ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 14005, м. Чернігів, вул. Київська, 23
10 лютого 2010 р. № 2а-12370/09/2570
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Грузновій О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства "Трансімпорт"
доЧернігівської митниці
провизнання незаконними дій
за участю представників сторін:
від позивача від відповідачаОСОБА_1, довіреність від 24.12.2009 року, ОСОБА_2, рішення № 1 від 29.06.1999 року ОСОБА_3, довіреність № 14/4280 від 20.10.2009 року ВСТАНОВИВ:
До Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного виробничо-комерційного підприємства «Трансімпорт» до Чернігівської митниці, в якому позивач просить визнати незаконними дії відповідача по визначенню митної вартості резервним методом; скасувати рішення №102000015/2009/000837/1 від 28.10.2009 року, №102000015/2009/000836/1 від 28.10.2009 року, №102000015/2009/000835/1 від 28.10.2009 року та зобов'язати відповідача визначити митну вартість товару за договором №TR090826 від 26.08.2009 року на рівні договірної вартості, а саме 88160,82 грн., за договором №TR090820 від 20.08.2009 року на рівні договірної вартості, а саме 103255,27 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що дії відповідача по визначенню митної вартості товару за вказаними договорами та рішеннями за резервним методом є незаконними, оскільки висновки спеціалізованих експортних організацій носять виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, що декларуються митним органом.
24.12.2009 року до участі в судовому засіданні було допущено прокуратуру Чернігівської області для захисту державних інтересів на стороні відповідача.
Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовних вимогах. Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю з підстав, зазначених у наданому запереченні. Представник прокуратури в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.02.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 15.02.2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно зовнішньоекономічного контракту № TR090825 від 25.08.2009 року укладеного між приватним виробничо-комерційним підприємством «Трансімпорт» та продавцем «ZHEJIANG HUTIAN RUBBER BELT CO., LTD» (Китай), передбачено поставку товарів у відповідності до специфікації до контракту. Умови поставки-FOB (Інкормтермс-2000). Товар за контрактом було поставлено, відповідно 28.10.2009 року позивачем подано відповідачу декларацію форми МД-2 на розмитнення товару за договірною вартістю (перший метод відповідно до ст.267 Митного кодексу України) на суму 59688,35 грн.
Відповідач не прийняв визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору) та визначив митну вартість товару за резервним методом (ст.273 Митного кодексу України) згідно рішення № 102000015/2009/000837/1 від 28.10.2009 року. З урахуванням зміни курсу на дату фактичного розмитнення 29.10.2009 року митна вартість складала 75941,04 грн.
Згідно зовнішньоекономічного контракту № TR090826 від 26.08.2009 року укладеного між приватним виробничо-комерційним підприємством «Трансімпорт» та продавцем «ZHEJIANG HUTIAN RUBBER BELT CO., LTD» (Китай), передбачено поставку товарів у відповідності до специфікації до контракту. Умови поставки-FOB (Інкормтермс-2000).
Товар за контрактом було поставлено, відповідно 28.10.2009 року позивачем подано відповідачу декларацію форми МД-2 на розмитнення товару за договірною вартістю (перший метод відповідно до ст.267 Митного кодексу України) на суму 88160,82 грн.
Відповідач не прийняв визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору) та визначив митну вартість товару за резервним методом (ст.273 Митного кодексу України) згідно рішення № 102000015/2009/000836/1 від 28.10.2009 року. З урахуванням зміни курсу на дату фактичного розмитнення 29.10.2009 року митна вартість складала 130902,80 грн.
Згідно зовнішньоекономічного контракту № TR090820 від 20.08.2009 року укладеного між приватним виробничо-комерційним підприємством «Трансімпорт» та продавцем «ZHEJIANG HUTIAN RUBBER BELT CO., LTD» (Китай), передбачено поставку товарів у відповідності до специфікації до контракту. Умови поставки-FOB (Інкормтермс-2000).
Товар за контрактом було поставлено, відповідно 28.10.2009 року позивачем подано відповідачу декларацію форми МД-2 на розмитнення товару за договірною вартістю (перший метод відповідно до ст.267 Митного кодексу України) на суму 103255,27 грн.
Відповідач не прийняв визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору) та визначив митну вартість товару за резервним методом (ст.273 Митного кодексу України) згідно рішення № 102000015/2009/000835/1 від 28.10.2009 року. З урахуванням зміни курсу на дату фактичного розмитнення 29.10.2009 року митна вартість складала 108478,96 грн.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього кодексу.
Відповідно до ст. 261 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також, у відповідних випадках, для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року №339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; застосування інших, передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю. Послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Держмитслужбою.
Пунктом 2 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 року № 602 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.07.2009 року за №669/16685 передбачена саме послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості, передбаченого пунктом 2 Порядку контролю.
Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до п.п.1,2 ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 «Про Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Таким чином у п.7 Порядку декларування міститься перелік обов'язкових документів, які подаються декларантом на підтвердження митної вартості товару.
