Іменем України
"28" жовтня 2009 р. справа № 5020-4/070
За позовом Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства хорони навколишнього природного середовища України
(98612, АР Крим, місто Ялта, вулиця Ширяєва, 5)
до Військової частини А 0247 Військово-морських сил України
(99002, місто Севастополь)
про стягнення 137200,00 доларів США
Суддя Погребняк О.С.
За участю представників сторін:
від позивача: Верьовочкін О.А. -головний юрисконсульт, довіреність № 7/2025 від 04.08.2009;
від відповідача: Кіріакіді М.В. -командир ВЧ 0247 -посвідчення № 105387, наказ № 259 від 02.12.2008;
Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція Міністерства охорони навколишнього природного середовища України звернулась до господарського суду м.Севастополя з позовом до Військової частини А 0247 Військово-морських сил України про стягнення 137200,00 доларів США.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 23 по 25 січня 2007 року позивачем було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, в ході якої було виявлено факт викидів стічних вод з борту КУ «Славутич»в морські води України. Позивач зазначає, що факт викиду стічних вод зафіксовано актом № 1 від 23.01.2007 від 23.01.2007, вказаний акт позивач вважає належним доказом.
В обґрунтування заявленого до стягнення розміру відшкодування позивач посилається на Положення про обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних та внутрішніх морських вод України, затвердженої наказом Мінекономбезпеки України від 26.10.1995 № 116, Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінекономбезпеки України від 18.05.1995 № 37 та на Постанову Кабінету Міністрів № 484 від 03.07.1995 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України.
Ухвалою суду від 20.07.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-4/070.
Представник відповідача у судовому засіданні з доводами позовних вимог не погодився, надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що доказів викиду стічних вод позивач не має, проби води для відповідного аналізу не брались, в самому Акті № 1 від 23.01.2007, на який позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, зазначено про опломбування судових колекторів, через які міг би здійснюватись викид стічних вод.
Представникам сторін у судових засіданнях були роз'яснені їх процесуальні права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
23.01.2007 Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією Міністерства хорони навколишнього природного середовища України було складено акт № 1 від 23.01.2007 (а.с.8).
Із змісту вказаного акту вбачається, що на військовому кораблі «Славутич»стічні води на прийомні споруди або судна-збиральники не здаються та викидаються в акваторію бухти Севастопольської.
25.01.2007 Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією Міністерства хорони навколишнього природного середовища України було складено протокол № 004034 про адміністративне правопорушення в якому зазначається про те, що з військового корабля «Славутич»в період з 25.08.2006 по 23.01.2007 скидувались неочищені побутові стоки, чим акваторії Севастопольської бухти спричинено шкоду (а.с.20).
Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4.7 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінекономбезпеки України від 18.05.1995 № 37, факти скиду зворотних вод та забруднюючих речовин, а також погіршення якості води водного об'єкта встановлюються інспекторами інспекційних підрозділів органів Мінекоресурсів, громадськими інспекторами з охорони довкілля на основі спеціальних досліджень, результатів відомчого, державного лабораторного контролю або візуально з оформленням актів та протоколів встановленої органами Мінекоресурсів форми.
В даному випадку в Акті № 1 від 23.01.2007 (зворот) в пункті 6 вказано, що «Акваторія навколо судна візуально не забруднена».
Таким чином, візуально факт забруднення акваторії не встановлено.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу
Суд зазначає, що позивач у справі не надав суду жодних доказів встановлення факту забруднення на основі інших передбачених вказаною вище Методикою способів - спеціальних досліджень, результатів відомчого або державного лабораторного контролю.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що факт забруднення відповідачем акваторії Севастопольської бухти взагалі не встановлювався.
Пунктом 4.8 Методики передбачено, що період з моменту підтвердженого протоколом, актом або поясненнями свідків початку скиду до його припинення, а також час самовільного водокористування вважається періодом порушення водоохоронного законодавства, за який стягуються збитки.
Однак, позивач, також відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надав суду жодних доказів можливого скидання відповідачем того обсягу стічних вод, який зазначено в розрахунку - 980 куб.м. (а.с.7), а також не надав суду доказів можливого скидання стічних вод в період, починаючи з 25.08.2006.
Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності судом встановлено, що Актом № 1 від 23.01.2007, на який позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, встановлено факт опломбування в момент перевірки судових клапанів, що виключає саму можливість викиду стічних вод.
Надані відповідачем заявки, адресовані командиру військової частини А 0840 на зняття з корабля стічних вод, спростовують доводи позивача про викид стічних вод в акваторію бухти.
На підставі викладеного, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Суддя О.С. Погребняк
Рішення оформлено
згідно з вимогами
статті 84 ГПК України
та підписано 02.11.2009
1. Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція МОНСУ
(98612, АР Крим, місто Ялта, вулиця Ширяева, буд.5)
2. Військова частина А-0247 військово-морських сил України
(99002, АР Крим, місто Севастополь)
3.Справа