13 березня 2017 року м. Київ К/800/7220/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини польова пошта НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини польова пошта НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати останнього звільнити позивача з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку дії контракту від 03 серпня 2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контракт, укладений між позивачем та відповідачем, припинив свою дію 03 серпня 2016 року, а оскільки позивач не виявив бажання укласти новий контракт, тому відповідач зобов'язаний був звільнити позивача з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку дії контракту.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що контракт був укладений з ним до початку періоду мобілізації, а саме у 2013 році, на час закінчення контракту особливий період не діяв, а тому судами безпідставно застосовано положення частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08 липня 2013 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, за умовами якого ОСОБА_1 зобов'язався проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби та контрактом.
Вказаний контракт набирає чинності з 03 серпня 2013 року, є строковим та укладений на три роки.
Протягом дії контракту і до 25 лютого 2016 року позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 (м. Коломия). Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 25 лютого 2016 року №43 позивача було призначено на посаду старшого водія-електрика радіолокаційної групи військової частини польова пошта НОМЕР_1 .
27 квітня 2016 року позивач звернувся до начальника військової частини польова пошта НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби у запас Збройних Сил України у зв'язку з закінченням строку дії контракту на підставі пункту «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Строки військової служби визначаються у статті 23 цього ж Закону, відповідно до частини 2 якої, для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб офіцерського складу: для громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років; для інших громадян - від 1 до 5 років.
Згідно частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку із закінченням строку контракту (пункт а).
Водночас, відповідно до частини 9 статті 23 вказаного Закону у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.
Стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає особливий період як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Отже, особливий період настає, зокрема, з моменту оголошення мобілізації і охоплює час мобілізації, який закінчується з виданням Президентом України відповідного Указу та здійснення дій, заходів, спрямованих на повернення життєдіяльності країни до режиму роботи і функціонування в умовах мирного часу.
17 березня 2014 року Президентом України прийнято Указ «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ.
Згідно пункту 8 цього Указу він набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.
Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-VІІнабрав чинності з дня його опублікування - 18 березня 2014 року.
За таких обставин, коли особливий період настав з 18 березня 2014 року, тобто під час дії контракту позивача, а законодавець пов'язує продовження дії контракту понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації не з часом дії особливого періоду, а вказує, що з моментом його настання діє особливий порядок продовження контракту військовослужбовців, то дія контракту позивача продовжується понад встановлений строк на період до оголошення демобілізації.
При цьому, судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач не належить до жодної з категорій осіб, для яких передбачена можливість звільнення з військової служби під час дії особливого періоду і перелік яких наведений у частині 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують і ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки викладені в ній обставини і зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а зазначені в касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини польова пошта НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Я.Л. Іваненко