79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.11.09 Справа№ 9/193
Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,
При секретарі Козак І.Б.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна інвестиційна група», м. Львів,
До відповідача: Приватного підприємства фірми «Інтербуд»”, м. Львів,
Про стягнення заборгованості в сумі 77 835 грн. 73 коп., в т.ч. 59 451 грн. 60 коп. -основного боргу, 18 383 грн. 13 коп. -пені та стягнення судових витрат: 778 грн. 40 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За участю представників:
Від позивача: Бартошик С.В. -представник за довіреністю,
Від відповідача: не прибув.
Представнику роз”яснено права та обов”язки визначені статтями 22, 20 ГПК України.
Представник сторони не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна інвестиційна група», м. Львів, до відповідача: Приватного підприємства фірми «Інтербуд»”, м. Львів, про стягнення заборгованості в сумі 77 835 грн. 73 коп., в т.ч. 59 451 грн. 60 коп. -основного боргу, 18 383 грн. 13 коп. -пені та стягнення судових витрат: 778 грн. 40 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою суду від 07.10.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.10.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку: повідомлені: Позивач -16.10.2009р., а Відповідач -15.10.2009р., про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованими кореспонденціями, відповідно № 4804432, № 4804440 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень -в матеріалах справи).
У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 20.10.2009р. розгляд справи відкладався на 29.10.2009р., про що сторони були повідомлені відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 -рекомендованою поштою.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав документи, які вимагалися судом (оригінали -для огляду, копії -у справі), просить позов задовільнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача: 59 451 грн. 60 коп. -основного боргу, 18 383 грн. 13 коп. -пені та стягнути судові витрати: 778 грн. 40 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, в судове засідання, повторно, повноважного представника не направив, відзиву на позовну заяву не надав, вимог ухвали суду -не виконав, про причини неприбуття представника в судове засідання, суд, належним чином, не повідомив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений, 15.10.2009р. про день, час та місце розгляду справи, під розписку, рекомендованою поштою № 4804440, повторно, відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 -рекомендованою поштою.
Суд, заслухав пояснення представника позивача, оглянув подані позивачем докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача.
Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України -за наявними у ній матеріалами.
В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:
27 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна інвестиційна група»(надалі -Позивач, за умовами договору № 1/27-05-09 від 27.05.09р. - Підрядник), з одного боку, та Приватним підприємством фірма «Інтербуд»(надалі -Відповідач, за умовами договору - Замовник), з другого боку, було укладено договір підряду № 1/27-05-09 (надалі «Договір»).
Зазначений договір підряду № 1/27-05-09 від 27.05.09р. за своєю правовою природою, основними так і неосновними (другорядними) ознаками є договором підряду, який укладено відповідно до статті 837 ЦК України.
Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно умов зазначеного Договору підряду № 1/27-05-09 від 27.05.09р., підрядник зобов»язується за завданням замовника на свій ризик, із матеріалів замовника та власними засобами виконати будівельні роботи з влаштування стяжки у житловому будинку замовника (надалі за текстом -«об»єкт»), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Окружна, буд. 8 (надалі за текстом - «роботи»), а замовник (відповідач у справі) зобов»язується вчасно поставляти матеріали, прийняти від підрядника закінчені роботи і оплатити їх (п. 1.1.).
Види, обсяги і вартість робіт визначаються затвердженою сторонами проектно-кошторисною документацією, що міститься в Додатку до даного договору, який є невід»ємною його частиною (Додаток № 1 до договору) (п. 1.2.).
Відповідно до п. 2.1. договору, вартість робіт не включає вартість матеріалів необхідних для виконання робіт та становить 2619 грн. 00 коп. за сто метрів квадратних стяжки, вартість вказана разом із ПДВ.
Відповідно до п. 2.2. договору, замовник здійснює проміжні платежі за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін.
Акти виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника не пізніше як 25 числа місяця.
Уповноважений представник замовника протягом трьох робочих днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт.
Якщо протягом (дослівно: «на протязі») трьох робочих днів з дня подання акту на підпис не подано зауважень в письмовій формі до акту виконаних робіт, то акт вважається підписаним.
Відповідно до п. 2.3. договору № 1/27-05-09 від 27.05.09р., роботи виконані підрядником оплачуються замовником протягом п'яти днів з моменту подання акту виконаних робіт.
Відповідно до п. 2.4. договору № 1/27-05-09 від 27.05.09р., остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту підписання останнього акту виконаних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, обов'язки покладені на позивача відповідно до п. 1.1. договору № 1/27-05-09 від 27.05.09р. він виконав належним чином.
Так, позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 59 451грн.60 коп., що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009 року (типова форма № КБ-2в) на суму 31 428,00 грн., Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2009р. (типова форма № КБ-3), Підсумковою відомістю ресурсів (витрати по факту) за звітний період -червень 2009р. та Актом приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009 року (типова форма № КБ-2в) на суму 28 023,60 грн., Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2009р. (типова форма № КБ-3), Підсумковою відомістю ресурсів (витрати по факту) звітний період -серпень 2009р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії -в матеріалах справи).
Як вбачається з матеріалів даної справи, Акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009 року (типова форма № КБ-2в) на суму 31 428,00 грн., Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2009р. (типова форма № КБ-3), відповідачем були підписані у встановленому договором порядку (докази -в матеріалах справи).
В порушення п. 2.2. договору замовник не підписав Акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009 року (типова форма № КБ-2в) на суму 28 023,60 грн. та не подав жодних зауважень до цього Акту.
Зважаючи на те, що відповідно до п. 2.2. Договору, якщо протягом трьох робочих днів з дня подання акту приймання виконаних підрядних робіт на підпис, не подано зауважень в письмовій формі до акту виконаних робіт, отже акт вважається підписаним.
Відповідно до п. 8.6. договору, передача виконаних робіт підрядником відповідно до умов договору робіт і приймання їх замовником оформляється актом виконаних робіт за формами «КБ-2в», «КБ-3», який підписується сторонами.
Згідно із п. 8.7. договору, у випадку виявлення під час передачі-приймання робіт недоліків, що не заважають освоєнню робіт, акт виконаних робіт підписується, а щодо недоліків, складається акт недоліків із визначенням строків їх усунення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, 12.08.2009р. (згідно поштового штампу) направив відповідачу рекомендованою поштою № 8827 з описом про вкладення: Акт приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в), довідку про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2009р. (типова форма № КБ-3), підсумкову відомість ресурсів -на 6-ти арк., супровідним листом Вих. № 11-08/09 від 11 серпня 2009р., для підписання відповідачем зазначених документів (докази -в матеріалах справи).
Відповідачем, Акту приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009 року (типова форма № КБ-2в) на суму виконаних робіт на об»єкті 28 023,60 грн., Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2009р. (типова форма № КБ-3) -підписано не було, акту недоліків із визначенням строків їх усунення -не складено, ні позивачем, ні відповідачем суду таких доказів не надано, отже, відповідно до п.2.3. Договору, вищезазначений Акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009 року (типова форма № КБ-2в) - вважається підписаним, а роботи прийнятими.
Станом на час розгляду даної справи, борг відповідача перед позивачем за вищевказаними двома Актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) складає 59 451 грн. 60 коп. (31428,00 грн. + 28023 грн. 60 коп.).
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.
Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;
у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.
Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь неустойку у формі пені в розмірі 18 384 грн. 13 коп., яка нарахована від сум основного боргу -31428,00 грн. за період з 04.07.2009р. по 25.09.09р. в сумі 13 199,76 грн. та від суми боргу 28 023,60 грн. за період з 20.08.09р. по 25.09.09р. в сумі 5 184,36 грн., згідно з пунктом 9.3. договору (Розрахунок пені приведений у тексті позовної заяви).
Пунктом 9.3. договору підряду передбачено, що у випадку недотримання замовником п. 2.3. чи 2.4. договору, він сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення (Розрахунок пені приведений у тексті позовної заяви).
Статтею 546 ЦК України передбачено види (способи) забезпечення виконання зобов»язання, а статтею 549 ЦК України -поняття неустойки.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення платежу (частина 3 статті 549 ЦК України).
Однак, загальне правило щодо підстав виникнення забезпечення виконання основного зобов»язання має винятки, встановлені спеціальними законами. Так, згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, неустойка може випливати не тільки із закону, а й з інших актів цивільного законодавства.
Так, частиною 6 статті 232 ГК України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.
Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язаень»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10 січня 2002 року № 2921-111 передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 цього Закону, визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Нарахована позивачем пеня у розмірі 18 384,13 грн., відповідно до п. 9.3. договору (договірна неустойка), від суми основного боргу 31 428,00 грн. у розмірі 13 199,76 грн. за період з 04.07.09р. по 25.09.09р. -84 дні прострочення платежу та від суми основного боргу 28 023,60 грн. у розмірі 5 184,36 грн. за період з 20.08.09р. по 25.09.09р. -37 днів прострочення платежу -перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Не зважаючи на те, що сторонами у договорі (п. 9.3.) передбачено розмір пені 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення (договірна неустойка), однак, розмір пені не може суперечити чинному законодавству України, яким чітко врегульовано вказані правовідносини, а саме: частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України та статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10 січня 2002 року № 2921-111, та які певною мірою обмежують сторони при встановленні договірної неустойки.
Виходячи із аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства випливає, що за прострочення грошових зобов»язань, суб»єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб»єкти підприємницької діяльності, боржники сплачують кредиторам пеню у розмірі, що встановлюється за договором та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Ставка НБУ з 15.06.2009р. = 11,0000% (постанова НБУ від 12.06.2009р. № 343).
З 12.08.2009р. ставка НБУ = 10,2500% (постанова НБУ від 10.08.2009р. № 468).
Отже, перерахований розмір пені від суми боргу 31 428,00 грн. згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009р. (типова форма № КБ-2в), за період з 04.07.09р. по 25.09.2009р. складатиме суму 1533 грн. 08 коп., розмір якої в даному випадку не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розрахунок пені: період з 04.07.09р. по 25.09.09р., у зв»язку із зміною ставки НБУ, слід поділити на два періоди: з 04.07.09р. по 11.08.09р. та з 12.08.09р. по 25.09.09р.
1) за період з 04.07.2009р. по 11.08.09р. -39 днів прострочення платежу при ставці НБУ -11%. Розрахунок розміру пені: 31 428,00 грн. - основний борг, згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009р. (типова форма № КБ-2в) : 365 днів (середньостатистична кількість днів року) = 86,104109 х 0,22 ( 11% х 2 = 22% : 100% = 0,22) = 18,942904 х 39 днів прострочення платежу = 738,77326 = 738,77 грн.
2) за період з 12.08.09р. по 25.09.09р. = 45 днів прострочення платежу, ставка НБУ у цей період = 10,25%, подвійна облікова ставка = 20,50% (10,25% х 2) : 100% = 0,205; отже, 31 428,00 грн. (згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009р. (типова форма № КБ-2в) : 365 днів року = 86.104109 х 0,205 = 17.6513 х 45 днів = 794,31 грн.
За період з 04.07.2009р. по 25.09.2009р. розмір пені від суми основного боргу 31 428,00 грн. складатиме суму 1533,08 грн. ( 738,77 грн. + 794,31 грн.), а не суму 13199,76 грн., як вказано позивачем.
Згідно Акта приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009р. (типова форма № КБ-2в) розмір основного боргу, який не сплачено відповідачем позивачу, складає 28 023 грн. 60 коп.
Прострочення сплати цього розміру основного платежу з 20.08.2009р. по 25.09.09р. = 37 днів, ставка НБУ у зазначений період = 10.25%, подвійна облікова ставка = 20,50% (10,25% х 2) : 100% = 0,205; отже: 28 023,60 грн. основного боргу : 365 днів року = 76,776986 х 0,205 = 15,739282 х 37 днів прострочення платежу = 582,35344 = 582,35 грн., а не 5184,366 грн., як зазначив позивач у позовній заяві.
Відтак, загальний розмір пені складатиме суму 2115,43 грн. ( 1533 грн. 08 коп. + 582 грн. 35 коп.), а не 18384,126 грн., як зазначено позивачем у тексті позовної заяви.
Таким чином, загальний борг відповідача, враховуючи суму основного боргу та пеню складає 61 567 грн. 03 коп. ( 59 451 грн. 60 коп. + 2115 грн. 43 коп.), з яких: 59 451 грн. 60 коп. - сума основного боргу; 2115 грн. 43 коп. - пеня.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який прибув в дане судове засідання, оглянув та дослідив подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених вимог, згідно з ст. 49 ГПК України.
Позивачем за даним позовом сплачено 778, 40 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Пропорційно задоволених позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 615 грн. 70 коп. державного мита (61567,03 грн. - розмір задоволених позовних вимог х 778,40 грн. -розмір державного мита сплаченого позивачем) : 77835,73 грн. -ціна позову = 615,7040 = 615,70 грн.) та 186 грн. 67 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (61567,03 грн. - розмір задоволених позовних вимог х 236,00 грн. -розмір витрат за ІТЗСП) : 77835,73 грн. -ціна позову = 186,67286 = 186,67 грн.).
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 -85, 116 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовільнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства фірма «Інтербуд» (місто Львів, вулиця Кульчицької, 15/7, код ЄДРПОУ 22370022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна інвестиційна група»(місто Львів, вулиця Івана Франка, 61,к. 513, код ЄДРПОУ 34167507) 59 451 грн. 60 коп. - основного боргу, 2 115 грн. 43 коп. - пені, 615 грн. 70 коп. - державного мита та 186 грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.С.Данко
За згодою представника позивача 29.10.2009 р. підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 ГПК України та підписана 02.11.2009р. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 -93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
Суддя Данко Л.С.