м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
03.11.2009 року Справа № 13/182
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Бородіної Л.І.
суддів Іноземцевої Л.В.
Лазненко Л.Л.
Судова колегія призначена розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 12.08.2009 у складі головуючого судді Бородіної Л.І., суддів Лазненко Л.Л. та Перлова Д.Ю. Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 11.09.2009 у зв”язку з відпусткою виключено зі складу судової колегії суддю Перлова Д.Ю. та введено до складу судової колегії суддю Іноземцеву Л.В.
При секретарі
судового засідання Жиленко Д.В.
та за участю представників сторін:
від позивача Авільцева Г.І., за довір. від 12.10.2009 № 1982
від відповідача не прибув
Розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
„Виробничо-торгова компанія „НВК”, м.Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 23.07.2009
у справі № 13/182 (суддя Яресько Б.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства
„Банк „Фінанси та Кредит” в особі Луганської філії,
м.Луганськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Виробничо-торгова компанія „НВК”, м.Луганськ
про стягнення 853723 грн. 68 коп.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Виробничо-торгова компанія „НВК”, м.Луганськ
до відповідача Публічного акціонерного товариства
„Банк „Фінанси та Кредит” в особі Луганської філії,
м.Луганськ
про внесення змін до договору
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.07.2009 у справі № 13/182 (суддя Яресько Б.В.) частково задоволений первісний позов ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” в особі Луганської філії, м.Луганськ, до ТОВ „ВТК „НВК”, м.Луганськ: стягнуто з відповідача на користь позивача борг за кредитом в сумі 810711 грн. 22 коп., заборгованість за відсотками в сумі 16513 грн. 29 коп., пеню в сумі 23921 грн. 25 коп., витрати по держмиту в сумі 8537 грн. 24 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп. В частині стягнення 2577 грн. 92 коп. провадження у справі припинено на підставі пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв”язку з оплатою відповідачем цієї суми після звернення позивача з позовом до суду.
У задоволенні зустрічного позову ТОВ „ВТК „НВК”, м.Луганськ, до ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” в особі Луганської філії, м.Луганськ, про внесення змін до договору, відмовлено.
В частині задоволення первісного позову рішення суду з посиланням на статті 173, 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України), статті 523, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) мотивоване доведеністю матеріалами справи факту порушення відповідачем прийнятих на себе зобов”язань за договором про відновлювальну кредитну лінію від 28.09.2006 № 16-01-06 щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також правомірним нарахуванням пені за прострочення виконання зобов”язання відповідно до умов пункту 7.1 договору.
В частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення суду мотивоване недоведеністю позивачем за зустрічним позовом наявності всіх умов, передбачених частиною 2 статті 652 ЦК України, необхідних для зміни умов оспорюваного договору.
Суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням порушення відповідачем зобов”язань за договором та того, що позивач скористався своїм правом відповідно до пункту 6.1 договору вимагати дострокове повернення кредиту та платежів, зміна умов договору щодо строку користування кредитною лінією ніяким чином не впливає на обов”язок відповідача щодо повернення коштів.
Крім того, Законом України „Про торгово-промислові палати України”, зокрема, статтею 11, яка визначає права регіональних торгово-промислових палат, засвідчення обставин форс-мажору не віднесено до повноважень вказаних торгово-промислових палат, а відсутність коштів не може вважатися обставиною непереборної сили.
ТОВ „ВТК „НВК” (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) не погодилось з прийнятим рішенням та подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 23.07.2009 у справі № 13/182 скасувати через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на необгрунтованість висновку суду про недоведеність відповідачем наявності всіх умов, необхідних для зміни договору, передбачених частиною 2 статті 652 ЦК України, оскільки відповідачем у судовому засіданні були надані докази, що підтверджують наявність цих умов, а саме: свідоцтво Луганської регіональної торгово-промислової палати від 04.06.2009 № 25.15-549, яким підтверджується настання обставин непереборної сили (форс-мажору), висновки якого містять необхідні умови для внесення змін до договору, передбачені частиною 2 статті 652 ЦК України.