Пунктом 11 Порядку декларування передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Отже, суд приходить до висновку, що перелік документів, які подаються для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, не є вичерпним, а отже, на підставі пункту 11 Порядку декларування Чернігівська митниця вправі була вимагати від позивача подання не тільки обов'язкових, а й інших документів, що можуть бути використані для підтвердження відомостей про митну вартість, а імпортер мав право надати й інші докази, які підтверджують митну вартість товару.
Відповідно до п. 11 Порядку, для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;
Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, що ввозилися на митну територію України ПВКП „Трансімпорт” та оформлювалися за вантажними митними деклараціями від 28.10.09 року №102000001/9/022312, №102000001/9/022314, №102000001/9/022316, посадовою особою відділу контролю митної вартості Чернігівської митниці здійснено перевірку: повноти та комплектності поданих для підтвердження заявленої митної вартості декларантом документів; відомостей, що містяться у документах, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів; правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості; правильності урахування додаткових складових митної вартості, які згідно зі статтею 267 Митного кодексу України повинні враховуватися при визначенні митної вартості відповідно до умов поставки, визначених договором (контрактом); маршруту та особливостей транспортування товарів; характеристик товару, необхідних для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості.
Рівень заявленої митної вартості був порівняний з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а також з наявною у митниці інформацією про вартість прямих витрат на виробництво таких товарів, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до їх складу. При цьому встановлено, що при порівнянні заявленої митної вартості товарів, поданих до митного оформлення з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснювалося раніше згідно цінової бази даних Держмитслужби України, заявлений рівень митної вартості є мінімальним (за ВМД № 102000001/9/022312 - „конвеєрні стрічки з вулканізованої гуми, армовані лише текстильним матеріалом - 880 кг” (код товару за УКТЗЕД 4010 12 00 10), „паси привідні пласкі нескінчені з вулканізованої гуми - 4750 кг” (код товару за УКТЗЕД 4010 39 00 00); за ВМД № 102000001/9/022314 - „ланцюги зі сталі роликові привідні -7711 кг” (код товару за УКТЗЕД 7315 11 90 00); за ВМД № 102000001/9/022316 - „паси привідні клинові зі з'єднаними кінцями трапецієподібного поперечного перетину з вулканізованої гуми - 3632 кг” (код товару відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) 4010 39 00 00), „паси привідні клинові зі з'єднаними кінцями трапецієподібного поперечного перетину з вулканізованої гуми - 186 кг” (код товару відповідно до УКТЗЕД 4010 49 00 00).
Судом встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості вищезазначених товарів та на виконання вимог п. 11 Порядку декларування, від декларанта вимагалися висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, про що було зазначено на зворотному боці кожної декларації митної вартості. Враховуючи те, що запитувані документи декларантом не були надані, згідно з вимогами пункту 14 Порядку декларування посадова особа ВКМВ дійшла до висновку про неможливість використання першого методу (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) для визначення митної вартості даних товарів та визначила митну вартість на підставі наявних відомостей. Другий метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів не застосовано, так як відсутня можливість ідентифікувати товари, що оцінюються, за всіма ознаками ідентичних товарів: а) фізичні характеристики; б) якість та репутація на ринку; в) країна походження; г) виробник. Третій метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовано, так як відсутня можливість ідентифікувати товари, що оцінюються, за ознаками подібних (аналогічних) товарів: а) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; б) країна походження; в) виробник. Четвертий метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосовано, так як відсутня ціна одиниці товару, за якою найбільша партія оцінюваних товарів продавалася б на території України. П'ятий метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не застосовано, так як відсутня ціна за одиницю оцінюваних товарів в країні виробника.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, про правомірність застосування відповідачем при здійсненні митної оцінки шостого (резервного) методу, у зв'язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів.
Суд не погоджується з твердженням позивача щодо застосування в даному випадку Положення про порядок проведення аналізу цін товарів, що імпортуються в Україну, затвердженого Наказом Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки України) та ДМСУ від 01.02.2007 року № 20/85, оскільки відповідно до пункту 4 Положення про порядок проведення аналізу цін товарів, що імпортуються в Україну, запити щодо проведення аналізу цін товарів до Мінекономіки надсилає ДМСУ, а не митний орган в кожному конкретному випадку при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, і тому відповідач не має повноважень по надсиланню запитів щодо проведення аналізу цін товарів до Мінекономіки України.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до с. 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів. Тому саме до компетенції митних органів відноситься встановлення митної вартості товарів.
Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку про правомірність спірних рішень відповідача №102000015/2009/000837/1 від 28.10.2009 року, №102000015/2009/000836/1 від 28.10.2009 року, №102000015/2009/000835/1 від 28.10.2009 року та про відсутність підстав для їх скасування.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, на думку суду, надано всі необхідні докази правомірності дій відповідача при визначенні митної оцінки вищевказаних товарів резервним методом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги приватного виробничо-комерційного підприємства «Трансімпорт», задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 156 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження
На підставі ч.3 ст.160 КАС України виготовлення постанови у повному обсязі відкласти на 15.02.2010р
Суддя підпис ОСОБА_4