"28" вересня 2009 р.Справа № 15/55-1205
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув справу
За позовом Приватного підприємства "Авангард" вул. Паркова, 12, м. Тернопіль, 46000
до відповідача Приватного підприємства "Аграрія" с. Кордишів, Шумський район, Тернопільська область, 47131
про стягнення 64.822,50 грн. заборгованості за поставлений товар, 10.786,48 грн. відсотків за користування товарним кредитом та 8.865,59 грн. неустойки.
за участю представників сторін:
позивача: заступник директора Кубай Олександр Володимирович, довіреність № 34-Д від 01.07.09 р.;
відповідача: не з'явився.
Суть справи:
Приватне підприємство "Авангард", вул. Паркова, 12, м. Тернопіль звернулося у господарський суд з позовом до Приватного підприємства "Аграрія", с. Кордишів, Шумський район, Тернопільська область про стягнення 64.822,50 грн. заборгованості за поставлений товар, 10.786,48 грн. відсотків за користування товарним кредитом та 8.865,59 грн. неустойки.
В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
За відсутністю клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості відповідачу скористатися своїм правом на захист, забезпечити явку представника в судове засідання, підготувати обґрунтований відзив на позов.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних судом матеріалів не подав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України(про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень № 2461200 від 25.06.2009р., № 2446430 від 15.07.2009р., № 02504910 від 30.08.2009р.), від проведення звірки розрахунків ухилився.
Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, судом встановлено наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Позивач -Приватне підприємство "Авангард" вул. Паркова, 12, м. Тернопіль, є юридичною особою і включений до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 30622473, що підтверджується довідкою 22-12 від 27.06.2001р. Тернопільського обласного управління статистики, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
01 жовтня 2008 року між Приватним підприємством "Авангард" вул. Паркова, 12, м. Тернопіль (Постачальник) та Приватним підприємством "Аграрія" с. Кордишів, Шумський район, Тернопільська область (Замовник) укладено договір на поставку засобів захисту рослин для виробництва та власних потреб замовника, у відповідності до умов якого замовник доручає, а постачальник зобов'язується придбати і поставити замовнику у власність для виробничих та власних потреб товар. Замовник зобов'язався прийняти товар та провести його оплату (п. 1.1. договору).
Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що права та обов'язки виникають для сторін з дня підписання тексту договору повноважними представниками. Договір припиняється повним виконанням сторонами своїх зобов'язань.
До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов'язання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На виконання умов договору на поставку засобів захисту рослин для виробничих та власних потреб замовника від 01.10.2008р. позивач згідно видаткової накладної № АН-0000634 від 23.09.2008р. відвантажив, а відповідач через представника Коцюбу С.Г. (довіреність ЯПЕ № 707745 від 13.09.2001р.)прийняв товар у кількості, асортименті та по цінах, вказаних у накладній на загальну суму 64.822,50 грн..
Факт отримання продукції підтверджений відповідачем, про що свідчить підпис повноважного представника Приватного підприємства "Аграрія" с. Кордишів, Шумський район, Тернопільська область, та відтиск печатки даної юридичної особи на представленій позивачем видатковій накладній.
Порядок здійснення розрахунків між продавцем та покупцем визначений п. 3.4. договору, зокрема сторони визначили кінцевий термін розрахунків за товар до 25.11.2008р..
Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач станом на час розгляду справи в суді свої зобов'язання по договору на поставку засобів захисту рослин для виробничих та власних потреб замовника від 01.10.2008р. не виконав, і станом на день подання позовної заяви до суду за ним рахується заборгованість в сумі 64.822,50 грн..
Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму 64.822,50 грн. є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.
Що стосується вимог про стягнення з боржника 8.865,59 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, то суд, заслухавши доводи представників сторін та проаналізувавши положення Господарського Кодексу України, вважає їх такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Постачальник у випадку несвоєчасної передачі товару, замовник за несвоєчасний розрахунок, сплачують неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно переданого товару (продукції в його оплату), за кожен день прострочки (п. 4.1. договору).
У відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців, коли зобов'язання мало бути виконане.
Разом з тим позивачем пеня нарахована за період, що перевищує 6 місяців, що не відповідає вимогам ГК України, у зв'язку з чим суд вважає,що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають до часткового задоволення в сумі 7.710,57 грн..
В частині стягнення 1.155,02 грн. неустойки в позові відмовляється, як надмірно заявленій.
Також, у відповідності до п. 8.1. договору на частково неоплачену суму договору нараховуються відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 29,2 % річних (0,08 % в день), сума яких за період з 26.11.2008р. по 22.06.2009р. становить 10.786,48 грн., які також підлягають до задоволення.
У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з'явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства "Авангард" вул. Паркова, 12, м. Тернопіль, щодо стягнення з Приватного підприємства "Аграрія" с. Кордишів, Шумський район, Тернопільська область, 64.822,50 грн. заборгованості за поставлений товар, 7.710,57 грн. неустойки та 10.786,48 грн. відсотків за користування товарним кредитом, обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.
Судові витрати у справі, відповідно до статті 44-49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 509, 526, 546, 459, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємства "Аграрія" с. Кордишів, Шумський район, Тернопільська область, код 34438500 на користь Приватного підприємства "Авангард" вул. Паркова, 12, м. Тернопіль, код 30622473 -64.822,50 грн. заборгованості за поставлений товар, 7.710,57 грн. неустойки та 10.786,48 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 833,19 грн. державного мита та 308,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.В частині стягнення 1.155,02 грн. неустойки позові відмовити.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
5.Накази видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.
6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "___" жовтня 2009р. через місцевий господарський суд.
Суддя Г.Б. Бучинська