Посилаючись на пункт 2 частини 5 статті 3 Закону України „Про торгово-промислові палати України”, апелянт зазначає, що пунктом 2.1.20 Статуту Луганської регіональної торгово-промислової палати передбачено, зокрема, що виходячи з суті свідоцтв про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які видає Луганська регіональна торгово-промислова палата, вони носять інформаційний характер, на підставі них сторона контракту (договору) економить час на вивченні відповідних нормативних документів, зборі загально відомих даних (даних обласного управління статистики в Луганській області, метеослужби, центру зайнятості та ін.) та може використовувати дану інформацію у судових органах. Проте, суд дав неналежну оцінку вказаним доказам.
Крім того, суд невірно зробив висновок про те, що обставиною непереборної сили є саме відсутність коштів, оскільки у свідоцтві про настання обставин непереборної сили (форс-мажору) як обставина непереборної сили вказується прямий та суттєвий негативний вплив на фінансовий стан ТОВ „ВТК „НВК” кризових явищ у фінансовій економічній сфері в Україні.
Публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит” в особі Луганської філії (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Заявою від 02.10.2009 відповідач просить відкласти розгляд справи через неможливість забезпечити участь свого представника в судове засідання у зв”язку з тим, що його представник у цей час прийматиме участь у судовому засіданні Ровеньківського міського суду.
Дане клопотання відхилено судовою колегією апеляційної інстанції, оскільки позивачем не надано доказів наявності поважної причини щодо неможливості забезпечення явки свого представника в судове засідання та у зв”язку з закінченням 11.11.2009 двомісячного строку, встановленого статтею 102 Господарського процесуального кодексу України для розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.
Заявою від 03.11.2009 позивач повідомив, що 30.09.2009 зборами Спостережної ради банку змінено найменування банку з Відкритого акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” на Публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит”, про що внесено зміни до Статуту товариства та до свідоцтва про державну реєстрацію.
Заслухавши доводи і пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з”ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд
Рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” (протокол від 02.09.2009 № 4) з метою приведення у відповідність до вимог Закону України „Про акціонерні товариства” Статут банку викладено в новій редакції та змінено найменування банку на Публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит”, що відображено в пункті 1.2 Статуту Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит”.
Згідно з пунктом 1.3 цього Статуту банк є правонаступником щодо всіх прав та зобов”язань Відкритого акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит”, Банку „Фінанси та Кредит”, товариство з обмеженою відповідальністю, комерційного банку „Фінанси та Кредит”, комерційного банку „Фінанси та Кредит” та комерційного банку „Банк ділового співробітництва”.
Відповідно до статті 5 Закону України від 17.09.2008 № 514-УІ „Про акціонерні товариства” акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.
Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що Статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.
На виконання даної норми закону позивачем внесені відповідні зміни до Статуту, про що здійснений запис в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 30.09.2009.
За таких обставин, повним найменуванням позивача слід вважати - Публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит”, скороченим -АТ „Банк „Фінанси та Кредит” згідно з пунктом 1.5 Статуту.
28.09.2006 між сторонами у справі укладений договір про відновлювальну кредитну лінію № 16-01-06, за умовами якого з урахуванням додаткової угоди № 2 від 23.04.2008 до договору банк (позивач у справі) зобов”язався надати позичальнику грошові кошти з лімітом максимальної заборгованості 1000000 грн. у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового використання (т.І, а.с.10-18).
Відповідно до пункту 2.4 договору в редакції додаткової угоди № 2 до договору позичальник зобов”язаний повернути всі отримані кредитні кошти банку у валютах заборгованості по кожному траншу згідно графіку зниження ліміту (додаток № 1 до договору) з кінцевим строком погашення до 25.09.2009 шляхом перерахування грошових коштів на відповідні ссудні рахунки. Погашення заборгованості по кожному траншу здійснюється в тій же валюті, у якій були надані кредитні кошти.
