73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"16" серпня 2011 р. 14 год.12 хв. Справа № 2-а-3078/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Дубровної В.А.,
при секретарі: Філімоновій О.В.,
за участю представників -
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства " Завод крупних електричних машин " до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,
встановив:
У травні 2011 року приватне акціонерне товариство « Завод крупних електричних машин » (надалі - позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області (надалі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011 року за № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 224 010,00 грн., у тому числі за квітень 2010 р. у розмірі 5 335,00 грн., за травень 2010 р. у розмірі 7 140,00 грн., за серпень 2010 р. у розмірі 137 444,00 грн., за вересень 2010 р. у розмірі 9 558,00 грн., за листопад 2010 р. у розмірі 64 533,00 грн.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки, викладені у акті перевірки, та прийняте на його підставі спірне рішення не відповідають нормам діючого законодавства, оскільки всі операції позивача із придбання металопрокату є цілком законними та реальними, що підтверджується оформленими первинними документами, податковими накладними, неналежність оформлення яких не спростована податковим органом в акті перевірки; вартість придбаної продукції за цими операціями сплачена в повному обсязі, у тому числі ПДВ, який входить до складу ціни продукції, що в сукупності надавало право позивачу включити вартість продукції до складу валових витрат цього періоду, а сплачений цим продавцям ПДВ сформувати податковий кредит та включити його до декларацій з ПДВ та розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ. Позивач зазначає, що вимоги Закону України “ Про податок на додану вартість ” щодо формування податкового кредиту та отримання права на бюджетне відшкодування ПДВ, товариством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для зменшення належної до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість. Позивач вважає, що прийнявши спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач фактично застосував до товариства відповідальність за не виконання його контрагентами по ланцюгам проходження товарів податкового зобов'язання, оскільки податковий орган не має можливості перевірити сплату ними до бюджету сум ПДВ з підстав відсутності їх за місцезнаходженням, визнання їх банкрутами чи ліквідованими на час перевірки, відсутністю документів, підтверджуючих господарські операції чи фізичної можливості проводити господарські операції. Даний висновок є неприпустимим, оскільки діюче законодавство виключає відповідальність юридичної особи за безпосереднє невиконання зобов'язань іншою юридичною особою.
Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на те, що за визначенням п. 1.8. ст. 1 Закону України “ Про податок на додану вартість ” бюджетне відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку на додану вартість, тому виникнення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ у нього залежить від сплати до бюджету сум ПДВ постачальниками товарів ( послуг, робіт) по всіх ланцюгах поставки до виробника. Проведеною перевіркою по ланцюгам поставок позивачу товарів до виробника не вдалось встановити факту надмірної сплати ПДВ по кільком постачальникам позивача у другому та третьому ланцюгах за квітень, травень, серпень, вересень, листопад 2010 р. на загальну суму 224 010,00 грн., а тому спірне повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування є правомірними, оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, яка оплачена платником.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи позову та заперечення на нього, вислухавши пояснення представників сторін, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ДПІ проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень, травень, серпень, вересень, листопад 2010 року, про що складений акт від 14.12.2010 року за № 519/230-30769085 ( надалі - ОСОБА_4 перевірки). За результатами встановлених актом перевірки порушень, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011 року за № НОМЕР_1, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 224 010,00 грн.
Висновок акту перевірки ґрунтується на тому, що в порушення п.1.8 ст.1, пп.7.4.1, п. 7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість » від 03.04.97 р. № 168/97-ВР позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 224 010,00 грн., у тому числі -
- у березні 2010 року суму ПДВ у розмірі 5 335,00 грн., у квітні 2010 року суму ПДВ у розмірі 7 140,00 грн., оскільки не можливо підтвердити сплату вказаних сум ПДВ до бюджету постачальником металопрокату по 3 ланцюгу ТОВ « Метал-Інтеграл».
