33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"04" листопада 2009 р. Справа № 15/163
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Спільне українсько-американське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком"юнікешен Компані"
до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тапад"
Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк"
про розірвання договорів поруки
Головуючий суддя Коломис В. В.
Судді Тимошенко О.М.
Мамченко Ю.А.
Секретар судового засідання помічник судді Михалевська Л.В.
Представники:
Від позивача: Прокопчук С.В.(дов. б/н від 21.10.09 р.);
Від третьої особи: Лєнков Р.О.(дов. № 0012/4 від 12.08.09 р.);
Від відповідача 1: не з"явився;
Від відповідача 2: Коротун О.М.(дов. № 1003/09 від 01.10.09 р.);
Від відповідача 3: Пенской А.В.(дов. б/н від 01.09.09 р.);
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 02.11.09 р. по 04.11.09 р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Телеком» м.Харків звернувся до господарського суду з позовом, відповідно з яким просить суд розірвати договори поруки за № 25-06-2008, укладений 25.06.2008р. між ТОВ "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком" та ТОВ "Тапад" та за № 227914, укладений 05.09.2008р. між ТОВ "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком", ЗАТ «Альфа-Банк» та АКІБ «УкрСиббанк».
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у зв'язку з настанням фінансової кризи в державі відбулась істотна зміна економічних умов у країні, зокрема, відбулася різка девальвація національної валюти та інфляція, стрімке зростання офіційного та комерційного курсів долара США по відношенню до національної валюти. При цьому позивач посилається на Постанову Верховної Ради України № 831-VI від 26.12.2008р. «Про попередній звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань перевірки діяльності Національного банку України в період фінансової кризи» та на Постанову Верховної Ради України № 904-VI від 26.01.2009р. «Про діяльність Національного банку України в період фінансової кризи та стан виконання рішень Верховної Ради України з цих питань».
В свою чергу, позивач зазначає, що фінансова криза призвела до істотної зміни обставин, якими він керувався при укладенні спірних договорів поруки та які суттєво впливають на виконання договорів з боку позивача. Зокрема, позивач стверджує, що під час узгодження умов спірних договорів він використав інформацію НБУ, якою було визначено та оприлюднено офіційний курс долара США до української гривні, що на день укладення спірних договорів становив 5,05 грн./долар США та відповідно не міг знати, що курс української гривні до долара США може збільшитись до 8 грн./долар США. З огляду на це позивач, як поручитель за договорами поруки, додатково зобов'язаний буде понести значні витрати у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами, що може призвести до банкрутства поручителя.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на статтю 652 ЦК України, якою передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
При цьому зазначає, що під час укладення договорів поруки він виходив з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення; виконання договору поруки порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача того, на що він розраховував при укладенні договору; ні із суті договору, ні із звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач. При цьому позивач стверджує, що припускаючи настання фінансової кризи в державі, він відмовився б укладати договори поруки на таких умовах.
Відповідач 1 - ТОВ "Тапад" в судове засідання не з"явився.
При цьому, у поданому суду відзиві (а.с.80-81) позовні вимоги визнає в повному обсязі.
У поданому суду клопотанні, в зв"язку з неможливістю взяти участь в судовому засіданні повноважного представника просить справу слухати без його участі.
Відповідач 2 - ПАТ "Альфа-Банк" у поданому суду відзиві (а.с.64-68) та його представник безпосередньо в судовому засіданні позовні вимоги не визнає в зв"язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю.
При цьому, як на підставу своїх заперечень посилається зокрема на те, що в Україні, як державі, певного роду кризи, що стосуються економіки та фінансів, трапляються періодично, певні економічні та фінансові труднощі в Україні є постійними, однак жодним нормативним актом не передбачено звільнення від зобов'язань у зв'язку із певними особливостями функціонування економік. При цьому відповідач 2 стверджує, що позивач не обґрунтував, яким чином саме фінансова криза вплинула на його здатність поручатися перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, оскільки рід діяльності позивача не стосується надання фінансових послуг. Зважаючи на те, що на сьогоднішній день відсутні нормативні акти, що констатували наявність певних кризових явищ в економіці України, відповідач 2 стверджує, що на сьогоднішній день заходи вжиті державою є ефективними і кризових явищ фінансового характеру в Україні немає. Крім цього, зазначає про безпідставність посилання позивача на ч.2 ст.652 ЦК України як на підставу розірвання договору поруки, а твердження позивача про те, що він не міг передбачити, що відповідні обставини не настануть, нічим не підтверджені. На думку відповідача 2 позивачем не обґрунтовано та не доведено того, що можливе виконання зобов'язання за спільне українсько-американське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» може привести до неплатоспроможності позивача та порушення співвідношення майнових інтересів сторін.
Відповідач 3 - АКІБ "УкрСіббанк" у відзиві на позов(а.с.54-57) та його представник безпосередньо в судовому засіданні позовні вимоги відхиляє в зв"язку з їх безпідставністю. При цьому, посилається на порушення позивачем вимог Господарського процесуального кодексу України щодо територіальної підсудності справ господарському суду та стверджує, що позовні вимоги у даній справі не зв'язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами, а тому об'єднання позовних вимог у даній справі не може мати місце.
Крім цього відповідач 3 зазначає, що позивач відповідно до договору поруки №227914 від 05.09.2008р. зобов'язувався відповідати перед кредиторами за невиконання позичальником своїх зобов'язань саме в іноземній валюті, оскільки кредитний договір не містить умов щодо можливості повернення кредиту в іншій валюті ніж та, в якій він був отриманий позичальником. При цьому відповідач 3 стверджує про наявність у нього відповідної ліцензії та дозволу НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями, у тому числі залучення і розміщення коштів в іноземній валюті.
Крім цього посилається на те, що на момент укладення кредитного договору та договору поруки кожна із сторін в однаковій мірі несли валютні ризики, проте банк свої зобов'язання виконав, а позивач намагається ухилитися від виконання зобов'язань і оскільки, відповідно до статей 42, 44 ГК України, підприємництво, як вид господарської діяльності, здійснюється на основі комерційного розрахунку та на власний ризик, то в момент укладення договору поруки позивачеві було відомо про можливі валютні ризики і він свідомо прийняв їх на себе. Відтак, на думку відповідача 3, зміст статті 652 ЦК на умови договору поруки не поширюється. В свою чергу, у відповідності до ст.ст.625, 629 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання і договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, як вказав відповідач 3, позивачем не було дотримано встановленого чинним законодавством порядку розірвання договору, оскільки позивач з пропозицією про розірвання договору поруки до банку в установленому порядку не звертався.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Спільне українсько-американське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком"юнікешен Компані" у поданих суду поясненнях і її представник безпосередньо в судовому засіданні посилається на обгрунтованість позовних вимог. Як зазначила третя особа, перелічені в позовній заяві підстави розірвання договору поруки є загальновідомими фактами, які, на підставі ч.1 ст.35 ГПК України, не підлягають доказуванню. При цьому вважає, що настання та існування в Україні фінансової кризи з її негативними наслідками для суб'єктів господарювання, є істотною зміною обставин для позивача. Третя особа також звертає увагу на те, що з моменту укладення основного договору процентна ставка зросла з 14 до 18 % річних, а 1 % річних це 40 000 у.o., які боржник має щомісяця сплачувати на користь відповідача 2 та відповідача 3. Разом з тим, третя особа зазначає, що відповідно до п.2.1. договору поруки № 227914 від 05 вересня 2008р. кредитори не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Тобто є очевидним, що із збільшенням процентної ставки за основним договором обсяг відповідальності позивача, як поручителя, також збільшився. Третя особа також зазначає, що позивач при укладенні договору поруки розраховував свої фінансові можливості щодо можливого виконання зобов'язань за боржника перед відповідачами виходячи з абсолютно інших розрахунків ніж ті, які існують на даний момент. Зміни щодо збільшення процентної ставки за основним договором були внесені відповідачами односторонньо, без згоди позивача, що є порушенням п.2.1. договору поруки. Посилаючись на ч.2 ст.651 ЦК України, якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, третя особа вважає порушення відповідачами умов п. 2.1 договору поруки істотним, що в свою чергу надає право позивачеві просити суд про розірвання договору поруки.
До початку судового засідання від відповідача 2 - ПАТ "Альфа-Банк" надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на його стороні - Спільного українсько-англійского підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Укрнафто-Ресурс", товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Галичина".
Останнє обгрунтоване зокрема тим, що при винесенні судом рішення у даній справі для зазначених вище юридичних осіб створяться певні негативні наслідки, що будуть полягати у виконанні зобов"язань фінансового поручительства без врахування аналогічних зобов"язань позивача. Крім цього, зазначає, що у випадку виконання своїх зобов"язань за фінансовою порукою, зазначені фінансові поручителі не зможуть пред"явити свої вимоги, як кредитори до поручителя.
Суд, давши достатню і об"єктивну оцінку поданому клопотанню, думку сторін з цього приводу, з огляду на всі фактичні докази у справі та взаємовідносини сторін по ній, прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення.
При цьому судом насамперед враховано те, що вищезазначені юридичні особи не є стороною оспорюваних договорів. Більше того, останні є обізнаними стосовно слухання та безпосередньо про розгляд даної справи.
В розумінні ч.1 ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов"язки щодо однієї з сторін.
На думку суду, зазначене в даному випадку місця не має.
Крім того, відповідачем 3 - АКІБ "УкрСиббанк" подано клопотання про передачу справи за підсудністю у відповідності до ч.1 ст.15 ГПК України до господарського суду Волинської області - за місцезнаходженням позивача. На думку відповідача 3 зміст позовної заяви не відповідає фактичним обставинам; позовні вимоги позивача не пов"язані між собою ані підставою виникнення, ані поданими доказами. З огляду на це, як вказує відповідач 3 позовні вимоги пред"явлені до ТОВ "Тапад", яке визнало позов та вимоги ПАТ "Альфа-Банк" та АКІБ "УкрСиббанк" не можуть розглядатись разом.
Відповідно до ч.3 ст.17 ГПК України, справа прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
Відповідно до ч.3 ст.15 ГПК України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розгладається господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Враховуючи викладене та зважаючи, що справа була прийнята судом до свого провадження з додаржанням правил підсудності, з огляду на відсутність в даному випадку виключної підсудності (ст.16 ГПК України), справа № 15/163, провадження у якій порушено, підлягає розгляду по суті господарським судом Рівненської області.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об"єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог.
При цьому суд встановив та врахував таке.
29 лютого 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Банк-Координатор), закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (Банк-учасник 1) та спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» (позичальник) укладений кредитний договір № 11303017000 (далі кредитний договір, а.с.22).
02 липня 2008 року була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору №11303017000 від 29 лютого 2008 року, якою викладено текст кредитного договору у новій редакції у зв'язку з укладенням між банками договору про створення та діяльність банківського консорціуму від 25.06.2008р.(далі додаткова угода до кредитного договору, а.с.23-46).
Відповідно до абзацу другого пункту 1.1. додаткової угоди до кредитного договору, кредитування позичальника здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в іноземній валюті, в межах максимального ліміту заборгованості кредиту в розмірі 53100000,00 (п'ятдесят три мільйони сто тисяч) доларів США 00 центів. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 268155000,00 (двісті шістдесят вісім мільйонів сто п'ятдесят п'ять тисяч) гривень за курсом Національного банку України на день укладання нього Договору.
Відповідно до пункту 1.3.1 додаткової угоди до кредитного договору, за користування кредитними коштами за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 14% (чотирнадцять) процентів річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору.
05 вересня 2008р. між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (кредитор 1), закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (кредитор 2) та спільне підприємство «Західна нафтова група» (поручитель) укладений договір поруки № 227914 (далі договір поруки, а.с.14-15).
Відповідно до пункту 1.1. договору поруки поручитель зобов'язався перед кредиторами відповідати за невиконання спільним українсько-американським підприємством у формі товариства і обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» (боржник) усіх його зобов'язань перед кредиторами, що виникли з кредитного договору № 11303017000 від 29.02.2008р. зі всіма змінами та доповненнями (основний договір), укладеного між кредиторами та боржником, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Листом від 01.09.09р. позивач звернувся до відповідача 2 та відповідача 3 з пропозицією, про розірвання договору поруки № 227914 від 05.09.2008р., посилаючись на настання фінансової кризи, що призвела до істотної зміни обставин, якими керувався позивач при укладенні договору поруки та які суттєво впливають на виконання договору з боку позивача (а.с.89-90).
При цьому, як з"ясовано судом, 24 червня 2008 року між спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тапад»(виконавець) укладено договір про надання послуг № 24/06/08 (далі договір про надання послуг, а.с.18-20).
Відповідно пункту 1.1. договору про надання послуг замовник доручає, а виконавець зобов'язується за винагороду надати послуги з вивчення та дослідження ринку комерційної нерухомості, житлових приміщень, санаторних та оздоровчих комплексів, що розташовані у смт.Лазурне Скадовського району Херсонської області та у м.Херсоні, вчинення дій по пошуку продавців такої нерухомості, по сприянню в укладенні договорів купівлі-продажу, оренди чи інших правових форм щодо таких об'єктів нерухомості. Відповідно до підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг від 10.08.2009. до договору про надання послуг № 24/06/08 від 24.06.2008р., загальна вартість наданих виконавцем послуг становить 15074895,00 (п'ятнадцять мільйонів сімдесят чотири тисячі вісімсот дев'яносто п'ять) гривень, в т.ч. ПДВ -20% (а.с.21).
25 червня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Тапад»(кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК ТЕЛЕКОМ» (поручитель) укладений договір поруки № 25-06-2008 (а.с.13).
Відповідно до пункту 1.1. договору поруки № 25-06-2008 від 25.06.2008р. поручитель поручився перед кредитором боржника (спільне українсько-американське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані») за виконання боржником у повному обсязі зобов'язань згідно договору № 24/06/08 про надання послуг від 24.06.2008р., а саме сплати на користь кредитора винагороди за надані послуги.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК ТЕЛЕКОМ» звернулося до господарського суду з вимогами про розірвання договору поруки № 25-06-08 від 25.06.2008р. та договору поруки № 227914 від 05.09.2008р.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує зокрема істотною зміною обставин, що відповідно до ст.652 ЦК України є підставою для розірвання договору.
Істотною зміною обставин, якими позивач керувався при укладенні договору, позивач зазначає фінансову кризу, різке підвищення курсу долара США по відношенню до гривні, що сталося внаслідок некерованих та не прогнозованих процесів в економіці держави, під час укладання договору сторони виходили з того, що зміна обставин у вигляді раптового погіршення соціально-економічних умов в державі не настане.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, приймаючи до уваги приписи статті 652 Цивільного кодексу України та обставини, наведені позивачем у якості підстави для розірвання договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги спільного підприємства «Західна нафтова група», в частині розірвання договору поруки № 227914 від 05.09.2008р. підлягають до задоволення.
Суд врахував таке.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною четвертою статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
За таких обставин посилання відповідача-3 на те, що позивачем не було використано всіх заходів досудового врегулювання спору, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки недотримання останнім вимог частини 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.
В свою чергу, стаття 652 Цивільного кодексу України, на підставі якої пред'явлено позов, передбачає можливість розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Розірвання договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 Цивільного кодексу України, а саме:
- в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно до статті 99 Конституції України та статті 6 Закону України «Про Національний банк України», основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
Постановою Верховної Ради України від 26.12.2008р. № 831-VI «Про попередній звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань перевірки діяльності Національного банку України в період фінансової кризи», роботу Національного банку України в період фінансової кризи визнано такою, що не забезпечила основної функції Національного банку України -стабільності грошової одиниці України, що створило загрозу національній економічній безпеці та суверенітету України. Процедури рефінансування, які здійснювалися НБУ протягом жовтня-грудня 2008 року та організацію ним валютного ринку визнано такими, що призвели до масштабної і різкої девальвації національної валюти та інфляції.
Постановою Верховної Ради України від 26.01.2009р. № 904-VI «Про діяльність Національного банку України в період фінансової кризи та стан виконання рішень Верховної Ради України з цих питань», роботу Національного банку України в період фінансової кризи визнано незадовільною. Обсяги і процедури рефінансування, які здійснювалися НБУ протягом жовтня-грудня 2008 року та організацію ним валютного ринку визнано такими, що сприяли різкій девальвації національної валюти та інфляції. Голові НБУ Стельмаху B.C. висловлено недовіру.
Таким чином Верховною Радою України визнано наявність фінансової кризи та незадовільну роботу НБУ щодо стабілізації національної валюти України.
Як вбачається, у кредитному (основному) договорі сума, яка підлягає поверненню позичальником зазначена в іноземній валюті та становить 53100000,00 доларів США, внаслідок чого плата за користування кредитом (проценти) також здійснюються в доларах США. Договір не містить умов щодо можливості повернення кредиту в іншій валюті ніж та, у якій він був отриманий позичальником.
Оскільки поручитель згідно договору поруки № 227914 від 05.09.2008р. зобов'язався відповідати за невиконання боржником усіх його зобов'язань, які виникли з кредитного (основного) договору, то зобов'язання поручителя перед кредиторами визначається також в іноземній валюті.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Позивач (поручитель) використав цю інформацію під час узгодження умов договору поруки. Зокрема, у п.1.2. договору поруки № 227914 від 05.09.2008р. суму основного (кредитного) договору в іноземній валюті визначено в грошовому еквіваленті до гривні в сумі 268155000,00 грн. за курсом НБУ на день укладення основного договору.
У зв'язку з розгортанням світової фінансово-економічної кризи, неготовністю національної економіки до протидії цій кризі, що відображено у рішенні Ради національної безпеки та оборони України від 20 жовтня 2008р., введеному в дію Указом Президента України від 24.10.2008р. № 965/2008, Законі України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Указі Президента України від 17.11.2008р. № 1046/2008, відбулася істотна зміна економічних умов у країні, зокрема, різке зростання офіційного та комерційного курсів долара США по відношенню до національної валюти.
Враховуючи це, суд погоджується з доводами позивача про те, що під час укладання договору поруки № 227914 від 05.09.2008р. він, як поручитель не міг знати, що курс гривні до долара США може змінитись з 5,05 до 8,00 гривень за долар. З огляду на це поручитель, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань згідно кредитного договору, додатково повинен витратити близько 156645000,00 грн. для купівлі доларів США для повернення кредитних коштів банкам (без врахування сум процентів за користування кредитом). Таким чином, фактична сума повернення кредиту та процентів істотно збільшилась, що може призвести до збиткової діяльності, а відповідно і до банкрутства поручителя.
Станом на дату порушення провадження, тобто 07.10.2009р. офіційний курс гривні до долара США становив 8,1 грн. за долар. Отже, у випадку невиконання боржником своїх кредитних зобов'язань перед банками, буде мати місце порушення прав (інтересів) позивача, як поручителя внаслідок збільшення його витрат на придбання доларів США для погашення валютного кредиту позичальника.
З огляду на це, на думку суду, має місце наявність одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 Цивільного кодексу України, що є підставою для розірвання договору поруки № 227914 від 05.09.2008р. у зв'язку з істотною зміною обставин.
Викладене в сукупності спростовує твердження відповідача 2 та відповідача 3.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
На підставі листів, надісланих позичальником відповідачу 2 та відповідачу 3, судом встановлено, що всупереч п.2.1. договору поруки № 227914 від 05.09.2008р., кредиторами (банками) без згоди поручителя в односторонньому порядку було змінено умови основного (кредитного) договору з боржником, а саме збільшено процентну ставку за користування кредитними коштами з 14 до 18 % річних, внаслідок чого істотно збільшився обсяг відповідальності позивача як поручителя за договором поруки № 227914 від 05.09.2008р.
Порушення кредиторами (відповідачем 2 та відповідачем 3) умов п.2.1 договору поруки є істотним, оскільки поручитель (позивач), при укладенні договору поруки, розраховував свої фінансові можливості щодо можливого виконання зобов'язань за боржника перед відповідачами, виходячи з абсолютно інших розрахунків ніж ті, які існують на даний момент.
За таких обставин, позовні вимоги про розірвання договору поруки № 227914 від 05.09.2008р. є обгрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В свою чергу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).
Щодо позовних вимог в частині розірвання договору поруки № 25-06-2008, укладеного 25.06.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Тапад» та товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Телеком», то позивач, на думку суду, належним чином та відповідними доказами не довів, в чому полягає істотна зміна обставин, які він не міг передбачити і на які не міг впливати.
Позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення в зв"язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю.
Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задоволити частково.
Договір поруки за № 227914, укладений 05 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Телекомунікаційна компанія Велтон. Телеком", Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" - розірвати.
В решті в позові відмовити.
Головуючий суддя
Судді Тимошенко О.М.
Мамченко Ю.А.
підписано "04" листопада 2009 р.