73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"02" листопада 2011 р. Справа № 2-а-4927/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Анісімова О. В.,
при секретарі: Блащука В. В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Херсонській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій,
встановив:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач або ОСОБА_1 М.) звернувся до адміністративного суду з позовом до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Херсонській області (далі по тексту - відповідач або Головавтоінспекція) про скасування постанови Головавтоінспекції про застосування фінансових санкцій № 137581 від 20.09.2011.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та обґрунтували їх наступним.
Так, позивач 06.08.2011 року для власних потреб, а саме для виїзду з друзями до моря, використав автотранспорт Volkswagen, держаний номерний знак 012-74ХО (наданий у керування за довіреністю). Оплату за перевезення пасажирів він не отримував. У цей день по дорозі на море позивач був зупинений працівником ДАІ, з яким також перебував інспектор Головавтоінспекції, який перевірив ОСОБА_1 на предмет дотримання ним вимог законодавства про надання транспортних послуг автомобільним транспортом. В ході перевірки інспектор Головавтоінспекції запросив у ОСОБА_1 ліцензію на перевезення пасажирів. Однак, ліцензію, яку вимагав надати інспектор, позивач не надав, пояснив, що наразі підприємницькою діяльністю не займається, пасажири є його друзями, яких він безоплатно везе до моря. А тому мати такий документ він не зобов'язаний. При цьому, ОСОБА_1 надав для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та довіреність власника на його ім'я. Після цього, інспектором складено акт перевірки, відповідно до змісту якого відсутність ліцензійної картки визнана порушенням вимог Закону України “Про автомобільний транспорт”, який ним був підписаний не читаючи. 20.09.2011 на підставі акту начальником Головавтоінспекції прийнято постанову № 137581, відповідно до змісту якої до ОСОБА_1 застосовано суму фінансових санкцій у розмірі 1700,00грн.
Позивач не згоден з висновками акту перевірки та постановою, прийнятою на його підставі, оскільки на момент здійснення перевірки він не здійснював підприємницьку діяльність, а діяв в особистих інтересах. З його слів, він пояснював дану обставину перевіряючому інспектору, але той не зважив на неї. При цьому, позивач акцентував увагу на тому, що дійсно є фізичною особою-підприємцем та займається перевезеннями пасажирів, але свою господарську діяльність він здійснює на іншому автомобілі НОМЕР_1. Фінансові санкції, встановлені ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2344-ІІІ) за своєю природою є адміністративно-господарськими та можуть застосовуватись виключно до суб'єктів підприємницької діяльності при здійсненні ними господарської діяльності. Тому у разі, коли фізична особа безпосередньо не здійснює таку діяльність, вони не можуть бути застосованими.
Крім цього, представник позивача вказував і на процедурні порушення, допущені співробітниками відповідача під час складання акту перевірки та прийняття постанови. Зокрема, відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі по тексту - Порядок) перевірки перевізників здійснюються не менше ніж двома посадовими особами Головавтоінспекції. Зазначена кількість інспекторів вказана і у акті перевірки, хоча фактично її здійснив один інспектор, іншого ОСОБА_1 не бачив. Про протиправність здійсненої перевірки свідчить і той факт, що інспектор у акті перевірки вказав кількість 17 пасажирів, у той час як насправді їх було 7 та двоє дітей. Тобто, інспектор недбало віднісся до своїх обов'язків і йому було неважлива кількість осіб, яких перевозив ОСОБА_1 Також, Порядком передбачено, що акт перевірки складається у двох примірниках, один з яких надається суб'єкту господарювання. Проте, примірника акту позивачеві не надано. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови розгляд справи про порушення позивачем транспортного законодавства, оскарження якої є предметом позову по справі, здійснювався без участі ОСОБА_1, хоча насправді він прибув на виклик до Головавтоінспекції. Однак, йому пояснили, що рішення прийнято, жодних пояснень з його боку не вислухали. Виходячи з цього позивачеві не зрозуміло, для чого він викликаний до відповідача.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі. Зазначив, що перевірка проведена на підставі та у порядку, встановленому чинним законодавством України. Крім того спростував той факт, що перевірка проводилась виключно одним інспектором. У графі “Пояснення водія про причини порушення” ОСОБА_1 жодних зауважень не зазначив, підписав акт перевірки. Це свідчить про те, що акт перевірки складено у присутності водія, він ознайомився з його змістом та у нього на момент перевірки не виникло жодних зауважень стосовно порядку перевірки. Щодо надання примірника акту суб'єкту господарювання, то Порядком це не передбачено. Сама справа про порушення транспортного законодавства розглянута з дотриманням встановленої процедури - позивач викликався для участі у прийнятті відповідного рішення, що підтверджується поштовим повідомленням з відміткою про вручення, однак у призначений час до Головавтоінспекції не з'явився. Посилаючись на норми КУпАП, представник відповідача вважає, що виявлене правопорушення вчинене позивачем з необережності.
Крім цього, у судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_4, який пояснив суду, що працює інспектором Головавтоінспекції та проводив разом з ОСОБА_5 перевірку ОСОБА_1 В ході перевірки ОСОБА_1 надав на їх вимогу всі необхідні документи, окрім ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, документу, що засвідчує оплату транспортних послуг. Оформленням результатів перевірки займався ОСОБА_5 у його присутності. ОСОБА_1 в момент перевірки керував мікроавтобусом Volkswagen жовтого кольору. Пасажирів мікроавтобусу він бачив через його вікна. Особисто він до мікроавтобусу для перерахування пасажирів не заходив, чи заходив до нього ОСОБА_5 точної відповіді надати не може, однак зазначає, що ОСОБА_5 мав заглянути в мікроавтобус для підрахунку пасажирів. ОСОБА_1 добровільно підписав акт перевірки та погодився з виявленими в ході перевірки порушеннями, про те що везе на море відпочивати родичів він не повідомляв. Крім цього, ОСОБА_4 стверджував, що перевірка проведена із дотриманням встановлених законодавством вимог.
Також, у судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_5, який пояснив суду, що працює інспектором Головавтоінспекції та проводив разом з ОСОБА_4 перевірку ОСОБА_1 В ході перевірки ОСОБА_1 надав на їх вимогу всі необхідні документи, окрім ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, документу, що засвідчує оплату транспортних послуг. Оформленням результатів перевірки займався він особисто у присутності ОСОБА_4 ОСОБА_1 в момент перевірки керував мікроавтобусом Volkswagen жовтого кольору. Пасажирів мікроавтобусу він бачив через його вікна та записав до акту перевірки їх кількість із слів ОСОБА_1 При цьому, зазначив, що кількість пасажирів не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_6 по порушенню вимог законодавства про автомобільний транспорт. До мікроавтобусу для перерахування пасажирів він не заходив. ОСОБА_1 добровільно підписав акт перевірки та погодився з виявленими в ході перевірки порушеннями, проте що везе на море відпочивати родичів він не повідомляв. Крім цього, ОСОБА_5 стверджував, що перевірка проведена із дотриманням встановлених законодавством вимог.
Крім цього, у судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_7, який пояснив суду, що є племінником ОСОБА_1 і у день перевірки він разом з ним їхав відпочивати до моря у с. Залізний Порт. При цьому, за перевезення позивач не вимагав у нього будь-якої оплати. Після зупинки мікроавтобуса для перевірки інспектори Головавтоінспекції до нього не заходили, в мікроавтобус заходив виключно інспектор ДАІ для перевірки його технічного стану. ОСОБА_7 бачив лише одного інспектора Головавтоінспекції, який складав акт перевірки. Крім цього зазначив, що у автобусі крім нього було близько ще 9-10 пасажирів, які є або родичами, або друзями ОСОБА_1 Мікроавтобус Volkswagen був жовтого кольору, який обладнаний під перевезення пасажирів.