Зокрема, основним постачальником металопрокату у березні 2010 року на суму 752 870,58 грн., у т.ч. ПДВ 125 478,43 грн., та у квітні 2010 року на суму 392 343,07 грн. у т.ч. ПДВ 65 390,42 грн. є ПП « АВС - Троїця » (м. Дніпропетровськ). Згідно відповіді ДПІ у Бабушкінському районі Дніпропетровської області ПП « АВС - Троїця » є посередником, а постачальником йому металопрокату було ТОВ «НВП» Металстройкомплект» (м. Дніпропетровськ), перевіркою якого встановлено, що згідно відповіді ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська встановлено, що одним з постачальників металопрокату в свою чергу було ТОВ «Метал-Інтеграл». Згідно відповіді ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ТОВ «Метал-Інтеграл» має 16 стан - припинення, і свідоцтво платника ПДВ анульовано 20.09.2010 року;
- у липні 2010 року суму ПДВ у розмірі 137 444,00 грн., оскільки не можливо підтвердити сплату вказаних сум ПДВ до бюджету постачальником металопрокату по 3 ланцюгу ТОВ « Карат».
Зокрема, основним постачальником металопрокату у липні 2010 року на суму 392 343,07 грн., у т.ч. ПДВ 65 390,52 грн. є ПП «АВС-Троїця». Згідно відповіді ДПІ у Бабушкінському районі від 19.10.2010 року ПП «АВС-Троїця» є посередником, а постачальником йому металопрокату було ТОВ «ТД»Електромашсервіс» (м. Херсон). Згідно відповіді ДПІ у м. Херсоні проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ТД»Електромашсервіс», згідно якої постачальником металопрокату в свою чергу у даного підприємства було ТОВ «Карат», щодо якого операції по продажу товарів, робіт, послуг з підприємствами - постачальниками визнано нікчемними.
- у серпні 2010 року суму ПДВ у розмірі 9 558,00 грн., оскільки не можливо підтвердити сплату вказаних сум ПДВ до бюджету постачальником металопрокату по 2 ланцюгу ТОВ « Сігматрейд-2009».
Зокрема, постачальником позивачу металу у серпні 2010 року було ПП «АВС-Троїця» на суму 479 715,20 грн. у т.ч. ПДВ 79 952,54, яка включена позивачем до податкового кредиту у вересні 2010 року. Дане підприємство за відповіддю ДПІ у Бабушкінському районі від 19.10.2010 року ПП «АВС-Троїця» є посередником, а постачальником йому металопрокату було ТОВ «Сігматрейд-2009» (м. Донецьк). Відповідно до відповіді ДПІ у Куйбишевському районі ТОВ «Сігматрейд-2009» не могло фактично здійснювати господарські операції з ПП «АВС-Троїця» у зв'язку відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, фінансових (грошових) потоків, які проходили на розрахункових рахунках, тому угоди між ПП «АВС-Троїця» та ТОВ «Сігматрейд-2009» має ознаки нікчемності.
- у жовтні 2010 року суму ПДВ у розмірі 64 533,00 грн., оскільки не можливо підтвердити сплату вказаних сум ПДВ до бюджету постачальником металопрокату по 2 ланцюгу ТОВ « Кит-Авто».
Зокрема, постачальником позивачу металопрокату у жовтні 2010 року на суму 951281,18 грн. у.т.ч. ПДВ 158546,80 грн., яка включена позивачем до податкового кредиту у листопаді 2010 року було ТОВ «ТД «Астат Ресурс» (м. Костянтинівка). Згідно відповіді Костянтинівської ОДПІ постачальником ТОВ «ТД «Астат Ресурс» було ТОВ «Кит-Авто» (м. Донецьк). Дане підприємство за відповіддю ДПІ у Київському районі м. Донецька відсутнє за юридичною адресою, про що складений акт від 16.02.2011 року.
Таким чином, згідно акту перевірки висновок ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні бюджетного відшкодування в квітні, травні, серпні, вересні та листопаді 2010 року ґрунтується виключено на описаних в акті перевірки обставинах діяльності контрагентів позивача у других та третіх ланцюгах поставок, про які ДПІ була повідомлена податковими інспекціями за місцезнаходженням цих контрагентів.
Крім цього, в акті перевірки зазначено, що згідно наданих позивачем податкових декларацій з ПДВ з урахуванням уточнюючого розрахунку та розрахунку суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає за квітень 2010 р. - 643 440,00 грн., за травень 2010р. - 443 416,00 грн., за серпень 2010 р. - 301 307,00 грн., за вересень 2010 р. - 808 594,00 грн., за листопад 296 169,00 грн. Вказані в акті перевірки суми бюджетного відшкодування за перевіряємий період відповідають наданим позивачем податковими деклараціями з ПДВ із відповідними розрахунками сум бюджетного відшкодування. Наведені обставини свідчать про те, що відповідачем не заперечується право позивача на отримання бюджетного відшкодування за вказані періоди 2010 року взагалі, а спірними є факти підтвердження частини цього відшкодування, зокрема, за квітень - на 5 335,00 грн., за травень - на 7 140,00 грн., за серпень - на 137 444,00 грн. , за вересень - на 9 558,00 грн., за листопад - на 64 553,00 грн.
Надавши правову оцінку наведеним відповідачем доводам щодо неправомірності формування позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ, суд виходить з наступного.
На час проведення позивачем вищезазначених господарських операцій правовідносини щодо порядку визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), строки проведення розрахунків регулювалися спеціальними нормами Закону України « Про податок на додану вартість » від 03.04.97 р. № 168/97-ВР ( надалі Закон № 168/97), а саме пунктом 7.7 статті 7 цього Закону.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Отже, Закон № 168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.
Основними видом діяльності позивача є виробництво електродвигунів, генераторів та трансформаторів, які позивач реалізує як на території України, так і на експорт, що підтверджується наданими позивачем деклараціями з ПДВ, зокрема обсяг експортних операцій за квітень 2010 року складає 6 375 877,00 грн., за травень 2010 року - 3 678 896,00 грн.,за серпень 2010 року - 11 646 998,00 грн., за вересень 2010 року - 8 476 554,00 грн., за листопад 2010 року - 8 250 278,00 грн. .
Враховуючи, що позивач є експортером, то перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування у певних податкових періодах, є цілком економічно виправданим та узгоджується з вказаними видами діяльності позивача.
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.
Згідно із пл. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за квітень, травень, серпень, вересень, листопад 2010 року.
Як встановлено судом і підтверджено позивачем копіями податкових накладних, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, платіжних доручень, видаткових та товарно-транспортних накладних, видаткових ордерів про видачу товару зі складу постачальника на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем у протягом березня, квітня, липня, серпня, жовтня 2010 року своїм прямим постачальникам, у тому числі ПП «АВС - Троїця » згідно договору № 09-816 від 25.12.2009 року за чорний металопрокат, ТОВ «Астат-Ресурс» згідно договору № 17/11-2 від 07.12.2009 року за металопродукцію.
Зроблений судом аналіз наданих позивачем договірних документів, товаро - розпорядних документів, податкових накладних та інших первинних фінансово-бухгалтерських документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди, які були предметом перевірки.
Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. Будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість судом встановлені також наступні обставини:
- в якості підтвердження реальності здійснення господарських операцій безпосередньо з ПП « АВС - Троїця» та ТОВ «Астат-Ресурс», суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту, позивач надав наявні в нього документи, які свідчать про пов'язаність статутної діяльності позивача з проведеними ним господарськими операціями з придбання металопродукції у цих постачальників для використання її у виробничій діяльності, а саме факт поставки металопродукції на умовах франко-склад постачальник, про свідчать товарно-транспортні накладні, які засвідчені печатками вантажовідправників - ПП « АВС - Троїця» та ТОВ «Астат-Ресурс», а також печатками та підписами суб'єктів підприємницької діяльності, які надавали позивачу послуги з перевезень - ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_7; документи про оприбуткування позивачем на свій склад металопродукції, отриманої від ПП «АВС - Троїця» та ТОВ «Астат-Ресурс»: прибуткові накладні про надходження товару на склад позивача.
- щодо наявності у безпосередніх постачальників металопродукції ( ПП «АВС - Троїця» та ТОВ «Астат-Ресурс») спеціальної податкової правосуб'єктності; правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням металопродукції, що підлягає використанню у господарській діяльності позивача; факт надмірної сплати податку на додану вартість у ціні металопродукції, що придбані позивачем у безпосередніх його постачальників, то суд зазначає, що ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду ДПІ не посилалась на відсутність вищевказаних обставин або доказів щодо їх спростування не надала.
Що стосується наведених в акті перевірки обставин діяльності контрагентів у другому та третьому ланцюгах поставок, то їх вплив на право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин.
При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.
У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Докази, які б підтвердили той факт, що позивач в момент здійснення господарської операції з безпосередніми постачальниками був обізнаний про обставини діяльності його контрагентів та контрагентів по наступним ланцюгам, в матеріалах справи відсутні. Крім цього, надані відповідачем доводи щодо стану постачальників у другому та третьому ланцюгах, а саме ТОВ « Метал-Інтеграл » - свідоцтво платника ПДВ анульовано 20.09.2010 року; ТОВ « Кит-Авто » відсутнє за юридичною адресою, що встановлено 16.02.2011 року, спростовується відсутністю встановлених обставин на момент здійснення господарських операцій ( березень, жовтень 2010 року) та підтверджують не можливість позивача бути обізнаним про ці обствини.
Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з'ясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.
За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що позивач міг знати, або мав реальну можливість з'ясувати наведені в акті перевірки обставини діяльності вказаних контрагентів на момент придбання у цього постачальника металопродукції у березні, квітні, липні, серпні, жовтні 2010 року.
ДПІ також не надало суду доказів, які б свідчили про те, що позивач систематично проводить свої господарські операції переважно з тими контрагентами, які не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.
Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальників позивача другому та третьому ланцюгах поставок не можуть бути причинами для зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування за квітень, травень, серпень, вересень, листопад 2010 року.
Що стосується встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, то відповідно до положень Закону № 168/97 під цим фактом розуміється сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку при здійсненні фактичних розрахунків з постачальниками за такі товари ( послуги).
ДПІ не заперечує того факту і підтверджує його пунктом 2.5 акту перевірки, що за квітень, травень, серпень, вересень, листопад 2010 року до відшкодування з бюджету позивачем заявлені суми ПДВ, які не перевищують суми цього податку, фактично сплачені позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що підтверджує дотримання позивачем вимог пп. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97.
Твердження ДПІ про те, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету усіма постачальниками відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників до виробника, і несплата податку до бюджету хоча б одним з учасників ланцюга виключає можливість бюджетного відшкодування, суд вважає такими, що не ґрунтується на Законі № 168/97.
З урахуванням встановлених фактичних обставини справи суд приходить до висновку, що господарські правовідносини позивача з безпосередніми постачальниками металопродукції ПП «АВС - Троїця» та ТОВ «ТД «ОСОБА_4 - Ресурс» не мають ознак щодо одержання позивачем доходу саме за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.
Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для зменшення позивачу спірним повідомленням-рішенням сум бюджетного відшкодування, встановивши фактичні обставини проведених позивачем господарських операцій, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Закону України “Про податок на додану вартість” при формуванні податкового кредиту та визначені сум бюджетного відшкодування за квітень, травень, серпень, вересень, листопад 2010 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність зменшення відповідачем спірним рішенням задекларованого позивачем бюджетного відшкодування, та обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2011 р. № НОМЕР_1.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов приватного акціонерного товариства " Завод крупних електричних машин " до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області від 20.05.2011 р. № НОМЕР_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства « Завод крупних електричних машин » витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 серпня 2011 р.
Суддя Дубровна В.А.
кат. 8.2.1