79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
01.10.09 Справа № 6/228
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Краєвської М.В.
Орищин Г.В.
розглянув апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Дніпропетровськ б/н від 23.07.2009р.
на рішення господарського суду Львівської області від 15.07.2009р.
у справі №6/228
за позовом: прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі
позивача 1: Львівської міської ради, м.Львів
позивача 2: Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області, м.Львів
позивача 3: виконавчого комітету Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача 1 : Шевченківської райадміністрації м.Львова, м.Львів
до відповідача 2 : Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», м.Львів
до відповідача 3 : відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Львівський мехсклозавод», м.Львів
до відповідача 4: фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Дніпропетровськ
третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самосітйних вимог на предмет спору: гр. ОСОБА_3, м.Львів
третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самосітйних вимог на предмет спору: Львівська обласна державна адміністрація, м.Львів
про визнання недійсними свідоцтв про право власності на будівлі, які видані Шевченківською райадміністрацією Львівської міської ради від 15.07.2005р., згідно розпорядження від 15.07.2005р. №766 та витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видані Львівским обласним державним комунальним бюро технічної інвентраизації та експертної оцінки 04.08.2005р. №7963577, серія СВХ 300371 та 02.08.2005р. №7947450, серія СВХК 300354; визнання недійсними витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно №8214564 від 01.09.2005р. та №7947450 від 02.08.2005р.; визнання недійсними договорів №4205, №4209 від 24.11.2005р. купівлі-продажу цегляних будівель по АДРЕСА_1.
За участю представників сторін:
від прокуратури - Антонюк - пр-р
від позивача 1 - Шевченко М.-представник
від позивача 2 -ОСОБА_5-представник
від позивача 3 -Шевченко М.-представник
від відповідача 1, 2 не з»явились
від відповідача 3 - Івашків Л.В.-представник
від третьої особи на стороні позивачів -ОСОБА_3, , ОСОБА_14
від третьої особи на стороні відповідачів - не з»явився
Прокурору, представникам сторін та третій особі роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.
Рішенням господарського суду Львівської області від 15.07.2009р. у справі № 6/228 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гуменюк З.П., судді Деркач Ю.Б., Хабіб М.І.) задоволено позовні вимоги: визнано недійсними свідоцтва про право власності на будівлі видані Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради від 15.07.2005р., згідно із розпорядженням від 15.07.2005р. №766 та витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видані Львівским обласним державним комунальним бюро технічної інвентраизації та експертної оцінки 04.08.2005р. №7963577, серія СВХ 300371 та 02.08.2005р. №7947450, серія СВХК 300354; визнано недійсними витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно №8214564 від 01.09.2005р. та №7947450 від 02.08.2005р.; визнано недійсними договори №4205, №4209 від 24.11.2005р. купівлі-продажу цегляних будівель по АДРЕСА_1 укладені між фізичною особю -підприємцем ОСОБА_2, м.Дніпропетровськ та ВАТ «Львівський мехсклозавод», м.Львів; зобов”язань фізичну особу - підприємця ОСОБА_2, м.Дніпропетровськ повернути цегляні будівлі по АДРЕСА_1, ВАТ «Львівський мехсклозавод», м.Львів.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що Шевченківською райадміністрацією при підготовці розпорядження №766 від 15.07.2005р. про оформлення права приватної власності відкритому акціонерному товариству „Львівський мехсклозавод" на будівлі, які знаходяться у АДРЕСА_1 загальною площею 2041,3м кв. (під літерою "А-2" згідно технічного паспорта) та на АДРЕСА_1, загальною площею 2451, 9 м кв. (під _літерою „А-5" згідно технічного паспорта) не взято до уваги правовстановлюючий документ, яким є перелік нерухомого майна, що передано у власність ВАТ "Львівський мехсклозавод", в частині назв об'єктів а саме рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів від 18.02.1992р. №39, чим порушено існуючий порядок оформлення права власності. Використовуючи технічні паспорти, дані яких відрізняються від відомостей, внесених у перелік нерухомого майна та передбачених рішенням райвиконкому, як підставу для видачі свідоцтв про право власності, Шевченківська райадміністрація незаконно оформила право власності на оспорювані будівлі за ВАТ "Львівський мехсклозавод"
Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу б/н від 23.07.2009р. та доповнення до апеляційної скаргиб/н від 29.09.2009р., в яких просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що таке прийнято з порушенням норм матеріального права та безпідставно позбавляє права власності ОСОБА_2, а саме: скаржник зазначає, що право власності на гуртожиток та прибудову від держави до ВАТ „Львівський мехсклозавод” перейшло у 1995р., коли була проведена державна реєстрація ВАТ „Львівський мехсклозавод” та виданий наказ начальника РВ ФДМУ по Львівській області №1560, яким затверджено протокол №7 засідання комісії з продажу акцій від 17.07.1995р., визнано процес приватизації ВАТ „Львівський мехсклозавод” завершеним та вказано, що державна частка акцій повністю сплачена; спірні будівлі відповідно до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 21.06.1994р. та відомості розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв станом на 01.06.1994р. були передані до статутного фонду ВАТ „Львівський мехсклозавод” і з моменту державної реєстрації статуту ВАТ „Львівський мехсклозавод” відбувся перехід права власності; вилучення постановою Галицького районного суду від 28.05.2008р. з переліку майна, переданого ВАТ „Львівський мехсклозавод” будівель гуртожитку не може тягнути за собою скасування права власності, оскільки таке право виникло у ВАТ „Львівський мехсклозавод” у 1995 році; передача гуртожитків у статутний фонд ВАТ „Львівський мехсклозавод” повністю відповідала на той час діючому законодавству і не може бути визнана незаконною у зв”язку із внесенням змін до діючого законодавства. Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.
