79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
27.10.09 Справа № 6/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Михалюк О.В.
суддів Новосад Д.Ф.
Мельник Г.І.
розглянув апеляційну скаргу ПП ОСОБА_2
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2009р.
у справі № 6/13
за позовом виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ
до ПП ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ
про розірвання договору, звільнення нежитлового приміщення та стягнення коштів в сумі 39599,74 грн. і пені -4632,27 грн.
з участю представників :
від скаржника -не з»явився
від позивача -Гуменний О.І.
В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.
Скаржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2009р. у справі № 6/13 (суддя Грица Ю.І.) задоволено частково позов виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ та виселено підприємця ОСОБА_2 з орендованих нежитлових приміщень розташованих на першому поверсі та в підвалі будівлі Народного дому № 1 за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Шевченка, 1, а також стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 67069, пеню в розмірі 10682,64 грн. та судові витрати.
Не погоджуючись з даним рішенням відповідач -ПП ОСОБА_2 подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не досліджувалось питання отримання повідомлень позивача про припинення дії договору оренди та зобов»язання відповідача звільнити орендовані приміщення, а отже, на думку скаржника, не було встановлено даного факту і договір оренди вважається пролонгованим..
Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Як з»ясовано судом 01.04.08 року між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір № ДО-3221 оренди нежитлових приміщень, площею 265,0кв.м. розташованих на першому поверсі та в підвалі будівлі Народного дому №1, що у м. Івано-Франківську, вул.Шевченка,1 для використання під магазин та відпочинковий комплекс.
У відповідності до п.3.4 Договору орендна плата за орендовані приміщення вноситься орендарем у грошовій формі щомісячно в термін до 20 числа місяця, що слідує за звітним місяцем.
Крім того, згідно з п.п. 11.1.2 особливих умов Договору відповідач зобов'язався в термін до 31.12.08р. погасити заборгованість з орендної плати за користування. приміщеннями по вул. Шевченка, 1 в м. Івано-Франківськ, на підставі договору оренди №ДО-2832-Т від 14.03.2006р., нараховану за період користування приміщеннями по 31.03.2008р включно.
Станом на 31.03.08р. дана заборгованість складала 29202,41 грн. Вказана заборгованість з орендної плати разом з поточною орендною платою повинна була сплачуватися орендарем рівними долями на рахунок орендодавця до 20 числа кожного місяця
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк.
Як вбачається з матеріалів справи, під час дії договору оренди, відповідач неодноразово порушував умови договору щодо своєчасного внесення орендної плати в зв"язку з чим йому була направлена претензія від 05.08.08., якою орендарю було запропоновано сплатити борг в термін до 20.08.08. Однак, станом на день звернення позивача до суду, відповідач вимоги претензії виконав частково. За таких обставин, заборгованість з орендної плати за орендовані приміщення продовжувала збільшуватися.
Згідно поданого в матеріали справи розрахунку, станом на 22.04.09 сума боргу по орендній платі становить 67069грн 15коп.
Відповідно до п. 5.1.1 Договору за прострочення терміну сплати орендної плати або внесення орендної плати не в повному обсязі орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення терміну сплати, розрахованої за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості, що склалася з моменту виникнення заборгованості, включаючи день сплати заборгованості.
Таким чином, згідно поданого розрахунку відповідачу нараховано 10682 грн. 64коп пені.
За таких обставин, враховуючи неспростування відповідачем доводів позивача та неподання доказів сплати заборгованої суми по орендній платі, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 67069,15грн. та пені в розмірі 10682,64грн.
Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно п.2 ст.291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення терміну, на який його було укладено.
В ході розгляду справи судом було встановлено, що закінчився термін дії договору, а тому позивач змінив позовні вимоги, зокрема в частині щодо розірвання договору оренди.
У зв"язку з закінченням терміну дії Договору оренди №ДО-3221 від 01.04.08 виконавчим комітетом було направлено на адресу орендаря лист №274/01-12/48 -в від 18.02.09 про припинення договору оренди в зв"язку із припиненням його дії, а також запропоновано орендарю звільнити та передати актом орендовані приміщення в термін до 28.02.09.
Із поданих суду доказів випливає, що відповідач отримав повідомлення 21.02.09, доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення, однак відповіді на лист не надав, вимоги щодо звільнення приміщення не виконав.
Листом від 03.03.09 №ФКВ-02/451 позивач повторно повідомив відповідача про необхідність до 28.03.09 звільнити та передати актом займані приміщення.
Згідно Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар у випадку закінчення терміну дії договору оренди чи відмови від його продовження зобов"язаний повернути орендодавцеві об"єкт оренди.
Відповідно до ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, що передбачено і ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Відповідно до п. 2.4 Договору, після закінчення дії Договору, орендар передає орендодавцеві приміщення за актом приймання-передачі.
За таких обставин, враховуючи подання позивачем належних доказів про направлення на адресу відповідача повідомлення про припинення договору оренди та зобов”язання повернути орендоване майно та неспростованість їх відповідачем, суд обгрунтовано прийшов до висновку про обгрунтованість вимоги про виселення підприємця ОСОБА_2 з орендованих приміщень та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2009р. у справі № 6/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати покласти на скаржника.
Головуючий суддя Михалюк О.В.
суддя Новосад Д.Ф.
суддя Мельник Г.І.