Графік повернення кредиту без урахування відсотків узгоджений сторонами в додатку № 1 до договору про відновлювальну кредитну лінію від 28.09.2006 № 16-01-06, згідно з яким відповідач зобов”язався погашати кредит щомісячно рівними сумами у розмірі 83400 грн., починаючи з жовтня 2008 року, та решту кредиту у сумі 82600 грн. погасити до 25.09.2009 (т.І, а.с.65).
Відповідно до пунктів 3.1, 3.4 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 06.10.2008 до договору банк нараховує, а позичальник сплачує банку проценти за користування кредитних коштів окремо по кожному траншу, а саме: за кредитом у національній валюті в розмірі 23,0% річних -гривня, за кредитом у доларах США -18,0% річних, у термін з 26 числа кожного числа, але не пізніше останнього робочого дня.
За умовами підпункту „б” пункту 3.1 договору сторони домовилися, що у випадку порушення строків погашення суми кредиту відповідач сплачує відсотки в розмірі 34,5% - гривна та 27,0% - долари США.
Згідно з пунктом 6.1 договору банк має право вимагати повернення виданих кредитних коштів та сплати процентів за весь період користування кредитом до настання строку, вказаного в пункті 2.4 договору, а позичальник зобов”язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити всі проценти протягом одного дня з моменту отримання вимоги банку у разі, зокрема, порушення умов цього договору.
Відповідно до пункту 7.1 договору за прострочення повернення кредитних коштів та/або несплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. Названа пеня сплачується у разі порушення позичальником строків платежів, передбачених пунктами 2.4, 2.5, 3.4, 3.6, 4.5, 6.1, 8.3 договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільнює позичальника від обов”язкв сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами.
Починаючи з жовтня 2008 року відповідачем своєчасно та у повному обсязі не здійснюються платежі за договором від 28.09.2006 про відновлювальну кредитну лінію № 16-01-06.
У зв”язку з порушенням відповідачем виконання зобов'язань за договором та простроченням оплати платежів позивач відповідно до пункту 6.1 договору про відновлювальну кредитну лінію від 28.09.2006 № 16-01-06 листом від 08.01.2009 № 4-0-420/4944 звернувся до відповідача з вимогою протягом 1-го дня з моменту отримання даного листа у повному обсязі повернути отримані кредитні кошти, оплатити нараховані проценти та пеню (заборгованість за основним боргом в сумі 890616 грн. 99 коп., заборгованість по оплаті процентів у сумі 3129 грн. 97 коп. та пеню за прострочення сплати процентів у сумі 1997 грн. 13 коп.) (т.І, а.с.20).
Названий лист отриманий відповідачем 19.01.2009, про що свідчить підпис його представника на повідомленні про вручення поштового відправлення (т.І, а.с.20 зв.).
Внаслідок невиконання відповідачем зобов”язань за договором про відновлювальну кредитну лінію від 28.09.2006 № 16-01-06 за ним станом на 22.05.2009 утворилась заборгованість в сумі 853723 грн. 68 коп., що стало підставою звернення 26.05.2009 ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” в особі Луганської філії до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з ТОВ „ВТК „НВК” заборгованості за кредитними ресурсами за договором про відновлювальну кредитну лінію від 28.09.2006 № 16-01-06 в сумі 813289 грн. 14 коп., заборгованості по сплаті процентів у сумі 16513 грн. 29 коп., пені за прострочення сплати щомісячних платежів у сумі 23921 грн. 25 коп. (т.І, а.с.2).
В червні 2009 року відповідачем одержано свідоцтво Луганської регіональної торгово-промислової палати від 04.06.2009 № 25.15-549 про настання з жовтня 2008 року для ТОВ „ВТК „НВК” обставин непереборної сили (форс-мажору) внаслідок прямого та суттєвого негативного впливу на його фінансовий стан кризових явищ у фінансово-економічній сфері України, що об”єктивно перешкоджає позичальнику виконати свої зобов”язання перед банком належним чином в частині своєчасного перерахування грошових коштів по сплаті процентів за користування кредитом, погашенню кредиту згідно графіку, які випливають з договору відновлювальної кредитної лінії від 28.09.2006 № 16-01-06 (т.І, а.с.44-46).
