91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
25.12.08 Справа № 6/211.
Суддя Василенко Т.А., розглянувши матеріали за позовом
Державного підприємства “Добропіллявугілля”, м. Добропілля Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дом “Краснолуцький машинобудівний завод”, м. Луганськ
про стягнення 221 769 грн. 45 коп.
за участю представників сторін:
від позивача -Оніпко Н.О., дов. № 1/275 від 12.02.08;
від відповідача -не прибув;
В судовому засіданні 16.12.08 було оголошено перерву до 25.12.08.
Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 221 769 грн. 45 коп., в тому числі пеня у сумі 73 923 грн. 15 коп. та штраф у сумі 147 846 грн. 30 коп.
Представник позивача після перерви в судове засідання не з'явився, але позивачем було надано телеграму, за якою останній просить відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю виїзду представника.
Суд розглянувши вказану телеграму вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивача, оскільки останній був належним чином повідомлений про дату проведення судового засідання, про що свідчить підпис повноваженого представника у запису про оголошення перерви і у позивача було достатньо часу для вирішення питання щодо виїзду повноважного представника до суду.
Також, при оголошенні перерви суд не витребував у сторін додаткових доказів, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, за яким проти позову заперечує, та зокрема вказує на те, що позивач, в порушення умов договору не направив відповідачу письмове повідомлення про наявність на рахунку коштів. Також, відповідач не мав можливості на 09.08.08 виконати свої зобов'язання за договором № 02-01/1-124 від 27.05.08, оскільки отримав підписаний договір лише 14.07.08, про що свідчить відповідний супровідний лист.
Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного.
27.05.08 за результатами відкритих торгів, які відбулися 24.04.08 між Міністерством вугільної промисловості, ДП «Добпропіллявугілля»та ТОВ «Торговий Дім «Краснолуцький машинобудівний завод»укладено договір № 02-01/1-124 про закупівлю обладнання для ВП «Шахта Новодонецька»та ВП «Шахта Добропільська»ДП «Доброопіллявугілля».
Згідно умов договору відповідач поставляє обладнання згідно специфікацій.
09.07.08 відповідно до п. 4.1 договору позивач направив відповідачу письмове повідомлення (факсограму) про наявність на його розрахунковому рахунку коштів, у зв'язку з чим відповідач повинен був поставити товар протягом 40 днів з моменту одержання письмового повідомлення, що останнім в обумовлені строки зроблено не було, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача пеню за затримку поставки товару у сумі 73 923 грн. 15 коп. і 7% штрафу у сумі 147 846 грн. 30 коп.
Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності суд прийшов до наступного.
27.05.08 між Міністерством вугільної промисловості України, Державним підприємством «Добропіллявугілля»і ТОВ «Торговий Дім «Краснолуцький машинобудівний завод»було підписано договір про закупівлю № 02-01/1-124.
За умовами договору ТОВ «Торговий Дім «Краснолуцький машинобудівний завод»- Виконавець»(відповідач у справі) зобов'язується передати у власність ДП «Добропіллявугілля»- «Платнику»(позивачу у справі) зазначений у специфікаціях товар, а останній зобов'язується прийняти та здійснити оплату. Вид та ціна товару викладені у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.
Пунктом 4.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад одержувача) протягом 40 днів з моменту одержання письмового повідомлення про наявність коштів на розрахунковому рахунку позивача для оплати товару.
За доводами позивача, останній, 09.07.08 направив відповідачу письмове повідомлення -факсограму про наявність коштів, що підтверджується відміткою у книзі обліку факсограм.
Оскільки відповідач не виконав умови договору, позивач на підставі п. 9.1 договору нарахував відповідачу штрафні санкції на загальну суму 22 769 грн. 45 коп.
В силу ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Разом з цим, із матеріалів справи вбачається, що товар був переданий відповідачем та отриманий позивачем за актами приймання передачі від 23.09.08 (арк.. справи 22-23).
Як визначено умовами договору, позивач повинен направити відповідачу письмове повідомлення про наявність коштів, що останнім зроблено не було та до суду не надано доказів направлення відповідачу такого повідомлення як 09.07.08 так і взагалі. Відмітка про відправлення факсограми в журналі позивача не може бути доказом відправки відповідачу письмового повідомлення, оскільки вказаний журнал є внутрішнім журналом позивача і його форма не затверджена будь-яким нормативним актом. Також із зазначеного журналу неможливо зробити висновок про відправлення повідомлення саме за текстом, наведеним у листі позивача № 09.07.08 № 4/1093, оскільки в журналі не вказани ні номер ні дата відправляємого документу.
В той же час, відповідачем до суду наданий лист позивача від 14.07.08, за яким зазначено, що відповідачу направляється договір № 02-01/1-124 від 27.05.08 по результатам відкритих торгів, які відбулися 24.04.08 на поставку конвеєрів стрічкових. Тобто, станом на 09.07.08 у відповідача не було вказаного договору і він не міг знати про його підписання, у зв'язку з чим і не мав можливості виконати його умови.
Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави -Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
В силу статей 42, 43, 33 ГПК України правосуддя в господарських сулах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вказані положення позивач при зверненні з позовом мав обґрунтувати свої вимоги поданими суду доказами, а відповідач -спростувати доводи позивача. Тобто, виходячи з наведених приписів, згідно з принципом змагальності саме позивач мав надати суду певні докази допущення відповідачем порушень. У разі ж надання позивачем відповідних доказів та невизнання певних обставин відповідачем, на останнього покладається обов'язок їх спростування.
Так, позивач зобов'язаний довести суду обставини щодо відправлення останньому саме письмового повідомлення про наявність грошових коштів на розрахунковому рахунку, що ним зроблено не було.
На підставі викладеного у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.
На підстав викладеного, ст.19 Конституції України, та керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його
підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Дата підписання рішення -29.12.2008.
Суддя Т.А.Василенко
Помічник судді Т.В.Шкуть