Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"03" листопада 2009 р. Справа № 38/203-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В. , Такмаков Ю.В.
при секретарі Пироженко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Безуглого Є.В. (дов. № б/н від 30.10.2009р.)
відповідача - ОСОБА_2 (дов. № б/н від 13.10.2009р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м. Харків) (вх. № 2513 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.07.09р. по справі № 38/203-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕРСЕРВІС ТРЕЙД" (м. Харків)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м. Харків)
про стягнення 65028,43 грн. ,-
встановила :
У червні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ПОЛІМЕРСЕРВІС ТРЕЙД” (м. Харків) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про стягнення 65028,43 грн. заборгованості за Договором № 02/09 на поставку обладнання від 16.02.2009р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.07.2009р. по справі № 38/203-09 (суддя Жельне С.Ч.) позовні вимоги задоволені повністю та стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛІМЕРСЕРВІС ТРЕЙД” 65028,43 грн. основного боргу, 650,29 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2009р. по справі № 38/203-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції таким, що повністю відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 16 лютого 2009 року між Приватною виробничо-комерційною фірмою „ПОЛІМЕРСЕРВІС” та відповідачем було укладено Договір за № 02/09 на поставку обладнання, відповідно до якого ПВКФ “ПОЛІМЕРСЕРВІС” зобов'язався передати відповідачу обладнання (високошвидкісний екструдер) відповідно до Додатку 1 до Договору.
Пунктом 3.3. даного Договору сторони обумовили, що оплата вартості обладнання за цим Договором здійснюється Покупцем (відповідачем) у два етапи у наступному порядку: перший етап оплати складає суму, яка еквівалентна 47 000,00 (сорок сім тисяч) доларів США. Платежі здійснюються у гривні за курсом, який на 1,75 % перевищує курс НБУ, що діяв на день, який передує здійсненню платежу. Покупець здійснює перерахування грошових коштів у день підписання Договору. Другий етап оплати складає суму, яка еквівалентна 8 300,00 (вісім тисяч триста) доларів США. Платежі здійснюються в гривні за курсом, який на 1,75 % перевищує курс НБУ, який діяв на день, що передує здійсненню платежу. Покупець здійснює перерахування грошових коштів протягом трьох банківських днів після підписання Технічного акту про контрольний пуск змонтованого обладнання.
Приймаючи оскаржене рішення господарський суд виходив з результатів встановлення документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що відповідно до умов цього Договору ПВКФ “ПОЛІМЕРСЕРВІС” поставив, а відповідач отримав обладнання на загальну суму 433261,88 грн., про що свідчать надані до позовної заяви копії накладних. Будь-яких претензій під час приймання товару щодо кількості та якості отриманого товару відповідачем заявлено не було. Оплата за поставлений товар згідно вищевказаного Договору здійснена відповідачем лише частково на суму 368233,25 грн. Заборгованість у вигляді несплаченої вартості обладнання складає 65028,43 грн.
Пунктом 3.3. Договору № 02/09 від 16.02.2009р. оплата за другим етапом повинна здійснюватися після підписання Технічного акту про контрольний пуск змонтованого обладнання. Другий етап оплати складає суму, яка еквівалентна 8 300,00 (вісім тисяч триста) доларів США. Платежі здійснюються в гривні за курсом, який на 1,75 % перевищує курс НБУ, який діяв на день, що передує здійсненню платежу. Покупець здійснює перерахування грошових коштів протягом трьох банківських днів після підписання Технічного акту про контрольний пуск змонтованого обладнання.
В процесі розгляду справи господарським судом з'ясовано, що на виконання умов договору ПВКФ “ПОЛІМЕРСЕРВІС” було складено Технічний акт про контрольний пуск змонтованого обладнання від 06.03.2009р., який переданий відповідачу в день виконання робіт з запуску обладнання 06.03.2009р., 29.04.2009р., та надсилався відповідачу позивачем, до якого перейшло право вимоги від ПВКФ “ПОЛІМЕРСЕРВІС”, цінним листом з описом вкладення від 16.06.2009р. та від 23.06.2009р.
Відповідно до пункту частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
02.06.2009р. між позивачем та ПВКФ "ПОЛІМЕРСЕРВІС" укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого позивач набув право вимоги, належне ПВКФ "ПОЛІМЕРСЕРВІС" у відповідності до Договору № 02/09 поставки обладнання від 16.02.2009р., який укладено між ПВКФ "ПОЛІМЕРСЕРВІС" та Відповідачем.
Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісною кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, ідо існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 2 Договору про відступлення права вимоги (цесії) позивач набув право вимагати від відповідача реального та належного виконання наступних обов'язків: оплатити обладнання, отримане за Договором № 02/09 поставки обладнання від 16.02.2009р.; оплатити неустойку у вигляді пені за прострочення оплати товару за Договором № 02/09 поставки обладнання від 16.02.2009р.; відшкодувати усі збитки, які виникли у результаті невиконання (неналежного виконання) зобов'язань Боржником, а також інфляційні витрати та плату за користування чужими коштами.
Відповідно до п. З Договору про відступлення права вимоги передбачене Договором відступлення права вимоги за зобов'язаннями відповідача визначається сторонами в сумі 65 028,43 грн.
Згідно зі ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, повий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові с належним виконанням.
Відповідач (боржник) був повідомлений належним чином про заміну кредитора. що підтверджується повідомленням боржника про відступлення права вимоги, яке надіслане відповідачу 16.06.2009р. рекомендованим листом, про що свідчить квитанція про відправлення листа відповідачу.
Відповідно до статті 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
В обґрунтування вимог по стягненню суми вартості обладнання, позивач вказує на те, що обладнання дійсно поставлено відповідачу у відповідності до Договору та воно введено в експлуатацію і використовується відповідачем, про що свідчить Акт про введення в експлуатацію від 06.03.2009, складений Комісією по введенню в експлуатацію, Акт здавання-приймання виконаної роботи від 06.03.2009 за Договором № 01/03-09 від 02.03.2009р. та претензія відповідача, у якій він підтверджує використання обладнання у своїй діяльності.
Оцінивши доводи сторін у справі, а також те, що Технічний акт про контрольний пуск змонтованого обладнання належним чином було надано відповідачу, який останній не підписав та від оплати вартості наданого обладнання відмовився, господарський суд визначився, що ПВКФ “ПОЛІМЕРСЕРВІС” свої зобов'язання виконало у повному обсязі, в зв'язку з чим відповідач повинен сплатити грошові кошті на користь позивача. Строк оплати для відповідача настав 10.03.2009р.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Відповідні положення містить і частина 7 статті 193 Господарського кодексу України.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сторони в Договорі № 02/09 на поставку обладнання від 16.02.2009р. погодили, що оплата здійснюється в гривні, сума договору визначається у гривні, але сторонами у договорі погоджено порядок обрахунку ціни. Згідно даних Національного банку України офіційний курс долара США на момент настання строку оплати (09.03.2009) складає 7,70 грн. за один долар.
З огляду на вказане позивач на підтвердження своїх вимог надав розрахунок суми позову з визначенням суми основного боргу в розмірі 65028,43 грн.
Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 65028,43 грн. заборгованості, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов'язок доказування законодавчо покладений на сторони.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
При цьому, відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що в зв'язку із технічними недоліками поставленого обладнання, невідповідності його умовам Договору, ним не підписано Технічний акт контрольного пуску обладнання, а також не здійснено повну сплату вартості отриманого обладнання відповідно до пункту 3.1.2. Договору № 02/09 на поставку обладнання від 16.02.2009р.
Однак вказані посилання скаржника не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не узгоджуються з наявними у справі матеріалами та нормами чинного законодавства.
Колегія суддів визначає, що Договір на поставку обладнання № 02/09 від 16.02.2009р., який укладено між ПВКФ "ПОЛІМЕРСЕРВІС" (первісним кредитором) та відповідачем, є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним, та за своєю правовою природою є договором поставки з елементами підряду, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного та Господарського кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення глави 54 параграфів 1, 3 "Купівля-продаж", "Поставка" та глави 61 "Підряд" Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
В силу частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З системного аналізу наведених приписів норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у підрядника права вимоги оплати виконаних робіт за договором підряду є виконання ним робіт належним чином і в погоджений строк, тобто належне виконання зазначених робіт - є обов'язком підрядника.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції на підставі сукупної оцінки наявних у справі доказів дав належну правову оцінку обставинам, з якими закон пов'язує порядок прийняття роботи, виконаної підрядником, та порядок оплати роботи.
Статтею 852 Цивільного кодексу України врегульовані права та обов'язки замовника при прийнятті виконаних підрядником робіт.
Так, цією нормою визначено: якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Однак колегія суддів вважає необхідним зауважити, що відповідач наданим йому правом не скористувався та жодних доказів в підтвердження звернення як до первісного кредитора -ПВКФ "ПОЛІМЕРСЕРВІС" так і до нового кредитора - позивача у справі з вимогами, порядок щодо яких встановлений вищевказаною статтею, не представив.
Також Цивільним кодексом України передбачено право замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (стаття 853).
Згаданою статтею законодавець визначив, що у разі коли замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, котрий прийняв роботу без перевірки в подальшому позбавлений права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Пунктом 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
При цьому, замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою п. 6 ст. 882 ЦК України.
Відповідно до пункту 5.3. Договору на поставку обладнання № 02/09 від 16.02.2009р. здача-прийомка обладнання та робіт, виконаних у відповідності з умовами даного Договору, оформлюється двостороннім Технічним актом про контрольний пуск змонтованого обладнання.
Згідно з пунктом 5.4. Договору на поставку обладнання № 02/09 від 16.02.2009р. остаточна здача робіт, виконаних по даному Договору, проводиться на підставі Акту здачі-приймання виконаних робіт по Договору, після виконання Покупцем умов оплат у відповідності з пунктом 3 даного Договору.
У відповідності з пунктом 6.1. Договору на поставку перехід права власності на обладнання здійснюється на момент повної оплати обладнання Покупцем.
Пунктом 7.2. Договору на поставку обладнання № 02/09 від 16.02.2009р. передбачено, що у разі виявлення невідповідності технічних характеристик та комплектації поставленого Постачальником обладнання умовам даного Договору (згідно Додатку № 1) до контрольного пуску змонтованого обладнання, Покупець зобов'язаний на протязі 48 годин з моменту виявлення заявити про це Постачальнику, який зобов'язаний усунути недоліки за свій рахунок.
Однак, із матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав як суду першої так і апеляційної інстанції доказів про наявність будь-яких заяв або повідомлень про неналежне виконання первісним кредитором умов Договору, а так само і позивачем у справі, щодо кількості, якості та комплектності обладнання у визначений Договором термін, у тому числі і до контрольного пуску обладнання.
Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Пунктом 3.3. Договору на поставку обладнання № 02/09 від 16.02.2009р. обумовлено, що оплата за другим етапом повинна здійснюватися після підписання Технічного акту про контрольний пуск змонтованого обладнання шляхом перерахування відповідачем грошових коштів протягом трьох банківських днів після підписання даного акту.
Про належне виконання первісним кредитором, а так само і позивачем у справі, обов'язку з монтажу та контрольного пуску обладнання свідчить наявний у справі Технічний акт про контрольний запуск обладнання від 06.03.2009р., який складено первісним кредитором - ПВКФ "ПОЛІМЕРСЕРВІС" та передано відповідачу для підписання 06.03.2009р. Однак мотивованої відмови (заперечень) від підписання даного відповідачем заявлено не було та цей документ на адресу Виконавця (первісного кредитора) або позивача у справі в зв'язку з відмовою від його підписання не повернуто. Такі докази у справі не містяться. Неодноразові надсилання новим кредитором (позивачем у справі) даного Технічного акту для підписання на адресу відповідача залишені останнім без будь-якого реагування.
Натомість матеріалами справи підтверджується, що відповідач обладнання отримав, та майже через місяць після його передачі направив на адресу первісного кредитора претензію від 15.04.2009р., в якій лише вказав на невідповідність технічних характеристик обладнання вимогам Договору та просив письмово повідомити про можливість приведення поставленого обладнання до технічних характеристик, що визначені у Договорі.
29.04.2009р. відповідач отримав мотивовану відповідь на претензію, в якій первісний кредитор вказав на те, що обладнання у повному обсязі відповідає вимогам Договору. Крім того, відповідачу було запропоновано відобразити його заперечення (претензії) у Технічному акті про контрольний запуск змонтованого обладнання та підписати акт здачі-приймання згідно Договору на поставку обладнання з вказанням претензій до виробу.
Однак відповідач як від підписання акту з запереченнями так і від подальшого врегулювання цих всіх спірних питань з первісним та новим кредитором ухилився. Докази письмового звернення до цих осіб з вимогою про необхідність введення спірного обладнання в експлуатацію відповідачем не надані. Крім того, відповідач, наголошуючи на певних недоліках поставленого обладнання, з чіткою вимогою щодо усунення цих недоліків до первісного та нового кредитора не звертався.
Між цим, повторно розглядаючи справу за наявними в ній матеріалами та наданими суду доказами, колегія суддів визначає, що претензія відповідача не є належним доказом у справі, яка б свідчив про певні недоліки у спірному обладнанні, оскільки їх наявність не підтверджена відповідачем в установленому порядку та сукупністю інших належних документальних доказів.
Твердження відповідача про те, що на поставленому йому обладнанні було відсутнє маркування (відомості про марку та серійний номер), а також те, що до поставленого обладнання не надана технічна документація на українській чи російській мові, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки такий недолік є явним, тобто таким, що який можливо виявити під час звичайного огляду обладнання при його прийомці. Проте в день поставки обладнання таких претензій до постачальника не надходило, натомість відповідачем прийнято це обладнання без зауважень згідно супровідних документів (рахунку-фактури, специфікації), які у відповідності до пункту 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарі народного споживання по якості (затв. Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7), належним чином посвідчують якість та комплектність обладнання. Факт прийняття обладнання без будь-якої технічної документації не підтверджений відповідачем належними та допустимими доказами. При цьому, із наявних у справі матеріалів вбачається, що інша технічна документація до даного виду обладнання взагалі не передбачена, що відповідачем не спростовано.
Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Проте, матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач скористався наданим йому правом, передбаченим вищезазначеною нормою.
Як свідчать матеріали справи, технічні послуги із запуску поставленого відповідачу обладнання були здійснені ПВКФ "ПОЛІМЕРСЕРВІС" (первісним кредитором) на підставі Договору № 02/09 про надання технічних послуг від 16.02.2009р., відповідно до якого ПВКФ "ПОЛІМЕРСЕРВІС" із залученням спеціалізованої організації - ТОВ "ПОЛІМЕРМАНУФАКТУРА" виконав весь комплекс робіт з монтажу, пуско-наладки та контрольного пуску обладнання, що підтверджується актом комісії про введення в експлуатацію обладнання після випробування від 06.03.2009р., який складений представниками ПВКФ "ПОЛІМЕРСЕРВІС" та спеціалізованої організації на підтвердження здійснення контрольного пуску обладнання. Цей Акт комісії відображує дані про модель та серійний номер обладнання та містить відмітки про те, що роботи з монтажу та пуско-наладки повністю виконані, і вказане є підставою для введення в експлуатацію обладнання ФОП ОСОБА_3 Претензій щодо якості виконаних робіт з монтажу та контрольного пуску обладнання під час приймання обладнання відповідач не заявляв.
Зобов'язанням, відповідно до пунктів 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Пункт 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи те, що сторонами по Договору № 02/09 про надання технічних послуг від 16.02.2009р. врегульовано питання щодо порядку здачі і прийому обладнання та результатів робіт, згідно з яким відповідач у разі виявлення невідповідності технічних характеристик та комплектації поставленого Постачальником обладнання умовам даного Договору до контрольного пуску змонтованого обладнання зобов'язаний на протязі 48 годин з моменту виявлення заявити про це Постачальнику, чого ним зроблено не було, колегія суддів вважає, що первісним та новим кредитором у повному обсязі та належним чином виконано свої зобов'язання по Договору та поставлено відповідачу обладнання, вартість якого повинна бути сплачена відповідачем у повному обсязі, адже в силу вимог статті 629 Цивільного кодексу України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 65028,43 грн. є обґрунтованими, правомірними та такими, що правильно відшкодовані господарським судом за рахунок відповідача.
Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення було порушено норми процесуального права, а саме не взято до уваги клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та розглянуто справу по суті, що призвело до неправильного застосування судом норм чинного законодавства, які регулюють правовідносини, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не змінюють цілком законних та обґрунтованих висновків суду по суті спору, а із матеріалів справи випливає, що відповідачу була надана можливість скористатись своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема направити в суд свого представника, прийняти участь при розгляді справі по суті позову, а також надати відповідні документи в обґрунтування своїх заперечень проти позову, маючи на це достатньо часу. За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України вирішив справу по суті за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача з дотриманням норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (м. Харків) позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 14 липня 2009 року по справі № 38/203-09 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись частиною 1 статті 174, частинами 1, 7 статті 193, частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, статтею 6, частиною 1 статті 512, статтями 514, 516, 518, частиною 2 статті 524, частиною 2 статті 533, 525, 526, 599, 627, 628, 629, 666, 837, 852, 853, пунктами 4, 6 статті 882 Цивільного кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 4-7, 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (м. Харків) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 14 липня 2009 року по справі № 38/203-09 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Повний текст постанови підписано 06 листопада 2009 року.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Судді Барбашова С.В.
ОСОБА_6