"29" жовтня 2009 р. Справа № 6/207/09
м. Миколаїв
За позовом: Приватного підприємства «Техоснастка», м. Кривий Ріг, вул. Зореносна, 8-а.
До відповідача: Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», м. Миколаїв, вул. Г. Петрової, 2-а.
Суддя Ткаченко О.В.
Представники:
Від позивача Проквась А.В., довіреність від 26.10.2009 року
Ромаданова Г.Г., довіреність від 25.08.2009 року
Від відповідача представник не з'явився.
ПРЕДМЕТ СПОРУ : Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1554976,00 грн., з яких 1098700,78грн. -основна заборгованість; 89641,12 грн. -7% пеня; 168193,06 грн.- 0,1% пеня; 71919,66 грн. - індекс інфляції; 13835,00 грн. - 3% річних.
Від відповідача до судового засідання надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з хворобою працівника, що представляє інтереси підприємства. Крім того, відповідачем зазначається, що у нього є заперечення проти позову, проте відсутній договір, а тому відзив буде наданий пізніше.
Таким чином, відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, заперечень проти позовних вимог та доказів, що їх обґрунтовують, не надав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
На підставі ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача, господарський суд,
Встановив:
24.01.2006 р. між ПП «Техоснастка»та ДП «Миколаївський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» було укладено договір № 2401-1/03-22
купівлі-продажу товару, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити покупцю (відповідачу) товар (світлі нафтопродукти, чорнов»яжучі дорожні матеріали та ін.), перелік якого вказано в специфікації, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору.
Згідно Додаткової угоди № 1 від 24.02.2006 року до договору постачання сторони встановили дію договору до 31.12.2010 року, а в частині взаєморозрахунків -до їх повного завершення.
У відповідності до п. 4.4., п. 4.5. договору покупець здійснює оплату за товар на протязі 45-ти днів після отримання товару покупцем, розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Проте в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором в повному обсязі та своєчасно не виконав та оплату за отриманий товар в обумовлений строк не здійснив.
Як свідчить вказаний позивачем розрахунок, на протязі 2006-2009 року позивачем було поставлено, а відповідачем було прийнято товар на загальну суму 21575333,22 грн.
При цьому позивач зазначає, що протягом 2006 -2007 років розрахунки за поставлений товар відповідачем здійснювались належним чином. Проте, починаючи з 2008 року, відповідач за поставлений згідно видаткових накладних № 2905-2 від 29.05.2008р., № 2307-1 від 23.07.2008р., № 0608-2 від 06.08.2008р., № 0112-1 від 01.12.2008р., № 1012-2 від 10.12.2008р., № 2003-1 від 20.03.2009р., № 3003-2 від 30.03.2009р., № 0704-1 від 07.04.2009р., № 0704-2 від 07.04.2009р., № 0804-1 від 08.04.2009р., № 0904-1 від 09.04.2009р., № 1404-1 від 14.04.2009р., № 2505-1 від 25.05.2009р., № 2805-2 від 28.05.2009р. товар оплату здійснював не в повному обсязі та несвоєчасно, у зв'язку з чим станом на 01.07.2009 року утворилась заборгованість 1098700,78 грн.
У відповідності до наданого акту звірки взаємних розрахунків станом на 23.07.2009 року (а.с. 66) відповідачем не заперечувалась наявність заборгованості в сумі 1 248 701,30 грн.
Станом на день звернення до суду з позовом загальна сума основного боргу становить 1098700,78 грн.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та
забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до п. 5.3. Договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
На підставі вказаного пункту договору визначений позивачем розмір пені становить 113185,98 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наведене, позивачем визначено розмір трьох процентів річних з простроченої суми, що за період з 16.07.2008 року по 13.07.2009 року становить 13835,00 грн., та суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, що становить 71 919,66 грн.
Крім того, позивач з посиланням на абз.3 ч. 2 ст. 231 ГК України просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, що склало 168193,06 грн., а також пеню в розмірі 7% вказаної вартості за прострочення понад 30 днів, що склало 89641,12 грн.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає безпідставними вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 168 193,06 грн. та пені в розмірі 89641,12 грн. з огляду на наступне.
У відповідності до абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи, що згідно п. 5.3. договору сторони домовились, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення, суд не вбачає підстав для застосування пені, передбаченої приписами абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача, з урахуванням основної суми боргу, трьох процентів річних, пені та інфляції склав 1297641,42 грн.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Враховуючи викладене, позивач правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як свідчить поштове повідомлення (службова відмітка 420621), ухвала суду про порушення провадження у справі була отримана відповідачем 02.10.2009 року, тобто за 27 днів до судового засідання.
У відповідності до ст. 22 ГПК України одним із прав сторін є право на ознайомлення з матеріалами справи, не скориставшись яким, відповідач на думку суду, безпідставно не виконав вимоги ухвали суду в частині надання своїх заперечень.
За таких обставин суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1297641,42 грн. заборгованості, у тому числі основного боргу в сумі 1098700,78 грн., 3% річних в сумі 13835,00 грн., пені в сумі 113 185,98 грн. та 71 919,66 грн. - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»(м. Миколаїв, вул. Г. Петрової, 2-а, код 31159920) на користь Приватного підприємства «Техоснастка»(м. Кривий Ріг, вул. Зореносна, 8-а, код 32632867) заборгованість в загальному розмірі 1297641,42 грн. (один мільйон двісті дев'яносто сім тисяч шістсот сорок одна грн. 42 коп.), 12976,41 грн. витрат по сплаті держмита, 236,00 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 89641,12 грн. - пені в розмірі 7% вартості товару за прострочення оплати понад 30 днів та 168193,06 грн. - пені в розмірі 0,1 % вартості товару за кожен день прострочення, відмовити.
Суддя