33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"03" листопада 2009 р. Справа № 20/155
Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу
за позовом Заступника прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по рівненській області
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог
Рівненська міська рада
про визнання неправомірними включення гуртожитків до статутного фонду ВАТ «Рівнеазот», визнання права власності на гуртожитки за державою, вилучення з незаконного володіння ВАТ «Рівнеазот»гуртожитків та передачу у володіння держави до сфери управління РВ ФДМ України по Рівненській області.
В судовому засіданні приймали участь:
Від позивача: Поліщук М.М. (дов. № 8 від 24.06.09р.).
Від відповідача: Лук'янчук С.М. (дов. № 230-юв від 13.08.2009р.).
Від третьої особи: не з'явився.
Прокурор: Алєшко І.В..
Заступника прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по рівненській області (надалі -Позивач) звернувся в господарський суд з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»(надалі -Відповідач) в якій просить: визнати неправомірними включення до статутного фонду Відповідача гуртожитків за адресами -гуртожитку № 1 по вул. Відінська, 37, гуртожитку № 2 по вул. Кн. Острозького, 10, гуртожитку № 3 по вул. Кн. Острозького, 14, гуртожитку № 4 по вул. Макарова, 42, малосімейного гуртожитку по вул. Кн. Острозького, 8, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 26, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 30, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 38, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 44, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 46, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 43, малосімейного гуртожитку по вул. Ватутіна, 43; визнати право власності на гуртожитки за адресами -гуртожитку № 1 по вул. Відінська, 37, гуртожитку № 2 по вул. Кн. Острозького, 10, гуртожитку № 3 по вул. Кн. Острозького, 14, гуртожитку № 4 по вул. Макарова, 42, малосімейного гуртожитку по вул. Кн. Острозького, 8, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 26, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 30, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 38, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 44, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 46, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 43, малосімейного гуртожитку по вул. Ватутіна, 43 за Державою в особі Позивача з моменту включення до статутного фонду; вилучення з незаконного володіння Відповідача гуртожитків за адресами -гуртожитку № 1 по вул. Відінська, 37, гуртожитку № 2 по вул. Кн. Острозького, 10, гуртожитку № 3 по вул. Кн. Острозького, 14, гуртожитку № 4 по вул. Макарова, 42, малосімейного гуртожитку по вул. Кн. Острозького, 8, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 26, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 30, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 38, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 44, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 46, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 43, малосімейного гуртожитку по вул. Ватутіна, 43 та передати їх у володіння Держави до сфери управління Позивача; зобов'язати Позивача включити гуртожитки за адресами -гуртожитку № 1 по вул. Відінська, 37, гуртожитку № 2 по вул. Кн. Острозького, 10, гуртожитку № 3 по вул. Кн. Острозького, 14, гуртожитку № 4 по вул. Макарова, 42, малосімейного гуртожитку по вул. Кн. Острозького, 8, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 26, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 30, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 38, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 44, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 46, малосімейного гуртожитку по вул. Макарова, 43, малосімейного гуртожитку по вул. Ватутіна, 43 в Єдиний державний реєстр об'єктів державної власності, як майно що не увійшло до статутного фонду господарського товариства створеного у процесі приватизації. Третя особа на стороні Позивача, яка не заявляє самостійних вимог: Рівненська міська рада (надалі -Третя особа).
В судовому засіданні від 15 вересня 2009 року Прокурором подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 94-95), в якій Прокурор, з підстав вказаних у даній заяві, просить суд: визнати неправомірними включення до статутного фонду Відповідача гуртожитків за адресами -гуртожитку № 1 по вул. Відінська, 37, гуртожитку № 2 по вул. Кн. Острозького, 10, гуртожитку № 3 по вул. Кн. Острозького, 14, гуртожитку № 4 по вул. Макарова, 42; визнати право власності на гуртожитки за адресами -гуртожитку № 1 по вул. Відінська, 37, гуртожитку № 2 по вул. Кн. Острозького, 10, гуртожитку № 3 по вул. Кн. Острозького, 14, гуртожитку № 4 по вул. Макарова, 42 за Державою в особі Позивача з моменту включення до статутного фонду; вилучення з незаконного володіння Відповідача гуртожитків за адресами -гуртожитку № 1 по вул. Відінська, 37, гуртожитку № 2 по вул. Кн. Острозького, 10, гуртожитку № 3 по вул. Кн. Острозького, 14, гуртожитку № 4 по вул. Макарова, 42 та передати їх у володіння Держави до сфери управління Позивача; зобов'язати Позивача включити гуртожитки за адресами -гуртожитку № 1 по вул. Відінська, 37, гуртожитку № 2 по вул. Кн. Острозького, 10, гуртожитку № 3 по вул. Кн. Острозького, 14, гуртожитку № 4 по вул. Макарова, 42 в Єдиний державний реєстр об'єктів державної власності, як майно що не увійшло до статутного фонду господарського товариства створеного у процесі приватизації.
Прокурор та представник Позивача підтримали позовні вимоги в судовому засіданні з підстав вказаних у: позовній заяві (а.с. 3-8); заяві про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 94-95); пояснені Позивача (а.с. 110); пояснені Прокурора (а.с. 133-135).
Водночас, в матеріалах справи наявні пояснення Позивача (а.с. 64), в яких Позивач, з підстав вказаних у даному пояснені просить суд прийняти рішення про передачу спірних гуртожитків Відповідача до комунальної власності територіальної громади міста Рівне. Проте, під час розгляду даного спору Позивачем не подано заяви про зміну позовних вимог в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, а представником Позивача в судовому засіданні від 3 листопада 2009 року підтримано позовні вимоги, пред'явлені Прокурором.
Представник Відповідача заперечив проти позовних вимог Прокурора та Позивача з підстав вказаних у: відзиві на позовну заяву (а.с. 25-27); доповнені до відзиву (а.с. 61-63).
Третя особа надала пояснення по справі (а.с. 96-97). В даному пояснені Третя особа зазначила, що на момент здійснення приватизації Рівненського орендного товариства «Азот»імперативної норми щодо передачі в комунальну власність житлових будинків відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, та зазначає, що для передачі державного житлового фонду, що перебуває у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ у комунальну власність, необхідне було рішення, тобто волевиявлення самого підприємства, установи чи організації, якого по спірним об'єктах не було. Також третя особа зазначає, що спірні гуртожитки можливо прийняти в комунальну власність міста на договірній основі з відповідачем (власником), оскільки дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»на них не поширюється.
Представник Третьої особи в судове засідання від 3 листопада 2009 року не з'явився. Враховуючи те, що 3 листопада закінчується тримісячний строк розгляду спору (з урахуванням продовження вирішення спору зі справи № 20/155 на строк до одного місяця ухвалою Голови господарського суду Рівненської області від 5 жовтня 2009 року) та наявності письмових пояснень Третьої особи з приводу позову, суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Третьої особи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення Прокурора, представників Позивача та Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення. При цьому господарський суд Рівненської області виходить з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до плану приватизації Рівненського орендного підприємства «Азот»(надалі -План приватизації; витяг на а.с. 35-39), затвердженого наказом Позивача № 1003 від 4 листопада 1995 року (а.с. 34), здійснювалася приватизація Рівненського орендного підприємства «Азот».
У відзиві на позов (а.с. 25-27) Відповідач, з підстав вказаних у даному відзиві, вказує на те, що сплинув строк позовної давності по вимогам, зазначеним Прокурором, і відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України: сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
В силу дії частини 2 статті 267 Цивільного кодексу України: заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Згідно частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.
У відповідності до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України: сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Господарський суд Рівненської області зауважує, що Відповідачем не подавалася письмова заява, передбачена частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України, про застосування строку позовної давності. Крім того, суд наголошує на тому, що у вищевказаному відзиві Відповідач вказує на час, коли на його думку сплив строк позовної давності та наводить норму частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, проте не просить суд застосувати строк позовної давності.
Враховуючи те, що Відповідач не заявляв господарському суду (у відповідності до статті 267 Цивільного кодексу України) про застосування строку позовної давності -господарський суд Рівненської області не оцінює поданий Прокурором позов з приводу спливу (не спливу) строку позовної давності.
