ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 6/220 17.09.09
За позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
До відповідача-1 Центральне територіальне управління капітального будівництва Міністерства оборони України
До відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугове»
Про визнання недійсним договору
Суддя Ковтун С.А.
Представники учасників процесу:
Від прокуратури не з'явились
Від позивача не з'явились
Від відповідача-1 не з'явились
Від відповідача-2 Севериненко В.А. (за дов.)
До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України (відповідача-1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Лугове»(відповідача-2) про визнання недійсним договору № 7-23/04 від 12.05.2004 р..
Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладені договору не було досягнуто згоди щодо істотних умов, зокрема, предмету та строку дії спірного договору.
Ухвалою суду від 23.03.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/220.
У судове засідання 27.04.2009 р. представник відповідача-2 не з'явився, розгляд справи було відкладено на 25.05.2009 р..
У вказане засідання представники позивача та відповідача не з'явились. Відповідачем-1 подано клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 18.06.2009 р..
Позивач та відповідач-2 на виклик суду не з'явились.
У свою чергу, відповідач-1 подав клопотання про заміну його як неналежного відповідача належним відповідачем - Центральним територіальним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі ст. 24 ГПК України, яке, відповідно до додаткової угоди від 06.06.2009 р. до спірного договору, є замовником будівництва.
Суд задовольнив вказане клопотання, відклавши розгляд справи.
Відповідач-2 на виклик суду не з'явився.
Вимоги, викладені в ухвалі суду від 18.06.2009 р., не виконані.
Розгляд справи було відкладено на 17.09.2009 р..
Представники прокуратури, позивача та відповідача-1 на виклик суду не з'явилися, про день та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача-2, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
12.05.2004 р. між центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України, в особі начальника управління, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лугове»(пайовиком) укладено договір № 7/23-04 на пайову участь у будівництві житла (далі -Договір).
Предметом договору є будівництво групи житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового торгівельного та адміністративного призначення згідно з проектно-кошторисною документацією на земельній ділянці загальною площею 7,0838 га по вул. Лугова, 6, у м. Сімферополі (далі -об'єкт) ( п. 2.1.1. Договору); забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей в порядку пайової участі за рахунок будівництва об'єкту ( п. 2.1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1.4 Договору з метою прискорення забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, пайовик, має право надати замовнику в межах належної останньому, відповідно до результатів будівництва об'єкту, з рахунку частки загальної площі квартир відповідно до п. 3.2.1. договору, квартири в закінчених будівництвом будинках в інших, ніж місто, регіонах України та в інших районах міста у порядку та на умовах, що визначені абзацом другим п.п. 3.2.1 Договору.
Згідно з п. 3.2.1 Договору замовник отримує квартири, загальна площа яких становить 12 % від загальної площі об'єкту. З метою прискорення забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, відповідно до п. 2.1.4 Договору, сторони узгодили і встановили, що квартири загальною площею, визначеною цим підпунктом, отримуються замовником починаючи з третього кварталу 2004 року в м. Сімферополі та інших регіонах України.
Пунктом 3.3 Договору визначено, що з метою надання пайовику можливості на залучення інвестицій від третіх осіб, сторони, до введення об'єкту в експлуатацію, шляхом укладення відповідного протоколу визначають орієнтовний перелік квартир і приміщень, що будуть закріплені між сторонами по результатам будівництва об'єкту.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що при укладені договору не було досягнуто згоди щодо істотних умов, а саме предмету Договору та строків виконання зобов'язання.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частинами 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Спірний договір, відповідно до істотних умов, не є договором підряду (капітального будівництва), також він не відноситься до договору купівлі-продажу, оскільки на час укладання договору квартири тільки будувались, тобто майна не існувало, отже фактично позивач набував за договором право на майно, що буде створене в майбутньому. За своєю правовою природою спірний договір є інвестиційним договором.
Укладеним сторонами інвестиційним договором було визначено найменування та кількість виконуваних робіт.
Оскільки законом не передбачено таких істотних умов інвестиційного договору, як адресний перелік квартир, які отримує замовник, орієнтовний перелік квартир та приміщень, що будуть закріплені за сторонами, та графік фактичного терміну будівництва, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Крім того, доказами, наданими в матеріали справи, підтверджується введення в експлуатацію 4-х секційного житлового будинку на 47 квартир 2-х пускового комплексу будівництва групи житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою м. Сімферополь вул. Лугова, 4, та розподіл квартир між сторонами.
Таким чином, розподіл квартир зданих в експлуатацію свідчить про виконання сторонами умов Договору.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доведення вказаних обставин, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
У той же час, укладаючи Договір, сторони погодили умову про предмет договору та строк його дії. На час розгляду справи відбулось виконання Договору.
Жодних інших доказів на підтвердження того, що відповідачі не досягли згоди щодо істотних умов договору № 7/23-04 на пайову участь у будівництві житла від 12.05.2004 р. позивачем не надано.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доказами, наданими позивачем, не доведено підстав недійсності договору № 7/23-04 на пайову участь у будівництві житла від 12.05.2004 р..
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги належним чином необґрунтовані, документально не доведені та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
У позові відмовити повністю.
Суддя С.А. Ковтун
Рішення підписано 05.11.2009 р..