79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
20.10.09 Справа № 17/76
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого - судді - Гнатюк Г.М.
суддів - Кравчук Н.М.
- Мирутенко О.Л.
Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС-ЦУКОР», с.Бабин, Рівненської області від 14.07.2009р. №201
на рішення господарського суду Рівненської області від 01.07.2009р.
в справі № 17/76
за позовом КБ “Західінкомбанк” ТзОВ, м.Луцьк в особі Рівненської філії КБ “Західінкомбанк” ТзОВ, м.Рівне
до відповідача 1: Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС-ЦУКОР», с.Бабин, Рівненської області
до відповідача 2: Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору “ОВАС”, с.Бабин, Рівненської області
до відповідача 3: ТзОВ “Інвестиційно-фінансова компанія “Євроінвестбуд”, с.Франівка, Рівненської області
про стягнення 7015092,88грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: Арсонова Г.М. - представник
від відповідачів 2,3: не з'явився
Позивач та відповідачі 2,3 явку повноважних представників в судове засідання двічі не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Встановив :
Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.07..2009р. у справі №17/76 (суддя Петухов М.Г.) позов задоволено та стягнено солідарно з Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС-ЦУКОР», Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно- фінансової компанії «ЄВРОІНВЕСТБУД» на користь Комерційного банку «Західінкомбанк»ТзОВ в особі Рівненської філії КБ «Західінкомбанк»ТзОВ - 6 662 232 грн. 97 коп. суми кредиту, 261379грн.46коп. суми несплачених відсотків, 3820 грн. 47 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 6755 грн. 96 коп. інфляційних та 30 % річних від простроченої суми, 80904 грн. 02 коп. штрафу в розмірі 30 % від суми боргу, 25500 грн. витрат по сплаті держмита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Приватне підприємство, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС-ЦУКОР»оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим, відповідач-1 просить рішення скасувати і припинити провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу від 23.09.2009р. №523 (вх.№7238 від 25.09.2009р.) позивач спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідачів 2,3, повідомлених належним чином про час та місце судового засідання та двічі не забезпечивши явку своїх представника в судові засідання.
В поданих Приватним підприємством, що повністю належить іноземному інвестору “ОВАС” та ТзОВ “Інвестиційно-фінансова компанією “Євроінвестбуд” клопотаннях про розгляд справи без їхньої участі зазначено також, що вони повністю підтримують доводи апеляційної скарги Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС-ЦУКОР». Проте, окремих апеляційних скарг від них не надходило.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази та заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 01.07.2009р. у справі №17/76 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між КБ «Західінкомбанк »ТзОВ (кредитор), Приватним підприємством, що повністю належить і іноземному інвестору «ОВАС-ЦУКОР»(позичальник) та Приватним підприємством, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС»(поручитель), було укладено договір поруки №2509-2 від 25.09.2008р., відповідно до п.1.2 якого, останній зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі усіх зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 2509-1 від 25.09.2008р. і додаткових до нього договорів, укладених між кредитором і позичальником. Поручитель і позичальник відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Пунктами 2.1, 2.2 договору поруки № 2509-2 від 25.09.2008р. передбачено, що у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором за кредитним договором та додатковими до нього договорами кредитор має право стягнути з поручителя суму в розмірі повного об'єму усіх зобов'язань позичальника згідно п.2.2 даного договору, а саме: кредитну заборгованість в розмірі 10000000грн., нараховані за користування кредитними коштами проценти, неустойку, збитки, а також інші боргові зобов'язання, що випливають з кредитного договору та додаткових до нього договорів.
Крім цього, відповідно до пунктів 1.2,1.2 договору поруки № 2509-3 від 25.09.2008р., що укладений між КБ «Західінкомбанк »ТзОВ (кредитор), Приватним підприємством, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС-ЦУКОР»(позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансовою компанією «ЄВРОІНВЕСТБУД»(поручитель), останній зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі усіх зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 2509-1 від 25.09.2008р. і додаткових до нього договорів, укладених між кредитором і позичальником. Поручитель і позичальник відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.
Пунктами 2.1, 2.2 договору поруки № 2509-3 від 25.09.2008р. передбачено, що у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором за кредитним договором та додатковими до нього договорами кредитор має право стягнути з поручителя суму в розмірі повного об'єму усіх зобов'язань позичальника згідно п.2.2 даного договору, а саме: кредитну заборгованість в розмірі 10000000 грн., нараховані за користування кредитними, коштами проценти, неустойку, збитки, а також інші боргові зобов'язання, що випливають з кредитного договору та додаткових до нього договорів.
На виконання умов кредитного договору позивачем надано Приватному підприємству, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС-ЦУКОР»кредит та перераховано кошти згідно платіжного доручення від 06.10.2008р.
Відповідно до п. 3.2.3. кредитного договору №2509-1 від 25.09.2009р. відповідач зобов'язався сплачувати щомісячно відсотки за користування кредитом, зокрема за період з першого по п'ятнадцяте число поточного місяця -останнього робочого дня перед шістнадцятим числом місяця, за період з шістнадцятого числа поточного місяця до кінця місяця -останнього робочого дня поточного місяця включно.
Однак, відповідач своїх зобов'язань перед позивачем щодо повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом не виконав,та вимоги позивача залишив без задоволення, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача складає 7015092,88грн., а саме: 6662232,97грн. сума кредиту, 261 379,46 грн. сума несплачених відсотків за період з березня по травень 2009р., 3820,47 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків відповідно до п.3.2.6 кредитного договору, 6755,96 грн. інфляційних, 30 % річних від простроченої суми згідно п.3.2.16 кредитного договору, та 80904,02 грн. штрафу в розмірі 30% від суми боргу на підставі п.3.2.17 кредитного договору.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
При цьому, стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про підставність задоволення позовних вимог щодо стягнення боргу, відсотків за користування кредитом, донарахованих відсотків за користування кредитом, пені, інфляційних втрат, річних та штрафу.
Щодо доводів скаржника про те, що згідно п.4.1 договору поруки №2509-2 від 25.09.2008р., всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні даного договору чи у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому третейському суді при Волинській міжрегіональній біржі згідно з регламентом даного третейського суду, у зв'язку з чим місцевий господарський суд, на думку скаржника, в порушення норм процесуального права, безпідставно прийняв позовну заяву до провадження, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно Конституції України, усім громадянам України гарантується право на звернення до суду за захистом своїх законних прав та свобод.
Рішенням Конституційного Суду, від 25.12.1997, № 9-зп "Справа за конституційним зверненням громадян Проценко Р. М., Ярошенко П. П. та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України, роз'яснено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене. Частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Отже, доводи, викладені апелянтом, як підстава скасування рішення, колегією суддів відхилено за їх необгрунтованістю.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 01.07.2009 року у справі №17/76 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС-ЦУКОР»залишити без задоволення.
2. На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути в господарський суд Рівненської області.
Головуючий суддя Гнатюк Г.М.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Мирутенко О.Л.