Прокуратура м.Львова, Львівська міська рада та ОСОБА_3 у відзивах на апеляційну скаргу рішення суду просять залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, промисловий комплекс Львівського механізованого скляного заводу створено на підставі постанови виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих від 28.11.1945р. №608 „Про відвід площі земель під будівництво склозаводу на АДРЕСА_1, 60”, постанови виконкому Львівської обласної ради народних депутатів трудящих від 29.05.1947р. „Про передачу склозаводу приміщень колишнього костелу на АДРЕСА_1” та рішення виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих від 30.11.1949р. №1854 „Про відвід та закріплення за Львівським державним склозаводом територію промислової площі та садибних земель на АДРЕСА_1 Залізничного району м.Львова”, а саме: а) під промислову площадку як постійну площу 5,95га; б) садибних земель при будівлях колишнього костелу та житлових дворів на АДРЕСА_2 та підтримано клопотання дирекції склозаводу про передачу на баланс останнього всіх приміщень колишнього костелу та житлових дворів на АДРЕСА_2.
Як зазначає суд першої інстанції, станом на 15.07.1950р. за адресою АДРЕСА_1 значився об”єкт під літ.”А”, до складу якого входили приміщення як житлового так і нежилого призначення (костел), про що свідчить копія поверхового плану.
Виконавчий комітет Шевченківської районної ради народних депутатів за результатами розгляду акту приймання державною комісією прибудови-гуртожитку на 150 місць ВО „Мехсклозавод” на АДРЕСА_1 прийняв рішення від 02.07.1984р. №296 про затвердження акту (ІІ том а.с. 99). Рішенням виконкому Шевченківської районної ради народних депутатів від 10.07.1984р. №325 вирішено зареєструвати вищезазначену прибудову як гуртожиток для малосімейних робітників ВО „Мехсклозавод” (ІІ том а.с.107). Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації станом на 18.11.1991р. складено поверховий план на будівлю літ. „А-2” (вул.. АДРЕСА_1) згідно з яким виділено окремі приміщення (перший, другий поверх), площею 10-25 м кв.
Рішенням виконкому Шевченківської районної ради народних депутатів від 18.02.1992р. №39 ( ІІІ том а.с.39)(на підставі листа Львівського мехсклозаводу” №1413 від 27.12.1991р. про розділення і упорядкування адміністративних номерів чотирьох будівель на АДРЕСА_1, одна з яких передана під культову споруду), гуртожиткам (5-ти поверховому на 185 місць і 2-ох поверховому на 126 місць) Львівському мехсклозаводу залишено адміністративний номер 66 на АДРЕСА_1, а культовій споруді (церкві) присвоєно адміністративний номер 66 а на АДРЕСА_1.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент корпоратизації ВО „Мехсклозавод” на АДРЕСА_1 існував житловий комплекс. З врахуванням сукупності факторів введення об”єктів в експлуатацію, їх конструктивних особливостей та призначення, організовано бухгалтерський облік житлового комплексу як різних інвентарних об”єктів.
Як вбачаться із матеріалів справи, згідно інвентаризаційної відомості окремо обліковувалися будівля гуртожитку (в діючих грошових одиницях -0,43грн.), прибудова гуртожитку (2,51грн.) і склад гуртожитку (12,34грн.).
В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що під час підготовки акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Львівського механізованого скляного заводу (затвердженого 22.06.1994р.)(ІІІ том а.с.40-42) Українська державна корпорація промисловості будівельних матеріалів „Укрбудматеріали" як засновник акціонерного товариства „Львівський мехсклозавод", не визначивши в цілому відновної вартості жилої будівлі як об'єкта приватизації, включила в сумарну вартість майна гуртожитки і склад як самостійні об'єкти (за залишковою вартістю), що відображено Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області 26.04.1999р. при видачі переліку нерухомого майна , що передано у власність ВАТ" Львівський мехсклозавод" (ІІІ том а.с.56).
Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 15.10.2004р. та 27.04.2005р. складено технічні паспорти на будівлі під літ."А-2" та літ "А-5", при цьому будівля під літ. „А-2" зазначена за адресою; АДРЕСА_1, а будівля під літ. „А-5" - АДРЕСА_1.
Як зазначає суд першої інстанції, виданий поверховий план будівлі під літ. „А-2" в основному співпадає з наявним поверховим планом, складеним в 1991 році, однак, на думку позивачів безпідставно змінено адресу АДРЕСА_1. Під літ. „А-5" значиться будівля, але не відображено тип об'єкта, зафіксований актом прийомки Державної комісії, як п'ятиповерхова прибудова - гуртожиток на 150 місць.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що акціонерним товариством для оформлення права власності використано на окремі об'єкти нерухомості документи, що стосуються жилого комплексу (технічні паспорти), в яких упущено цільове призначення об'єкта нерухомості (не вказано його реального майнового (жила будівля) чи соціально-правового (спарені гуртожитки) статусу.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до листа та поданих документів Шевченківською районною адміністрацією 15.07.2005р. видано ВАТ "Львівський мехсклозавод" розпорядження №766 про оформлення права приватної власності відкритому акціонерному товариству „Львівський мехсклозавод" на будівлі, які знаходяться у АДРЕСА_1 загальною площею 2041,3м кв. (під літерою "А-2" згідно технічного паспорта) та на АДРЕСА_1, загальною площею 2451, 9 м кв. (під _літерою „А-5" згідно технічного паспорта).
Згідно із п.2 розпорядження Шевченківської райадміністрації ВАТ "Львівський мехсклозавод" видано свідоцтва про право власності на згадані будівлі, які внесено в електронний Реєстр прав власності на нерухоме майно 04.08.2005р., що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим 02.08.2005р. Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (ІІІ том а.с.56).
Отже, з огляду на викладене, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що Шевченківською райадміністрацією при підготовці вищезазначеного розпорядження не взято до уваги правовстановлюючий документ, яким є перелік нерухомого майна, що передано у власність ВАТ "Львівський мехсклозавод", в частині назв об'єктів а саме рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів від 18.02.1992р. №39, чим порушено існуючий порядок оформлення права власності. Використовуючи технічні паспорти, дані яких відрізняються від відомостей, внесених у перелік нерухомого майна та передбачених рішенням райвиконкому, як підставу для видачі свідоцтв про право власності, Шевченківська райадміністрація незаконно оформила право власності на оспорювані будівлі за ВАТ "Львівський мехсклозавод".
Як вбачається із матеріалів справи, за результатом розгляду листа Львівської обласної державної адміністрації від 13.08.2007р. №5/11-4294/7-33, виконавчим комітетом Львівської міської ради 14.09.2007р. прийнято рішення №699 (І том а.с.38), пунктом 1 якого вирішено відмінити розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації від 15.07.2005р, N766 „Про оформлення права власності на будівлі гуртожитку на АДРЕСА_1 у м. Львові" та як наслідок, в судовому порядку визнати недійсними свідоцтва про право власності на будівлі на АДРЕСА_1 від 15.07.2005р. серії ЯЯЯ №399718 та від 15.07.2005 р. серії ЯЯЯ №399719 і витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.08.2005р. №7963577 та від 02.08.2005р. № 7947450, виданих Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки.
Відповідно до вимог п.6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого майна їх засновниками, фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законоданством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.
Матеріалами справи підтверджується, що виконавчим комітетом Львівської міської ради 23.03.2006 р. відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затв. наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, зареєстр. у Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. за №66/7387 прийнято рішення №394 „Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна і затвердження вартості цих послуг», пунктом 1.1. якого затверджено Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна.
Положення розроблено відповідно до чинного законодавства на підставі ст. 1.9 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. №1243 „Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затв. наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, за реєстр. у Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. №66/7387.
Відповідно до п.4 Положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться районними відділами приватизації житла з видачею свідоцтва про право власності на підставі розпорядження районної адміністрації. Розпорядження про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, свідоцтво на право власності підписується головою районної адміністрації за місцем розташування об'єкта.
Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувані свідоцтва видані на підставі розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 15.07.2005р. №766 „Про оформлення права власності на будівлі гуртожитку на АДРЕСА_1 у м. Львові".
Оскільки рішенням виконкому Львівської міської ради 14.09.2007р. відмінено розпорядження Шевченківської районної адміністрації № 766 від 15.07.2005р. відсутні і підстави для видачі таких свідоцтв та подальшої реєстрації права власності на будівлі гуртожитків.
Відповідно до п.6 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (Додаток 1 до п.2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно), таким правовстановлюючим документом є свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування. Окрім того, згідно в п.3.8. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.
