ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/312 06.11.09
За позовом Дочірнього підприємства «Прем'єр Експо»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок сувенірів»
про стягнення 17 889,29 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Котікова О.В. (довіреність № б/н від 01.09.2009 р.)
Від відповідача: не з'явилися.
Дочірнє підприємство «Прем'єр Експо»(позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок сувенірів»(відповідача) про стягнення 17 889,29 грн. заборгованості відповідно до рахунків-фактур. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 17 889,29 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по поставці товару не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.10.2009 р. порушено провадження у справі № 39/312 та призначено справу до розгляду на 19.10.2009 р. о 14:20 год.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.10.2009 р., подав усне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.10.2009 р., подав усні пояснення по справі, якими позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 17 889,29 грн.
В судовому засіданні, призначеному на 19.10.2009 р., відповідно до наданої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, судом встановлено, що відповідач знаходиться за іншою адресою, ніж вказаною позивачем в позовній заяві.
Ухвалою суду від 19.10.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 06.11.2009 р. о 10:30 год. та зобов'язано позивача направити відповідачу позовну заяву з додатками за адресою вказаною в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а саме: 01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А, докази направлення надати суду.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 06.11.2009 р., подав усне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/312 від 19.10.2009 р. направлене відповідачу - за адресою, вказаною в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а саме: 01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А, що підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці ухвали суду.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).
Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/312 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 06.11.2009 р. від останнього до суду не надходило.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.
В судовому засіданні, призначеному на 06.11.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
Між Дочірнім підприємством «Прем'єр Експо» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будинок сувенірів»(відповідач) було досягнута усна домовленість на купівлю сувенірної продукції на загальну суму 24 900,00 грн.
Судом встановлено, що 11.09.2006 р. позивач оплатив в повному обсязі рахунок-фактуру № 290 від 17.08.2006 р., виставлений відповідачем для оплати за сувенірну продукцію, що підтверджується банківською випискою від 11.09.2009 р. (копія в матеріалах справи).
Відповідно до видаткової накладної № 51/2 від 15.03.2007 р., відповідач поставив позивачу сувенірну продукцію на суму 3729,60 грн.
Відповідно до видаткової накладної № 196/1 від 12.10.2007 р., відповідач поставив позивачу сувенірну продукцію на суму 3281,11 грн.
Факт заборгованості відповідача перед позивачем підтверджує підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків від 06.11.2007 р. за період з 11.09.2006 р. по 12.10.2007 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 17 889,29 грн.
Проте сувенірну продукцію на суму 17 889,29 грн., станом на час подання позивачем позову до суду, не поставив, чим порушив покладені на нього зобов'язання щодо своєчасної поставки Товару.
Позивач 03.02.2009 р. звернувся до відповідача з претензією-попередженням № 03/02, якою відмовляється від недопоставленої сувенірної продукції та просив відповідача повернути грошові кошти в розмірі 17 889,29 грн., сплачені за продукцію, яку поставлено позивачу не було.
Відповідач 19.02.2009 р. вищевказану претензію отримав, однак залишив її без відповіді та задоволення.
Станом на день подання позову до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем складала 17 889,29 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України у спрощений спосіб було укладено господарський договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що позивачем належним чином виконані зобов'язання по оплаті за поставку сувенірної продукції, що підтверджується банківською випискою та оплаченим рахунком-фактурою (копії в матеріалах справи).
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
У зв'язку з вищенаведеним у відповідача виникла заборгованість за не поставлений товар у розмірі 17 889,29 грн., яка визнається відповідачем.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Зібрані у справі докази свідчать, що відповідачу було сплачено грошові кошти в розмірі 24 900,00 грн., але зобов'язання по поставці товару відповідач виконав лише частково, поставивши позивачу сувенірну продукцію на суму 7010,71 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 17 889,29 грн.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 17 889,29 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на відповідача. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 179,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок сувенірів»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А; код ЄДРПОУ № 32386000; рр 26003300101114 в АБ «Східно-Європейський Банк»; МФО 322658), а у разі відсутності коштів - з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Дочірнього підприємства «Прем'єр Експо»(03150, м. Київ, вул.. Червоноармійська, 57/3; код ЄДРПОУ № 30856806; рр № 26009170683 в ВАТ «Райффайзен банк Аваль»в м. Києві, МФО 380805) 17 889,29 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять грн. 29 коп.) основного боргу, 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О. В.