79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.11.09 Справа№ 29/107
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Крокус ОПТ”,
м. Бровари,
до відповідача: відкритого акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, м. Жидачів,
про: стягнення 80'333,64 грн.
Суддя М. Синчук
За участю представників:
позивача:Білоус С.В. -директор, наказ №1/06 від 26.10.2006 р.,
відповідача:не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю “Крокус ОПТ” до відкритого акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” про стягнення 80'333,64 грн. Ухвалою від 20.10.2009 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 02.11.2009 р.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач, отримавши від позивача продукцію на загальну суму 75'732,04 грн., не оплатив її вартості. Крім того, відповідачу нараховано 4'028,95 грн. пені та 572,65 грн. - 3% річних.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, хоч був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №4827700 від 22.10.2009 р., причин неприбуття не повідомив, проти позову у встановленому порядку не заперечив. Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, оскільки позивачем не представлено достатньо доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробии неможливим виконання рішення господарського суду.
Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідачу поставлено стрічку конвеєрну на загальну суму 75'732,04 грн., про що свідчать у сукупності: видаткова накладна №РН-0000033 від 30.04.2009 р. на суму 75'732,04 грн.; податкова накладна №34 від 30.04.2009 р. на суму 75'732,04 грн.; довіреність ЯПР №319359 від 30.04.2009 р.
На звернення позивача відповідачем надіслано гарантійний лист від 19.08.2009 р. №57/2937, в якому гарантує оплату за поставлені транспортні стрічки у вересні місяці на суму 45'000,00 грн., в жовтні на суму 30'732,04 грн.
Відповідачем не представлено доказів оплати заборгованості.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Враховуючи ту обставину, що сторонами не було обумовлено строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару, суд застосовує ч. 2 ст. 530 ЦК України. Відповідно до зазначеної норми якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Позивачем представлено суду декілька вимог до відповідача про сплату коштів за куплену продукцію, проте докази надіслання та отримання відповідачем представлено лише щодо вимоги №049 від 13.08.2009 р. Як убачається з повідомлення про вручення поштового відправлення №5510450 від 17.08.2009 р., відповідачем отримано цю вимогу 17.08.2009 р. Отже, обов'язок сплатити кошти у відповідача виник 18.08.2009 р., а порушеним цей обов'язок є з 25.08.2009 р.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення 75'732,04 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем подано розрахунок 3% річних, де зазначається, що вони нараховуються за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2009 р. Проте суд не погоджується з визначенням позивачем періоду, за який повинні нараховуватися зазначені санкції. Як визначено судом вище, відповідач порушив обов'язок з оплати вартості поставленої продукції 25.08.2009 р., оскільки отримав вимогу про оплату заборгованості 17.08.2009 р. та мав сім днів для здійснення цієї оплати. Отже, судом проведено перерахунок 3% річних, виходячи з періоду 25.08.09-30.09.09. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 572,65 грн. -3% річних є обґрунтованими частково, в сумі 230,31 грн. (75'732,04 грн. * 3% / 365 днів * 37 днів).
Що стосується вимог позивача про стягнення 4'028,95 грн. пені, то суд звертає увагу на таке. Неустойка, одним із видів якої є пеня, є одним із способів забезпечення виконання зобов'язання. Нормами ст. ст. 546, 547 ЦК України визначено, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Таким чином, застосування такої штрафної санкції як стягнення неустойки є можливим винятково за умови погодження її розміру сторонами. Аналогічна по суті є норма, на яку посилається у позовній заяві і позивач. Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи ту обставину, що сторонами не було укладено письмового договору з поставки продукції, вони не погоджували у письмовому вигляді форму та розмір відповідальності у вигляді неустойки, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на сторони пропорційно розміру позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 193, 343 ГК України, ст. 546, 547, 625 ЦК України, ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” (адреса: вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81700; код ЄДРПОУ 00278801) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Крокус ОПТ” (адреса: вул. Гагаріна, 27/32, м. Бровари, Київська область, 07400; код ЄДРПОУ 34702307) 75'732,04 грн. основного боргу, 230,31 грн. -3% річних, 759,62 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 223,16 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні вимог про стягнення 4'028,95 грн. пені та 342,34 грн. -3% річних, відмовити.
4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Суддя