іменем України
"04" листопада 2009 р. справа № 5020-1/098-10/032
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Юріної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу
за позовом Приватного підприємства „Вечірка”
(99011, м. Севастополь, пр-т Нахімова, 10-22)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99806, АДРЕСА_1,
99011, АДРЕСА_2)
про стягнення заборгованості в сумі 10974,63 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Єрмакова О.І., директора, рішення б/н від 20.05.2004;
відповідача -не з'явився.
23.09.2009 Приватне підприємство „Вечірка” (далі -Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -Відповідач, ОСОБА_1) про стягнення заборгованості в сумі 10974,63 грн., з яких: 2130,00 грн. -орендна плата, 1485,00 грн. -експлуатаційні витрати, 7359,63 грн. -пеня. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов'язку за договором №100 від 01.05.2006 щодо сплати орендної плати та експлуатаційних витрат.
Представник Позивача позовні вимоги підтримав, на задоволенні позову наполягав.
Відповідач без поважних причин явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 23.09.2009, 06.10.2009, 14.10.2009 не виконав.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №778472 станом на 27.10.2009 /а.с.47/ фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, але державна реєстрація припинення не відбулась.
Згідно з частиною третьою статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»№755-ІV від 15.05.2003 фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Таким чином, підстави для припинення провадження у справі у зв'язку з припинення підприємницької діяльності Відповідача відсутні.
Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, суд
01.05.2006 між Приватним підприємством „Вечірка” (фірма) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (підприємець) був укладений договір №100, за умовами якого фірма надає підприємцю місце для установки павільйону №37-38 площею 15,0 кв.м на території оптово-роздрібного ринку „Вечірка”, розташованого за адресою: вул. Сенявіна, 2 згідно з планом-схемою (далі -Договір) /а.с. 9/.
Згідно з пунктом 5.1 Договору строк його дії встановлено сторонами до 31.12.2006, але останній поновлювався на підставі статті 764 Цивільного кодексу України. На час вирішення спору Договір не припинений та не визнаний недійсним.
Відповідно до пункту 2.2.1, 2.2.3 договору підприємець прийняв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати платежі, сплачувати комунальні послуги (енергопостачання, водопостачання, прибирання території, охорона та інші експлуатаційні витрати) згідно з показниками лічильників та метражу.
За умовами Договору за здійснення торговельної діяльності (надання послуг) підприємець сплачує орендну плату за 1 кв.м наданого місця у розмірі 20,00 грн. в місяць з дня підписання акту приймання-передачі (пункт 3.1 договору).
Згідно з пунктом 3.2 договору підприємець зобов'язаний самостійно розраховувати та сплачувати орендну плату до 25 числа поточного місяця.
Додатковою угодою №1 від 01.05.2006 до договору, зокрема, її пунктами 2, 3 передбачений обов'язок підприємця до 15 числа місяця, наступного за звітним, сплачувати фірмі витрати з енерго та водопостачання за показниками лічильника торговельного павільйону за тарифами, встановленими відповідними постачальними організаціями, 15% -на витрати з експлуатації КТП, електромереж, водопроводу, каналізації ринку, а також експлуатаційні витрати у розмірі 4,00 грн. за 1 кв.м площі торговельного павільйону /а.с. 10/. Додатковими угодами №2 від 01.05.2007, №3 від 01.06.2008, №4 від 01.01.2009 до договору розміри зазначених витрат та орендної плати неодноразово змінювались /а.с. 11-13/.
Факт передачі торговельного місця від Позивача у користування Відповідачу підтверджений відповідним актом приймання-передачі б/н від 01.05.2006 /а.с. 14/.
За твердженнями Позивача, Відповідач, прийнявши торговельне місце та використовуючи його, неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором в частині оплати орендної плати та експлуатаційних витрат, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в розмірі 3615,00 грн., з яких: 2130,00 грн. -орендна плата, 1485,00 грн. -експлуатаційні витрати.
Листом №22 від 03.09.2009 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою сплати виниклої заборгованості /а.с. 15/.
Несплата зазначеної заборгованості з'явилась підставою для звернення Позивача до суду з вимогою стягнення з Відповідача основного боргу та пені за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника Позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
С пір між сторонами виник з приводу неналежного виконання Відповідачем зобов'язання з оплати орендних платежів та експлуатаційних витрат за користування торговельним місцем за договором №100 від 01.05.2006.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України .
Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До обов'язків орендаря частина перша статті 762 Цивільного кодексу України , статті 285 , 286 Господарського кодексу України відносять, в тому числі, внесення плати за користування майном, розмір якої встановлений договором оренди.
Відповідно до статей 11, 509, 526 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Враховуючи те, що своєчасне внесення орендної плати (експлуатаційних витрат) за користуванням майном є одним з основних обов'язків Відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 3615,00 грн., з яких: 2130,00 грн. -орендна плата, 1485,00 грн. -експлуатаційні витрати.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачена пеня, яка є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до 4.2 договору за несвоєчасну сплату платежів, передбачених пунктом 3 договору та додаткової угоди, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Згідно з розрахунком Позивача пеня складає 7359,63 грн. /а.с. 8, 40-42/.
Проте, здійснюючи такий розрахунок, Позивачем не враховані норми спеціального законодавства, що підлягають застосуванню відносно правовідносин, що виникли між стронами, а саме -положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 №543/96-ВР, статтею 3 якого встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не є підставою для визнання угоди недійсною, проте положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР, хоча і не встановлює обмежень щодо визначення розміру пені, але передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Нарахована Позивачем сума пені перевищує зазначені обмеження.
Крім того, пунктом першим частини другої статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність до вимог про стягнення неустойки встановлена в один рік.
Судом встановлено, що Позивачем пеня нарахована за межами строку позовної давності, але до прийняття судом рішення у справі заяви сторони у даному спорі про застосування позовної давності зроблено не було, тому суд, за правилами статті 267 Цивільного кодексу України, позбавлений права застосовувати позовну давність за власною ініціативою.
Відповідно до Постанов Національного банку України від 21.04.2008 №107, від 12.06.2009 №343, від 10.08.2009 №468 розмір облікової ставки з 30.04.2008 складав 12 %, з 15.06.2009 -11%, з 12.08.2009 -10,25%.
Згідно з вказаними нормами пеня, яка підлягає стягненню з Відповідача, складає 521,40 грн., відповідно до наступного розрахунку:
- оренда:
25.08.2008 330х24%х1:365;
25.09.2008 330х24%х4:365;
25.10.2008 330х24%х3:365;
25.12.2008 330х24%х155:365;
25.01.2009 120х24%х124:365;
25.01.2009 330х24%х170:365;
25.02.2009 120х24%х139:365;
25.02.2009 330х24%х182:365;
25.03.2009 120х24%х155:365;
25.03.2009 330х24%х166:365;
25.04.2009 120х24%х135:365;
25.04.2009 330х24%х150:365;
25.05.2009 450х24%х120:365;
25.06.2009 450х22%х89:365;
25.07.2009 450х22%х59:365;
25.08.2009 450х20,50%х28:365;
- експлуатаційні витрати:
15.09.2008 191,80х24%х2:365;
15.10.2008 196,60х24%х6:365;
15.12.2008 180х24%х164:365;
15.01.2009 45х24%х133:365;
15.01.2009 135х24%х180:365;
15.02.2009 90х24%х172:365;
15.02.2009 135х24%х180:365;
15.03.2009 90х24%х174:365;
15.03.2009 135х24%х180:365;
15.04.2009 225х24%х160:365;
15.05.2009 225х24%х130:365;
15.06.2009 225х22%х99:365;
15.07.2009 225х22%х69:365;
15.08.2009 225х20,50%х38:365;
15.09.2009 225х20,50%х7:365.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 20, 193, 232, 283 Господарського кодексу України, 258, 267, 525, 526, 549, 762 Цивільного кодексу України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 №543/96-ВР, статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( 99806, АДРЕСА_1; реєстраційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити невідомі ) на користь Приватного підприємства „Вечірка” ( 99011, м. Севастополь, пр-т Нахімова, 10-22, ідентифікаційний код 22285670, р/р2600800015478 в СФ ВАТ „Укрексимбанк”, МФО 384986) заборгованість в сумі 4136,40 грн. (чотири тисячі сто тридцять шість грн. 49 коп.), з яких: 2130,00 грн. -орендна плата, 1485,00 грн. -експлуатаційні витрати, 521,40 грн. -пеня, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 41,36 грн. (сорок одна грн. 36 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 88,95 грн. (вісімдесят вісім грн. 95 коп.).
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.М. Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 09.11.2009.