73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"09" листопада 2011 р. 14 год.40 хв.Справа № 2-а-5025/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Морської Г.М.,
при секретарі: Кравченко А.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач, ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 08.04.2011р. № 000461702, № 000521702, № НОМЕР_1, якими позивачу визначено зобов'язання із ПДВ за основним платежем 93343,00 грн. та штрафними санкціями 23335,75 грн., відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за квітень 2010р. у сумі 206239,00 грн. та визначено зобов'язання по земельному податку за основним платежем 1674,81 грн. та штрафними санкціями 928,70 грн.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що підставою для визначення зобов'язань із ПДВ стало виключення із податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого під час придбання вантажних автомобілів, оскільки податковий орган вважає, що вони не призначені для використання у господарській діяльності позивача. Такий висновок зроблено у зв'язку із державною реєстрацією даних транспортних засобів за ОСОБА_1 як фізичною особою. Позивач вважає, що приватний підприємець також є фізичною особою, тому придбані ним транспортні засоби (вантажні автомобілі та причепи) були зареєстровані на фізичну особу - громадянина ОСОБА_1, оскільки діючим законодавством передбачено реєстрацію транспортних засобів за юридичними та фізичними особами. До фізичних осіб відносяться громадяни та приватні підприємці. Документи про придбання автомобілів свідчать про те, що покупцем виступав саме приватний підприємець, авто придбавалися для використання у підприємницькій діяльності. Земельний податок також нарахований неправомірно, оскільки позивач не має у власності земельної ділянки та не укладав угод щодо тимчасового користування нею.
Представник відповідача проти позову заперечила, мотивуючи тим, що оскільки придбані позивачем транспортні засоби зареєстровані на фізичну особу, то відповідно, вони не можуть бути використані у господарській діяльності ФОП. Земельний податок був нарахований позивачу у зв'язку із фактичним використанням ним земельної ділянки, на якій розміщено нерухоме майно - «Закусочна «Водолей», що належить позивачу на праві приватної власності.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований суб'єктом господарювання 23.01.2001р. виконкомом Херсонської міської ради. Платником податку на додану вартість зареєстрований 06.03.2008р. ДПІ у м. Херсоні.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства платником податків - фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.01.08 по 31.12.10, що оформлена актом від 28.03.11р. № 939/17-2/НОМЕР_2.
Перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р.№ 168/97-ВР (далі - Закон 168/97-ВР) в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 93343 грн., в т.ч. по періодах: за квітень 2008 р. в сумі 5625 грн.; травень 2008 р. в сумі 1762 грн.; червень 2008 р. в сумі 5544 грн.; липень 2008 р. в сумі 9050 грн.; серпень 2008 р. в сумі 8982 грн.; вересень 2008 р. у сумі 5695 грн.; жовтень 2008 р. в сумі 400 грн.; листопад 2008 р. в сумі 192 грн.; грудень 2008 р. в сумі 1457 грн.; за: січень 2009 р. в сумі 8294 грн.; лютий 2009 р. в сумі 5934 грн.; березень 2009 р. в сумі 6551 грн.; квітень 2009 р. в сумі 917 грн.; травень 2009 р. в сумі 3559 грн. червень 2009 р. в сумі 217 грн.; липень 2009 р. в сумі 1351 грн.; серпень 2009 р. в сумі 300 грн.; вересень 2009 р. в сумі 7017 грн.; жовтень 2009 р. в сумі 2352 грн.; листопад 2009 р. в сумі 312 грн.; грудень 2009 р. в сумі 2844 грн.; лютий 2010 р. в сумі 1386 грн.; червень 2010 р в сумі 4137 грн.; липень 2010 р. в сумі 9461 грн.
Податковим повідомленням-рішенням від 08.04.11 №000461702 позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 116678,75грн., у тому числі основний платіж - 93343,00грн. та штрафні санкції - 23335,75грн.
Податковим повідомленням-рішенням від 08.04.11 № 000521702 відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за квітень 2010р. у сумі 206239,00 грн.
Підставою для прийняття зазначених повідомлень-рішень став той факт, що позивач як фізична особа-підприємець придбавав вантажні автомобілі та причепи. Будучи платником податку на додану вартість позивач сплачував у вартості придбаного товару ПДВ та включав його до складу податкового кредиту, який у подальшому брав участь у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ.
Судом встановлено, що позивачем до податкового кредиту віднесено наступні суми.
