Справа № 161/16391/16-а
Провадження № 2-а/161/226/17
03 березня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Олексюка А.В.,
при секретарі - Маковецькій Т.М.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідача - Дубель А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Каскад» ОСОБА_1 до головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Дубеля Андрія Івановича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення, -
Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Каскад» ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Дубеля А.І. про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою відповідача в справі про адміністративне правопорушення № 333 від 18.11.2016 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188 42 КУпАП та накладено штраф в розмірі 5100 грн.
Позивач не погоджується з вказаною постановою, вважає її протиправною, оскільки була винесена на підставі перевірки товариства, яка фактично не проводилась.
Просить суд, з врахуванням збільшених позовних вимог, поновити строк звернення з адміністративним позовом до суду, визнати протиправною та скасувати вищевказану постанову, стягнути з відповідача в його користь понесені витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали збільшені позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві. Просили суд позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав. Просив суд в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.
Згідно із статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Згідно пункту 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №439/2011 від 08.04.2011 року, основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, зокрема, здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.
Постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 року затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно із пунктами 3 та 5 даного Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
Відповідно до пункту 7 Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності приписів та вимог інспекцій; перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Згідно ч. 1,2 ст. 244-6 КУпАПоргани державного архітектурно-будівельного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п'ятої), частини перша та друга статті 188-42. Від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад - щодо об'єктів, розташованих в межах населених пунктів (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п'ятої), частини перша та друга статті 188-42); керівники структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об'єктів, розташованих в межах міст Києва та Севастополя (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п'ятої), частини перша та друга статті 188-42); головні інспектори будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі - щодо об'єктів, розташованих на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, за межами населених пунктів та в межах населених пунктів, в яких не утворено органів державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п'ятої), частини перша та друга статті 188-42).
Ч. 1 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Судом встановлено, що у зв'язку з необхідністю перевірки виконання вимог припису № 22 від 08.04.2013 року щодо усунення порушень містобудівного законодавства, а саме: відсутня документація на право експлуатації об'єкта, відповідачем було проведено позапланову перевірку.
За результатами даної перевірки складено акт від 10.11.2016 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 не виконав вимоги припису № 22 від 08.04.2013 року щодо усунення порушень містобудівного законодавства, а саме: відсутня документація на право експлуатації приміщення з магазином і офісом, який знаходиться за адресою: вул. Косачів,8, м. Ковель, чим порушив вимоги підпункту а п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз. 6 п. 7, абз. 3 підпункту 3 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурного-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМУ № 533 від 23.05.2011 року (а.с. 7).
10.11.2016 року відносно ТзОВ «ВКП «Каскад» був складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (а.с. 9) та винесений припис від 10.11.2016 року, яким зобов'язано позивача усунути виявленні порушення до 01.02.2017року (а.с. 8).
За результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, на підставі акта перевірки та протоколу від 10.11.2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Управління ДАБК інспекції у Волинській області винесено постанову №33 від 18.11.2016 року, якою ТзОВ «ВКП «Каскад» позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188 42 КУпАП та накладено штраф в розмірі 5100 грн. (а.с. 11-12).
Статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», порушення якої вказано в оскаржуваному рішенні, як і підстава для накладення штрафу, регулюється порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Частинами 8, 10 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється. Замовник відповідно до Закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації.
Пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 року «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» визначено, що експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Як вбачається з свідоцтва про право власності від 13.06.2001 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 12.06.2001 року № 229 «Про оформлення права власності на установи», позивачу належить на праві приватної власності нежитлове приміщення площею 234,1 кв.м., яке знаходиться по вул. Косачів, 8, в м. Ковелі, Волинської області.
Разом з тим, добудову до власних приміщень загальною площею 67,1 кв.м. на незаконність якої вказує відповідач, була проведена позивачем у 1997 році та рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради від 20.04.2000 року № 143 «Про погодження добудови до власних приміщень» прийнята в експлуатацію.
Також, в судовому засіданні встановлено, що в подальшому за рахунок перепланування внутрішніх приміщень відбулося зменшення загальної площі на 3,7 кв.м., що підтверджується проведеною в 2003 році технічною інвентаризацією вищевказаного приміщення.
04.06.2003 року на замовлення ТзОВ «ВКП «Каскад» КП ВОБТІ було виготовлено технічний паспорт на приміщення, розташоване за адресою: вул. Косачів, 8, м. Ковель, відповідно до якого загальна площа приміщення складає 230,4 кв.м. Згідно експлікації приміщень по плану даного приміщення, воно складається з магазину загальною площею 41,5 кв.м. та адміністративного корпусу загальною площею 188,9 кв.м.
Згідно статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до статтей 320, 321 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Як вбачається з Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно за ТзОВ «ВКП «Каскад» зареєстроване право власності на нежитлове приміщення загальною площею 230,4 кв.м.
За таких обставин, суд вважає, що ТзОВ «ВКП «Каскад» з моменту державної реєстрації права власності набуло права володіти, користуватися та розпоряджатися нерухомим майном, розташованим за адресою: вул. Косачів, 8, м. Ковель загальною площею 230,4 кв.м.
Так, частиною 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Згідно пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, зазначена норма передбачає певний порядок, відповідно до якого реєстрація права власності на об'єкт містобудування є завершальним етапом всього процесу будівництва, тобто свідчить про завершення останнього.
Таким чином, реєстрація права власності на об'єкт містобудування є завершальним етапом всього процесу будівництва, тобто свідчить про завершення останнього.
З наведеного випливає, що факт державної реєстрації об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно свідчить про те, що такий об'єкт є прийнятим в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Враховуючи викладене, видані позивачу документи про право власності підтверджують прийняття ТзОВ «ВКП «Каскад» в експлуатацію приміщення загальною площею 230,4 кв.м.
Крім того, з дослідженого судом технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна станом на 04.06.2003 року вбачається, що він не містить записів про самочинне будівництво.
Також із Витягу реєстру прав власності на нерухоме майно слідує, що зменшення площі на 3,7 кв. м. за рахунок реконструкції та переобладнання проведено згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 року.
Відтак, орган, на який покладено обов'язок оцінювати технічний стан будівель на час проведення технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна не виявив жодних елементів самочинного будівництва і порушень законодавства.
Разом з тим, з дня набрання чинності Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 року № 208/94-ВР (введений в дію постановою Верховної Ради України № 239/94-ВР від 10.11.1994 року), стаття 1 Закону встановлювала відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, в той час як Закон у первинній його редакції не передбачав відповідальності за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію. Вперше таке положення закріплено у цьому Законі 24 жовтня 2000 року шляхом доповнення частини першої статті 1 абзацом, що встановлював відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями (Закон України від 21 вересня 2000 року № 1988-ІІІ).
Отже, погодження добудови до існуючих приміщень, загальною площею 67,1 кв.м., виробничо-комерційному підприємству «Каскад» по вул. Косачів, 8, в м. Ковелі на власній території у відповідності до Державного акту на право постійного користування землею за № 118 від 28 жовтня 1997 року, відбулось згідно рішення виконавчого комітету Ковельської ради від 20.04.2000 року № 143 «Про погодження добудови до власних приміщень» вже після проведення ТзОВ «ВКП «Каскад» такої добудови в межах правових норм і в спосіб встановлений тими законодавчими актами України, які були чинними на той час.
Зазначена позиція узгоджується з висновками, які зробив Верховний Суд України під час перегляду адміністративної справи № 21-433а/13 у спорі аналогічної категорії та вказав у постанові від 04.03.2014 року.
Таким чином, суд вважає, що посилання відповідача на недотримання ТзОВ «ВКП «Каскад» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» в редакції цих нормативно-правових актів, яка діяла станом на квітень 2013 року є безпідставними.
У частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним нормам, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача.
Таким чином, з наведених вище підстав адміністративний позов слід задовольнити.
Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено,що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, вимога позивача про стягнення в його користь з відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань суму в розмірі 551,20 грн. сплаченого та документального підтвердженого судового збору та 3000,00 грн. витрат на правову допомогу підлягає до задоволення.
Разом з тим, позивачу слід поновити строк звернення з позовом до суду, оскільки пропущений з поважних причин, оскільки копію оскаржуваної постанови позивач отримав 24.11.2016 року рекомендованим листом.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 159, 160, 163, 167, 171-2 КАС України, на підставі ст.ст. 268, 280 КУпАП, -
Поновити строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 333 в справі про адміністративне правопорушення від 18.11.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 188-42 КУпАП.
Стягнути з відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят однієї) гривні 20 коп. сплаченого та документального підтвердженого судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на правову допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк