79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
14.10.09 Справа № 8/75-38
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Друзюк М.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сількогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (далі СГТзОВ) «Родючість-агро»від 09.07.2009 р. № 42
на рішення Господарського суду Волинської області від 01.07.2009 р.
у справі № 8/75-38
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Агропанхім», с. Голишів Луцького району Волинської області
до відповідача СГТзОВ «Родючість-агро», с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області
про стягнення 29 471,27 грн.
за участю представників:
від позивача -не з'явився;
від відповідача -Шегедин В.Й. -представник.
Постанова оформлена і підписана 06.11.2009р.
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 01.07.2009 р. у справі 8/75-38, суддя Кравчук А.М., позов задоволено частково, стягнуто з СГТзОВ „Родючість-агро” на користь ТОВ „Агропанхім” 19 000 грн. основного боргу, 1 143,67 грн. три відсотки річних, 8 327,60 грн. збитків від інфляції, 294,71 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 29 078,48 грн. Провадження у справі на суму 1 000 грн. припинено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також зокрема тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по договору № 04/02 від 04.02.2008 р. в частині повної оплати поставленої продукції, а відтак заборгованість позивача перед відповідачем складає 20 000 грн. У зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 1 000 грн., суд першої інстанції на підставі п. 1.ч. 1 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі на суму 1 000 грн. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача на час розгляду справи становить 19 000 грн. основного боргу, інфляційні втрати в розмірі 8 327,60 грн. та три проценти річних в розмірі 1 143,67 грн., які підлягають стягненню; доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, СГТзОВ „Родючість-агро”, відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 01.07.2009 р. у справі № 8/75-38 скасувати в частині стягнення 1 143,67 грн. три відсотки річних, 8 327,60 грн. збитків від інфляції, 294,71 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 10 078,48 грн.
Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм процесуального права та має місце неповне з'ясування обставин справи, зокрема, судом першої інстанції не було взято до уваги того факту, що ТОВ „Агропанхім” не дало відповіді при досудовому врегулюванні спору на звернення СГТзОВ „Родючість-агро”, де відповідач визнав суму основного боргу і погоджувався сплатити в добровільному порядку за умови її реструктуризації. Крім того, скаржник зазначає, що при сумі боргу 20 000 грн. згідно акту звірки підписаного 16.02.2009 р. позивач нараховує збитки, завдані інфляцією та 3 % річних, які чинним договором не передбачені на значно більші суми.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, у судове засідання, участі свого представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, суд встановив наступне.
ТОВ „Агропанхім” звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до СГТзОВ „Родючість-агро” про стягнення з нього суму основного боргу у розмірі 20 000 грн., 1 143,67 грн. три відсотки річних, 8 327,60 грн. збитків, завданих інфляцією, всього 29 471,27 грн., а також усі судові витрати.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 04.02.2008 р. між ТОВ „Агропанхім” (Продавець), в особі директора Павловича І.І., що діє на підставі Статуту, та СГТзОВ „Родючість-агро”, в особі директора Шегедина В.Й., що діє на підставі Статуту (Покупець), був укладений договір № 04/02 (а.с. 34).
Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець продає, а Покупець купляє мінеральні добрива, засоби захисту рослин та мікродобрива в подальшому в тексті „Товар”. Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту йог отримання (передачі).
Згідно з п. 1.3. Договору кількість, назва продукту, вартість (ціна) продажу Товару зазначається в прайс-листах, рахунках, накладних (податкових накладних), що надаються Продавцем.
Розрахунки за придбаний Товар здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Передача Товару Продавцем Покупцю засвідчується накладними. Оплата вартості продажу Товару здійснюється шляхом перерахування Покупцем на р/р Продавця грошових коштів в сумі згідно накладних в термін, що не перевищує семи календарних днів з моменту отримання Товару Покупцем (п. 2 Договору).
Згідно з п. 4.1. Договору у випадку порушення термінів оплати в установлені чинним Договором строки за Товар Продавець має право розірвати чинний Договір, витребувати від Покупця проведення оплати, а Покупець зобов'язаний провести оплату; на вимогу Продавця повернути не оплачений Товар в еквівалентному виді.
Відповідно до п. 8.1. чинний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного розрахунку між Сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 04/02 від 04.02.2008 р. позивач поставив відповідачу по довіреностях товар на суму 217 600 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, які підписані представниками сторін (а.с.а.с.12-16). Як вбачається з кожної видаткової накладної зокрема, оплата товару повинна проводитися у день його отримання.
Як вбачається з матеріалів справи, поставлений по видатковій накладній № 0000494 від 19.05.2008 р. товар на суму 20 800 грн. був повернутий позивачу згідно накладної № ВН-0000017 від 17.09.2008р. (а.с. 33).
Відповідач в порушення строків оплати отриманий товар оплатив частково на суму 176 800, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (а.с. 21-32).
А відтак, сума основного боргу на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідача перед позивачем становить 20 000 грн. Цей борг відповідач визнав повністю, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків від 16.02.2009 р., який скріплений підписами представників сторін, відтисками печаток підприємств та сторонами не заперечується.
27.01.2009 р. позивачем на адресу СГТзОВ „Родючість-агро” була надіслана претензія за вих. № 15 з вимогою погасити суму боргу в розмірі 24 285,48 грн. з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних (а.с.20).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виставлену претензію направив відповідь від 17.03.2009 р. за вих. № 17, якою позивача повідомлялося про згоду сплатити цю суму в добровільному порядку, але враховуючи, що сума боргу становить менше 10% від суми, яку СГТзОВ „Родючість-агро” вже сплатило позивачу і просить реструктуризувати суму цього боргу до 30.06.2009 р. (а.с.38).
Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 113 від 26.06.2009 р., відповідач частково сплатив суму основного боргу в розмірі 1 000 грн. (а.с.58).
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі на суму 1 000 грн.
Враховуючи наведене, залишок заборгованості відповідача на час розгляду справи становить 19 000 грн. Доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано та визнано згадану суму заборгованості.
Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів (що і є у даному випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, сума основного боргу, не спростована документальними доказами відповідачем, у відповідності до Договору № 04/02 від 04.02.2008 р. становить 19 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
За таких обставин місцевий господарський суд правомірно задоволив позов про стягнення суми боргу в розмірі 19 000 грн. як обґрунтовано заявлений та визнаний відповідачем.
Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч.4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано три проценти річних від простроченої суми за невиконання договірних зобов'язань в розмірі 1143,67 грн. та 8 327 грн. втрат від інфляції за період з лютого 2008 року по квітень 2009 року (а.с. 5,6).
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції правильно встановлено, що з відповідача належить стягнути 1143,67грн. три проценти річних та 8 327 грн. втрат від інфляції.
Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України та ч. 4 ст. 232 ГК України, є позовні вимоги про стягнення з відповідача 1143,67 грн. трьох процентів річних та 8 327 грн. втрат від інфляційних процесів.
Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі про те, що нарахування збитків від інфляції та трьох процентів річних не передбачені умовами Договору від 04.02.2008 р., відхиляються судовою колегією як безпідставні з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, нормами чинного цивільного законодавства прямо передбачена відповідальність сторони (боржника), яка прострочила виконання грошового зобов'язання, у вигляді сплати трьох процентів річних від простроченої суми та втрат від інфляційних процесів за період прострочення. Строк виконання грошового зобов'язання встановлений Договором та видатковими накладними.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:
1. Залишити рішення Господарського суду Волинської області від 01.07.2009 р. у справі № 8/75-38 без змін, а апеляційну скаргу СГТзОВ „Родючість-агро”- без задоволення.
2. Судові витрати покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Постанова оформлена і підписана 06.11.2009р.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.