У квітні 2008 р. суму ПДВ 143811 грн. за придбані вантажні автомобілі (самоскиди) МАЗ-650108-020: Арт/зав УЗМ65010880000213, Договір купівлі-продажу від 29.01.08 року з ТОВ „Техноторг-Дон", акт приймання-передачі від 07.03.08 року, взятий на облік у МРЕВ ДАІ м. Херсон 19.03.08 року; видаткова накладна № Тех-001657 від 07.03.08 вартістю 429865,0 грн., в т.ч. ПДВ 71644,17 грн., податкова накладна від 07.03.08 № 001447 на загальну суму 424865,0 грн., в т.ч. ПДВ 70810,83 грн.; Арт/зав УЗМ65010880000220, Договір купівлі-продажу від 10.01.08 року з ТОВ ,.Техноторг-Дон", акт приймання-передачі від 17.03.08 року, взятий на облік у МРЕВ ДАІ м. Херсон 19.03.08 року; видаткова накладна № Тех-001969 від 17.03.08 вартістю 448000,0 грн.. в т.ч. ПДВ 74666,67 грн., податкова накладна від 17.03.08 № 001758 на загальну суму 438000.0 грн., в т.ч. ПДВ 73000,0 грн.
У червні 2008 року суму ПДВ 70811 грн. за придбаний вантажний автомобіль (самоскид) МАЗ-650108-020: Арт/зав УЗМ65010880000230, Договір купівлі-продажу від 29.01.08 року з ТОВ „Техноторг-Дон", акт приймання-передачі від 21.05.08 року, взятий на облік у МРЕВ ДАІ м. Херсон 11.09.08 року; видаткова накладна № Тех-000261 від 21.05.2008 вартістю 429865,0 грн.. в т.ч. ПДВ 71644,17 грн., податкова накладна від 21.05.08 № 004560 на загальну суму 424865,0 грн., в т.ч. ПДВ 70810,83 грн.
У липні 2008 року суму ПДВ 61902 грн. за придбані причепи МАЗ-856102-010(три од.) - Договір купівлі-продажу від 29.04.08 року з ТОВ „Техноторг-Дон". Податкові накладні від 08.05.08 № 008939 на загальну суму 5000,0 грн., в т.ч. ПДВ 833,33 грн., від 30.07.08 № 008940 на загальну суму 371410,00 грн., в т.ч. ПДВ 61901,67 грн.
У травні 2009 року суму ПДВ 940,0 грн. за придбаний причеп МАЗ-856102-010 бортовий трьохосьовий арт/зав УМ385610280000695. Договір фінансового лізингу № 292 від 27.05.09 року з ТОВ „Техноторг-Лізинг", акт прийому-передачі у фінансовий лізинг техніки №292-1 від 01.06.2009 року. Податкові накладні від 28.05.09 № 1245 на загальну суму 3011,69 грн., в т.ч. ПДВ 501,95 грн.(лізинговий платіж в частині страховки КАСКО зг. дог. № 292 від 27.05.09); від 28.05.09 № 1244 на загальну суму 2628,00 грн., в т.ч. ПДВ 438,0 грн. (комісія за оформлення дог. № 292 від 27.05.09)
У червні 2009 року суму ПДВ 22118,0 грн. за придбаний причеп МАЗ-856102-010 бортовий трьохосьовий арт/зав УМ385610280000695.Договір фінансового лізингу № 292 від 27.05.09 року з ТОВ „Техноторг-Лізинг", акт прийому-передачі у фінансовий лізинг техніки №292-1 від 01.06.09 року. Податкові накладні: від 28.05.09 № 1486 на загальну суму 26280,0 грн., в т.ч. ПДВ 4380,0 грн.(авансовий платіж згідно договору фінансового лізингу № 292 від 27.05.09); від 01.06.09 № 1248 на загальну суму 105120,0 грн., в т.ч. ПДВ 17520,0 грн. (причеп МАЗ-856102-010 бортовий трьохосьовий); від 01.06.09 № 1269 на загальну суму 1309,08 грн., в т.ч. ПДВ 218.18 грн. (за реєстрацію авто техніки згідно договору фінансового лізингу № 292 від 27.05.09).
Операції поставки підтверджуються договорами, видатковими та податковими накладними. Податковий орган не заперечує факту придбання автотранспорту позивачем.
Підставою для виключення зазначених сум із податкового кредиту та бюджетного відшкодування, ДПІ вважає ту обставину, що придбаний товар не призначався для використання у господарській діяльності позивача.
Дане твердження податкового органу спростоване у судовому засіданні.
Так, позивач як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа надає послуги вантажоперевезення. Судом досліджені договори про надання позивачем автотранспортних послуг, акти прийняття виконаних робіт, які свідчать про те, що придбані вантажні автомобілі та причепи використовувались позивачем у господарській діяльності - наданні послуг перевезення вантажів.