30.06.2009 ТОВ „ВТК „НВК” звернулося до господарського суду Луганської області з зустрічним позовом до ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” в особі Луганської філії про зміну пункту 2.4 договору про відновлювальну кредитну лінію від 28.09.2006 № 16-01-06, укладеного між сторонами у справі, виклавши його у наступній редакції: „Позичальник зобов”язується повернути всі отримані кредитні кошти банку у валютах заборгованості по кожному траншу згідно графіку зниження ліміту (додаток № 1 до договору про відновлювальну кредитну лінію від 28.09.2006 № 16-01-06) з кінцевим строком погашення по 25.09.2010 шляхом перерахування грошових коштів на відповідні ссудні рахунки. Погашення заборгованості по кожному траншу відбувається в тієї ж валюті, якою були надані кредитні кошти.” (т.І, а.с.55-56).
В обгрунтування зустрічного позову, ТОВ „ВТК „НВК”, посилаючись на свідоцтво про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що видано йому Луганською регіональною торгово-промисловою палатою, вказує на наявність підстав щодо зміни умов кредитного договору у зв”язку з істотною зміною обставин, на які він розраховував при укладенні договору, а саме: зниження попиту населення на продукцію, яка виробляється ТОВ „ВТК „НВК”, припинення виробництва мінеральних вод за відсутністю дозволу на спеціальне водокористування, що негативно вплинуло на фінансове становище позивача за зустрічним позовом.
Заявою від 23.07.2009 позивач за первісним позовом повідомив суд про те, що після його звернення з позовом до суду ТОВ „ВТК „НВК” сплачено заборгованість за договором про відновлювальну кредитну лінію від 28.09.2006 № 16-01-06 частково, у сумі 2577 грн. 92 коп. та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 851145 грн. 76 коп., судові витрати по сплаті держмита в сумі 8537 грн. 24 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп. (т.І, а.с.125).
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.07.2009 у справі № 13/182 первісний позов задоволений частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено з підстав, викладених вище (т.І, а.с.133-134).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення господарського суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим скасуванню не підлягає з огляду на наступне.
Предметом первісного позову є стягнення заборгованості по поверненню кредиту за договором про відновлювальну кредитну лінію від 28.09.2006 № 16-01-06 в сумі 813289 грн. 14 коп., заборгованості по сплаті процентів у сумі 16513 грн. 29 коп. та пені за прострочення сплати щомісячних платежів у сумі 23921 грн. 25 коп. відповідно до пункту 7.1 договору.
Предметом зустрічного позову є вимога про зміну пункту 2.4 договору про відновлювальну кредитну лінію від 28.09.2006 № 16-01-06, укладеного між сторонами у справі, щодо строку повернення кредиту.
Спірні правовідносини сторін у даній справі виникли з виконання договору про відновлювальну кредитну лінію від 28.09.2006 № 16-01-06, регулюються умовами цього договору та нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським Кодексом України (далі -ГК України).
Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною 1 статті 1048 та частиною 2 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за первісним позовом відкрита позичальникові кредитна лінія в сумі 1000000 грн. 00 коп. за договором про відновлювальну кредитну лінію від 28.09.2006 № 16-01-06.
За умовами кредитного договору позичальник (відповідач у справі) зобов”язався повернути всі отримані кредитні кошти банку у валютах заборгованості по кожному траншу згідно графіку зниження ліміту (додаток № 1 до договору), починаючи з жовтня 2008 року щомісячно рівними частками у сумі 83400 грн. з кінцевим строком погашення до 25.09.2009 (т.І, а.с.65), що ним своєчасно не виконувалось.
На момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість ТОВ „ВТК „НВК” за кредитом склала 813289 грн. 14 коп., по сплаті процентів за кредитом - 16513 грн. 29 коп., що стало підставою нарахування 23921 грн. 25 коп. пені за прострочення сплати щомісячних платежів відповідно до пункту 7.1 договору.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 6.1 договору сторони обумовили, що позивач має право вимагати повернення виданих кредитних коштів та сплати процентів за весь період користування кредитом до настання строку, вказаного в пункті 2.4 договору, а позичальник зобов”язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити всі проценти протягом одного дня з моменту отримання вимоги банку у разі, зокрема, порушення умов цього договору.
Вказані умови договору кореспондуються з приписами частини 2 статті 1050 та частини 2 статті 1054 ЦК України.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розтроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом наведеної норми, якщо договір позики укладений на тривалий строк, то він може передбачити виконання частинами. Порушення позикодавцем строку повернення чергової частини боргу дає позикодавцю право вимагати дострокового виконання договору позики, який у даному випадку означає повернення усієї суми боргу, що залишилася.
Судом першої інстанції обгрунтовано не прийняті до уваги доводи відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом щодо наявності форс-мажорних обставин, як підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов”язання з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У цивільному праві непереборна сила, що є обставиною для звільнення від відповідальності, -це надзвичайна та незапобіжна при даних умовах подія (стихійне лихо, військові дії, інші громадські явища).
Між тим, випадком непереборної сили апелянт помилково зазначає кризу у фінансово-економічній сфері України, що не дає йому належним чином виконати зобов'язання перед позивачем. При цьому відповідач надає висновок (свідоцтво) Луганської регіональної торгово-промислової палати № 25.15-549 від 04.06.2009.
Погоджуючись з доводами суду першої інстанції відносно відсутності у даному випадку обставин непереборної сили, колегія суддів звертає увагу й на те, що в силу статті 42 ГК України, підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Крім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За таких обставин, місцевим господарським судом обгрунтовано відмовлено в задоволенні зустрічного позову у зв”язку з недоведеністю позивачем за зустрічним позовом наявності умов, передбачених частиною 2 статті 652 ЦК України, необхідних для зміни умов оспорюваного договору.
Порушення позичальником (відповідачем за первісним позовом) прийнятих на себе зобов”язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом підтверджено матеріалами справи та письмовими поясненнями ТОВ „ВТК „НВК”.
Згідно з частиною 2 статті 1054, частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов”язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу.
Умовами кредитного договору (пункт 7.1) передбачена відповідальність позичальника за прострочення повернення кредитних коштів та/або несплати процентів, а саме: позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. Названа пеня сплачується у разі порушення позичальником строків платежів, передбачених пунктами 2.4, 2.5, 3.4, 3.6, 4.5, 6.1, 8.3 договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільнює позичальника від обов”язкв сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами.
Відповідно до розрахунку позивача пеня за прострочення повернення кредиту та сплати процентів нарахована ним за період з 01.12.2008 по 21.05.2009 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент існування простроченої заборгованості та складає 23921 грн. 25 коп. (т.І, а.с.7-8).
Розмір та період нарахування пені відповідають вимогам Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, частині 6 статті 232 ГК України та умовам договору, у зв”язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обгрунтованість позовних вимог в цій частині.
Приймаючи до уваги, що після звернення ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” в особі Луганської філії з позовом до суду, відповідачем частково погашена заборгованість у сумі 2577 грн. 92 коп., місцевим господарським судом правомірно припинено провадження у справі в цій частині відповідно до пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв”язку з відсутністю предмету спору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді рішення місцевого господарського суду апеляційним господарським судом та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необгрунтованістю.
З огляду на викладене апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгова компанія „НВК”, м.Луганськ, не підлягає до задоволення, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права та скасуванню не підлягає.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги -Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгова компанія „НВК”, м.Луганськ.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгова компанія „НВК”, м.Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 23.07.2009 у справі № 13/182 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 23.07.2009 у справі № 13/182 залишити без змін.
3. Судові витрати за апеляційною скаргою покласти на заявника апеляційної скарги -Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгова компанія „НВК”, м.Луганськ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку у місячний строк до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Л.І.Бородіна
Суддя Л.В.Іноземцева
Суддя Л.Л.Лазненко
Надруковано 4 примірника:
1- до справи
2- позивачу
3- відповідачу
4- ГСЛО
Внесено