В пункті 3.7 Плану приватизації вказано, що: Рівненське підприємство «Азот»має на своєму балансі об'єкти житлово-комунального господарства балансовою вартістю 272517409 тис. крб.; це такі об'єкти -поліклініка, профілакторій, гуртожитки, кафе, їдальні, бібліотека, комбінат дитячих садків, житловий фонд (додатки 3, 4).
Згідно додатку 3 (а.с. 40), Позивачем наведено перелік об'єктів житлового фонду, до яких увійшли: гуртожиток № 1 по вул. Відінська, 37; гуртожиток № 2 по вул. Кн. Острозького, 10; гуртожиток № 3 по вул. Кн. Острозького, 14; гуртожиток № 4 по вул. Макарова, 42; малосімейний гуртожиток по вул. Кн. Острозького, 8; малосімейний гуртожиток по вул. Макарова, 26; малосімейний гуртожиток по вул. Макарова, 30; малосімейний гуртожиток по вул. Макарова, 38; малосімейний гуртожиток по вул. Макарова, 44; малосімейний гуртожиток по вул. Макарова, 46; малосімейний гуртожиток по вул. Макарова, 43, малосімейний гуртожиток по вул. Ватутіна, 43; та інші об'єкти, визначені в даному додатку.
Відповідно до пункту 7.2 Плану приватизації: об'єкти державного житлового фонду використовуються і підлягають приватизації згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»(перелік наведено в додатку 12).
Згідно додатку 12 (а.с. 41) до переліку об'єктів державного житлового фонду включено: житловий будинок в м. Радехів, Львівської області; житловий будинок в м. Самбір, Львівської області.
Як вбачається з акту оцінки вартості Рівненського орендного підприємства «Азот»(а.с. 16-20), затвердженого Позивачем 23 вересня 1996 року, складеного у відповідності до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 1995 року № 437), до майна підприємства включено житловий фонд (в тому числі й спірні гуртожитки).
Згідно частини 1 статті 4 Житлового кодексу Української РСР (в редакції, що діяла на момент приватизації): жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
Частиною 2 статті 4 Житлового кодексу Української РСР (в редакції, що діяла на момент приватизації) визначено, що: житловий фонд включає -жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд).
В силу дії частини 3 статті 4 Житлового кодексу Української РСР (в редакції, що діяла на момент приватизації): до житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.
Згідно статті 127 Житлового кодексу Української РСР (в редакції, що діяла на момент приватизації): для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки; під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки; жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Таким чином, в силу дії статтей 127-131 Житлового кодексу Української РСР (в редакції, що діяла на момент приватизації) та пункту 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою ради Міністрів УРСР № 208 від 3 червня 1986 року передбачено, що гуртожитки -це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Як вказано вище у даному судовому рішенні, на момент приватизації (пункт 3.7 Плану приватизації та додаток 3) спірні гуртожитки перебували на балансі Рівненського орендного підприємства «Азот». Крім того, дані гуртожитки були включені до оцінки вартості майна Рівненського орендного підприємства «Азот»(згідно вищевказаного акту оцінки вартості майна, затвердженого Позивачем 23 вересня 1996 року; дане вказує і Прокурор у позовній заяві).
Пунктами 1, 2, 3 наказу Позивача № 1003 від 4 листопада 1995 року (а.с. 34): затверджено План приватизації; перетворено Рівненське орендне підприємство «Азот», майно якого приватизується, у Відповідача; затверджено Статут Відповідача.
Прокурор у позовній заяві вказує на незаконність внесення спірних гуртожитків до статутного фонду Відповідача.
Водночас суд зауважує, що Статут відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»затверджено пунктом 3 наказу Позивача № 1003 від 4 листопада 1995 року (а.с. 34).
З усього вищевказаного вбачається, що при приватизації Рівненського орендного підприємства «Азот»безпосередньо Позивач включив до статутного фонду Відповідача спірні гуртожитки, шляхом затвердження Плану приватизації та Статуту Відповідача.
