16.11.2011 Справа № 2а/2570/5328/2011
15 листопада 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Заяць О.В.,
при секретарі Сапоненко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" "ЧеЗаРа" до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова про скасування вимоги, -
18.10.2011 року позивач, Відкрите акціонерне товариство "Чернігівський завод радіоприладів" "ЧеЗаРа" (надалі - ВАТ "Чернігівський завод радіоприладів" "ЧеЗаРа"), звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова (надалі - УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова), в якому просить визнати вимогу про сплату боргу № Ю-467/354 від 04.10.2011 року незаконною та скасувати її. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2008 року було порушено справу про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мароторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Отже, вимога є незаконною та підлягає скасуванню.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі та заперечення, в яких зазначив, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після його введення, а тому вимога про сплату боргу є законною та обґрунтованою. У зв'язку з цим, в задоволенні позову просив суд відмовити.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою та зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова в якості платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з частиною восьмою та дванадцятою статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до абзацу 1-5 частини четвертої статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 3882997,37 грн. Тому в зв'язку з порушенням страхувальником вимог Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, відповідачем була сформована та направлена позивачу вимога про сплату боргу.
Посилання позивача на те, що 27.08.2008 року Господарським судом Чернігівської області було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ “Чернігівський завод радіоприладів “ЧеЗаРа”та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому зобороняється стягнення заборгованості на користь позивача, судом не приймається до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною четвертою статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а фінансові санкції та пеня за несвоєчасну сплату цих платежів застосовується на загальних підставах. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, то відповідно і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням, а нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи вимогу про сплату боргу № Ю-467/354 від 04.10.2011 року діяв у відповідності до норм діючого законодавства України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" "ЧеЗаРа" до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про скасування вимоги необхідно відмовити.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" "ЧеЗаРа" до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Заяць