Договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку партії товару протягом 4-х календарних днів з дати узгодження сторонами замовлення.
Згідно з п.2.7 Договору постачальник зобов'язаний надати належним чином оформлені документи на товар відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме: накладну на товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника, б) товарно-транспортну накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника, в) податкову накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника, г) документи, що підтверджують якість товару.
У відповідності до п.5.3 Договору покупець здійснює оплату на умовах відстрочення платежу, яке складає 30 (тридцять) календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.
Згідно з п.5.5 Договору сторони щомісячно проводять звіряння розрахунків по здійснених поставках товару, для чого покупець готує проект акту звіряння розрахунків та направляє його постачальнику в термін не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем, по якому здійснюється звіряння розрахунків. У випадку не надходження від постачальника заперечень по акту звіряння в термін до двадцятого числа місяця, наступного за місяцем, по якому здійснюється звіряння, акт звіряння вважається прийнятим в редакції покупця.
З матеріалів справи вбачається, що до спірного договору прийнято додаткову угоду від 28.02.2009 р., відповідно до п.1 якої «пункт 10.1 договору поставки № 429/03/08 від 01.01.2008 р. викласти в наступній редакції: «даний договір набирає чинності з моменту його підпису уповноваженими представниками сторін і діє до 31.03.2009 р.».
За висновком суду першої інстанції позивач за вказаним договором та додатками до нього свої зобов'язання виконав належним чином, а відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару виконав неналежним чином, внаслідок чого сума його основного боргу перед позивачем на день подання позову склала 91 688,41 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 20.04.2009 р. за період з 01.01.2009 р по 31.03.2009 р. (а.с.23).
Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 276,00 грн., 3% річних від простроченої суми боргу -659,50 грн. та суму інфляційної складової за весь час прострочення боргу в розмірі 875,16 грн.
Всього сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 98 272,15 грн.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст.509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, а саме безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стосовно зазначення заявника скарги - відповідача у справі - про ненадання позивачем (постачальником за договором) доказів здійснення ним поставки товару належним чином та у встановлений договором строк колегія суддів вказує на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав суду першої інстанції :
- копії замовлень відповідача (покупця за договором) в електронному вигляді (у відповідності до п.2.1.договору поставки, який дозволяє зазначену форму замовлення), що надійшли на електронну пошту позивача (постачальника за договором), та на підставі яких відпускався товар покупцю за узгодженою адресою у м. Харкові (а.с.84-99);
- копії товарно-транспортних та видаткових накладних:
№ 2619 від 17.02.2009 р. на суму 12 708,77 грн.;
№ 2622 від 17.02.2009 р. на суму 6 828,48 грн.;
№ 3390 від 26.02.2009 р. на суму 9 577,97 грн.;
№ 3392 від 26.02.2009 р. на суму 17 187,84 грн.;
№ 4773 від 17.03.2009 р. на суму 30 256,80 грн.;
№ 4775 від 17.03.2009 р. на суму 15 128,64 грн.,
а всього на суму 91 688,50 грн. (а.с.10-21).
На виконання п.3 ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2009 р. позивач надав наступні докази та пояснення по справі:
- щодо розбіжностей номеру договору, вказаного в позовній заяві пояснив, що при оформленні позовної заяви була допущена помилка, а саме: замість «4»в договорі № 429/03/08 від 01.01.2008 р. було вказано «1». Фактично з дня підписання сторонами 01.01.2008 р. та до 31.03 2009 р. діяв договір № 429/03/08;
- копії видаткових та товарно-транспортних накладних відповідно до п.2.7 договору ;
- копії сертифікатів відповідності № UA 1.003. ХО33267-07 від 12.10.2007 р., № UA 1.003. ХО12204-08 від 21.04.2008 р. та додатків до них, що підтверджують якість продукції;
- копії висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 18.07.2007 р. №05.03.02-04/36185 та №05.03.02-04/36186;
- довідку-пояснення до акту звірки від 20.04.09 р. з його розшифровкою;
Колегія суддів, враховуючи докази, надані до господарського суду, вивчивши додаткові документи, надані суду апеляційної інстанції, і вислухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про те, що позивач виконував свої зобов'язання належним чином відповідно до норм законодавства та умов договору, а відповідач оплату поставленої продукції здійснив не в повному обсязі, в порушення ст.33 ГПК України доказів перерахування заборгованості не надав, отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в розмірі 91 688,41 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що в разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором або за затримку грошових надходжень на рахунок постачальника, замовник сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, включаючи день оплати.
Враховуючи порушення відповідачем строків оплати виконаних робіт, позивачем було заявлено до стягнення 5 276,00 грн. пені, яка з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст.546, 548, 549, 611 ЦК України та ст.ст. 232, 343 ГК України підлягає стягненню.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Враховуючи порушення відповідачем строків оплати виконаних робіт, позивачем було заявлено 3% річних від простроченої суми в розмірі 659,50 грн. та суму інфляційної складової за весь час прострочення боргу в розмірі 875,16 грн.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат узгоджуються з приписами ст. 625 ЦК України, нараховані відповідно до матеріалів справи, а тому підлягають задоволенню.
Таким чином, відповідач повинен сплатити основну суму боргу в розмірі 91688,41 грн., пеню в сумі 5276,00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 659,50 грн. та суму інфляційної складової за весь час прострочення боргу в розмірі 875,16 грн.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про залучення до участі справі в якості третьої особи Приватної фірми «Орнатус», м. Харків, колегія суддів зазначає, що воно безпідставне, оскільки відповідачем наданими суду документами не обґрунтовано те, яким чином вирішення спору у даній справі може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї із сторін.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ст.4 ГПК України господарський суд вирішує господарські справи на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу.
Ст.22 ГПК України встановлює права і обов'язки сторін в господарському судочинстві, зокрема, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Згідно ч.4 ст.129 Конституції України, за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.
Під час розгляду справи в апеляційній інстанції відповідач подав касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду від 05.10.2009 р. про відкладення розгляду справи, в якій просив зазначену ухвалу змінити та задовольнити його клопотання про витребування у позивача замовлення, відповідно до якого була здійснена поставка товару; документів, що підтверджують якість товару; докази того, що товаросупроводжуючі документи були надані покупцю за договором поставки №429/03/08 від 01.01.2008 р. та залучення в якості третьої особи по справі Приватної фірми «Орнатус».
Відповідно до п.1 ст.111-13 ГПК України ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених цим кодексом та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто, оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість оскарження яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського процесуального кодексу.
Ухвали, касаційне оскарження яких передбачено процесуальним законом, перелічені в п.4 ст. 111-13 ГПК України. Це ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або про залишення без розгляду заяви у провадженні у справі про банкрутство.
Як вбачається зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, вказаною нормою не передбачена можливість оскарження ухвали про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади»від 13.06.2007 р. № 8 передбачено наступне: «оскарження ухвал або інших процесуальних документів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається».
В інформаційному листі Верховного Суду України від 10.09.2008 р. № 3,2-2008 зазначено: «У разі подання касаційної скарги на ухвалу місцевого або апеляційного господарського суду, яку не може бути оскаржено, відповідному місцевому або апеляційному господарському суду, до якого надіслано скаргу, слід відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на частину першу та четверту статті 111-13 ГПК України».
Наведене дає підстави для висновку про недобросовісне використання процесуальних відповідачем прав, що спрямовано, зокрема на затягування строків розгляду господарської справи.
Про це також свідчить і поведінка відповідача, який в судове засідання 02.11.2009 р. свого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини його неявки не повідомив, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не надав, що є також і проявом неповаги до суду.
Згідно зі ст.90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.
Колегія суддів вважає за необхідне з приводу зазначених вище порушень норм ГПК України винести окрему ухвалу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 19.08. 2009 року у справі № 27/203-09 відсутні.
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Клопотання Приватної фірми «Апія», м. Харків про залучення в якості третьої особи Приватної фірми «Орнатус», м. Харків залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Приватної фірми «Апія», м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2009 року у справі № 27/203-09 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Я.Погребняк
Суддя В.В.Афанасьєв
Суддя О.А.Істоміна