Таким чином, в спорі про визнання неправомірними включення до статутного фонду Відповідача спірних гуртожитків Позивач мав би бути визначеним, як відповідач. Враховуючи ж те, що Прокурор подав дану вимогу в особі Позивача, яким і здійснено дане включення, суд вважає, що Прокурор вибрав неправильний спосіб захисту (неправильно визначив позивача), адже від імені Позивача по суті хоче визнати неправомірними дії самого Позивача (вчинені шляхом затвердження Плану приватизації та Статуту Відповідача за наказом Позивача № 1003 від 4 листопада 1995 року).
Враховуючи усе вищевказане, господарський суд Рівненської області відмовляє Прокурору в задоволенні вимоги поданої в особі Позивача про визнати неправомірними включення до статутного фонду Відповідача гуртожитків за адресами -гуртожитку № 1 по вул. Відінська, 37, гуртожитку № 2 по вул. Кн. Острозького, 10, гуртожитку № 3 по вул. Кн. Острозького, 14, гуртожитку № 4 по вул. Макарова, 42.
Суд зауважує, що відповідно до частини 9 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків із наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.
Як вбачається із даної норми Закону, вона не носить імперативного характеру.
Відповідно, враховуючи відсутність імперативної норми щодо передачі об'єктів державного житлового фонду, що належать державним підприємствам, у комунальну власність, органи приватизації включали гуртожитки до цілісних майнових комплексів, що підлягають приватизації.
6 листопада 1995 року Постановою Кабінету Міністрів України № 891 було затверджено Положення про порядок передачі у комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ.
Відповідно до пункту 2 даного Положення: передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитки.
Передача будинків відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться комісією з питань прийняття відомчого житлового фонду в комунальну власність, яка утворюється виконавчим комітетом міської ради…
Як вбачається з вищевказаного, згадане Положення встановлює імперативну норму щодо передачі в комунальну власність житлових будинків відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків.
Аналіз вищевказаних норм вказує на те, що спірні гуртожитки могли (мали) передаватися в комунальну власність, тобто Третій особі.
Враховуючи вищевказане, та те, що судом вище в даному судовому рішенні відмовлено Прокурору в задоволенні вимоги поданої в особі Позивача про визнати неправомірними включення до статутного фонду Відповідача спірних гуртожитків в зв'язку з вибором неправильного способу захисту (неправильним визначенням позивача) - господарський суд відмовляє Прокурору в задоволенні вимог поданих в особі Позивача про: визнання права власності на гуртожитки за адресами - гуртожитку № 1 по вул. Відінська, 37, гуртожитку № 2 по вул. Кн. Острозького, 10, гуртожитку № 3 по вул. Кн. Острозького, 14, гуртожитку № 4 по вул. Макарова, 42 за Державою в особі Позивача з моменту включення до статутного фонду; вилучення з незаконного володіння Відповідача гуртожитків за адресами - гуртожитку № 1 по вул. Відінська, 37, гуртожитку № 2 по вул. Кн. Острозького, 10, гуртожитку № 3 по вул. Кн. Острозького, 14, гуртожитку № 4 по вул. Макарова, 42 та передачу їх у володіння Держави до сфери управління Позивача.
Також суд наголошує на тому, що в четвертій вимозі Прокурор в особі Позивача просить зобов'язати самого Позивача включити спірні гуртожитки в Єдиний державний реєстр об'єктів державної власності, як майно що не увійшло до статутного фонду господарського товариства створеного у процесі приватизації. Господарський суд Рівненської області наголошує на тому, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості подачі позову позивачем до самого-себе.
Водночас, як визначено у частині 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи вищевказане, господарський суд вважає, що Прокурор звертаючись в особі Позивача до самого Позивача (при цьому навіть не визначивши його відповідачем), обрав неправильний спосіб захисту (апріорі неможливо і абсурдно звертатися особі з позовом до самої-себе за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням).
Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Копію рішення направити сторонам по справі.
Повний текст рішення оформлено та підписано 09.11.2009р.
Суддя