91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
22.12.08 Справа № 17/117
За позовом Закритого акціонерного товариства «Сармат», м. Донецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дістрібюшн Вікторі Компані», м. Луганськ
про стягнення 224 900 грн. 00 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача - Храброва А.М., довіреність № 2006/718 від 20.06. 2008;
від відповідача -не прибув.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в розмірі вартості неповернутої тари в сумі 224 900 грн. 00 коп.
Представником відповідача до канцелярії суду було подано клопотання від 08.12.2008, яким він просив суд перенести розгляд справи на іншу дату для проведення акту звірки з позивачем, у зв'язку з тим, що після подання позовної заяви ЗАТ «Сармат»до господарського суду, відповідачем ТОВ «Дістрібюшн Вікторі Компані»проведене часткове погашення заборгованості, шляхом повернення частини кег. Зазначене клопотання судом було задоволено.
Проте, відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання 17.11.2008, 08.12.2008, 22.12.2008 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстр. номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.
З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Крім того, до канцелярії суду надійшло клопотання від представника ЗАТ «Сармат»по довіреності, без вказання її номеру та дати, Любченко Н.А., в якому позивач просить відкласти розгляд справи у зв'язку з необхідністю розгляду листа від відповідача, а також у зв'язку з хворобою представника. Довіреність до клопотання не прикладена.
Зазначене клопотання судом не розглядається з огляду на наступне. В судове засідання прибув представник позивача Храброва А.М. (довіреність № 2006/718 від 20.06. 2008 міститься в матеріалах справи), яка в письмовому поясненні зазначила, що в юридичній службі ТОВ «Сармат»відсутні працівники з таким прізвищем, жодна довіреність на Любченко Н.А. позивачем не видавалась.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників, які прийняли участь у судовому засіданні, суд
Між Закритим акціонерним товариством «Сармат», як Компанією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дістрібюшн Вікторі Компані» (відповідач у справі), як Дистрибутором, був укладений договір дистрибуції № 115 від 27.03.2006 (далі - Договір), згідно якого Компанія зобов'язується поставити продукцію (пиво в кеговій упаковці), а Дистрибутор зобов'язався надавати Компанії послуги по дистрибуції пива, своєчасно оплачувати продукцію та у встановлений строк повертати оборотну тару та не перевищувати встановлені Кредитні ліміти.
Пунктом 10.1 Договору встановлено, якщо замовленням або додатковою угодою не встановлено інше, тара (кеги) по даному Договору є зворотною. Заставна вартість зворотної тари встановлюється Компанією на момент відвантаження продукції зазначається в товарно-транспортній накладній. Сертифікат на повернення упаковки багаторазового використання Компанія не виписує. Про обов'язковість повернення тари Компанія зазначає у товарно-транспортній накладній.
Як встановлено пунктом 10.2 Договору, Дистрибутор зобов'язаний повернути тару Компанії не пізніше строку кредиту по тарі.
Додатком 3а до Договору відповідно до основних принципів кредитної політики встановлено, що у зимовий період з 1 жовтня по 31 березня кредит по тарі складає до 20 днів, а у літній сезон з 1 квітня по 30 вересня -15 днів.
Пунктом 12.4 Договору зазначено, що у випадку неповернення зворотної тари або повернення її не в повному обсязі у встановлені строки, Компанія має право відмовитись від прийняття тари в натурі та вимагати уплати вартості таври (з урахуванням НДС) на свій розсуд: по заставним цінам або по ринковим цінам на таку ж нову тару на дату пред'явлення такої вимоги (а у випадку подання позову -на дату позову).
На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу продукцію у зворотній тарі, що підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с.7-150; т. 2, а.с.1-108). Всього позивачем було відвантажено відповідачу кег 30 л. у кількості 191 шт. на суму 57300 грн. та кег 50 л. у кількості 23746 шт. на суму 9498400 грн.
Однак, відповідачем у визначені Договором строки було повернуто кег 30л. у кількості 188 шт. на суму 56400 грн. та кег 50 л. у кількості 23186 шт. на суму 9274400 грн., що підтверджується накладними (т. 2, а.с.109-150; т.3, а.с.1-150; т.4 а.с.1-62).