Між ВАТ „Львівський мехсклозавод" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу від 24.11.2005р., предметом якого є відчуження цегляної будівлі, яка позначена в технічній документації літерою „А-2" за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2 041, 3 м кв за ціною 314 377,00грн. та Договір купівлі-продажу цегляної будівлі, позначеної в технічній документації літерою „А-5", за адресою: АДРЕСА_1, площею 2 451, 9 м кв. вартістю 753 539,00грн. (І том а.с. 48).
Як вбачається із укладених договорів, фізична особа ОСОБА_2 набула право власності на об'єкти (в правовстановчих документах відсутні вказівки про їх цільове призначення та експлуатаційні характеристики).
Відповідно до п.2 договорів підставою набуття права власності, на вказані об'єкти є розпорядження Шевченківської райадмінтрації м. Львова від 15.07.2005р. за № 766, продавцем зазначено ВАТ „Львівський мехсклозавод". Однак, як уже зазначалося вище, розпорядження Шевченківської райадмінтрації м. Львова від 15.07.2005р. за № 766 відмінене рішенням виконкому Львівської міської ради від 14.09.2007р.
В ході розгяду справи встановлено, що внаслідок укладення спірних договорів відчужено майно, яке перебувало у державній власності та підлягало подальшій передачі у власність територіальної громади як відомчий житловий фонд.
Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вчиняються дії, які призводять до порушення прав та охоронюваних законом інтересів громадян - мешканців даних гуртожитків. Так, останні позбавлені права набуття у власність займаних ними житлових, приміщень в порядку приватизаційного законодавства, отримання належної якості житлово-комунальних послуг, необхідних довідок та інших підтверджуючих місце проживання документів, проведення реєстрації дітей з подальшою видачею документів, що засвідчують особу.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 28.05.2008р. у справі №22а- 290/08 за позовом ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, треті особи Львівська міська рада, ВАТ „Львівський мехсклозавод" про вилучення нерухомого майна з переліку, позов задоволено. Вилучено із переліку нерухомого майна, переданого ВАТ „Львівський мехсклозавод" листом Регіонального відділення Фонду України по Львівській області №7/11-1573 від 26.04.1999р., будівлю гуртожитку за адресою, м. Львів, вул.Шевченка, 66 та добудови до гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 (ІІІ том а.с.80-82). Вказана постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009р.
Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що враховуючи те, що вищезазначеною постановою Галицького районного суду м. Львова від 28.05.2008р. у справі № 22а-11079/08/9104 позов задоволено та вилучено із переліку нерухомого майна, переданого ВАТ „Львівський мехсклозавод" листом Регіонального відділення Фонду України у Львівській області №7/11-1573 від 26.04.1999р., будівлю гуртожитку за адресою, м.Львів, вул. Шевченка, 66 та добудови до гуртожитку за адресою АДРЕСА_1, та керуючись ст. 35 ГПК України в якій зазначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, дана обставина є істотною для вирішення спору по суті.
Оскільки Галицьким районним судом м. Львова встановлено факт неправомірності внесення оспорюваного майна у перелік майна, що підлягало приватизації, правочини, вчинені ВАТ „Львівський мехсклозавод" щодо оспорюваного майна слід визнати недійсними.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України)..
Відповідно до ч.1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно із ч.1, 5 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
З огляду на викадене, враховуючи, що у справі відсутні докази оплати за придбані об'єкти нерухомості зі сторони відповідача 4 - фізичної особи ОСОБА_2 за договорами купівлі продажу, що оспорюються, судом першої інстанції правомірно застосовано односторонню реституцію як наслідок недійсності правочину.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України „Про приватизацію державного майна" (в редакції, яка діяла на момент корпоратизації заводу) дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів.
Згідно із ст.4 ЖК України до складу житлового фонду входять житлові будинки а також жилі приміщення в інших будівлях. Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється (ст.6 Кодексу).
З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що оскільки спірні гуртожитки належали державному підприємству на праві повного господарського відання, їх слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.
Відповідно до ч.9 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків із наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.
З огляду на викладене та враховуючи, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно за своєю правовою природою не є актом (рішенням) органу владних повноважень, а лише похідним від нього, а тому самостійно не породжує, не змінює та не припиняє будь-яких прав чи обов'язків для його набувача, суд першої інстанції правомірно встановив, що факт недотримання Шевченківською райадміністрацією норм чинного законодавства при видачі розпорядження, на підставі якого оформляється свідоцтво про право власності та подальше скасування даного розпорядження є підставами для визнання недійсними свідоцтв про право власності, та договорів купівлі-продажу.
Відповідно до ст..33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки документально не обґрунтовані і не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення господарського суду Львівської області прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 15.07.2009р. у справі № 6/228 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити у господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Краєвська М.В.
Суддя Орищин Г.В.