09 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 649/669/16-а
Категорія: 7 Головуючий в 1 інстанції: Мамаєв В.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
при секретарі Нєхожиній О.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 та відповідача Михайлюка А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області Михайлюка Аліка Анатолійовича на постанову Великолепетиського районного суду Херсонської області від 25 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області Михайлюка Аліка Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови, -
23.09.2016 року ОСОБА_3 звернувся до Великолепетиського районного суду Херсонської області із адміністративним позовом до Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області Михайлюка А.А., в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №03-10/362 від 14.09.2016р., якою на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 357 грн. за порушення ст.53-1 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення відповідача є неправомірним, оскільки прийняте з грубими порушеннями процесуальних норм законодавства та до того ж, позивачем зазначене у постанові правопорушення взагалі не скоювалося.
Постановою Великолепетиського районного суду Херсонської області від 25 жовтня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення №03-10/362 від 14.09.2016р., винесену державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області Михайлюком А.А., якою на ОСОБА_3 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 357 грн. за ст.53-1 КУпАП.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області Михайлюк А.А. 09.11.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Великолепетиського районного суду Херсонської області від 25.10.2016р. та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
08.09.2016р. державним інспектором з охорони навколишнього середовища Херсонської області Михайлюком А.А., у присутності ст.слідчого СВ Великолепетиського ВП Стовпяцького В.В. та співробітника СБУ Красуляка М.І., відносно ОСОБА_3, за порушення ним вимог ст.ст.125,126 ЗК України, було складено протокол №7077 про скоєння останнім адміністративного правопорушення.
14.09.2016р. державним інспектором з охорони навколишнього середовища Херсонської області Михайлюком А.А., на підставі вказаного вище протоколу №7077 від 08.09.2016р. винесено постанову №03-10/362, якою на ОСОБА_3 за порушення ст.53-1 КУпАП (т.б. самовільне зайняття земельної ділянки) було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 357 грн.
Не погоджуюсь з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також відповідно, з неправомірності спірного рішення інспектора.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до приписів ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Як слідує зі змісту вимог ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також, як видно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи та вже зазначалося вище, 08.09.2016р. державним інспектором з охорони навколишнього середовища Херсонської області Михайлюком А.А., у присутності ст.слідчого СВ Великолепетиського ВП Стовпяцького В.В. та співробітника СБУ Красуляка М.І., відносно ОСОБА_3 було складено протокол №7077 про скоєння останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.125,126 ЗК України, а 14.09.2016р. - винесено постанову №03-10/362, якою на ОСОБА_3 за порушення ст.53-1 КУпАП (т.б. самовільне зайняття та використання земельної ділянки) було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 357 грн.
Позивач, як у своєму позові, так і в судовому засіданні послідовно стверджує, що оскаржувана постанова була винесена відповідачем на підставі незаконно складеного протоколу від 08.09.2016р. та з грубими порушеннями приписів ст.ст.7,245,247,278-280,283,285 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - державний інспектор з охорони навколишнього середовища Херсонської області Михайлюк А.А. спочатку, т.б. в ході розгляду даної справи в суді 1-ї інстанції, повністю визнав позов ОСОБА_3, що підтверджується його власноручною письмовою заявою від 25.10.2016р. (а.с.16).
У зв'язку з визнанням відповідачем даного адміністративного позову та не наданням жодних доказів на спростування позиції позивача, Великолепетиський районний суд Херсонської області 25 жовтня 2016 року ухвалив постанову, якою, в свою чергу, задовольнив цей позов ОСОБА_3 та відповідно, визнав протиправною і скасував спірну постанову №03-10/362 від 14.09.2016р.
Однак, в подальшому, як вже зазначалося вище, відповідач - державний інспектор з охорони навколишнього середовища Херсонської області Михайлюк А.А. свою позицію змінив та вирішив оскаржити постанову суду від 25.10.2016р., подавши 09.11.2016р. відповідну апеляційну скаргу.
Так, як встановлено судом апеляційної інстанції з пояснень відповідача, змісту його апеляційної скарги та додатково витребуваних документів, 23.08.2016р. на адресу Державної екологічної інспекції у Херсонській області від ст.слідчого СВ Великолепетиського ВП Стовпяцького В.В. надійшов лист №5676/40.2-2016 від 18.08.2016р., в якому слідчий проінформував Інспекцію про встановлення ним в ході досудового розслідування кримінального провадження №12016230110000306 за ч.1 ст.197-1 КК України факту самовільного зайняття та використання (культивації) ОСОБА_3 протягом 2016 року земельної ділянки пл.50 га, розташованої на території Князе-Григорівської сільської ради.
Крім того, у вказаному вище листі слідчий просив екологічну інспекцію надати йому інформацію про наявність/відсутність в діях ОСОБА_3 порушень земельного законодавства та за наявності повідомити про розмір спричинених державі збитків.
Далі, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та пояснень відповідача, саме на виконання зазначеного вище листа ст.слідчого СВ Великолепетиського ВП від 18.08.2016р., державний інспектор з охорони навколишнього середовища Херсонської області Михайлюк А.А., попередньо узгодивши зі ст.слідчим Стовпяцьким В.В. дату та час, з метою встановлення виявлених цим слідчим фактів самовільного зайняття та використання спірної земельної ділянки, 08.09.2016р. виїхав за вказаною у листі №5676/40.2-2016 адресою цієї земельної ділянки, куди, в свою чергу, за телефонним викликом того ж слідчого прибув і ОСОБА_3, на якого інспектор Михайлюк А.А. в той же день склав адміністративний протокол №7077, в якому вказав, що 08.09.2016р. о 13 год. 20 хв. він встановив факт самовільного зайняття та використання ОСОБА_3 цієї земельної ділянки, що є порушенням вимог ст.ст.125,126 ЗК України.
Але, яким саме чином інспектор Михайлюк А.А. 08.09.2016р., при наявності усних і письмових пояснень і заперечень позивача про те, що він не користується спірною земельною ділянкою пл.50 га, відсутності на полі будь-якої сільгосптехніки (якої у власності позивача не має) та працюючих на нього працівників, встановив факт самовільного зайняття і використання цієї земельної ділянки саме ОСОБА_3 і саме 08.09.2016р., та на підставі яких саме доказів, відповідач ні в своїй апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні пояснити так і не зміг.
Як видно зі змісту приписів ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Проте, як вже зазначалося вище, окрім протоколу від 08.09.2016р. та письмових пояснень-заперечень правопорушника, належних і достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували факт самовільного зайняття позивачем спірної земельної відповідачем не надано. Не має таких доказів і в матеріалах справи.
Також, як видно з матеріалів справи та змісту пояснень відповідача і представника позивача, що вказаний протокол №7077 було складено у присутності свідків - ст.слідчого СВ Великолепетиського ВП Стовпяцького В.В. (який розслідує кримінальне провадження відносно позивача) та співробітника СБУ (за заявою якого було порушено вказане вище кримінальне провадження), які, в свою чергу, фактично є зацікавленими посадовими особами. Крім того, в цьому протоколі міститься відмітка інспектора про факт відмови позивача (правопорушника) від підпису, але при цьому, відсутній відповідний акт, в якому б було комісійно зафіксовано такий факт. Не має відмітки в цьому протоколі і про роз'яснення правопорушнику його прав, передбачених ст.268 КУпАП і ст.63 Конституції України, що є грубим порушенням вимог ст.256 КУпАП.
До того ж, слід зазначити, що жодних доказів своєчасного та належного повідомлення ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду вказаного вище протоколу №7077 (т.б. чеків, квитанцій, поштових повідомлень, копій конвертів, реєстрів або журналу вихідної кореспонденції та інш.) відповідачем ні до суду 1-ї інстанції, ні до суду 2-ї інстанції не надано і в матеріалах справи такі відсутні, що, в свою чергу, свідчить про порушення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, приписів ст.ст.277-2,278 КУпАП, а також прав позивача, передбачених ст.268 КУпАП.
Також слід звернути увагу ще й на той факт, що в матеріалах справи відсутні і будь-які докази, які б підтвердили факт направлення (або вручення) копії оскаржуваної постанови позивачу та її отримання останнім, що, в свою чергу, свідчить і про порушення відповідачем вимог ст.285 КУпАП.
Крім того, судом 2-ї інстанції також встановлено, що відповідачем, в даному випадку, фактично було проведено позапланову виїзну перевірку викладених в листі слідчого (який одночасно розслідує кримінальне провадження по цьому ж факту) фактів порушення позивачем (який є головою ФГ «Ранок») земельного законодавства, однак при цьому, в свою чергу, відповідний акт перевірки не складався, як і не виносився керівником ДЕІ відповідний наказ або направлення даного інспектора на таку перевірку.
Таким чином, судова колегія, враховуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про недоведеність та взагалі відсутність встановленого інспектором Михайлюком А.А. факту самовільного зайняття і використання 08.09.2016р. ОСОБА_3 спірної земельної ділянки пл.50 га., а також, відповідно, про неправомірність і передчасність оскаржуваної постанови №03-10/362 від 14.09.2016р. (винесеної лише на підставі формально складеного із численними порушеннями протоколу від 08.09.2016р.) та необхідність її скасування.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області Михайлюка Аліка Анатолійовича - залишити без задоволення, а постанову Великолепетиського районного суду Херсонської області від 25 жовтня 2016 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко