Іменем України
"04" листопада 2009 р. справа № 5020-5/108-2/149-12/161-9/416-2/281
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Синергия”
до Відкритого акціонерного товариства „Європейський банк розвитку та заощаджень”
(відокремлений підрозділ - Севастопольська філія Відкритого акціонерного товариства „Європейський банк розвитку та заощаджень”
м. Севастополь, вул. Хрустальова, 4)
про визнання договору застави чинним
суддя Н.Г. Шевчук
Представники сторін:
позивача -Нос А.О., довіреність б/н від 01.03.2009;
відповідача -Музикантова Т.М., довіреність № 074 від 21.11.2008
Суть спору:
Відкрите акціонерне товариство „Синергия” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Європейський банк розвитку та заощаджень” (відокремлений підрозділ - Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства „Європейський банк розвитку та заощаджень”) про визнання договору застави чинним.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.03.2008 у справі №5020-5/108 позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2008 рішення господарського суду міста Севастополя від 20.03.2008 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України 18.12.2008 рішення господарського суду міста Севастополя від 20.03.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2008 у справі №5020-5/108 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Суд касаційної інстанції вказав на необхідність при новому розгляді справи встановити
питання стосовно того, чи відповідає підписаний сторонами договір, а саме це свідчить про досягнення згоди між сторонами, вимогам законодавства, чи не містить договір умов, які суперечать законові, перевірити наявність підстав за яких цей договір міг не завірити нотаріус,
дослідити питання наявності у керуючого Філією повноважень на передачу майна у заставу, з урахуванням вимог визначених Положенням про Філію; наявність повноважень Царенко К.Ф. -заступник керуючого із загальних питань Севастопольської філії ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень" прав на визнання позовних вимог.
Ухвалою від 13.07.2009 провадження у справі в частині позовних вимог до Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства „Європейський банк розвитку та заощаджень” припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
При новому розгляді справи відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог з посиланням на те, що спірний договір підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності та вважає, що договір в частині надання у іпотеку будівлі є неукладеним (т.2 арк. с. 28-30).
При новому розгляді справи розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
03.12.2007 сторони уклали договір № 02/004-07 банківського вкладу юридичної особи, який передбачав умову про забезпечення заставою нерухомого майна, що належить відповідачеві на праві власності.
Згідно з договором № 02/004-07-01 про внесення змін та доповнень до договору № 02/004-07 банківського вкладу від 03.12.2007 позивачем були перераховані на вкладний рахунок № 26103010194304 у СФ ВАТ „ЄБРЗ” грошові кошти в сумі 349600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 03.12.2007.
Відповідно до пункту 1.1 договору № 02/004-07 банківського вкладу юридичної особи від 03.12.2007 сторони домовились, що забезпечення банківського вкладу за цим Договором є застава нерухомого майна, що розташоване у місті Севастополі і належить Банку, на суму і строк вкладу.
Договір застави сторони домовились укласти та нотаріально посвідчити на протязі двох тижнів х дати перерахування коштів на вкладний рахунок.
24.12.2007 сторони уклали договір № 02/004-07-02 про внесення змін та доповнень до договору № 02/004-07 банківського вкладу юридичної особи від 03.12.2007.
Умовами вказаного договору передбачено, що у заставу передається будівля відповідача, яка розташована за адресою: місто Севастополь, вул. Хрустальова, 4, на строк дії вкладу, тобто до 03.06.2008, на суму 349600 грн. Сторони укладають договір застави у порядку, передбаченому пунктом 1.1 Договору банківського вкладу №02/004-07. Такий договір застави у вигляді окремого документа сторонами не був укладений.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до приписів статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з приписами статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу одна сторона, банк, що прийняла від другої сторони, вкладника, або для неї грошову суму, що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та порядку, встановлених договором. За приписами статті 546 вказаного Кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
Статтею 572 Цивільного кодексу України унормовано, що в силу застави кредитор, заставодержатель, має право у разі невиконання боржником, заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Питання правового регулювання застави, як способу забезпечення виконання зобов'язання, врегульовані Законом України "Про заставу". Статтею 575 Цивільного кодексу України визначені окремі види застави. Так, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Відповідно до статті 577 названого Кодексу, якщо предмет застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, посилався на ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору від 03.12.07 №02/004-07 з урахуванням змін, внесених договорами від 03.12.07 та від 24.12.07. Згідно з приписами статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
За приписами статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, за змістом частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України для її застосування судам слід встановити наявність домовленості сторін щодо усіх істотних умов договору, яка підтверджується письмовими доказами, а також повне або часткове виконання договору обома або однією із сторін та факт ухилення від його нотаріального посвідчення іншою стороною. Лише за наявності таких обставин суд може визнати такий договір дійсним і у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до приписів статей 202, 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Статтею 95 Цивільного кодексу України унормовано, що філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Зміст договору застави визначений статтею 584 Цивільного кодексу України та статтею 12 Закону України «Про заставу», відповідно до яких у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Відповідно до норм статей 577 Цивільного кодексу України та статті 13 Закону України «Про заставу» договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.
Згідно статті 582 оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.
Статтею 583 Цивільного кодексу України та статтею 11 Закону України «Про заставу»встановлено, що заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.
Договір №02/004-07 від 03.12.2007 із змінами та доповненнями, внесеними договором №02/004-07-01 від 03.12.2007 та договором №02/004-07-02 від 24.12.2007 (далі -Договір банківського вкладу), не може вважатися змішаним договором банківського вкладу із заставою нерухомого майна, виходячи з наступного.
Пунктом 1.1 Договору №02/004-07 від 03.12.2007 з урахуванням змін, внесених пунктом 3 Договору №02/004-07-02 від 24.12.2007, сторони визначили вид забезпечення виконання Банком своїх зобов'язань по Договору банківського вкладу - застава, предметом якої має бути будівля, що розташована у м.Севастополі по вул.Хрустальова, 4.
Як встановлено судом, договір застави у формі окремого документа, сторонами не укладався.
Докази того, що ця будівля належить Банку на праві власності або її власник передав це майно Банку з правом застави, відсутні. Натомість, відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого Севастопольським бюро технічної інвентаризації 12.04.1997, за Об'єднаним комерційним банком, правонаступником якого є ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень», зареєстровано лише 9/100 часток домоволодіння №4/12 по вул.Хрустальова/Кожанова (т. 1 арк. с. 54-55, т. 2 арк. с. 31). Докази наявності у керуючого Севастопольською філією ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень»Буганова К.С., який з боку Банку підписав спірний Договір банківського вкладу, повноважень на укладання договору застави в забезпечення виконання Банком своїх зобов'язань по договору банківського вкладу відсутні.
З огляду на викладене Договір №02/004-07 від 03.12.2007 із змінами та доповненнями, внесеними договором №02/004-07-01 від 03.12.2007 та договором №02/004-07-02 від 24.12.2007, за своєю правовою природою є договором банківського вкладу, і не містить елементів договору застави, а фіксує лише домовленість сторін на майбутнє укласти договір застави.
Згідно діючого законодавства нотаріальне посвідчення такого договору не є обов'язковою умовою. Сам же Договір банківського вкладу не містить умови про його нотаріальне посвідчення. Відсутність нотаріального посвідчення цього Договору не тягне за собою наслідків, пов'язаних з недійсністю правочину, і не порушує прав та охоронюваних інтересів позивача.
Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Договір застави в забезпечення виконання Банком своїх зобов'язань перед ВАТ «Синергия»по Договору банківського вкладу, предметом якого була б будівля, що розташована у м. Севастополі по вул.Хрустальова, 4, між сторонами не укладався.
За таких обставин позовні вимоги про визнання Договору №02/004-07 від 03.12.2007 із змінами та доповненнями, внесеними договором №02/004-07-01 від 03.12.2007 та договором №02/004-07-02 від 24.12.2007 дійсним та визнання права ВАТ «Синергия»на звернення стягнення у разі невиконання Банком своїх зобов'язань по Договору банківського вкладу на будівлю, що розташована у м. Севастополі по вул. Хрустальова, 4, є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Що стосується вимоги про визнання Договору №02/004-07 від 03.12.2007 із змінами та доповненнями, внесеними договором №02/004-07-01 від 03.12.2007 та договором №02/004-07-02 від 24.12.2007, змішаним договором банківського вкладу із заставою нерухомого майна, то вона є вимогою про встановлення факту, який може бути доказом при вирішенні спору. Така позовна вимога не може бути розглянута господарським судом як предмет спору, оскільки згідно приписів статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України такий спір не підвідомчий господарським судам.
Зазначене відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України є підставою для припинення провадження у справі в частині цієї вимоги.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись статтею 49, пунктом 1 частини першої статті 80, статтями 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Припинити провадження у справі в частині вимог про визнання договору № 02/004-07 від 03.12.2007 з урахуванням змін та доповнень, які внесені договором № 02/004-07-01 від 03.12.2007 та договором № 02/004-07-02 від 24.12.2007, змішаним договором банківського вкладу із заставою нерухомого майна (іпотеки).
2. В інший частині вимог у задоволені позову відмовити.
Суддя (підпис) Н.Г. Шевчук
Рішення оформлено відповідно
до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 09.11.2009