Також, у судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_8, який пояснив суду, що є добрим знайомим ОСОБА_1 і у день перевірки він разом з ним їхав відпочивати до моря у с. Залізний Порт. Познайомились вони давно так як є сусідами, а саме він проживає у багатоповерховому будинку напроти багатоповерхового будинку в якому проживає ОСОБА_1 В мікроавтобусі Volkswagen всього їхало 7-8 дорослих людей та 1-2 дитини, всі вони були родичами або близькими ОСОБА_1 При перевезенні позивач не вимагав у нього будь-якої оплати. Після зупинки автобуса для перевірки інспектори Головавтоінспекції до нього не заходили, в мікроавтобус заходив виключно інспектор ДАІ для перевірки його технічного стану. ОСОБА_8 бачив одного інспектора Головавтоінспекції, хоча точно відповісти на це питання не може так як особливо не звертав увагу. По приїзду до с. Залізний Порт він вийшов з автобусу, який поїхав далі, куди саме він не знав. На запитання суду куди він попрямував після цього ОСОБА_8 повідомив, що до свого друга, який торгує з лотка. Після цього, він пішов на пляж до ОСОБА_1 Однак на уточнюючі питання суду щодо його подальшого маршруту по с. Залізний Порт він відповісти не міг, постійно путався в показах та зсилався на незнання ним с. Залізний Порт. Ввечері того ж дня він разом із ОСОБА_1 та іншими пасажирами повернулись додому на цьому ж автобусі. Мікроавтобус Volkswagen був жовтого кольору, який обладнаний під перевезення пасажирів та на ньому були жовті номери.
Заслухавши пояснення сторін та показання свідків, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно дослідивши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
При цьому, суд зазначає, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону №2344-ІІІ, Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176 у редакції, викладеній у постанові Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 № 1184 (далі по тексту - Правила), а також Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі по тексту - Порядок).
Суть спору між позивачем та Головавтоінспекцією полягає в тому, яким чином кваліфікувати здійснене позивачем перевезення пасажирів - як його господарську діяльність або як використання автобусу у особистих цілях, сам факт здійснення перевезення пасажирів позивач не заперечує. У зв'язку з цим, суд вважає за необхідним дослідити сам факт перевезення пасажирів, обставини при яких воно здійснювалась, правовий статус при цьому особи позивача та проаналізувати зазначене у сукупності враховуючи матеріали адміністративної справи.
Так, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що здійснює господарську діяльність у сфері перевезень пасажирів на автомобільному транспорті (копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до змісту якого до видів діяльності ОСОБА_1 за КВЕД належить “60.22.0 Діяльність таксі”, “60.21.1 Діяльність автомобільного регулярного транспорту"). Дану обставину підтвердив і сам позивач та його представник, які пояснили, що ОСОБА_1 на підставі відповідних дозвільних документів (в т.ч. ліцензійної картки до ліцензії серії АВ №544368 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу IVECO 3510 державний номер НОМЕР_2) здійснює перевезення пасажирів по маршруту Херсон-Миколаїв.
13.08.2011 року ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів на автомобільному транспорті Volkswagen, державний номерний знак 012-74ХО по маршруту Херсон-Залізний Порт, в напрямок останнього. При цьому, суд зазначає, що 13.08.2011 року було вихідним літнім днем (субота), що свідчило про більш економічну привабливість здійснення перевезення пасажирів саме цим маршрутом в напрямок морської рекреаційної зони с. Залізний Порт, ніж перевезення пасажирів по маршруту Херсон-Миколаїв.
О 10-45 год. на ділянці дороги Херсон-Джанкой-Феодосія-Керч працівником ДАІ був зупинений транспортний засіб Volkswagen, державний номерний знак 012-74ХО під керуванням ОСОБА_1, який рухався в напрямок с. Залізний Порт. Крім працівника ДАІ, який зупинив зазначений транспортний засіб, на місці його зупинки були присутні інспектори Головавтоінспекції які проводили рейдову перевірку відповідно до своїх владних управлінських функцій. Зазначеними інспекторами проведено перевірку додержання ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, внаслідок якої виявлено порушення ст.39 Закону №2344-ІІІ, а саме у нього, як у водія, який здійснює нерегулярне пасажирське перевезення була відсутня ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг. Згідно акту перевірки на момент перевірки ОСОБА_1 здійснював перевезення 17 пасажирів. Зазначені порушення задокументовані в акті перевірки, який підписаний без жодних зауважень ОСОБА_1.
На підставі акту начальником Головавтоінспекції 20.09.2011року винесено постанову № 137581 про застосування фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн., яка для виконання направлена на адресу позивача.
Суд вважає, що постанова начальника Головавтоінспекції №137581 про застосування фінансових санкцій від 20.09.2011 року є законною, а тому не підлягає скасуванню виходячи із наступного
Так, як зазначалось вище актом перевірки, за наслідками розгляду якого приймалась оскаржувана постанова, задокументовано факт порушення ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт. Зазначений акт перевірки ОСОБА_1 підписаний без жодних зауважень, що на думку суду свідчить про його погодження із викладеними в ньому порушеннями. При цьому, суд зазначає, що згідно загальноприйнятих норм права акт перевірки є джерелом доказової інформації, яка викладається в ньому одразу по її виявленню.
Посилання ОСОБА_1 на те, що він підписав цей акт не читаючи під моральним тиском інспекторів Головавтоінспекції суд до уваги не приймає, так як ОСОБА_1 відповідно до положень ч.1 ст.71 КАС України не надав суду жодного доказу про тиск на нього з боку цих осіб, фактів які б свідчили про стан ОСОБА_1 на момент проведення перевірки, як особи яка не усвідомлює значення своїх дій, суду позивачем не надано. При цьому, суд зазначає, що ОСОБА_1, як особа яка володіє цивільною право - та дієздатністю зобов'язаний відповідати за всі вчиненні ним дії, що створюють певні обов'язки в т.ч. він зобов'язаний розуміти правові наслідки проставленого на документі підпису, який вчинений ним за власною волею.
Відповідно до свідчень інспекторів Головавтоінспекції Побережного П.С. та Мельника В.М., які надані ними в ході судового засідання під час допиту їх в якості свідків, ОСОБА_1 13.08.2011 року здійснював перевезення 17 пасажирів на автомобільному транспорті Volkswagen по маршруту Херсон-Залізний Порт, в напрямок останнього, без відповідних дозвільних документів. Аналізуючи свідчення зазначених інспекторів Головавтоінспекції суд прийшов до висновку, що вони є послідовними та логічно доповнюють дослідженні судом письмові докази по справі, а отже у сукупності з іншими доказами створюють об'єктивну картину фактичних обставин справи, що мали місце під час перевірки ОСОБА_9
Наявність неточностей між свідченнями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в частині того, чи заходив ОСОБА_5 до салону мікроавтобусу Volkswagen для підрахунку в ньому пасажирів, не свідчить про наявність суперечностей між їх показами. Зазначене обумовлюється значним проміжком часу між моментом проведення перевірки та допитом цих осіб у суді (три місяці), у зв'язку з чим в силу фізіологічних можливостей пам'яті певні моменти можуть трактуватись не точно.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 дійсно 13.08.2011 року здійснював перевезення пасажирів на автомобільному транспорті Volkswagen, державний номерний знак 012-74ХО по маршруту Херсон-Залізний Порт, в напрямок останнього, при цьому, це перевезення здійснювалось без відповідних дозвільних документів передбачених ст.39 Закону №2344-ІІІ. Тобто позивач порушив імперативний припис ст.39 Закону №2344-ІІІ, який зобов'язує водіїв автобусів для нерегулярних пасажирських перевезень мати наступні документи: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Статтею 60 Закону № 2344-ІІІ встановлено відповідальність за порушення вимог до надання послуг на автомобільному транспорті. Крім цього, визначено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Відповідно до п. 3 Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та Севастополі. З вищевикладеного слідує, що органи Головавтоінспекції мають право здійснювати перевірки щодо дотримання суб'єктами господарської діяльності, які здійснюють перевезення пасажирів автомобільним транспортом, встановлених законом вимог щодо надання таких послуг, застосовувати фінансові санкції за виявлені порушення, а також звертатись до адміністративного суду з позовом про стягнення суми фінансових санкцій у разі їх несплати боржником.
Відповідно до змісту п.26,27 Порядку справа про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання, про що ця особа повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. ОСОБА_1 будучи суб'єктом господарювання, який здійснює діяльність у сфері перевезень рекомендованим листом отримав від Головавтоінспекції лист про день, час та місце розгляду справи про порушення ним транспортного законодавства.
20.09.2011 року начальником Головавтоінспекції за наслідками розгляду справи про порушення ОСОБА_1 транспортного законодавства на підставі наявних матеріалів винесено постанову №137581, відповідно до якої до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн. на підставі абз. 3, ч. 1, ст. 60 Закону № 2344-ІІІ. Даною нормою передбачено фінансові санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Враховуючи, що виявлене порушення полягає у відсутності у водія автобуса документів, перелік яких передбачений ст. 39 Закону № 2344-ІІІ, а також те, що відповідно до п. 5, Підрозділу 1, Розділу ХХ Податкового кодексу України розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян становить 17 гривень, то сума фінансових санкцій, застосованих позивачем, є вірною: 17 гривень х 100 = 1700,00 гривень.
За таких обставин, суд вважає, що начальник Головавтоінспекція при винесенні постанови про застосування фінансових санкцій №137581 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб встановлений законами України .
При цьому, суд не приймає до уваги пояснення ОСОБА_1 та його представника щодо незаконності постанови про застосування фінансових санкцій №137581, виходячи із наступного.
Так, в обґрунтування своєї правової позиції позивач стверджує, що йому не надано примірник акта перевірки, який повинен складатись у двох екземплярах. Однак, виходячи із вимог п. 20 Порядку необхідність складання акту у двох примірниках встановлено у випадку проведення планової або позапланової перевірки, для рейдової перевірки такого обов'язку для відповідача не встановлено.
Стосовно посилання позивача на те, що автобус Volkswagen державний номерний знак 012-74ХО не є транспортним засобом, на якому він здійснює свою господарську діяльність, суд зазначає наступне. З точки зору суду, дана обставина не впливає на правову оцінку здійсненого ОСОБА_1 перевезення пасажирів та не свідчить про те, що він використовував дане авто з особистою метою. Так, з такою метою можна використовувати будь-яке авто, у тому числі те, на якому підприємець здійснює господарську діяльність. З іншого боку, факт використання транспортного засобу з метою отримання прибутку, на який не оформлено ліцензійну картку, свідчить про порушення особою транспортного законодавства.
Щодо процедурних порушень, які, на думку позивача, порушені Головавтоінспекцією під час прийняття постанови про застосування фінансових санкцій № 137581 від 20.09.2011, суд виходить з таких обставин справи. Так, позивач стверджує, що вчасно прибув до місця розгляду справи, призначеного відповідачем, однак представники останнього не вислухали його і прийняли рішення по суті без його участі. ОСОБА_7 з цим, жодних доказів свого прибуття до приміщення Головавтоінспеції позивач не надав. Натомість, представником відповідача до письмових заперечень додано копії письмового повідомлення про розгляд справи, адресоване ОСОБА_1, та поштового повідомлення з відміткою про вручення. При цьому, розгляд справи призначено на 20.09.2011, тоді як ОСОБА_1 згідно відмітки про вручення у поштовому повідомленні отримав виклик від Головавтоінспекції 12.09.2011. Враховуючи, що Головавтоінспекція знаходиться у м. Херсоні і позивач проживає у м. Херсоні, то у останнього було достатньо часу для підготовки і прибуття для розгляду справи вчасно.
З наданих позивачем пояснень випливає, що він займається регулярними перевезеннями пасажирів на транспортному засобі, зазначеному у доданій ним ліцензійній картці. Так як перевезення пасажирів до моря має разовий та/або сезонний характер, то перевезення, задокументоване Головавтоінспекцієї у акті перевірки, є нерегулярним, що виходить із змісту ст. 1 Закону № 2344-ІІІ.
Статтею 39 Закону №2344-ІІІ для водіїв автобусів при нерегулярних пасажирських перевезеннях встановлено обов'язок мати наступні документи: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України. Оскільки позивачем не було надано на вимогу інспекторів Головавтоінспекції трьох останніх документів, це є порушенням Закону № 2344-ІІІ.
Крім цього, суд критично оцінює свідчення свідків, які залучені до справи за клопотанням представника позивача виходячи із наступного. Так, зазначені особи є наближеними до позивача, зокрема ОСОБА_7 є його племінником, а ОСОБА_8 близьким другом. Згідно їх показів вони обидва їхали на море в с. Залізний Порт 13.08.2011 року на транспортному засобі Volkswagen під керуванням ОСОБА_1, при цьому за проїзд не оплачували, що на думку суду є цілком ймовірним. Однак їх свідчення щодо кількості пасажирів та ступені їх родинного зв'язку з ОСОБА_1 суперечать як свідченням свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а також матеріалам справи у своїй сукупності, зокрема акту перевірки. Між свідченнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 містяться суперечності щодо кількості осіб, які на їх думку перебували у транспортному засобі Volkswagen, що враховуючи фізіологічні можливості пам'яті за можливе визнати неточностями, які обумовлені тривалим перебігом часу. Однак в ході допиту свідок ОСОБА_8 щодо його подальших дій та маршруту в с. Залізний Порт надав непослідовні свідчення, які на думку суду свідчать про неповну відповідність його показів фактичним обставинам справи. Суд вважає, що зазначена непослідовність не може вважатись такою, яка обумовлена фізіологічними можливостями пам'яті у зв'язку з тривалим перебігом часу. Крім цього, суд критично оцінює покази цих свідків щодо кількості осіб, які перевіряли 13.08.2011 року автомобіль ОСОБА_1, так як вони обидва в той момент знаходились в салоні автомобіля і з нього не виходили, а тому не могли бачити всіх осіб, які проводили перевірку. При цьому, суд враховує місце проведення перевірки - пост ДАІ, де постійно присутня значна кількість осіб, а також те, що оформленням документів займався виключно ОСОБА_5 на якого мала акцентуватись увага як свідків так і позивача.
Щодо кількості пасажирів, то вони записані зі слів позивача, який підписав акт перевірки без жодних зауважень до його оформлення. Це свідчить про той факт, що на момент перевірки у ОСОБА_1 не виникло жодних заперечень щодо зафіксованої у акті кількості пасажирів. При цьому, перевірка кількості пасажирів, наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та ін., що відповідно до положень Порядку можуть перевірятись співробітниками Головавтоінспекції під час рейдової перевірки, є правом, а не обов'язком інспекторів Головавтоінспекції. Тобто, вони мають право перевіряти суб'єкта господарювання-перевізника вибірково. У даному випадку перевірено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 лише на наявність документів, які повинні мати водії під час здійснення пасажирського перевезення відповідно до Закону № 2344-ІІІ, що жодним чином не порушує процедурних вимог до проведення перевірок, а тому входити до салону автобуса і перевіряти кількість його пасажирів вони не були зобов'язані.
Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному, та об'єктивному дослідженні. Належність, допустимість, достовірність кожного доказу оцінюється судом окремо. При цьому, береться до уваги їх достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті тягар доказування перекладено законодавцем на суб'єкта владних повноважень у справах про протиправність його рішення, якщо він заперечує проти позову. ОСОБА_7 з цим, суд вважає, що це не означає, у справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, що позивач взагалі звільнений від обов'язку доказування. Виходячи з принципу офіційності з'ясування обставин справи суд також має право збирати докази та оцінювати їх відповідно до свого внутрішнього переконання. При цьому, не має значення, чи співпадає точка зору суду з позицією сторін по справі, суд має право і зобов'язаний формувати власну правову позицію та доказову базу, яка може відрізнятись та виходити за межі доводів та доказів, наведених сторонами під час судового розгляду.
Виходячи із зазначених обставин справи, суд вважає, що позивачем не доведено належним чином обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. З точки зору суду, позивачем не надано доказів, які є достатніми для підтвердження обґрунтованості його позовних вимог, тоді як відповідач у повному обсязі зміг їх спростувати та підтвердити свої заперечення проти позову.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд вважає, що позов ОСОБА_1 до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Херсонській області про скасування постанови Головавтоінспекції про застосування фінансових санкцій № 137581 від 20.09.2011 року не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Херсонській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій №137581 від 20.09.2011 року - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 листопада 2011 р.
Суддя Анісімов О.В.
кат. 3.7.2