Справа № 2а-12461/09/2570
21 січня 2010 р.
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої-судді -ОСОБА_1
при секретарі - Косолаповій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чернігові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша булочка" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
Позивач 17.12.09р. звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові та просить визнати нечинними податкові повідомлення рішення від 07.12.2009 року № 0006242320/0 та № 0006252320/0. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що підприємство правомірно, на законних підставах віднесло до складу валових витрат суми коштів сплачені ТОВ «Лободін Плюс» за поставку обладнання для хлібопекарні, на підставі чинних первинних документів - видаткових та податкових накладних. Тобто підприємство правильно розрахувало та сплатило суму податку на прибуток підприємств та зарахувало суму сплаченого при здійсненні операції ПДВ до складу податкового кредиту. Посилання відповідача на нікчемність вказаного правочину вважає безпідставними, оскільки наявність судового вироку по обвинуваченню ОСОБА_2 (директора ТОВ «Лободін Плюс») за ст.205 КК України само по собі не позбавляє правового значення виданих ТОВ «Лободін Плюс» податкових накладних.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представники відповідача не визнали позовні вимоги, просили в їх задоволенні відмовити та пояснили, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Лободін Плюс» є нікчемними, оскільки згідно з вироком Подільського районного суду м. Києва від 31.03.2009 року ТОВ «Лободін плюс» створено з метою прикриття незаконної діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності, без наміру здійснення господарської діяльності. Тобто, позивачем придбано обладнання у суб'єкта, який взагалі створювався без наміру здійснення господарської діяльності, а тому первинні документи, які складені між ТОВ «Наша булочка» та ТОВ «Лободін плюс» не дають підстав для внесення вартості цих операцій до складу валових витрат підприємства та сплати податку на прибуток підприємств, внесення до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне:
Встановлено, що Державною податковою адміністрацією в Чернігівській області на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до наказу Голови ДПА в Чернігівській області від 03.11.2009 року № 577 була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Наша булочка» з питань достовірності нарахування та сплати сум податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року по взаємовідносинах з ТОВ «Лободін плюс». Про що складено акт перевірки № 47/35-014/33469082 від 26.11.2009 року.
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові ОМ. винесло податкове повідомлення-рішення від 07.12.2009 р. № 0006242320/0, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 65625,00 грн., з них 52083,00 грн. за основним платежем та 13542,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0006252320/0 від 07.12.2009 року, яким визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 62501,00 грн. з них 41667,00 грн. основного платежу та 20834,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Перевіркою встановлено порушення п. 3.1. ст. 3; п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.9 ст. 5; п. 10.1. ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Між ТОВ «Наша булочка» та ТОВ «Лободін Плюс» було укладено договір про поставку № 09 від 02.06.2008 року, згідно якого ТОВ «Лободін Плюс» зобов'язалось передати ТОВ «Наша булочка» обладнання для хлібопекарні, а саме: подову піч DА-13- 1 шт.; візок на подову піч - 2 шт.; тістоміс - 1 шт.; борошнопросіювач UEМ-50 - 2 шт., а ТОВ «Наша булочка» провести оплату за поставлене обладнання по закінченню 2-х місяців терміну (банківських днів) з дня передачі обладнання.
На виконання договору поставки ТОВ «Лободін Плюс» 02.06.2008 року було виписано податкову накладну № 02/06/08 на відвантаження ТОВ «Наша булочка» подової печі DА -13 -1 шт., загальна сума з ПДВ -150 000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 25 000,00) грн.., та видаткову накладну, також видано податкову накладну № 180705 від 18.07.2008 року на відвантаження ТОВ «Наша булочка» візка на подову піч - 2 шт. та тістоміс -1 шт. на загальну суму 50 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.), видаткову накладну. Також ТОВ «Лободін Плюс» видана податкова накладна № 150701 від 15.07.2008 року на відвантаження ТОВ «Наша булочка» борошнопросіювача UEМ -50 - 2 шт. на загальну суму з ПДВ 50000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.) та видана видаткова накладна.
Перевіркою фінансово-господарських операцій ТОВ «Наша Булочка» по взаємовідносинах з ТОВ «Лободін плюс» було встановлено завищення позивачем суми валових витрат на загальну суму 208333, грн., внаслідок чого занижено суму податку на прибуток підприємств.
Згідно п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Проаналізувавши вказані норми, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат підприємства суму в розмірі 208333, грн., а висновки ДПІ в м. Чернігові про заниження суми валових доходів та завищення суми валових витрат підприємства є безпідставними, оскільки основним видом господарської діяльності позивача є - виробництво хліба та хлібобулочних виробів, отже суми сплачені ТОВ «Наша булочка», відповідно до умов договору поставки ТОВ «Лободін Плюс» за обладнання для хлібопекарні є витратами підприємства, які пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, та підтверджені дійсними накладними згідно вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
В ході перевірки ТОВ «Наша булочка» по взаємовідносинах з ТОВ «Лободін Плюс» було встановлено завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 41666,66 грн.
Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
П.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
П.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв"язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
ТОВ «Лободін Плюс» зареєстроване в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 05.12.2007 року, засновником, керівником і головним бухгалтером підприємства є ОСОБА_2 Станом на 25.08.2009 року підприємство знаходиться в стадії ліквідації, Свідоцтво платника ПДВ № 100092757, видане 25.01.2008 року, анульоване 20.07.2009 року ТОВ «Лободін Плюс» звітувало до ДПІ в Голосіївському районі м. Києва по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ «Наша булочка».
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 31.03.2009 року по справі № 1-254-09 встановлено, що ТОВ «Лободін плюс» створено з метою прикриття незаконної діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності, без наміру здійснення господарської діяльності.
ТОВ «Лободін Плюс» у період взаємовідносин з ТОВ «Наша Булочка» не було знято з обліку як платник податків, до єдиного державного реєстру не було внесено запис про припинення його юридичної особи, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, тобто мало право на видачу своїм контрагентам податкових накладних.
Всі суми ПДВ, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які було надано на перевірку. Кожна податкова накладна відповідає вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" і відображає зміст господарської операції, в результаті якої вони складені.
Позивачем податковий кредит сформовано з урахуванням вимог Закону України "Про податок на додану вартість", який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями.
Товарно-матеріальні цінності, придбані у ТОВ «Лободін Плюс» безпосередньо використовуються в основній господарській діяльності позивача, та суми сплаченого ПДВ підтверджені належним чином оформленими накладними, отже підприємство мало право на включення 41666,66 грн. до складу податкового кредиту.
Тому суд вважає, що висновки ДПІ в м. Чернігові про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість є безпідставними.
Суд не погоджується з твердженнями відповідача про нікчемність договору поставки № 09 від 02.06.2008 року, укладеного між ТОВ «Лободін Плюс» та ТОВ «Наша Булочка», оскільки скоєння злочину передбаченого ст. 205 КК України директором ТОВ «Лободін Плюс» не може бути підставою нікчемності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і не позбавляє чинності виданих за цими господарськими операціями накладних та інших документів.
Враховуючи викладене вище, а саме, що витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Наша булочка» підтверджені належними первинними документами, придбане обладнання використовується в господарський діяльності підприємства, тобто ці витрати правомірно віднесені до складу валових витрат підприємства, також що суми сплаченого згідно договору поставки ПДВ підтверджені накладними, які відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», а тому позивачем на законних підставах сформовано податковий кредит, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано всіх вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» а тому позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0006242320/0 та № 0006252320/0 від 07.12.2009 року з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, підлягають задоволенню.
Керуючись ст.160-163 КАС України, суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Чернігові № 0006242320/0 та № 0006252320/0 від 07.12.2009 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: підпис ОСОБА_1
Постанову виготовлено в повному обсязі 28.01.2010р