Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"29" жовтня 2009 р. Справа № 60/126-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Бігун О.В.
За участю представників сторін :
позивача - Бондаренко А.М.( копія дов. у справі)
відповідача - Пшебельська А.А. ( копія дов. у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Укргазвидобування”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”в особі Філії - Газопромислового управління “Полтавагазвидобування”(вх. №2878Х/2-5)
на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2009 р. по справі №60/126-09
за позовом Дочірньої компанії “Укргазвидобування”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”в особі філії - Газопромислового управління “Полтавагазвидобування”, м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Цефей”, м.Харків
про розірвання договору
встановила:
Позивач, ДК “Укргазвидобування НАК “Нафтогаз України в особі філії Газопромислового управління “Полтавагазвидобування”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про розірвання договору про спільну діяльність №927 від 15.09.2004р., укладеного між позивачем та ТОВ “Цефей”- відповідачем. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором, а саме непроведення визначення фінансових результатів за 2008 рік, непроведення розподілу належного сторонам прибутку, ненадання в повному обсязі інформації, що передбачено підпунктом 11 п. 5.11 Договору №927 та Додатковою угодою №1111 від 10.07.2007р. Крім того, позивач заявив клопотання про призначення бухгалтерської та геолого-технічної експертиз.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.09.2009 року (суддя Светлічний Ю.В.) в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи - відмовлено. В задоволенні позивних вимог - відмовлено.
Позивач, ДК “Укргазвидобування НАК “Нафтогаз України” в особі філії ГПУ “Полтавагазвидобування”, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про його скасування, як такого, що прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин справи. Просить скасувати рішення в повному обсязі та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” до ТОВ “Цефей” про розірвання договору про спільну діяльність №927 від 15.09.2004 року.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу. 29.10.2009 року представник позивача через канцелярію суду ( вх.№ 7623) надав доповнення до апеляційної скарги з додатковими доказами на підтвердження доводів апеляційної скарги. Додаткові докази не мав можливості надати суду першої інстанції , оскільки вони отримані після винесення господарським судом оскаржуваного рішення. Судова колегія порадившись на місці дійшла висновку про долучення наданих додаткових доказів до матеріалів справи для повного, всебічного та об*єктивного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , вислухавши пояснення сторін , перевіривши рішення господарського суду Харківської області щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права , колегія суддів встановила наступне.
15.09.2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 927 про спільну інвестиційну діяльність.
Відповідно до п.1.1. Договору сторони зобов'язались об'єднати свої вклади для ведення спільної інвестиційної та виробничої діяльності. Метою спільної діяльності є:
опрацювання техніко - геологічної інформації по свердловинах;
капітальний ремонт, облаштування та подальша експлуатація свердловин;
підвищення віддачі продуктивних пластів та продуктивності свердловин ;
видобування та реалізація видобутих вуглеводнів;
отримання прибутку в інтересах сторін.
Згідно п.3.1. Договору вкладом позивача у спільну діяльність є право користування свердловинами №№ 52,57,66 Чутівського родовища та №162,170 Більського родовища. Вартість вкладу позивача визначається на підставі незалежної експертної оцінки та становить 4369529,00 грн.
Згідно п.3.2. Договору вкладом відповідача у спільну діяльність є грошові кошти в обсязі, необхідному для повного фінансування капітальних витрат, що передбачаються Програмою спільної діяльності. Загальний розмір вкладу відповідача становить 5190000,00 грн.
Додатковою угодою №1 до договору №927 від 15.09.2004р. про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 31.05.2007р. сторони виклали п.7.6. договору в наступній редакції: "Відповідач відшкодовує за рахунок коштів спільної діяльності позивачу витрати по сплаті збору за геологорозвідувальні роботи і плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Розрахунок цих податків складається позивачем і направляється відповідачу протягом 10 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Відповідач перераховує позивачу суму коштів, яка визначена в розрахунку, протягом 3-х днів з дня отримання розрахунку.
Відповідно до п.7.1. Договору розгляд та визначення фінансових результатів спільної діяльності здійснюється оператором (відповідачем) щоквартально до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Пунктом 5.11. Договору встановлено, що до обов'язків оператора відноситься виплата сторонам належних їм згідно цього договору частин прибутку, отриманого за результатами спільної діяльності.
В обґрунтування заявленого позову та апеляційної скарги позивач вказує на неналежне виконання умов п.7.6. Договору відповідачем в частині відшкодування коштів , а також на непроведення відповідачем дій, передбачених п.7.1. та 5.11. Договору.
Взаємовідносини сторін за договором про сумісну діяльність регулюються главою 77 ЦК України та загальними положеннями про зобов*язання та договір ( глави 47-53 ЦК України).
Відповідно до статті 1130 Цивільного Кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Під спільною діяльністю в договорі про спільну діяльність слід розуміти той усвідомлений підприємницький або непідприємницький результат на досягнення якого спрямовані узгоджені спільні зусилля учасників спільної діяльності. За своєю юридичною природою договір про спільну діяльність є консенсуальним , двостороннім або багатостороннім , відплатним і фідуціарним . В результаті укладання договору його учасники утворюють об*єднання осіб, що не стає новим самостійним суб*єктом цивільного права , але зобов*язує їх до спільних узгоджених дій в межах досягнення спільної мети. Інтереси учасників спільної діяльності спрямовані не протилежно , а на досягнення спільної мети .А тому кожний учасник зобов*язаний за спільною діяльністю виступати одночасно як боржник і як кредитор, Але жодна із сторін не може вимагати виконання для себе особисто , так само як і не повинна виконувати зобов*язання безпосередньо іншій стороні . Взаємні права та обов*язки учасників опосередковані необхідністю досягнення загальної мети. Між учасниками договору про спільну діяльність складаються відносини особисто-довірчого характеру. Учасники довіряють один одному частину свого майна , яке за взаємною згодою використовується для досягнення поставленої мети на благо всіх учасників.
Виходячи з аналізу ознак договору про спільну діяльність , колегія суддів дійшла висновку , що спільна діяльність не є самоціллю для учасників договору , а є лише засобом досягнення певного результату спільної для всіх учасників мети.
Виходячи з обґрунтування заявленого позову та апеляційної скарги , позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов*язків , покладених на нього умовами договору про сумісну діяльність.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Підставою для розірвання спірного договору позивач зазначає ч.2 ст. 651 ЦК України , а саме : договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Проте , слід зазначити , що основним способом розірвання договору у відповідності до ч. 1 ст. 651 ЦК України є його розірвання або зміна за згодою сторін. Змінити або розірвати договір , якщо згода сторін про це не досягнута , можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і лише при наявності певних підстав. Такими підставами , відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК Кодексу України може бути :1) істотне порушення договору другою стороною та 2)інші випадки , встановлені договором або законом.
Як вбачається зі змісту договору посилання на підстави його розірвання в ньому відсутні . Пунктом 8.3. договору встановлено , що у випадку , якщо без поважних причин невиконання умов договору будь-якою стороною триває більше , ніж 3 місяці , за письмовою згодою сторін договір припиняє свою дію. А в пункті 10.2 договору зазначено , що у випадках не передбачених даним договором ,сторони керуються чинним законодавством.
Але , як вбачається з вимог позову , апелянтом на підтвердження істотного порушення вимог договору зазначено , що невиконання відповідачем зазначених в позові умов договору про спільну діяльність істотно впливають на інтереси підприємства позивача.
Факт невиконання відповідачем умов договору про спільну діяльність, на думку позивача, встановлений рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2009 року по справі № 54/105-09 , яке з пояснень сторін набрало законної сили.
Проте з даною думкою позивача не можна погодитись , оскільки і рішенням суду по вищезазначеній справі, і з матеріалів справи вбачається наявність несвоєчасного та не в повному обсязі виконання умов договору відповідачем.
До того ж колегія суддів зазначає , що істотним слід вважати таке порушення договору , яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору. У зв*язку з цим ,на думку судової колегії , позивачем не доведено , що відповідачем завдана позивачеві шкода , внаслідок якої позивач значною мірою позбавився того , на що розраховував при укладенні договору , а також не надано доказів настання і інших наслідків, що істотно впливають на інтереси позивача.
Таким чином , посилання в позовній заяві на неналежне виконання відповідачем обов*язків , покладених на нього умовами договору про сумісну діяльність, які б слугували підставою вважати , що відповідач істотно порушив умови договору , чим позивачеві завдано шкоду є недоведеним .
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи , що позивач не надав доказів на підтвердження своїх позовних вимог саме з підстав ,зазначених в ст. 651 ЦК України з урахуванням існування між сторонами правовідносин за договором про сумісну діяльність щодо досягнення спільної мети , колегія суддів дійшла висновку , що судом першої інстанції прийняте обґрунтоване ,законне рішення і підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст.85,99.101,п.1 ст. 103, ст. 105, Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів ,-
Постановила :
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2009 року по справі № 60/126-09 залишити без змін.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30 жовтня 2009 року.
Головуючий суддя
Судді