Кіровоградської області
"30" жовтня 2009 р.Справа № 5/136
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у судовому засіданні справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопласт", м. Нікополь Дніпропетровської області
до відповідача: дочірнього підприємства "Аргон-центр" приватного підприємства "Газопровод", м. Кіровоград
про стягнення 37282,61 грн.
Представники сторін:
від позивача - Довбиш С.Є., представник довіреність № 26 від 28.10.2009,
від відповідача - участі не брав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопласт" звернулося до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з дочірнього підприємства "Аргон-центр" приватного підприємства "Газопровод" основної заборгованості у розмірі 24848,11 грн., трьох процентів річних у розмірі 1466,38 грн., інфляційних втрат у розмірі 10968,12 грн.
Ухвалою господарського суду від 30.09.2009 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження в справі.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення йому поштового відправлення № 4854351, але не надав відзиву на позовну заяву, клопотань до суду не надходило, тому на підставі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопласт" - продавець, та дочірнім підприємством "Аргон-центр" приватного підприємства "Газопровод" - покупець, 05.09.2007 року укладено договір № 26 (далі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (поліетиленові труби та фітінги до них), а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.
Ціна, кількість та асортимент, строки передачі товару зазначаються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п.п. 2.2., 2.3. Договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця шляхом 50% передоплати протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку продавцем. Кінцевий розрахунок покупець здійснює не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару.
Загальна сума договору визначається сумою специфікації і орієнтовно становить 1000000,00 грн. (один мільйон гривень) разом з ПДВ 166666,67 грн. (сто шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість, 67). Покупець здійснює повну оплату загальної суми договору або специфікації не пізніше 31.08.2007 року.
02.11.2006 року сторонами Договору підписано додаткову угоду № 1 згідно якої у договорі № 26 від 05.09.2006 року строк оплати поставленого у вересні товару згідно видаткових накладних № 133 від 08.09.2006 року, № 139 від 11.09.2006 року, № 140 від 12.09.2006 року. № 142 від 13.09.2006 року, № 147 від 15.09.2006 року встановлено протягом 5 днів з моменту підписання даної угоди.
Поставка товару була здійснена на загальну суму 116851,70 грн. (п.1 та 2).
Крім того, за вказаною додатковою угодою покупець зобов'язався оплатити товар у строк згідно п. 1 даної додаткової угоди. У випадку прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 20% вартості неоплаченої партії товару. Сплата штрафу не звільняє від сплати пені згідно п. 5.2. Договору № 26 від 05.09.2006 року.
20.08.2007 року сторонами складено та підписано специфікації № 1 на суму 27132,00 грн., № 2 - 99373,57 грн., № 3 - 27972,00 грн., № 4 - 43707,00 грн., № 5 - 7584,00 грн.
Позивач виставив відповідачу для оплати рахунки-фактури: № СФ-0000176 на суму 27972,00 грн., № СФ-0000181 - 43707,00 грн., № СФ-0000191 - 7584,00 грн., № СФ-0000167 - 27132,00 грн., № СФ-0000173 - 99373,57 грн., № СФ-0000133 - 27132,00 грн.
Позивач передав відповідачу товар, а саме поліетиленові труби та фітінги до них, за видатковими накладними № РН-0000133 на суму 27132,00 грн., № РН-0000139 - 99373,57 грн., № РН-0000140 - 27972,00 грн., № РН-0000142 - 43707,00 грн., № РН-0000147 - 7584,00 грн.
Товар отримав представник відповідача Вовченко В.В. за довіреностями ЯМС № 713063 від 12.09.2006 року, ЯМС № 713066 від 13.09.2006 року, ЯМС № 713060 від 08.09.2006 року, ЯМС № 713062 від 11.09.2006 року.
В матеріалах справи містяться накладні на повернення відповідачем товару № ВН-0000001 від 24.10.2006 року на суму 12540,00 грн., № ВН-0000002 - 36615,46 грн., № ВН-0000003 - 2005,20 грн., № ВН-0000004 - 37107,00 грн., № ВН-0000005 - 652,80 грн., всього відповідачем повернуто товару на суму 88920,46 грн.
Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, а саме: 11.12.2006 року перерахував 30000,00 грн., 15.12.2006 року - 40000,00 грн., 19.12.2006 року - 20000,00 грн., 29.08.2007 року -1000,00 грн., 30.09.2007 року - 1000,00 грн. що засвідчено відповідними виписками з банківського рахунку позивача. Отже, відповідачем сплачено кошти за товар на суму 92000,00 грн.
Відповідач надіслав позивачу гарантійні листи від 01.11.2007 року та від 06.05.2008 року в яких гарантував виплатити заборгованість відповідно до 15.12.2007 року та до 10.06.2008 року.
Станом на день розгляду справи відповідач не сплатив основну заборгованість в розмірі 24848,11 грн.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися (від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до правил частин 2, 3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
На підставі викладеного та умов договору вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 24848,11 грн. підлягає задоволенню.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з цим, грошовим зобов'язанням боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Позивач на суму боргу нарахував індекс інфляції за період з вересня 2007 року по серпень 2009 року в розмірі 10968,12 грн.
Згідно повідомлення Державного комітету статистики України індекс інфляції за період з вересня 2007 року по серпень 2009 року включно складає 145,28 %, тому заборгованість з урахуванням індексу інфляції становить 36101,42 грн., при цьому інфляційні втрати позивача за цей період становлять 11253,31 грн.
Також позивачем на суму боргу нараховані три проценти річних за період з 04.09.2007р. по 21.09.2009р. в розмірі 1466,38 грн.
Господарським судом зроблено розрахунок трьох процентів річних за період з 04.09.2007 року по 21.09.2009 року в сумі 1525,61 грн.
Позивачем не подано заяви про вихід за межі позовних вимог, тому стягненню підлягає позовних вимог розмір втрат від інфляції за період з вересня 2007 року по серпень 2009 року в сумі 10968,12 грн., трьох процентів річних за період з 04.09.2007 року по 21.09.2009 року в сумі 1466,38 грн.
З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 24848,11 грн., трьох проценти річних у розмірі 1466,38 грн., втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 10968,12 грн., всього 37282,61 грн. підлягають задоволенню.
За платіжним дорученням № 201 від 24.09.2009 року на суму 315,00 грн. позивач сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством. А саме, відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 1258 від 21.12.2005 року, в редакції постанови № 825 від 05.08.2009 року, розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу становить 236,00 грн.
Позивач подав клопотання про повернення йому частини витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 79 грн., що сплачені в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.
У відповідності до п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258 із змінами, повернення витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу здійснюється в порядку, передбаченому для повернення державного мита.
Згідно ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.
Згідно п. 1 частини 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 № 7-93 із наступними змінами, у разі внесення мита в більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством, це мито підлягає поверненню частково.
Отже, у даному випадку позивачу слід повернути частину витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 79 грн., які сплачені за платіжним дорученням № 210 від 25.09.2009 року на суму 315,00 грн. в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.
Згідно правил ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРIШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з дочірнього підприємства "Аргон-центр" приватного підприємства "Газопровод" (м. Кіровоград, вул. Кропивницького, 165, ідентифікаційний код 30663139) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопласт" (Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Кооперативна, 3, ідентифікаційний код 33662096):
- основний борг у розмірі 24848,11 грн., три проценти річних у розмірі 1466,38 грн., втрати з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 10968,12 грн., всього 37282,61 грн.;
- судові витрати у справі на державне мито в сумі 372,83 грн., інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.
Наказ видати.
Повернути з Державного бюджету, УДК у м. Кіровограді, рахунок 31218259700002 у ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, код ЄДРПОУ 24145329, код бюджетної класифікації 22050000, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопласт" (Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Кооперативна, 3, ідентифікаційний код 33662096): частину витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 79 грн., які сплачені за платіжним дорученням № 201 від 24.09.2009 року на суму 315,00 грн. в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.
Видати довідку про повернення частини витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Платіжне доручення № 201 від 24.09.2009 року на суму 315,00 грн. залишається в справі.
Рішення у справі набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя О.А. Змеул