Представник ДПІ у м. Херсоні не заперечувала щодо реальності наданих позивачем послуг, проте зазначила, що придбані ФОП ОСОБА_1 автомобілі зареєстровані на громадянина - фізичну особу, що підтверджується технічними паспортами, а тому не можуть бути використані у господарській діяльності суб'єкта господарювання.
Суд не погоджується з позицією податкового органу з огляду на наступне.
Позивач є фізичною особою - підприємцем та зареєстрований платником ПДВ.
Здійснюючи господарську діяльність, він керується нормами Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
За змістом Закону № 168/97-ВР до податкового кредиту відноситься сплачений (нарахований) податок на додану вартість, підтверджений належним чином складеними податковими накладними.
Тобто, головними умовами для формування податкового кредиту є сплачені (нараховані) суми податку на додану вартість, підтверджені відповідними податковими накладними за товарами (роботами, послугами), які фактично отримані платником податку від складачів податкових накладних та використані в господарській діяльності цього платника податків в межах його оподатковуваних операцій.
Пунктом 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98р. №13888, встановлено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами.
Даний порядок не передбачає можливості реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями.
Таким чином суд вважає безпідставним виключення із податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 299582,00 грн., оскільки у судовому засіданні встановлено, що позивач придбав вантажні автомобілі для використання їх у господарській діяльності, сплатив продавцям у їх вартості ПДВ, отримав податкові накладні та відніс сплачений податок до податкового кредиту, тобто виконав усі вимоги Закону № 168/97-ВР. Також суд вважає, що та обставина, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено порядок реєстрації транспортного засобу за фізичними особами-підприємцями, не може бути підставою для висновку про неможливість використання придбаного авто у господарській діяльності.
Отже податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 08.04.2011р. № 000461702, № 000521702 суд визнає недійсними.
Податковим повідомленням-рішенням від 08.04.11 №0491721702 позивачу визначено грошове зобов'язання по земельному податку в сумі 2603,51грн.. в тому числі основний платіж-1674.81 грн..
Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з земельного податку за період з 01.01.08 по 31.12.10 встановлено їх заниження на суму 1674,81 грн., в т.ч. за 2008 рік на суму 496,69 грн., за 2009 рік на суму 572,18 грн., за 2010 рік на суму 605,94 грн.
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевіряється, був землекористувачем земельної ділянки, на якій розміщена споруда «Закусочна «Водолей», що знаходиться за адресою м. Херсон, на розі пр. Сенявіна та вул. 49 Херсонської гвардійської дивізії та належить підприємцю на підставі договору купівлі-продажу від 15.03.01 серії АВР № 612213. Земельна ділянка розташована у межах населеного пункту загальною площею 153 кв. м. з цільовим використанням: павільйон - 82 кв. м. та літній майданчик - 71 кв. м.
Позивач у судовому засіданні підтвердив, що використовує земельну ділянку на якій розміщена «Закусочна «Водолей», проте заперечує проти сплати земельного податку, оскільки земельна ділянка не є його власністю, також він не укладав жодного договору оренди земельної ділянки.
Суд вважає, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають у зв'язку із наступним.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 3 липня 1992 року N 2535-XII "Про плату за землю" (далі - Закон N 2535-XII) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
У статті 5 цього Закону визначено, зокрема, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом - власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.
За змістом статті 15 вказаного Закону обов'язок сплачувати за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
У частинах 1, 2 статті 125 ЗК (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Статтею 126 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 ЗК та 377 Цивільного кодексу України.
Нинішня редакція цих норм чітко встановлює, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
Водночас стаття 120 ЗК в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, не давала підстав для іншого розуміння її змісту.
Заперечуючи проти нарахування земельного податку, позивач виходив із того, що право власності чи право користування земельною ділянкою виникає лише після державної реєстрації документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, а також державної реєстрації договору оренди.
Суд не погоджується із таким висновком, оскільки у даному випадку перевагу над загальними нормами (положення Закону N 2535-XII та ЗК (статті 125, 126), які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об'єкт) мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, за наведених обставин - стаття 120 ЗК та стаття 377 Цивільного кодексу України.
За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 08.04.2011р. № 000461702, № 000521702 та відмовляє у задоволенні решти вимог.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,
постановив:
Задовольнити частково позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень.
Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 08.04.2011р. № 000461702, № 000521702.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із Державного бюджету на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2,27 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 листопада 2011 р.
Суддя Морська Г.М.
кат. 8.2.1