79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
23.09.09 Справа № 04/30-92
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
При секретарі судового засідання Куцик -Трускавецькій О.Б.
розглянув матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) „Луцький авторемонтний завод”, с. Струмівка Луцького району, без номера від 25.06.2009 р.
на рішенн я Господарського суду Волинської області від 09.06.2009 року
у справі № 04/30-92, суддя Філатова С.Т.,
за позовом ВАТ „Луцький авторемонтний завод”, с. Струмівка Луцького району Волинської області
до відповідача 1 Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи (далі СПД-ФО) ОСОБА_3, м. Луцьк
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) „Вест Ойл Груп”, м. Луцьк Волинської області
за участю третьої особи на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління земельних ресурсів у Луцькому районі
про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним,
за участю представників:
від позивача - не з'явились;
від відповідача 1-не з'явились.
від відповідача 2 -ОСОБА_5 -представник;
Третя особа - не з'явились.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.06.2009 року у справі № 04/30-92 відмовлено у задоволенні позовних вимог ВАТ „Луцький авторемонтний завод” до СПД-ФО ОСОБА_3, до ТОВ „Вест Ойл Груп”, за участю третьої особи на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління земельних ресурсів у Луцькому районі Волинської області про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, зокрема, що позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2006 р., укладеного між самостійними господарюючими суб'єктами підприємницької діяльності, не довів суду належними доказами наявність в нього суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, невідповідність оспорюваної угоди вимогам закону та неправомірність дій сторін при її укладенні.
Позивач -ВАТ „Луцький авторемонтний завод”, не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,2839 га від 28.12.2006 р., укладений між підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ „Вест Ойл Груп”.
ТОВ „Вест Ойл Груп” у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у них.
Позивач, відповідач 1 та третя особа участі своїх уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.
14.09.2009 р. на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від СПД-ФО ОСОБА_3 (відповідача 1) про можливість розгляду апеляційної скарги ВАТ „Луцький ремонтний завод” на рішення Господарського суду Волинської області від 09.06.2009 р. у справі № 04/30-92 без його участі.
Враховуючи те, що розгляд справи відкладався з метою надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, ухвалою суду від 02.09.2009 р. участь представників сторін обов'язковою не визнавалась, додаткові докази не витребовувалися, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, то судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника та третьої особи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду -залишити без змін, з огляду на наступне.
ВАТ „Луцький авторемонтний завод” звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до СПД-ФО ОСОБА_3, до ТОВ „Вест Ойл Груп”, за участю третьої особи на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління земельних ресурсів у Луцькому районі про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,2839 га від 28.12.2006 р. укладеного між підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ „Вест Ойл Груп”.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2005 року між Підгайцівською сільською радою Луцького району Волинської області та підприємцем ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою с. Струмівка Луцького району Волинської області площею 1,2839 га (Т.І а.с. 5-8).
Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2005р. року між підприємцем ОСОБА_6 та підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки несільськогосподарського призначення (Т.І а.с. 9-10).
28.12.2006. між підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ «Вест Ойл Груп» було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки (Т.І а.с. 11-12).
Відповідно до умов договору від 28.12.2006р. продавець - Підприємець ОСОБА_3 передає, а покупець - ТОВ „Вест Ойл Груп” приймає у власність земельну ділянку площею 1,2839 га, яка виділена для будівництва та обслуговування автосервісу, що знаходиться в с. Струмівка, Луцького району Волинської області.
Відповідно до п. 1. договору від 28.12.2006 р. земельна ділянка, яка відчужується, належала продавцю на підставі державного акту на право власності на землю серія ЯД № 274884, виданого Луцьким райвідділом земельних ресурсів 26 грудня 2006 року, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного округу Волинської області Ходачинською Н.І. 06.10.2005 року за Р.№ 3583 та зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за № 020607600023.
Договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в державному реєстрі за № 5398 28.12.2006р. (Т.1 а.с. 11).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ „Вест Ойл Груп” отримало Державний акт на право власності на земельну ділянку, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації за № 020707600025 від 12.01.2007 р.
Свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що Луцьким міськрайонним судом по справі за позовом ВАТ „Луцький авторемонтний завод” до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2005р. ухвалою про забезпечення позову від 14.02.2006р. було заборонено Підгайцівській сільській раді Луцького району проводити будь-які дії щодо повного чи частково відчуження земельної ділянки в розмірі 6,58 га, що перебуває у постійному користуванні позивача на підставі державного акта серія II ВЛ №002060 від 02.10.2000 р. та знаходиться на території с. Струмівка Луцького району Волинської області та накладено арешт на земельну ділянку площею 1,2839 га, яка є предметом договору купівлі-продажу від 03.10.2005р., укладеного між Підгайцівською сільською радою та підприємцем ОСОБА_6, що знаходиться в с. Струмівка Луцького району Волинської області. Проте, скаржник зазначає, що незважаючи на арешт спірної земельної ділянки 28.12.2006 р., приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинською Н.І. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,2839 га.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а відтак відхиляє доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання на момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсний (оспорюваний правочин).
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про визнання угод недійсними” від 28.04.78 р. № 3 угода може бути визнана недійсною: лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних : визнанням угод недійсними” № 02-5/111 від 12.03.1999р.).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, ухвала Луцького міськрайонного суду від 14.02.2006р., якою позивач обґрунтовує позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, скасована ухвалою апеляційного суду Волинської області від 13.03.2008р. з посиланням на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 28.12.2006р. власником спірної земельної ділянки стала третя особа ТОВ "Вест Ойл Груп" (Т.2 а.с. 88-90).
Постанова про арешт земельної ділянки слідчого СВ УМВС України у Волинській області Генсіровського Т.В. скасована як незаконна заступником прокурора Волинської області в травні 2006 року (Т.2 а.с. 87).
Згідно довідки Відділу земельних ресурсів Луцького району №2143 від 23.06.2006 р. станом на 01.01.2006р. згідно земельно облікових документів в користуванні ВАТ „Луцький авторемонтний завод” рахується 4,78 га землі (без урахування земельної ділянки, що є предметом оспорюваного договору), а тому суд не приймає посилання скаржника на Державний акт виданий на площу 6,58 га, як такий, що не відповідає земельно-обліковим документам (Т.2 а.с. 97).
Як вбачається з матеріалів справи, належність спірної земельної ділянки відчужувачу ОСОБА_3 на час продажу підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 06.10.2005 р. між підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_8, останньому земельна ділянка належала на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2005 р.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відсутність обмежень (обтяжень) на відчужену земельну ділянку підтверджується витягом з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру від 26.12.2006р.; відсутність заборони відчуження земельної ділянки підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 10772485 від 28.12.2006р. виданим приватним нотаріусом Луцького районного округу Волинської області Ходачинською Н.І. (Т.2 а.с. 23).
Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2008 року Луцьким міськрайонним судом у справі за позовом ВАТ «Луцький авторемонтний завод»до Підгайцівської сільської ради, підприємця ОСОБА_6 і фізичної особи ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2005 року було винесено ухвалу про закриття провадження у справі. Ця ухвала була залишена в силі ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 22.10.2008 р. (яка набрала законної сили) в частині закриття провадження у справі за позовом ВАТ «Луцький авторемонтний завод» до Підгайцівської сільської ради, підприємця ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2005 року, визнання права постійного користування земельною ділянкою. У частині закриття провадження за позовом ВАТ «Луцький авторемонтний завод»до фізичної особи ОСОБА_9 про визнання недійсною заяви та відшкодування моральної шкоди скасовано та в цій частині позовних вимог справу направлено на новий судовий розгляд.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, доказів звернення до господарського суду із зазначеною вимогою та визнання недійсними договорів від 03.10.2005 р. від 06.10.2005 р. суду не надано.
Луцьким міськрайонним судом 30.04.2009 р. на підставі ухвали Луцького районного суду від 08.09.2008 р. скасовано заходи забезпечення позову, які застосовані ухвалою суду від 12.05.2008 р. у справі за позовом ВАТ «Луцький авторемонтний завод»до Підгайцівської сільської ради, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним та визнання права постійного користування землею, а саме скасовано арешт земельної ділянки площею 1,2839 га., яка знаходиться в с. Струмівка Луцького району Волинської області.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2008 р. ТОВ „Вест Ойл Груп” отримало свідоцтво на право власності на нерухоме майно, що побудовано на земельній ділянці, яка перебуває у власності ТОВ „Вест Ойл Груп” на підставі Державного акта на право власності на землю від 12.01.2007 р. за № 020707600025.
Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковими для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
А відтак, покликання скаржника щодо недотримання законодавчо встановлених вимог при укладенні договору купівлі-продажу від 28.12.2006 р. спростовуються вищенаведеним.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними юрмами права.
Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизначення або оспорювання.
А відтак, особа, звертаючись до суду, повинна довести наявність суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто довести, що особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі є належним позивачем. Лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утримуватись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного заява або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач -ВАТ „Луцький авторемонтний завод”, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2006 р., укладеного між самостійним суб'єктами підприємницької діяльності не довів наявність чи відсутність у нього суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на захист якого подано позов, виходячи із тлумачення поняття „охоронюваний інтерес”, наданий в рішенні Конституційного суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 „У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний інтерес).
Враховуючи все вищенаведене, місцевий господарський підставно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Волинської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для зміни чи скасування такого.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Волинської області від 09.06.2009 року у справі № 04/30-92 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.