83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
04.11.09 р. Справа № 40/237
Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.
При секретарі судового засідання Чукліній І.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Текстильник-2005”, м. Донецьк
до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк
про стягнення 16 385 грн. 81 коп.
за участю:
представників сторін:
від позивача: Баришева В.В. - начальник юридичного відділу
від відповідача: ОСОБА_3 - юрисконсульт
За клопотанням сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Текстильник-2005” звернулось до господарського суду з позовними вимогами до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу з орендної плати в сумі 14 659 грн. 68 коп. та експлуатаційним витратам у сумі 1 726 грн. 13 коп. згідно договору оренди № 98 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька від 20.07.07р.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом, з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України, створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
До прийняття рішення по справі, позивач, використовуючи своє право передбачене ст. 22 ГПК України, збільшив розмір позовних вимог, а саме крім заявленого боргу з орендної плати в сумі 14 659 грн. 68 коп. та експлуатаційних витрат в сумі 1 726 грн. 13 коп., намагається стягнути 5 351 грн. 72 коп. за період з 01.07.08р. по 31.01.09р. на користь Донецького міського бюджету.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю „Текстильник - 2005”, далі Орендодавець, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, далі Орендар, було укладено договір оренди №98 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька від 20.07.07р., а саме нежитлового приміщення загальною площею 57,2 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Ляшенко, буд. 8.
На виконання пункту 2.5 укладеного договору майно було передано Орендодавцем у користування Орендарю відповідно до акту прийому-передачі від 20.07.07р., підписаного сторонами без зауважень та пропозицій.
За пунктом 2.6 договору об'єкт оренди відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Донецька та знаходиться на балансі товариства з обмеженою відповідальністю „Текстильник - 2005”.
Згідно пункту 3.1 договору за користування приміщенням Орендареві нараховується орендна плата.
Розмір орендної плати та порядок її внесення зазначено сторонами в пунктах 3.1 та 3.5 договору.
Угодою №1 про зміни та доповнення до договору № 98 від 20.07.07р. передбачено доповнення договору пунктом 3.8, згідно якого крім орендної плати Орендар приймає участь у загальних для Орендодавця витратах по управлінню, експлуатації та поточному ремонті житлового фонду, викладених в додатку №6, який є невід'ємною частиною договору оренди №98.
За приписами пункту 3.5 договору відповідач повинен перераховувати орендну плату та експлуатаційні витрати щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що Орендар має вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Строк дії договору встановлено сторонами до 20.07.09р., що знайшло своє відображення у пункті 9.1 договору.
Однак свої зобов'язання за договором Орендар належним чином не виконав, внаслідок чого за ним за період з 20.07.07р. по 05.05.09р. утворився борг з орендної плати в сумі 14 659 грн. 68 коп. та борг за експлуатаційні витрати за період з 20.07.07р. по 01.02.09р. в сумі 1 726 грн. 13 коп., які позивач намагається стягнути.
Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, суд дійшов висновку що між сторонами укладено договір оренди.
Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є суб'єкти господарювання.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Частина 2 ст. 9 ЦК України вказує на те, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України.
Пункт 1 ст. 759 ЦК України зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Предмет договору перебуває у державній власності, тому до правовідносин сторін застосовуються також вимоги спеціальної норми права, передбаченої у статях 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зі змінами та доповненнями.
Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли усіх суттєвих умов, передбачених законом для даного виду договору оренди: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії, а тому він вважається укладеним відповідно до вимог ст.ст. 180, 181 ГК України та ст. 638 ЦК України. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Відповідно до вимог ст.ст. 173, 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності зі ст. ст. 202, 203 ГК України, ст. 526, 599 ЦК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Свої зобов'язання відповідач не виконав, орендну плату та експлуатаційні витрати згідно вимог ст. 286 ГК України та умов договору своєчасно не сплатив.
Акт звірки розрахунків станом на 01.03.08р. підписано сторонами без зауважень та пропозицій.
За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу з орендної плати в сумі 14 659 грн. 68 коп. та боргу за експлуатаційні витрати в сумі 1 726 грн. 13 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Позов стягнення з відповідача орендної плати в сумі 5 351 грн. 72 коп. на користь місцевого бюджету м. Донецька слід залишити без розгляду на тих підставах, що суд не розділяє відповідно до ГПК України грошові кошти, які належать до державного та місцевого бюджетів. Натомість до бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.
Витрати по державному миту та забезпеченню судового покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно приписів п. 5 ст. 49 ГПК України.
Позивачем було зайво перераховане до державного бюджету витрати на забезпечення судового процесу в сумі 197 грн. згідно платіжного доручення № 1300 від 25.06.09р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи. Тому, відповідно до вимог пункту 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93р. за №7-93 „Про державне мито” та статті 47 ГПК України воно підлягає поверненню на його рахунок.
Суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні. Представники сторін, присутні у судовому засіданні надали суду згоду на оголошення скороченого тексту рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 526, 599, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 55, 173, 174, 202, 203, 283, 286 ГК України, ст. ст. 22, 44, ч. 5 ст. 49, п. 5 ст. 81, ст. ст. 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85, ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Текстильник - 2005” задовольнити частково.
2. Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Текстильник - 2005” щодо стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 боргу з орендної плати в сумі 5 351 грн. 72 коп. на користь місцевого бюджету м. Донецька залишити без розгляду.
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, на користь:
- товариства з обмеженою відповідальністю “Текстильник 2005”, 83117, м. Донецьк, вул. Жарикова, 3-а, п/р 260093005060 у Кіровському відділенні №5402 “Ощадбанку” України, МФО 394093, ід. код 33966871, борг з орендної плати в сумі 14 659 грн. 68 коп., експлуатаційні витрати в сумі 1 726 грн. 13 коп., витрати по державному миту в сумі 163 грн. 85 коп. та забезпечення судового процесу в сумі 88 грн. 95 коп., видавши наказ.
4. Повернути на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю “Текстильник - 2005”, зайво перераховане забезпечення судового процесу в сумі 197 грн. згідно платіжного доручення № 1300 від 25.06.09р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
5. Підставою повернення державного мита є дане рішення, яке затверджене гербовою печаткою господарського суду Донецької області.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя