Іменем України
"27" жовтня 2009 р. справа № 5020-10/007
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Юріної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Санмарин”
(99011, м. Севастополь, вул. Володарського, 25-8;
99011, м. Севастополь, вул. Сенявіна, 1, офіс 14)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Севхозстрой”
(вул. Шабаліна,8, м.Севастополь, 99029)
про стягнення заборгованості в розмірі 7 099,87 грн.
За участю представників:
позивача -Бушкової А.М., довіреність №89 від 27.10.2009;
відповідача -Чернишук Ю.В., довіреність б/н від 27.10.2009.
05.10.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю „Санмарин” (далі -Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Севхозстрой” (далі -відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 7099,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем у повному обсязі зобов'язань за договором поставки №1/13 від 13.11.2008.
У судовому засіданні 27.10.2009 представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на задоволенні позову наполягає.
Представник Відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 6986,46 грн., 3% річних в розмірі 8,61 грн. та пені в розмірі 104,80 грн. визнає в повному обсязі /а.с. 80/.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
13.11.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Санмарин” /постачальник/ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма „Севхозстрой” /продавець/ був укладений договір поставки товару №1/13 /далі-договір/, відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставити продавцю в обумовлений строк під реалізацію пористі бетонні блоки марки „YTONG” /далі-товар/, а продавець зобов'язується прийняти, реалізувати та здійснити оплату товару /а.с. 9-11/.
Згідно з пунктом 2.1 договору, асортимент та кількість поставки товару на реалізацію визначає постачальник разом з продавцем шляхом оформлення заявок на поставку товару.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна з урахуванням ПДВ на товар за кубічний метр вказується в накладних на поставку товару під реалізацію. Продавець самостійно формує ціну на продаж товару , виходячи зі своїх витрат, проте не нижче ціни, зазначеної в накладних.
Відповідно до пункту 5.2 договору, оплата здійснюється продавцем після реалізації товару, не пізніше 3 /трьох/ днів з урахуванням часу доставки товару споживачу.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що продавець зобов'язаний щонеділі надавати звіт про реалізацію товару, а також у будь-який час на вимогу постачальника.
На підставі видаткової накладної №РН-0000017 від 17.11.2008 /а.с17/, на реалізацію було передана наступна кількість товару на загальну суму 61387,20 грн.:
- блоки із газобетону 600*100*200 -25,92 метра кубічних;
- блоки із газобетону 600*200*200 -8,64 метра кубічних;
- блоки із газобетону 600*300*200 -35,56 метра кубічних.
Відповідно до наданого Відповідачем звіту станом на 14.09.2009 ним було реалізовано товар на загальну суму 6986,46 грн. /а.с. 20/:
- блоки із газобетону 600*200*200 -7,428 метра кубічних;
- блоки із газобетону 600*300*200 -0,048 метра кубічних.
За період з лютого по квітень 2009 року було повернуто товару на загальну суму 47011,62 грн., що підтверджується поворотними накладними /а.с. 51, 52/.
Позивач свої договірні зобов'язання з постачання товару виконав належним чином, однак, Відповідач, реалізувавши поставлений товар на загальну суму 6986,46 грн., свої зобов'язання за договором не виконав, оплату реалізованого товару не здійснив, що й з'явилося підставою для звернення Позивача до суду із зазначеним позовом з вимогою сплати Відповідачем основного боргу, пені та трьох процентів річних.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Встановлено, що спір у даній справі виник у зв'язку з порушенням Відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого на умовах договору поставки № №1/13 від 13.11.2008 товару. Відповідач зазначені обставини жодним чином не спростовує та визнає основну суму заборгованості, що склалась за ним, в сумі 6986,46 грн., пені в сумі 104,80 грн. та 3% річних в сумі 8,61 грн. /а.с. 80/.
Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки, згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
У зв'язку з наведеним, встановивши, що Відповідач зобов'язання за договором поставки належним чином не виконав, оплату реалізованого товару згідно умов договору не здійснив, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 6986,46 грн.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
До інших способів відноситься, зокрема, передбачена статтею 549 Цивільного кодексу України пеня, яка є грошовою сумою, і яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до 8.1 договору за несвоєчасну оплату товару продавець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від повної вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Згідно з розрахунком Позивача пеня складає 104,80 грн. /а.с. 21/.
Однак, здійснюючи такий розрахунок, Позивачем не враховані норми спеціального законодавства, що підлягають застосуванню відносно виниклих правовідносин, а саме - положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статтею 3 якого встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не є підставою для визнання угоди недійсною, проте положення Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, хоча і не встановлює обмежень щодо визначення розміру пені, але передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Нарахована Позивачем сума пені перевищує зазначене обмеження.
Відповідно до Постанови Національного банку України від 12.06.2009 №343 „Про регулювання грошово-кредитного ринку” розмір облікової ставки з 16.06.2009 складає 11%.
Таким чином, пеня, яка нарахована позивачем в сумі 104,80 грн. підлягає частковому стягненню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а саме, в сумі 63,16 грн. (6986,46х22%х15:365).
Звертаючись до суду з позовом, Позивач також зазначив, що поряд з основною заборгованістю стягненню підлягають три процентів річних в сумі 8,61 грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми 3% річних у розмірі 8,61 грн. суд також визнає такими, що підлягають задоволенню.
Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Севхозстрой” (вул. Шабаліна, 8, м. Севастополь, 99029,ідентифікаційний код 32213229, р/р 260020112642 в ВАТ „Банк „Морський”, МФО 324742; р/р 26007021874001 в АКБ „Імексбанк” м. Севастополь, МФО 328384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Санмарин” (99011, м. Севастополь, вул. Володарського, 25-8, ідентифікаційний код 20731007, р/р 26007255931001 в СФ КБ „ПриватБанк”, МФО 324935) суму заборгованості у розмірі 7058,23 грн. (сім тисяч п'ятдесят вісім грн. 23 коп.), з яких: 6986,46 грн. -основний борг, 63,16 грн. -пеня, 8,61 грн. -3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 101,39 грн. (сто одна грн. 39 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,60 грн. (двісті тридцять чотири грн. 60 коп.).
3. В інші частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.М.Юріна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84
Господарського процесуального кодексу України
і підписано 02.11.2009