"23" жовтня 2009 р.Справа № 14/95-1747
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", вул. Шевченка, 100, м.Бориспіль, Київська область, 08300
до Приватного підприємства "Любисток КК", вул. Котляревського, 13, м.Тернопіль, 46003
про cтягнення заборгованості в сумі 25203,64 грн.
За участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився.
Суть справи:
Приватне акціонерне товариство "Альба Україна", м. Бориспіль, Київська область звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Любисток КК", м. Тернопіль про стягнення заборгованості в сумі 25203,64 грн.
Свої позовні вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленої продукції, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість в сумі 25203,64 грн., яка і є предметом судового розгляду.
Представники сторін в судове засідання 23.10.2009 року не з'явилися, відповідач витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України (що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення).
За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.
Розгляд справи 07.10.2009 року відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі.
В судовому засіданні 07.10.2009р. представнику позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме видаткових накладних №4976925 від 10.12.2008р., №4976926 від 10.12.2008р., №4723592 від 17.10.2008р., №4716650 від 16.10.2008р., №4711203 від 15.10.2008р., №4702825 від 14.10.2008р., №4697684 від 13.10.2008р., №4689357 від 10.10.2008р., №4677588 від 08.10.2008р., №4669351 від 07.10.2008р., №4659728 від 06.10.2008р., №4659729 від 06.10.2008р., №4654680 від 03.10.2008р., №4654681 від 03.10.2008р., №4644286 від 02.10.2008р., №4644287 від 02.10.2008р., №4630557 від 30.09.2008р., №4630558 від 30.09.2008р., №4637223 від 30.09.2008р. приватним акціонерним товариством "Альба Україна" у період з 30.09.2008р. по 10.12.2008р. здійснено поставку Приватному підприємству "Любисток КК" лікарських засобів та виробів медичного призначення на загальну суму 24599,10 грн.
Однак відповідачем, всупереч вимог чинного законодавства, оплата за поставлений товар здійснена не була.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст.712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи Акту звірки розрахунків за період з 01.10.09 по 30.06.09р., підписаного обома сторонами без зауважень та заперечень, у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 24599,10 грн., яка станом на час подання позовної заяви до суду в установленому порядку не сплачена.
Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Частиною 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У видаткових накладних, згідно з якими здійснювалась поставка лікарських засобів та виробів медичного характеру встановлено строк оплати за поставлений товар протягом 15 календарних днів з моменту його отримання.
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
А у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на приписи ст.625 ЦК України, позивачем, згідно поданого розрахунку позовних вимог від 21.08.2009р. за прострочення виконання зобов'язання відповідачу визначено 3% річних в сумі 604,54 грн.
При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).
Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, приватним підприємством не надано, а судом не здобуто
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Любисток КК" 24599,10 грн. основного боргу та 604,54 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені у встановленому порядку відповідачем.
Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Любисток КК" (вул.Котляревського, 13, м. Тернопіль, р/р 26007060128728 в КБ "ПриватБанк", МФО 338783, ЄДРПОУ 34553955) на користь Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, р/р 26006010025849 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" м. Київ, МФО 322313, ЄДРПОУ 22946976) - 24599 (двадцять чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 10 коп. основного боргу та 604 (шістсот чотири) грн. 54 коп. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Любисток КК" (вул.Котляревського, 13, м. Тернопіль, р/р 26007060128728 в КБ "ПриватБанк", МФО 338783, ЄДРПОУ 34553955) на користь Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, р/р 26006010025849 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" м. Київ, МФО 322313, ЄДРПОУ 22946976) - 252 (двісті п'ятдесят дві) грн. 04 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Суддя