15 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2411/15
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.
суддів - Градовського Ю.М., Косцової І.П.
за участю секретаря - Скоріної Т.С.
представника апелянта - Плечій В.В.;
представника третьої особи - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу фермерського господарства «Оазис» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства «Оазис» до Врадіївської районної державної адміністрації, державного реєстратора Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області Лавріненко Вікторії Олександрівни про скасування рішень,
треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділ Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області,
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватне підприємство «Виробничо-комерційне підприємство «Каро», -
У липні 2015 року фермерське господарство «Оазис» (далі - ФГ «Оазис») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області, державного реєстратора Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області Лавріненко В. О., в якому просило скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме реєстрацію оренди земельних ділянок за наступними реквізитами:
- індексний номер 11467136, кадастровий номер НОМЕР_1, площа 0,73 га, рішення від 06 березня 2014 року;
- індексний номер 11467040, кадастровий номер НОМЕР_2, площа 2,84 га, рішення від 06 березня 2014 року;
- індексний номер 11466677, кадастровим номером НОМЕР_3, площа 0,86 га рішення від 06 березня 2014 року;
- індексний номер 11485812, кадастровий номер НОМЕР_1, площа 0,73 га, рішення від 07 березня 2014 року;
- індексний номер 11485208, кадастровий номер НОМЕР_2, площа 2,84 га рішення від 07 березня 2014 року;
- індексний номер 11481883, кадастровий номер НОМЕР_3, площа 0,86 га, рішення від 07 березня 2014 року.
В обґрунтування позову зазначено, що державним реєстратором порушено вимоги п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що призвело до подвійної реєстрації прав та їх обтяжень на спірні земельні ділянки.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ФГ «Оазис», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення про задоволення позову.
У суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав доводи апеляції, наполягав на її задоволенні.
Представник приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» (далі - ПП ВКП «Каро») заперечував проти задоволення апеляції, вважав рішення суду законним та обґрунтованим.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду апеляційної інстанції не з'явилися, належним чином повідомлені про розгляд справи.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_6 на праві власності належали земельні ділянки площею 2,84 га, 0,86 га та 0,73 га, відповідно за кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_1, в межах Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, що підтверджується державним актом серії МК №075331, виданим Врадієвською райдержадміністрацією від 22 жовтня 2003 року (а.с.12).
Відповідно до договору оренди землі, який міститься в матеріалах справи, 01 липня 2011 року ОСОБА_6 передав, а ФГ «Оазис» прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах території Доброжанівської сільської ради (а.с.10,15).
В даному договорі оренди землі зазначено, що об'єктом оренди є земельна ділянка площею 4,43 га (2,84 га, + 0,86 га + 0,73 га = 4,43 га).
На зворотному боці даного договору зазначено, що він зареєстрований у відділі Держкомзему у Врадіївському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 серпня 2012 року за №482230004000663.
Утім у березні 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області Лавріненко В.О. провела у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію договорів оренди спірних земельних ділянок, укладених 01 вересня 2008 року між ОСОБА_6 та ПП ВКП «Каро», строком на п'ять років (т.1 а.с.221-260).
Судом апеляційної інстанції, у зв'язку зі зміною законодавства щодо виконання функції суб'єктами владних повноважень з ведення Державного земельного кадастру, державної реєстрації прав та їх обтяжень в Державному реєстрі прав та їх обтяжень, в порядку ст.55 КАС України, здійснено заміну відповідачів їх правонаступниками.
Зокрема, відділ Дерзкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області замінено на відділ Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області, а Реєстраційна служба Врадіївського районного управління юстиції на Врадіївську районну державну адміністрацію.
До того ж, у зв'язку зі смертю третьої особи ОСОБА_6, у справу, в якості правонаступників, вступили його спадкоємці - ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що дії державного реєстратора відповідали вимогам чинного законодавства, яким регулювалися спірні правовідносини, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була відсутня інформація про наявність вже зареєстрованого права на спірне нерухоме майно.
Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів не погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за законом, у тому числі право оренди земельної ділянки та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон №1952), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Частиною 1 статті 2 цього Закону, в редакції від 01 січня 2014 року, що діяла на момент вчинення оскаржуваної реєстрації договорів оренди земельних ділянок передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
До нерухомого майна відносяться земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.
Згідно п.2 ч.1 ст.4 Закону №1952 право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації .
Статтею 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції серпня 2012 року) встановлено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта та вважає, що судом першої інстанції проігноровано норми ч.4 ст.3 Закону №1952, яка встановлює, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.9 Закону №1952, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.
Підпунктом 8-1 частини 2 даної статті також встановлено, що під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки (редакція, яка діяла на момент спірних правовідносин).
Отже, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку при проведенні державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, державному реєстратору Лавріненко В.О. слід було запитати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року, зокрема, у відділу Держкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області.
У порушення вимог чинного законодавства державний реєстратор при проведенні державної реєстрації речового права за договорами оренди землі, укладеними у 2008-2009 роках між ПП ВКП «Каро» та їх власником, здійснив повторну реєстрацію договорів оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, оскільки право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.
Слід підкреслити, що статтею 31 Закону України «Про оренду землі» встановлений вичерпний перелік підстав за якими припиняється договір оренди землі та зазначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Про обов'язок запитувати інформацію про зареєстровані права оренди на земельні ділянки відповідно до законодавства, яке діяло до 01 січня 2013 року, висловила і Державна реєстраційна служба України у листі від 06 серпня 2013 року № 2951/05-15-13 «Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами».
Заперечуючи проти задоволення апеляції, ПП ВКП «Каро» наполягає на тому, що державна реєстрація договору оренди позивача, яка була здійснена відділом Держкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області 31 серпня 2012 року не може вважатися юридичним фактом, оскільки відбувалася на підставі правових норм, які станом на день реєстрації вже втратили чинність та здійснена державним органом, який було ліквідовано.
Представник ПП ВКП «Каро» зазначив, що державна реєстрація договорів оренди позивача відбулася в Державному реєстрі земель відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02 липня 2003 року № 174.
Разом з тим, на його думку, зазначений наказ втратив чинність 20 серпня 2012 року на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 408 від 07 липня 2012 року і, отже, не міг бути застосований під час проведення оскаржуваної реєстрації.
До того ж, як стверджує представник третьої особи, згідно з Указом Президента України від 08 квітня 2011 року було ліквідовано Державний комітет України по земельних ресурсах та було створено Державне агентство земельних ресурсів, що свідчить про те, що на момент державної реєстрації спірного договору оренди такого органу реєстрації як Держкомзем - не існувало.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами ПП ВКП «Каро», спираючись на наступне.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» було встановлено, що до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.
Дійсно, в постанову Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2001 року за № 1021 було внесено зміни та зазначено, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності проводиться відповідним територіальним органом Держземагентства.
Проте, ставити у провину позивачу несвоєчасне створення на території Врадіївського району Миколаївської області зазначеного органу та продовження виконання функцій реєстратора, саме відділом Держкомзему, на думку колегії суддів є необґрунтованим.
Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відділ Держкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області виконував свої повноваження до 18 березня 2013 року.
Є обґрунтованим аргумент ПП ВКП «Каро», що Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель від 02 липня 2003 року № 174 втратив чинність 20 серпня 2012 року і не може бути застосований до спірних правовідносин.
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на момент здійснення державної реєстрації спірного договору оренди, діяла постанова Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», яка регулювала питання реєстрації договорів оренди землі».
Так, відповідно до цієї постанови Книга записів відкривається та ведеться: у паперовому вигляді - територіальним органом Держземагентства; в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі.
Дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.
Державна реєстрація документа, що посвідчує право на земельну ділянку, проводиться за місцем розташування земельної ділянки.
Для державної реєстрації договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності, договору суборенди земельної ділянки (її частини) власник чи набувач права або уповноважена ними особа подають до відповідного територіального органу Держземагентства заяву і такі документи:
1) копія документа, що посвідчує особу набувача права на земельну ділянку або її власника, а у разі подання заяви уповноваженою ними особою - також копія документа, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб;
2) документація із землеустрою, яка включає план земельної ділянки і містить відомості про координати поворотних точок меж частини земельної ділянки та обмінний файл - у разі державної реєстрації договору суборенди частини земельної ділянки;
3) договір оренди земельної ділянки із земель приватної власності, договір суборенди земельної ділянки (її частини) (кількість примірників договору повинна бути на один примірник більша, ніж кількість сторін договору);
4) копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття номера та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби, ідентифікаційного коду згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податкового номера - для юридичної особи;
Тому, саме відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та на підставі вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України і була проведена державна реєстрація права оренди на земельні ділянки за ФГ «Оазис».
У резолютивній частині позову ФГ «Оазис» ставить питання про скасування рішень суб'єкта владних повноважень, не зазначаючи при цьому, про причини такого скасування.
Водночас, відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України, в разі визнання акта протиправним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови (постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року, № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі»).
Отже, аналіз ч.2 ст.162 КАС України дає підстави вважати, що для скасування акта індивідуальної дії, який порушує право позивача, повинні бути підстави для його скасування.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Колегія суддів вважає, що фактичними обставинами справи встановлена протиправність рішень державного реєстратора, а тому для повного захисту прав позивача, потрібне зазначити в резолютивній частині рішення не тільки про їх скасування, але і про їх протиправність.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що державна реєстрація договору оренди землі між ОСОБА_6 та ФГ «Оазис», проведена у спосіб та в порядку встановленому законом.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу фермерського господарства «Оазис» - задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року - скасувати.
Прийняти у справі нове рішення, яким адміністративний позов фермерського господарства «Оазис» до Врадіївської районної державної адміністрації, державного реєстратора Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області Лавріненко Вікторії Олександрівни про скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області Лавріненко В.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме права оренди земельних ділянок:
- від 06 березня 2014 року за індексним номером 11467136 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,73 га;
- від 07 березня 2014 року за індексним номером 11485812 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,73 га;
- від 06 березня 2014 року за індексним номером 11467040 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 2,84 га;
- від 07 березня 2014 року за індексним номером 11485208 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 2,84 га;
- від 06 березня 2014 року за індексним номером 11466677 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,86 га;
- від 07 березня 2014 року за індексним номером 11481883 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,86 га.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.
Доповідач - суддя І.О.Турецька
суддя Ю.М. Градовський
суддя І.П. Косцова