Борг по тарі склав 3 кега на 30 л. на суму 900 грн. та 560 кег 50л. На суму 224000 грн.
У зв'язку з простроченням відповідачем повернення тари в повному обсязі, позивач звернувся до нього з претензією № 1553 від 31.03.2008 з вимогою перерахувати на рахунок позивача вартість неповернутої тари.
Відповідач надав відповідь на претензію № 1/05 від 28.05.2008, де зазначив про наявність заборгованості по кегах з боку ПП Прилепської І.В. та неможливість у зв'язку з цим повернути тару.
У зв'язку з неповерненням тари, відповідач завдав позивачу збитків у сумі 224900 грн., що складають вартість неповернутої тари, за стягненням яких позивач звернувся до суду.
Представником відповідача до канцелярії суду було подано клопотання від 08.12.2008, яким він просив суд перенести розгляд справи на іншу дату для проведення акту звірки з позивачем, у зв'язку з тим, що після подання позовної заяви ЗАТ «Сармат»до господарського суду, відповідачем ТОВ «Дістрібюшн Вікторі Компані»проведене часткове погашення заборгованості, шляхом повернення частини кегів. Зазначене клопотання судом було задоволено.
Однак, як зазначив представник позивача, звірення розрахунків проведено не було, а також не відбулося ані повне ані часткове погашення заборгованості з боку відповідача. Вказаним клопотанням відповідач ввів суд в оману.
Листом без номеру та дати, що надійшов до позивача факсимільним зв'язком, відповідач повідомив, що кеги у кількості 33 шт. (25 шт. -комбі, 8 штук -Сармат) було доставлено разом з супровідними документами на склад ТОВ «Кег-Сервіс». У зв'язку з цим представникам позивача необхідно прибути на склад ТОВ «Кег-Сервіс»та перевезти їх на склад позивача.
Відзиву та пояснень стосовно суті спору відповідачем не надано.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані позивачем докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Отже, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем зобов'язання по поверненню тари та несплати на вимогу позивача, відповідно до п. 12.4 Договору, її вартості.
Відповідачем не надано доказів повернення тари у необхідній кількості (3 кега на 30 л. на суму 900 грн. та 560 кег 50л. На суму 224000 грн.) або перерахування вартості неповернутої.
Щодо часткового погашення заборгованості відповідачем вже після подання позову, то ці доводи спростовуються поясненнями позивача від 22.12.2008, оскільки ТОВ «Кег-Сервіс»не є структурним підрозділом позивача, а є самостійною юридичною особою, яка не зобов'язувалась виконувати посередницькі функції між сторонами по поверненню тари. Станом на 22.12.2008 на склад ЗАТ «Сармат» (місце знаходження: м. Донецьк, пр-т. Ілліча, 106) бочки КЕГ від відповідача не повертались.
Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 ГК України визначає склад та розмір відшкодування збитків, зокрема, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Приймаючи до уваги наведене, а також те, що розмір збитків визнається судом обґрунтованим, оскільки складається з вартості неповернутої тари, та підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги слід задовольнити повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Позивачем в судовому засіданні 22.12.2008 надано заяву № 12-6144 від 19.12.2008 про вжиття заходів для забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові суми, належні відповідачу в розмірі позовних вимог, а саме -227267 грн. та заборонити відчуження рухомого та нерухомого майна відповідача, у зв'язку з великою сумою позовних вимог.
Відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до п.3 Роз'яснення Вищого господарського суду від 23.08.1994 №02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Однак, позивачем не наведено обґрунтування та не надано докази про те, що невжиття заявлених заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
За таких обставин, вимога позивача про вжиття заходів для забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дістрібюшн Вікторі Компані», м. Луганськ, вул. Лутугінська, 133, ідентифікаційний код 33241310 на користь Закритого акціонерного товариства «Сармат», м. Донецьк, пр-т Ілліча, буд. 106, ідентифікаційний код 00377457, збитки у сумі 224900 грн., витрати по оплаті держмита у сумі 2249 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., видати наказ.
3. Заяву Закритого акціонерного товариства «Сармат»№ 12-6144 від 19.12.2008 про вжиття заходів для забезпечення позову відхилити.
У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 26.12.2008.
Суддя О.С. Фонова