79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
13.10.09 Справа № 2/137
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Краєвської М.В.
Орищин Г.В.
розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства «ТрастТер», м.Львів вих.№525 від 07.08.2009р.
на рішення господарського суду Львівської області від 30.07.2009р.
у справі №2/137
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів
до відповідача приватного підприємства (далі ПП) «ТрастТер», м.Львів
про стягнення 80 885,61грн.
За участю представників сторін:
від позивача -Лебідко Ю.І.-адвокат; Кравцова В.Є.-представник
від відповідача -Яворський В.І.-представник
Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст. ст..20, 22 ГПК України роз'яснено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 30.07.2009р. у справі №2/137 (суддя Мазовіта А.Б.) задоволено частково: стягнено з ПП “ТрастТер”, м. Львів на користь ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім”, м.Львів 70 023,67грн. основного боргу, 1 583,02грн. втрат від інфляції, 4 755,68грн. 25% річних, 763,55грн. державного мита, 297,36грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ПП «ТрастТер», м.Львів подано апеляційну скаргу вих.№525 від 07.08.2009р., в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: судом належним чином не повідомлено про розгляд справи, справу розглянуто за відсутності представника скаржника; скаржник не мав можливості подавати докази по предмету спору, заперечити проти позову, навести свої доводи та міркування; судом повністю не з”ясовано обставини, що мають значення для справи; спір вирішено в добровільному порядку, шляхом передачі позивачу предмету лізингу до подачі позовної заяви в господарський суд; з моменту передачі позивачу предмету лізингу припинено дію договору і зобов”язань щодо заборгованості; договором №396/0308 від 11.03.2008р. не передбачено сплату боргу у разі повернення предмету лізингу.
ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, у зволенні апеляційної скарги відмовити.
Скаржником подано клопотання вих.№ ю-937 від 08.10.2009р. про призначення судової експертизи щодо встановлення відповідності підпису на повідомленні про вручення №4525088 на отримання рекомендованого листа з підписами уповноважених осіб підприємства.
Клопотання скаржника судовою колегією визнано таким, що не підлягає задоволенню, оскільки вирішення заявленого питання судовим експертом не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
між ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім” та ПП “ТрастТер” укладено договір фінансового лізингу №396/0308 від 11.03.2008р. та додатки до нього.
Відповідно до договору лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачу), а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме: напіввагон 4-х вісний -3 шт. згідно додатку №1.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору, заявки та додатку №1, позивачем згідно акту прийому-передачі від 05.05.2008р. передано в лізинг відповідачу напіввагони 4-х вісні моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 в кількості 3 шт., загальною вартістю 945 000,00грн.
Відповідно до п. 4.1 договору лізингоодержувач за користування майном вносить періодичні лізингові платежі. Лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу (п. 4.2. договору).
Згідно із п.4.3. договору розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіку платежів, викладеному у додатку №3 до цього договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід'ємною частиною.
Відповідно до додаткової угоди від 27.11.2008р. до договору №396/0308 фінансового лізингу від 11.03.2008р., додаток №3 викладений в новій редакції.
Як вбачається із додатку “Графік лізингових платежів”, відповідач зобов'язувався сплатити чергові лізингові платежі, зокрема: до 15.11.2008р. -27 608,90грн., до 15.12.2008р. -15 933,99грн., до 15.01.2009р. -15 948,44грн., до 15.02.2009р. 15 948.44грн., до 15.03.2009р. -15 948,44грн., до 15.04.2009р. -25 980,49грн., до 15.05.2009р. -25 775,99грн., до 15.06.2009р. -25 498.34грн.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати чергових лізингових платежів виконав частково (сплачено за період з 13.11.2008р. по 29.05.2009р. 98 619,36грн.), заборгованість відповідача перед позивачем становить 70 023,67грн.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов”язків, згідно ст.11 ЦК України, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч.1 ст. 628, ст.629 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст.193 ГК України та ст..526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст.11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”).
Відповідно до ст..599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст.625 ЦК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання договору не допускається.
З огляду на викладене, враховуючи часткове виконання відповідачем договірних зобов”язань, заборгованість відповідача становить 70 023,67грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як на підставу нарахування пені в розмірі 4 523,24грн., позивач посилається на п. 9.2. договору. Однак, як вбачається з тексту договору, в п. 9.2. договору №396/0308 фінансового лізингу від 11.03.2008р. умова про нарахування пені за порушення строків сплати лізингових платежів відсутня.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як бачається із матеріалів справи, позивачем інших договорів про забезпечення виконання сторонами зобов'язань по договору №396/0308 фінансового лізингу від 11.03.2008р. суду не надано, в зв”язку із чим нарахування пені в розмірі 4 523,24грн. є безпідставним.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із п. 9.2. договору за порушення термінів сплати лізингових платежів лізингоодержувачу нараховуються проценти в розмірі 25% річних від суми простроченного платежу за кожен день прострочки, незалежно від терміну тривання правопорушення.
З врахуванням цих положень, згідно із розрахунками позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 1 583,02грн. та 25% річних в сумі 4, 755,68грн.
Не беруться судовою колегією до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом належним чином не повідомлено про розгляд справи, справу розглянуто за відсутності представника скаржника; скаржник не мав можливості подавати докази по предмету спору, заперечити проти позову, оскільки скаржник належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення №4525088, дата вручення уповноваженому представникові відповідача -20.07.2009р.), окрім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З огляду на викладене, скаржник не був позбавлений права подати додаткові докази по предмету спору, заперечити проти позову, навести свої доводи та міркування щодо позовних вимог в суді апеляційної інстанції та скористався наданими йому правами на власний розсуд.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення господарського суду прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 30.07.2009р. у справі №2/137 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити у господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Краєвська М.В.
Суддя Орищин Г.В.