83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
03.11.09 р. Справа № 40/277
Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.
При секретарі судового засідання Чукліній І.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика морозива „ Старт-Плюс”, м. Макіївка
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Макіївка
про стягнення 9 396 грн. 01 коп.
за участю:
представників сторін:
від позивача: Грановська Н.Л. - адвокат
від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс” звернулось до господарського суду з позовними вимогами до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна в сумі 7 000 грн. за договором оренди обладнання №141 від 30.07.07р., який припинив свою дію, та стягнення основного боргу в сумі 16 59 грн. 22 коп., інфляційних в сумі 633 грн. 52 коп. та 3 процентів річних в сумі 103 грн. 27 коп. за прострочення виконання грошових зобов'язань згідно договору купівлі-продажу №26 від 30.07.07р.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Неприбуття у судове засідання представника позивача, якого було належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України. Втім, матеріали справи, а саме письмові пояснення відповідача свідчать про те, що останнім було нібито повідомлено робітника підприємства позивача, який вже не працює на підприємстві, що спірне обладнання залишилося у магазині за дислокацією вказаною в договорі.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, вислухавши доводи представника позивача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, надалі Орендодавець, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, надалі Орендар, було укладено договір оренди обладнання № 141 від 30.07.07р., відповідно до якого Орендодавець передав Орендареві у користування 2 (дві) морозильні камери ( ларі ) моделей № 445 та № 445, з серійними номерами № 3220 та № 0204301221.
Мета передачі обладнання - для зберігання та продажу морозива та напівфабрикатів виробництва товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, що підтверджується актами прийому-передачі від 30.07.07р. та 31.08.07р., де визначена вартість обладнання, яка дорівнює 7 000 грн.
Адреса та місце дислокації обладнання, визначено сторонами у пункті 4.4 договору оренди, зокрема: АДРЕСА_2, магазин „Галіна”.
Строк дії договору сторонами не визначено, а тому відповідно до вимог статті 763 ЦК України та пункту 6.2 позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення № 12 від 11.05.09р. про відмову від договору та необхідності повернення обладнання, яке було отримано відповідачем згідно поштового повідомлення № 104817 від 09.06.09р.
Відповідач вимоги пункту 6.3 не виконав, обладнання протягом двох днів з моменту отримання повідомлення, тобто з 11.06.09р., позивачеві не повернув. Таким чином, договір припинив свою дію з 09.06.09р, а з 11.06.09р. відпала підстава, за якою відповідач отримав морозильне обладнання у тимчасове користування.
Виїздом на місце комісією позивача було складено акт від 15.06.09р. про те, що спірне обладнання за вказаною вище адресою не знаходиться, і відповідачу 17.06.09р. було надіслано повторно повідомлення про повернення майна.
До наступного часу морозильні камери (ларі) моделей №445 та №445, з серійними номерами №3220 та № НОМЕР_1 загальною вартістю 7 000 грн. відповідачем не повернуті (повідомлення № 51449 від 23.06.09р.), а тому позивач з посиланням на приписи ч. ч. 1, 2 ст. ст. 1212, 1213 ЦК України намагається відшкодувати вартість безпідставно набутого майна в сумі 7 000 грн. за договором оренди обладнання №141 від 30.07.07р., який припинив свою дію.
Крім того, позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було додатково укладено договір купівлі-продажу №26 від 30.07.07р., на виконання пункту 1.1 якого товариство з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт -Плюс”, надалі Продавець, передав у власність фізичної особі - підприємцю ОСОБА_1, надалі Покупець, продукти харчування (товар), а Покупець узяв обов'язки прийняти та сплатити за нього його вартість за ціною встановленою сторонами в договорі.
Факт постачання товару на загальну суму 1 659 грн. 22 коп. підтверджено видатковими накладними:
· РКР00011628 від 31.07.07р. на суму 1056 грн. 59 коп.;
· РКР00013095 від 24.08.07р. на суму 602 грн. 63 коп.
Відповідно до пункту 6.1 договору Покупець здійснює оплату за поставлений товар на поточний рахунок Продавця протягом 7 календарних днів з моменту його постачання.
Свої обов'язки за договором купівлі-продажу відповідач не виконав, товар отримав, однак у встановлений договором строк його оплату не провів, тому позивач наполягає на стягненні з нього основного боргу в сумі 1 659 грн. 22 коп.
Оскільки мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем відповідно до вимог ст. 625 ЦК України заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 633 грн. 52 коп. та 3 процентів річних в сумі 103 грн. 27 коп. за період прострочення з 07.08.07р. по 10.09.09р.
Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд дійшов висновку, що доводи позивача відносно відшкодування вартості безпідставно набутого майна за договором оренди № 141 від 30.07.07р. в сумі 7 000 грн., який припинив свою дію обґрунтовані виходячи із наступного:
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчить, що спірний договір припинив свою дію з 09.06.09р., а з 11.06.09р. відпала підстава, за якою відповідач отримав морозильні камери (ларі) у тимчасове користування.
Згідно статті 763 ЦК України якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строку може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону з один місяць, а в разі найму нерухомого майна - за три місяця. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору. Докази у справі свідчать про попередження відповідача по відмову позивача від договору оренди №141 від 30.07.07р.
Особи, які уклали договір, можуть у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього в односторонньому порядку. Випадки, коли сторона має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, передбачені, наприклад, у частині другій статті 408, частині першій статті 665, частині другій статті 782 ЦК України, частині третій статті 374 ГК України тощо.
Для односторонньої відмови від правочину достатньо заяви однієї сторони. Відмову від договору слід відрізняти від розірвання договору. Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України частиною четвертою статті 188 ГК України договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.
Пунктом 6.2 договору оренди № 141 від 30.07.07р. встановлено, що Орендодавець не пізніше, ніж за два дні повідомляє Орендаря про необхідність повернення морозильного обладнання. Орендар обладнання не повернув, та безпідставно його утримує.
Тому у спірних відносинах підлягають застосуванню вимоги статті 1212 ЦК України де вказано, що особа, яка набула майно чи грошові кошти або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно чи грошові кошти. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала ( спірний договір визнано судом недійсним, або договір припинив свою дію). Зазначене положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Поняття "за рахунок іншої особи" означає, що одночасно відбувається два моменти: придбання або збереження майна однією особою та втрата майна іншою особою. Тобто, ця стаття передбачає позадоговірні зобов'язання, які виникають внаслідок придбання або зберігання майна чи грошових коштів за рахунок іншої особи без достатніх підстав.
Факт набуття або збереження майна чи грошових коштів без належних правових підстав одним суб'єктом правовідносин за рахунок іншого суб'єкта правовідносин зумовлює виникнення зобов'язань особливого виду, які мають назву кондикційних.
Частиною другою статті 1213 ЦК України передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставне набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду справи про повернення майна. Відсутність майна за адресою вказаною у договорі підтверджено актом від 15.06.09р. складеного підприємством позивача.
Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належність і допустимість доказів визначається господарським судом, з урахуванням необхідності їх значення для справи, як це зазначено у статті 34 ГПК України.
Позивачем доведено суду неможливість повернення в натурі безпідставно набутого відповідачем майна. За таких обставин позовні вимоги щодо відшкодування з нього вартості безпідставно набутого майна в сумі 7 000 грн. за договором оренди обладнання №141 від 30.07.07р., який припинив свою дію, вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідач факт утримання майна на законних підставах суду не надав.
Обґрунтовані також позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 1 659 грн. 22 коп., який виник на підставі договору купівлі-продажу № 26 від 30.07.07р.
Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу і сторони досягли істотних його умов щодо предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні вимог ст. 638 ЦК України, та вимог ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.
Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Зобов'язання з боку відповідача не припинилося виконанням проведеним належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення з нього боргу в сумі 1 659 грн. 22 коп., який виник на підставі договору купівлі-продажу №26 від 30.07.07р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки інший розмір процентів не встановлено договором, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 633 грн. 52 коп. та трьох процентів річних в сумі 103 грн. 27 коп. за період прострочення з 07.08.07р. по 10.09.09р. вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.
У зв'язку з тим, що за згодою позивача присутнього у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 599, 625, 655, 763, 782, 1212, 1213 ЦК України, 180 ,181, 193 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „ Старт-Плюс” задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію Серія НОМЕР_3 від 09.08.07р., ідентифікаційний номер платника податків та інших платежів НОМЕР_2, АДРЕСА_3, на користь:
- товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, 86155, Донецька область, м. Макіївка, вул. Автотранспортна, 5, р/р 26002301528029 у ЦМВ ПІБ м. Макіївки , МФО 334516, ід. код 31948604, вартість безпідставно набутого майна в сумі 7 000 грн., борг з орендної плати в сумі 1 659 грн. 22 коп., інфляційні в сумі 633 грн. 52 коп., три процента річних в сумі 103 грн. 27 коп., витрати по державному мита в сумі 102 грн. та забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., видавши наказ.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя